Постанова

від 19.06.2009 по справі 49/44-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/44-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2009 р.                                                           Справа № 49/44-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Коваль І.А., довіреність № 02-04/211 від 21.04.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 967 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2009 року у справі № 49/44-09

за позовом корпорації "Харківбуд", м. Харків,

до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Харків,

про стягнення 1488955,24 грн.,  

встановила:

Позивач, корпорація «Харківбуд», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", відповідача, про стягнення  грошових коштів у сумі 1488955,24 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2009р. у справі             № 49/44-09 (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" на користь корпорації «Харківбуд»1488955,24 грн. грошових коштів, 100800,00 грн. витрат на послуги адвоката, 14889,55 грн. по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.

          Відповідач з цим рішенням місцевого господарського суду  не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив господарський суд апеляційної інстанції її задовольнити.

          Позивач вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 року щодо надання відзиву на апеляційну скаргу та ухвали від 20 травня 2009 року щодо надання додаткових пояснень по справі не виконав, свого представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

          Заслухавши представника відповідача, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

22.12.2005 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та Корпорацією "Харківбуд" був укладений договір № 805/8/13/5-897 банківського мультивалютного рахунку. Відповідно вказаного договору зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок № 26003805737360 в українських гривнях та надавати послуги з касового обслуговування.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як свідчать матеріали справи, а саме виписка по рахунку №26003805737360, 04.02.2009 року на підставі розпорядження керуючого ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" банком було здійснено списання коштів з рахунку позивача в сумі 1488955,24 грн. для подальшого погашення кредитної заборгованості відповідно до умов договорів поруки.

В розпорядженні від 04 лютого 2009 року керуючий ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" просив на виконання умов договорів поруки між АКБ "Укрсоцбанк", корпорацією "Харківбуд" та позичальниками - фізичними особами, списати з поточного рахунку №26003805737360, належного фінансовому поручителю, суму 1488955,24 грн. для подальшого перерахування коштів в погашення заборгованості по кредитам фізичних осіб.

          Відповідно до ст. 1071 Цивільного Кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що списання грошових коштів з рахунку позивача в сумі 1 488955,24 грн. було здійснено банком в погашення заборгованості фізичних осіб по кредитним зобов'язанням, за якими позивач виступив поручителем відповідно до договорів поруки (укладених між Позивачем, позичальниками та Відповідачем), копія яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. .3.4.3 п. 3.4. ст. З договорів Відповідач (як кредитор за основними зобов'язаннями) має право здійснювати договірне списання коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків Поручителя (яким є позивач), відкритих в установах АКБ „Укрсоцбанк". Момент виникнення права договірного списання пов'язаний з невиконанням позичальниками своїх кредитних зобов'язань та виникнення заборгованості.

На думку колегії суддів, висновки господарського суду першої інстанції щодо необхідності укладення додаткової угоди до договору № 805/8/13/5-297 від 22.12.2005 року банківського мультивалютного рахунку, є помилковими та такими, що зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи.

Відповідно до п.п.3.1.9 п.3.1 ст. 3 Договору банківського рахунку передбачено, що банк зобов'язується виконувати доручення Клієнта на здійснення договірного списання його рахунку, яке оформлюється у вигляді додаткової угоди до цього договору. На думку судової колегії, цей пункт договору стосується правовідносин Позивача та банківської установи, що здійснює обслуговування рахунку, тобто цим пунктом визначений порядок, за яким Клієнт доручає банку здійснювати договірне списання саме на користь третіх осіб, а тому договір, відповідно до п. 6.2. Постанови Правління НБУ № 22 від 21.01.2004року „Про затвердження. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника (саме така інформація і зазначається в відповідних додаткових угодах до договору банківського рахунку).

Згідно з ч.2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Відповідно до п. 6.1. Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку   або   іншому   договорі   про   надання   банківських   послуг,  в даному випадку право договірного списання на користь Відповідача, як кредитора, обумовлено в п. 3.4 ст. З договорів поруки. Пункт 6.5. гл. 6 Постанови Правління НБУ № 22 від 21.01,2004року „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" передбачає, що у разі , якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здіснення договірного списання передбачається в договорі банківського вкладу або іншому договорі про надання банківських послуг (такими договорами є договори поруки, укладення яких нероздільно пов'язано з кредитними договорами, укладеними між банком та позичальниками - фізичними особами). Цей пункт Інструкції не надає обов'язкового об'єму відомостей, який повинен містити договір, але зазначає про достатність цієї інформації для банку. Визначення в пункті 3.4.3 п.3.4. ст. З договорів поруки „ ... з поточних та вкладних рахунках Поручителя," відкритих в АКБ „ Укрсоцбанк " ..." є достатнім для проведення договірного списання.

Таким чином судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем правомірно було здійснено договірне списання грошових коштів з рахунку позивача, яке не потребує додаткового доручення від позивача та укладення додаткової угоди до договору банківського рахунку, оскільки таке доручення вже міститься в договорах поруки, укладених в забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальників.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності меморіального ордеру на договірне списання грошових коштів також не відповідає дійсності.

Колегія суддів зазначає, що меморіальний ордер, це не підстава для здійснення операції (в даному випадку договірного списання коштів), а розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку щодо списання коштів з рахунку платника та внутрішньобанківських операцій, тобто це інструмент для проведення внутрішньобанківської операції.

Відповідач підтвердив наявність меморіального ордеру та пояснив, що без оформлення такого документу проведення спірної операції є технічно неможливим. В той же час, підставою для проведення банком договірного списання стали насамперед договори поруки, укладені між Позивачем та відповідачем, копії яких були надані до суду та залучені до матеріалів справи. Враховуючи, що сума договірного списання містила в собі заборгованість не одного позичальника, а 18 (перелік позичальників з визначенням суми боргу наданий в довідці - розрахунку), що унеможливило визначення в реквізиті "Призначення платежу" реквізитів всіх договорів поруки та відповідних пунктів щодо права списання, цей реквізит містив в собі посилання на розпорядження керуючого (копія якого долучена до матеріалів справи), яке в свою чергу посилається на договори поруки, як на підставу договірного списання коштів. Більш того, в подальшому Відповідач листом № 12-09/67-760 від 16.02.2009року, отриманим особисто директором позивача, підтвердив перелік боржників (позичальників) в погашення заборгованості яких були списані грошові кошти та повідомив яким чином були розподілені списані з рахунку грошові кошти.

Судова колегія звертає увагу, що сам факт недодержання відповідачем ч. 2 п. 6.5. гл. 6 Постанови Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 року „Про затвердження, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" стосовно визначення в реквізиті "Призначення платежу" номерів дати та пунктів договорів поруки, не може позбавити його права здійснити договірне списання, якщо це право йому надано позивачем та воно закріплено в укладених та існуючих договорах поруки.

Судова колегія не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції стосовно недоведеності відповідачем факту існування заборгованості позичальників на момент здійснення договірного списання, оскільки відповідачем до матеріалів справи надана довідка-розрахунок кредитної заборгованості позичальників - фізичних осіб станом на 04.02.2009 року з визначенням переліку позичальників, номерів кредитних договорів та розміру заборгованості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

В свою чергу, позивач не надав суду докази неправомірного списання грошових коштів в сумі 1488965,24 грн.

Також слід зазначити, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо не направлення грошових коштів, які були списані банком в погашення заборгованості фізичних осіб - позичальників, посилаючись на те, що грошові кошти були зараховані не на розрахункові рахунки фізичних осіб, а на рахунок банку. Суть договірного списання, в розумінні п.п.3.4.3 п.3.4. ст. 3 договорів поруки, це списання грошових коштів на користь кредитора, але в погашення заборгованості позичальників, тобто кошти правомірно були перераховані на рахунок відповідача 37392805990001 в рахунок погашення заборгованості позичальників. Факт розподілу списаних грошових коштів в погашення заборгованості фізичних осіб відповідач підтвердив в листі позивачу № 12-09/67-760 від 16.02,2009року.

          Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив  справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні  відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

    Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені  обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку  всіх доказів.

          Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, через що оскаржуване рішення  підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

          За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для стягнення з відповідача суми 100800,00грн. на користь позивача в якості судових витрат за послуги адвоката.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2009 року скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

         Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І.  

                                 Суддя                                                                    Білоконь Н. Д.  

                                 Суддя                                                                    Терещенко О.І.