Постанова

від 16.09.2009 по справі 49/44-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

49/44-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 вересня 2009 р.                                                                                    № 49/44-09  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКорпорації "Харківбуд"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 р.

у справі№ 49/44-09

господарського судуХарківської області

за позовомКорпорації "Харківбуд"

доАкціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії

простягнення 1 488 955,24 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:— не з'явились;

відповідача:Гіленко А.М., дов. № 02-04/179 від 31.03.2009 р.;

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2009 р. Корпорація "Харківбуд" (далі –Корпорація) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просила стягнути на її користь з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі –Банк) в особі Харківської обласної філії (далі –Філія) 1 488 955,24 грн.

Позовні вимоги Корпорація обґрунтовувала, посилаючись на норми Цивільного кодексу України тим, що 05.02.2009 р. Філія безпідставно списала з її розрахункового рахунку грошові кошти на суму 1 488 955,24 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.03.2009 р. (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги Корпорації задоволено. Рішення прийнято з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюти, затвердженою постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. (далі –Інструкція) з мотивів, наведених Корпорацією у позовній заяві.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 р. (колегія суддів: Сіверін В.І., Білоконь Н.Д., Терещенко О.І.) рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2009 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Корпорації відмовлено. Постанова прийнята з посиланням на норми Цивільного кодексу України та Інструкції і мотивована тим, що Філія правомірно списала з розрахункового рахунку Корпорації грошові кошти у розмірі 1 488 955,24 грн., оскільки таке списання було передбачено договорами поруки, згідно з умовами яких Філія (кредитор) мала право здійснювати договірне списання коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків Корпорації (поручителя), відкритих в установах Банку, при цьому момент виникнення права на таке списання пов'язаний з невиконанням позичальниками кредитних зобов'язань та виникненням заборгованості.

Корпорація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2009 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Корпорація обґрунтовує посиланням на ст. ст. 1066, 1068, 1071 Цивільного кодексу України, п. п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.6, 6.1, 6.2, 6.5 Інструкції, ст. 109 Господарського процесуального кодексу України,  ст. ст. 55 та 129 Конституції України та тим, що апеляційним господарським судом було зроблено висновки, які не відповідають матеріалам та обставинам справи.

Філія скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Корпорації, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Філія обґрунтовує тим, що висновки господарського суду апеляційної інстанції, наведені в оскаржуваній постанові, базуються на нормах законодавства України та відповідають обставинам справи.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.09.2009 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим  господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Корпорації не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Корпорацією та Банком укладено договір банківського мультивалютного рахунку № 805/8/13/5-897 від 22.12.2005 р., на підставі якого Корпорації було відкрито поточний рахунок № 26003805737360;

– 04.02.2009 р. на підставі розпорядження керуючого Філією з поточного рахунку Корпорації № 26003805737360 було здійснено списання грошових коштів у розмірі 1 488 955,24 грн.;

– розпорядження керуючого Філії ґрунтувалось на умовах договорів поруки, укладених між Банком, Корпорацією та позичальниками – фізичними особами.

Ст. 1071 Цивільного кодексу України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, пп. 3.4.3 п. 3.4 ст. 3 договорів поруки, укладених між Банком, Корпорацією та позичальниками –фізичними особами, Філія (як кредитор) має право здійснювати договірне списання коштів з рахунків Корпорації (як поручителя), відкритих в установах Банку, при цьому момент виникнення права на таке списання пов'язаний з невиконанням позичальниками кредитних зобов'язань та виникненням заборгованості.

Таким чином, право договірного списання з рахунку Корпорації на користь Банку обумовлено п. 3.4 ст. 3 договорів поруки, укладених між Банком, Корпорацією та позичальниками –фізичними особами, та відповідає вимогам ст. 1071 Цивільного кодексу України, про що правильно зазначив господарський суд другої інстанції. Між тим, це не було враховано місцевим господарським судом при вирішенні спору.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що Філія правомірно здійснила договірне списання грошових коштів у розмірі 1 488 955,24 грн. з рахунку Корпорації, оскільки таке списання передбачалось умовами договорів поруки, укладених між Банком, Корпорацією та позичальниками –фізичними особами.

Посилання Корпорації у касаційній скарзі на те, що Харківський апеляційний господарський суд позбавив її права на оскарження ухвали від 20.05.2009 р. в частині відкладення розгляду справи є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до п. 8 частини третьої ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена норма кореспондується зі ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Між тим, норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливості оскарження ухвал про відкладення розгляду справи.

Твердження Корпорації, яке містяться у касаційній скарзі, про те, що справу в апеляційному порядку було розглянуто у незаконному складі колегії суддів, оскільки нею було заявлено відвід усьому складу господарського суду апеляційної інстанції, є безпідставним, так як ст. 20 Господарського процесуального кодексу України не передбачає права сторони судового процесу заявляти відвід усьому складу суду.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Корпорації не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Корпорації "Харківбуд" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 р. у справі № 49/44-09 господарського суду Харківської області –без змін.

Головуючий суддя                                                              Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                  Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                  В.І. Шаргало