Постанова

від 12.06.2014 по справі 910/10168/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа№ 910/10168/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

ОСОБА_3 - представник

від відповідача: Заворотько С.П. - представник;

Гусак А.М. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 25.03.2014р.

у справі № 910/10168/13 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом ОСОБА_6

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг»

про стягнення 220 311,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.03.2014 у справі № 910/10168/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» на користь ОСОБА_2 141 479,57 грн. боргу по виплаті учаснику товариства частини майна товариства, пропорційно його частки у статутному (складеному) капіталі товариства в зв'язку з виходом учасника з товариства та 6 451,20 грн. судових витрат. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2014 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так у своїй скарзі відповідач зазначає, що відсутність у оскаржуваному рішенні посилань на доводи відповідача порушує принцип рівності сторін перед законом та судом, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що суд прийшов до неправильного висновку, що дата виходу позивачки з товариства погоджена як 05.03.2010. Апелянт вважає, що такою датою є дата нотаріального посвідчення заяви позивачки, тобто 28.11.2011, а тому оцінка майна повинна проводитись станом на 28.11.2011.

Крім того, апелянт зазначає, що висновок судової експертизи наявний в матеріалах справи не може розглядатись як належний доказ у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.05.2014.

Представник позивача за первісним позовом 21.05.2014 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 22.05.2014 оголошено перерву до 12.06.2014.

Представник позивача 05.06.2014 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

10.06.2014 від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі, щодо неналежної дати складання висновку судової експертизи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також письмових пояснень відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

ОСОБА_2 була засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙСИНГ» (код ЄДРПОУ 22945296) з часткою в розмірі 11, 11 % загального розміру статутного капіталу, розмір внеску до статного фонду - 40 773, 20 грн.

14.11.2011 позивачкою було складено заяву про вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙСИНГ» з 5 (п'ятого) березня 2012 року, в якій вона попросила сплатити їй вартість частини майна пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства згідно порядку та у строки, передбачені законодавством. Для визначення об'єктивної вартості майна Товариства позивачка попросила провести його експертну оцінку.

29.02.2012 року відбулися загальні збори засновників (учасників) товариства, на яких було прийнято рішення про виведення зі складу учасників товариства позивачки на підставі її заяви від 28.11.2011 року, яке оформлене протоколом № 4 від 29.02.2012 року.

Відповідно до п. 4.1.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАЙСИНГ» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів засновників, оформленим Протоколом № 1 від 24.11.2006 року (дата реєстрації 06.12.2006 року, номер запису 10651230006008215) (надалі - Статут) засновники (учасники) товариства мають право вийти в передбаченому цим статутом порядку зі складу товариства. При цьому вихід засновника (учасника) із товариства регламентується статтею 17 статуту відповідача.

Положеннями п. 17.2. Статуту передбачено, що засновник (учасник), який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна (що пропорційна частці засновника (учасника) у статутному капіталі), а також порядок і строки її виплати встановлюється за домовленістю сторін. У разі недосягнення згоди між сторонами, вартість частини майна, що підлягає виплаті, визначається за допомогою експертної оцінки, пропорційно розміру частки засновника (учасника) у статутному фонді товариства (п.п. 17. 4, 17.5 Статуту).

Згідно з п. 17.6. Статуту виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства в строк до 12 місяців з дня виходу. Засновнику (учаснику), який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаному товариством у даному році до моменту його виходу.

Заявою від 02.03.2012 р. позивачка вдруге попросила відповідача провести незалежну експертну оцінку майна товариства на дату її виходу, яка зазначена в заяві про вихід.

Товариство листом від 28.03.2013 р. повідомило позивачці, що грошова сума, яка підлягає виплаті, в зв'язку з її виходом із складу учасників, зарезервована для неї на депозитному рахунку Ощадбанку та буде переказана невідкладно.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 04.04.2013 на рахунок позивачки у ПАТ «Укрсоцбанк» в якості виплати вартості частини майна Товариства надійшла від відповідача грошова сума у розмірі 40 773, 20 грн.

Відповідачу належить на праві власності нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 143 м. кв., яке за твердженням позивачки було викуплено у Фонду комунального майна Дарницького району міста Києва за договором купівлі-продажу № 198/П від 15.09.2006 року за рахунок внесків учасників товариства.

Позивачка листом від 11.04.2013 р. звернулась до відповідача з вимогою провести незалежну оцінку належного товариству нежитлового приміщення та доплатити їй належну суму у повному обсязі. За твердженням позивачки відповідач відповіді на лист від 11.04.2013 року не надав.

За результатами незалежної експертної оцінки приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 143 м. кв., яка була зроблена на замовлення позивачки вартість зазначеного об'єкту нерухомості складає 2 350 000, 00 грн. (оцінка виконана на дату 16.05.2013 року Дочірнім підприємством «Фінексперт»).

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 звернулась з позовом до відповідача про стягнення різниці між фактично виплаченою їй часткою у статутному капіталі відповідача та 11, 11 % вартості приміщення, належного відповідачу на праві власності, встановленою експертною оцінкою на 16.05.2013 року, що за розрахунком позивачки складає - 220 311, 80 грн.

Враховуючи, що відповідач не погодився з результатами оцінки вартості майна проведеної позивачкою, суд першої інстанції призначив по справі судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.01.2014 року № 9095/9096/13-42 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (призначеної у справі судом), дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№ НОМЕР_1 групи приміщень № 4 (в літ. А) загальною площею 143, 0 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, станом і в цінах на 05.03.2012 року могла складати: 1 640 439, 00 грн.

Положеннями ст. 140 Цивільного кодексу України передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

У відповідності до ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників, розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Згідно зі ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами ст. 10 Закону України «Про господарські товариства». Аналогічні положення містяться у п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Статтею 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Відповідно до п. 3.5. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» відповідно до статей 126, 135, 148, 151 ЦК України учасники повних товариств, створених на невизначений строк, командитних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають право вийти з цих товариств.

Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

За приписами п. 3.7. зазначених рекомендацій відповідно до статей 54 і 64 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.

У відповідності до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

Крім того, як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Згідно положень Статуту відповідача порядок і спосіб визначення вартості частини майна (що пропорційна частці засновника (учасника) у статутному капіталі), а також порядок і строки її виплати встановлюється за домовленістю сторін, а в разі недосягнення згоди між сторонами, вартість частини майна, що підлягає виплаті, визначається за допомогою експертної оцінки, пропорційно розміру частки засновника (учасника) у статутному фонді товариства.

З заяви про вихід із складу учасників товариства від 28.11.2011 року, вбачається, що позивачка повідомила про свій вихід із складу учасників ТОВ «Слайсинг» з 05.03.2012 року, тобто датою виходу є саме 05.03.2012, а отже і вартість частки майна має визначатись на зазначену дату.

Із протоколу № 4 зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» від 29.02.2012 року, вбачається що на порядку денному зборів 29.02.2012 року, зокрема розглядалося питання «про розгляд заяв від ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про вихід зі складу учасників товариства», по якому ухвалили рішення вивести зі складу учасників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_7, що володіють частками у статутному капіталі номінальною вартістю 40 773, 20 грн., що становить 11, 11 % від загального розміру статутного капіталу товариства кожна, на підставі поданих заяв про вихід (подана позивачкою заява свідчить про її волю вийти з товариства саме з 05.03.2012 року та саме ця заява і була предметом розгляду) зі складу учасників товариства відповідно до ст. 148 ЦК України та виплатити їм вартість частини майна, що пропорційна їх часткам у статутному капіталі товариства відповідно до чинного законодавства України. Іншої заяви про вихід позивачки зі складу відповідача, окрім заяви від 28.11.2011 року матеріали справи не містять.

Листом від 28.03.2013 року відповідач повідомив позивачку, що грошова сума яка підлягає виплаті вартості частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, в зв'язку з виходом зі складу засновників ТОВ «Слайсинг» 05.03.2013 року, зарезервована для неї на депозитному рахунку Ощадбанку з 01.03.2013 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дата виходу позивачки із товариства була погоджена сторонами як з 05.03.2012 року, при цьому із матеріалів справи не вбачається, що у сторін з цього приводу існував спір, тому доводи апелянта до уваги не приймаються.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.01.2014 року № 9095/9096/13-42 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (призначеної у справі судом), дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№ НОМЕР_1 групи приміщень № 4 (в літ. А) загальною площею 143, 0 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, станом і в цінах на 05.03.2012 року могла складати: 1 640 439, 00 грн.

Положеннями абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Колегія суддів не приймає заперечення апелянта, щодо неправильного визначення вартості майна товариства, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що ринкова вартість майна товариства на дату виходу позивачки зі складу учасників товариства не відповідає вартості, зазначеній у висновку судової експертизи.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№ НОМЕР_1 групи приміщень № 4 (в літ. А) загальною площею 143, 0 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, станом і в цінах на 05.03.2012 року могла складати (складала) 1 640 439, 00 грн.

Таким чином, вартість майна пропорційна частці позивачки у статутному (складеному) капіталі відповідача, яка підлягає виплаті позивачці відповідачем в зв'язку з її виходом складає 182 252, 77 грн. (11, 11 % * 1 640 439, 00 = 182 252, 77).

Однак, враховуючи, що відповідачем сплачено позивачці 40 773, 20 грн. до моменту подання позову, з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 141 479, 57 грн. (182 252, 77 - 40 773, 20).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слайсинг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 по справі № 910/10168/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10168/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх