Ухвала

від 12.06.2014 по справі 813/6564/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 876/15618/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сеника Р.П., Клюби В.В.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Куксова В.Р.

відповідача по справі: представника Рождественської Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі за позовом спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Тел-САТ» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2013 року №0001472210/2242,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, спільне українсько-польське підприємство товариства з обмеженою відповідальністю «Тел-САТ» (далі - СП ТзОВ «Тел-САТ») в серпні 2013 року звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 року №0001472210/2242.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що у періоді, який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини із ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ПП «Пірует», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп». Відповідно, до складу валових витрат підприємством було включено товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), які отримало підприємство від вищевказаних контрагентів у періоді з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, що підтверджуються відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунками до них, а також платіжними документами та іншими доказами, що долучені до матеріалів справи. Вказує, що вказані документи є первинними у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для віднесення вартості ТМЦ до складу валових витрат. Вважає, що податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неправомірно покладено на позивача вину за відсутність в його контрагентів економічних ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, подання та формування звітності його контрагентами ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ПП «Піруєт», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп» - податкових зобов'язань, дотримання правил подання звітності тощо, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення, які мають місце у його контрагентів. Підприємство вважає обґрунтованим віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, одержаних від ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ПП «Пірует», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп». Усі умови необхідні та передбачені Податковим кодексом України щодо формування податкового кредиту в господарських операціях із контрагентами дотримані, жодна з вимог ПК України не порушена.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року в справі №813/6564/13а адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року в справі №813/6564/13а та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт, зазначає, що позивач не надав підтверджуючих документів на транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, стверджує, що господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентами виникли не з метою настання реальних правових наслідків, обумовлених угодами, а з метою безпідставного формування позивачем на підставі податкових накладних податкового кредиту з ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області було проведено виїзну позапланову перевірку спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Тел-САТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено Акт за № 155/22-10/20024178 від 31.07.2013р.

За результатами вказаного Акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 155/22-10/20024178 від 31.07.2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 року № 0001472210/2242, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 251 668 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 57 858 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу наведені в акті перевірки про відображення позивачем у податковій звітності господарських операцій, які фактично не відбулися з контрагентами ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ПП «Пірует», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «ТПК Груп».

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.

При цьому установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Так, Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності формування податкового кредиту по господарських операція з контрагентами.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 зазначено, що «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1.Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2.Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 6 липня 1999 року № 996-Х1У визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брата участь у здійсненні господарської операції.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143 визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №8 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (надалі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України - господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України - під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно ст. 655 Цивільного Кодексу України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар, послуги) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За ст. 662 Цивільного Кодексу України - продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи стверджується, що 01.03.2011 року між СП ТзОВ «Тел-САТ» та ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» було укладено договір поставки №0103-1 товару згідно накладних, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна кількість товару, що підлягає поставці, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами погоджується між сторонами і визначаються накладними, які невід'ємною частиною договору.

Факт отримання товарів СП ТзОВ «Тел-САТ» від ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною №01/04-09 від 01.04.2011 року, видатковою накладною №04/05-08 від 04.05.2011 року, видатковою накладною №1/06-21 від 01.06.2011 року, видатковою накладною №1/07-14 від 01.07.2011 року.

На підтвердження використання отриманого товару (відповідно до представлених видаткових накладних) СП ТзОВ «Тел-САТ» в своїй господарській діяльності надано розхідні накладні та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за отриманий від ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» товар відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням проведеного банком № 600 від 01.08.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 519 від 08.07.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 523 від 11.07.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 342 від 05.05.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 351 від 06.05.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 268 від 06.04.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 443 від 07.06.2011 р.

Як встановлено судом, за результатами придбання позивачем товарів у ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», останнім виписані наступні податкові накладні: податкова накладна № 1 від 01.03.2011 року на загальну суму 14557,55 грн., податкова накладна № 10 від 01.04.2011 року на загальну суму 44814,76 грн., податкова накладна № 21 від 04.05.2011 року на загальну суму 14434,33 грн., податкова накладна № 01 від 01.06.2011 року на загальну суму 37846,27 грн., податкова накладна № 15 від 01.07.2011 року на загальну суму 30664,66 грн. На підставі відповідних податкових накладних, які виписані зазначеним контрагентом за результатами придбання, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 23719,60 грн.

На підтвердження проведення господарських операцій між СП ТзОВ «Тел-САТ» та ТзОВ «Будівельно-торгова компанія Євробуд» позивачем подано договір купівлі-продажу від 01.08.2011 року № 317. Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язується отримати товар від ТзОВ «Будівельно-торгова компанія Євробуд» в асортименті, кількості, за цінами та в строки зазначені в накладних, що є невід'ємною частиною договору. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна вартість договору визначається сумую загальних вартостей товару, що вказані в накладних.

Факт отримання товарів СП ТзОВ «Тел-САТ» від ТзОВ «Будівельно-торгова компанія Євробуд» підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною № 01/08-11 від 01.08.2011 року, видатковою накладною № 01/09-25 від 01.09.2011 року, видатковою накладною № 03/10-28 від 03.10.2011 року.

На підтвердження використання отриманого товару (відповідно до представлених видаткових накладних) СП ТзОВ «Тел-САТ» в своїй господарській діяльності надано розхідні накладні та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за отриманий від ТзОВ «Будівельно-торгова компанія Євробуд» товар відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням проведеного банком № 863 від 02.11.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 864 від 02.11.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 781 від 05.10.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 782 від 05.10.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 689 від 02.09.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 696 від 05.09.2011 р.

За результатами придбання позивачем товарів у ТзОВ «Будівельно-торгова компанія Євробуд», останнім виписані наступні податкові накладні: податкова накладна № 11 від 01.08.2011 року на загальну суму 63129,48 грн., податкова накладна № 41 від 01.09.2011 року на загальну суму 50956,30 грн., податкова накладна № 45 від 03.10.2011 року на загальну суму 43672,70 грн. На підставі відповідних податкових накладних, які виписані зазначеним контрагентом за результатами придбання, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 26293,08 грн.

Матеріалами справи стверджується, що між ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» та СП ТзОВ «Тел-САТ» укладено договір поставки № 77 від 01.11.2011 року. Розділом 2 вказаного договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. А загальна вартість договору визначається сумою загальної вартості товару, що вказані в накладних.

Факт отримання товарів СП ТзОВ «Тел-САТ» від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» підтверджується видатковими накладними.

На підтвердження використання отриманого товару (відповідно до представлених видаткових накладних) СП ТзОВ «Тел-САТ» в своїй господарській діяльності надано розхідні накладні та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за отриманий від ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» товар відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями.

За результатами придбання позивачем товарів у ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», останнім виписані податкові накладні. На підставі відповідних податкових накладних, які виписані зазначеним контрагентом за результатами придбання, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 191182,76 грн.

На підтвердження проведення господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено договір поставки № 010312 від 01.03.2012 року укладений між ТзОВ «Нові Технології ТПВ» та СП ТзОВ «Тел-САТ». Відповідно до умов даного договору поставки асортимент, кількість та ціна товару визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Факт отримання товарів СП ТзОВ «Тел-САТ» від ТзОВ «Нові Технології ТПВ» підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною № 17/05-07 від 17.05.2012 року, видатковою накладною № 24/05-03 від 24.05.2012 року, видатковою накладною № 27/06-03 від 27.06.2012 року.

На підтвердження використання отриманого товару (відповідно до представлених видаткових накладних) СП ТзОВ «Тел-САТ» в своїй господарській діяльності надано розхідні накладні та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за отриманий від ТзОВ «Нові Технології ТПВ» товар відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 360 від 29.05.2012 року, платіжним дорученням проведеного банком № 443 від 03.07.2012 р.

За результатами придбання позивачем товарів у ТзОВ «Нові Технології ТПВ», останнім виписані наступні податкові накладні: податкова накладна № 615 від 27.06.2012 року на загальну суму 6154,80 грн., податкова накладна № 552 від 24.05.2012 року на загальну суму 859,99 грн., податкова накладна № 378 від 17.05.2012 року на загальну суму 4509,02 грн. На підставі відповідних податкових накладних, які виписані зазначеним контрагентом за результатами придбання, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1920,63 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2011 року між СП ТзОВ «Тел-САТ» та ПП «Пірует» було укладено договір поставки № 04/01-2011 товару згідно накладних, що є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору поставка товару здійснюється щомісячно окремими партіями в узгоджених між сторонами обсягах.

Факт отримання товарів СП ТзОВ «Тел-САТ» від ПП «Пірует» підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною № 04/01-03 від 04.01.2011 року, видатковою накладною № 01/02-06 від 01.02.2011 року.

На підтвердження використання отриманого товару (відповідно до представлених видаткових накладних) СП ТзОВ «Тел-САТ» в своїй господарській діяльності надано розхідні накладні та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за отриманий від ПП «Пірует» товар відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 184 від 04.03.2011 року, платіжним дорученням проведеного банком № 92 від 04.02.2011 р., платіжним дорученням проведеного банком № 91 від 04.02.2011 р.

За результатами придбання позивачем товарів у ПП «Пірует», останнім виписані наступні податкові накладні: податкова накладна № 127 від 01.02.2011 року на загальну суму 9780,13 грн., податкова накладна № 3 від 04.01.2011 року на загальну суму 32608,04 грн. На підставі відповідних податкових накладних, які виписані зазначеним контрагентом за результатами придбання, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1630,02 грн.

Позивачем на підтвердження проведення господарських операцій СП ТзОВ «Тел-САТ» з ТзОВ «Укрміксі» подано договір купівлі-продажу № 01112012 від 01.11.2012 року. Згідно умов даного договору покупець передає товар позивачу в асортименті, кількості, за цінами та в строки зазначені у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Факт отримання товарів СП ТзОВ «Тел-САТ» від ТзОВ «Укрміксі» підтверджується видатковою накладною № 05/11-01 від 05.11.2012 року.

На підтвердження використання отриманого товару (відповідно до представлених видаткових накладних) СП ТзОВ «Тел-САТ» в своїй господарській діяльності надано розхідні накладні та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Розрахунки за отриманий від ТзОВ «Укрміксі» товар відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 773 від 15.11.2012 року.

За результатами придбання позивачем товарів у ТзОВ «Укрміксі», останнім виписана податкова накладна № 71 від 05.11.2012 року на загальну суму 7920,30 грн. На підставі відповідної податкової накладної, яка виписана зазначеним контрагентом за результатами придбання, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1320,05 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2012 року між СП ТзОВ «Тел-САТ» та ТзОВ «ТПК Груп» було укладено договір поставки № 250712 товару згідно накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Факт отримання товарів СП ТзОВ «Тел-САТ» від ТзОВ «ТПК Груп» підтверджується видатковими накладними, а саме: видатковою накладною № 03/10-02 від 03.10.2012 року, видатковою накладною № 28/09-01 від 28.09.2012 року, видатковою накладною № 24/09-01 від 24.09.2012 року, видатковою накладною № 27/08-02 від 27.08.2012 року, видатковою накладною № 1/08-02 від 01.08.2012 року.

Розрахунки за отриманий від ТзОВ «ТПК Груп» товар відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 672 від 03.10.2012 року, платіжним дорученням проведеного банком № 669 від 28.09.2012 р., платіжним дорученням проведеного банком № 613 від 04.09.2012 р.

За результатами придбання позивачем товарів у ТзОВ «ТПК Груп», останнім виписані наступні податкові накладні: податкова накладна № 61 від 03.10.2012 року на загальну суму 15504,54 грн., податкова накладна № 611 від 28.09.2012 року на загальну суму 3008,81 грн., податкова накладна № 491 від 24.09.2012 року на загальну суму 7782,34 грн., податкова накладна № 551 від 27.08.2012 року на загальну суму 3240,00 грн., податкова накладна № 2 від 01.08.2012 року на загальну суму 4059,41 грн. На підставі відповідних податкових накладних, які виписані зазначеним контрагентом за результатами придбання, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5599,19 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова є неаргументованими, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року в справі №813/6564/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.П. Сеник

В.В. Клюба