Постанова

від 18.06.2009 по справі 31/11-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/11-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2009                                                                                       Справа№  31/11-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Корх Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Сомсікова Людмила Леонідівна, представник, довіреність № б/н від 28.04.2009 року;

від відповідача за первісним позовом: Богдан Лариса Миколаївна, адвокат, довіреність №б/н від 14.01.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Тимур та К”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.09р.  у справі № 31/11-09

за позовом приватного підприємства “Газтехпром К”, м.Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Комсомольська, 35)

до  приватного підприємства “Тимур та К”, м.Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровськ,  вул.Мечнікова, буд.3, кв.2)

про   стягнення 169 000, 00 грн.

за зустрічним позовом приватного підприємства “Тимур та К”, м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства “Газтехпром К”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 250 879, 21 грн.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 18.06.2009 року, за згодою  представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приватне підприємство “Газтехпром К”, м.Дніпропетровськ звернулося до приватного підприємства “Тимур та К”, м.Дніпропетровськ про стягнення 169 000, 0 грн., з яких: 94000, 0 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору від 21.07.2003 року № 120-юк про надання консультативних і юридичних послуг, та 75000, 0 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору.

В свою чергу приватне підприємство “Тимур та К” звернулося до приватного підприємства “Газтехпром К” зі зустрічним позовом про стягнення 250 879, 21 грн. винагороди за виконані послуги по зазначеному договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року по справі № 31/11-09 (суддя Єременко А.В.) первісний позов задоволено частково: з приватного підприємства “Тимур та К” стягнуто 94 000,0 грн. штрафу. Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобовязання за договором від 21.07.2003 року № 120-к. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовлено, оскільки суд не вбачав достатніх на те підстав.

В задоволенні зустрічного позову судом відмовлено з тих підстав, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що отримання винагороди за надані послуги поставлене у залежність від факту погашення та способу оплати боржником по кожному окремо взятому консультаційному замовленню по складанні актів про виконані роботи із зазначенням наданих послуг і суми в межах, обумовлених в п.3.2 (п.3.6. розділу 3 Договору). Накази по стягненню сум виконавчою службою не були виконані, а по сумі 400 000, 0 грн. боржник погасив заборгованість векселями інших підприємств (28.09.2004 року), що не повязано з наданням приватним підприємством “Тимур та К” послуг за договором від 21.07.2003 року № 120-юк.

Не погодившись із рішенням приватне підприємство “Тимур та К” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року по справі № 31/11-09 скасувати, в задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на те, що послуги надавалися ним відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Приватне підприємство “Газтехпром К” вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

21.07.2003 року між сторонами по справі був укладений договір № 120-юк про надання консультаційних і юридичних послуг (далі-Договір), відповідно до якого відповідач по первісному позову надає позивачу на платній основі консультаційні і юридичні послуги, повязані зі стягненням дебіторської заборгованості за договором про уступку права вимоги № 2 від 20.06.2003 року, укладеним позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю “Обєднана фінансова група” (надалі-боржник) на загальну суму 531 034, 0 грн., у т.ч. 494 000, 0 грн. –чиста сума дебіторської заборгованості; 34 580, 0 грн. –пеня; 1700, 0 грн. –держмито; 118, 0 грн. –оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 636, 0 грн. –витрати позивача на відрядження.

На виконання умов договору приватне підприємство “Тимур та К” підготувало позови та звернулося до суду в інтересах приватного підприємства “Газтехпром К”, по одному з яких господарським судом міста Києва винесено рішення по справі № 34/584 від 17.06.2004 року про стягнення на користь приватного підприємства “Газтехпром К” з товариства з обмеженою відповідальністю “Обєднана фінансова група” 494 000, 0 грн. основного боргу, 34 580, 0 пені, всього на суму 528 580, 0 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2004 року вказане рішення змінено, з боржника стягнено 94 000, 0 грн. основного боргу та 6 634, 08 грн. пені, всього 100 634, 08 грн. На виконання рішення 21.10.2004 року судом видано наказ. На підставі заяви приватного підприємства “Тимур та К”, як представника позивача від 27.10.2004 року № 13311, постановою відділу державної виконавчої служби Печерського управління юстиції м.Києва про відкриття виконавчого провадження наказ був прийнятий до виконання, і державним виконавцем були направлені запити до відповідних БТІ, УДАІ та ДПІ про наявність майна у боржника.

Пунктом 3.2 договору від 21.07.2003 року № 120-юк сторони узгодили, що за надання послуг, передбачених умовами даного Договору, замовник зобовязується виплатити виконавцю винагороду у розмірі 50% від стягненої чи якимось іншим способом зменшеної суми заборгованості пропорційно здійсненим способам оплати боржником або у грошовій формі, або вексельній формі розрахунків, або іншим способом розрахунків, який не суперечить чинному законодавству України, що складає 494 000, 0 грн.+34 580, 0 грн.= 528 580, 0 грн.: 2= 264 290, 0 грн.

07.11.2004 року між сторонами по справі була підписана Додаткова угода № 1 до договору № 120-юк від 21.07.2003 року, згідно з якою були внесені зміни та доповнення до Договору. Зокрема, п. 1.1 розділу 1 Договору викладено в наступній редакції: “Відповідач по первісному позову надає позивачу на платній основі консультаційні та юридичні послуги на загальну суму 501 758, 42 грн., повязані зі стягненням дебіторської заборгованості за договором уступки права вимоги № 3 від 20.06.2003 року, укладеним між позивачем та боржником, у т.ч. 94000, 0 грн. –дебіторська заборгованість, яка повинна бути оплачена грошовими коштами; 400 000, 0 грн. –дебіторська заборгованість, яка повинна бути оплачена векселями інших підприємств; 6 634, 08 грн. –пеня; 1 006, 34 грн. –держмито; 118, 0 грн. –оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

Пункт 3.2  прийнятий зазначеною Додатковою угодою в новій редакції: “За надані послуги, передбачені умовами даного договору, замовник зобовязується виплатити винагороду (гонорар) виконавцю в розмірі: (94000, 00+6634, 08+700 000, 00):2=400 317, 04 грн. У випадку оплати відповідачем зазначених сум замовнику в іншій, ніж грошова форма, спосіб, оплата послуг виконавцю замовником провадиться пропорційно здійсненим способам оплати. У випадку неможливості стягнення заборгованості за векселем № 30008635448 з відповідача повністю або частково, сума гонорару переглядається і затверджується обома сторонами в додатковій угоді до договору”.

16.11.2004 року сторони по справі підписали акт виконаних робіт № 1 до договору № 120-юк від 21.07.2003 року. Цим актом, сторони засвідчили той факт, що відповідач по первісному позову, здійснивши процедурні і юридичні дії представляв інтереси позивача в господарському суді м.Києва, який виніс рішення № 34/584 від 21.10.2004 року про стягнення заборгованості з боржника на користь позивача в сумі 101 758, 42 грн., іншу ж суму заборгованості в розмірі 400 000, 0 грн. позивач по первісному позову у своїй звітності погасив векселями інших підприємств, переданих йому через приватного нотаріуса, що підтверджується актом прийому-передачі векселів від 28.09.2004 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Ще одним фактом, зафіксованим у даному акті, є те, що відповідачем згідно із запитом в ДП “Судовий інформаційний центр” була отримана довідка № 01-10708/04-вих. від 20.09.2004 року про початок процедури банкротства по відношенню до векселедавця одного із отриманих простих векселів № 3008635448 ТОВ “ЮЛ”, у звязку з чим відповідач по первісному позову підготовив позовну заяву до боржника як до солідарно зобовязаного індосанту для розгляду питання про погашення вексельної заборгованості в сумі 700 000, 0 грн. векселедержателю –позивачу по первісному позову.

Згідно з п.4 Акту сторони погодились зі здійсненими роботами, претензій один до одного не мають.

Пунктом 6.2 договору сторони обумовили, що договір вважається виконаним і таким, що підлягає оплаті після отримання повідомлень з судових або інших інстанцій про задоволення вимог замовника в момент підписання акту виконаних робіт між замовником та виконавцем.

Отже за умовами пунктів 3.3, 3.2, 4.3, 6.2 договору у момент підписання Акту виконаних робіт у замовника –приватного підприємства “Газтехпром К”  виникло зобовязання сплатити винагороду у сумі 50% від суми, вказаної у постанові Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2004 року, а саме 50 317, 04 грн. (100634, 08 грн. : 2).

Тобто, колегія суддів вважає, що за умовами договору виплата виконавцю винагороди не повязана з отриманням від боржника суми боргу у повному обсязі (частково рішення суду виконано).

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, і на те, що держмито по справі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачено приватним підприємством “Газтехпром К”, а також на факт отримання приватним підприємством “Тимур та К” 5 300, 0 грн. авансу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог по зустрічному позову про стягнення винагороди (гонорару) в сумі 45 017, 04 грн. грн. Решту суми заборгованості у розмірі 400 000, 0 грн. замовник погасив векселями, переданими боржником стороні-2 (ПП “Газтехпром К”) у сумі  400 000, 0 грн. Оскільки передача вказаних векселів (28.09.2004 року) здійснена після прийняття постанови апеляційного господарського суду м.Києва від 20.09.2004 року, яким в задоволенні позовних вимог у сумі 400 000, 0 грн. відмовлено,  а в Акті передачі векселів від 28.09.2004 року відсутні відомості, за який саме борг передані векселі, та враховуючи, що приватним підприємством “Тимур та К” не надані докази, що саме за результатами його дій, здійснених за договором від 21.07.2003 № 120-юк, погашена дана заборгованість, колегія суддів вважає, що зустрічний позов в цій частині (200 000, 0 грн.) задоволенню не підлягає.

Як вже зазначалось вище, приватне підприємство “Тимур та К” взяло на себе зобовязання відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № 1 від 07.11.2004 року до договору № 120-юк від 21.07.2003 року по веденню судового процесу у суді м.Києва по стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю “Обєднана фінансова група” заборгованості по простому векселю № 3008635448 на суму 700 000, 0 грн. Також сторони передбачили, що у разі неможливості стягнути заборгованість по векселю № 3008635448 з боржника повністю або частково, сума гонорару переглядається та затверджується обома сторонами в Додатковій угоді до договору.  На виконання умов вказаного пункту Додаткової угоди приватне підприємство “Тимур та К” звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Обєднана фінансова група” про стягнення 700 000, 0 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2005 року по справі № 18/445, яке залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2006 року, позовні вимоги задоволені у повному обсязі;  а 21.01.2005 року судом видано наказ по справі № 18/445 про стягнення з боржника 700 000, 0 грн. основного боргу за векселем. На виконання рішення дублікат наказу зданий приватним підприємством “Тимур та К” до виконання 08.05.2007 року.

Постановами від 24.04.2008 року відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві виконавчі документи: наказ по справі № 34/584 від 21.10.2004 року (частково виконаний) та наказ по справі № 18/445 від 21.01.2005 року були повернуті стягувану у звязку з відсутністю майна у боржника.

Свої позовні вимоги по стягненню штрафу позивач по первісному позову обґрунтовує тим, що по справі № 34/584 було відкрито виконавче провадження 09.10.2004 року, але у повному обсязі борг з боржника не був стягнений. За дорученням від 05.04.2005 року Ситниковим Б.М. був отриманий наказ № 18/445 від 21.01.2005 року про стягнення заборгованості з боржника. Інформації про отримання наказу від виконавця замовник не отримував, чим порушив п. 2.1.3 Договору. Також позивач по первісному позову посилався на порушення виконавцем умов Договору: п. 1.1.3. Наказ виконавцем був втрачений, заходи по його пошуку здійснені не були, що призвело до того, що у боржника в період з 31.01.2006 року були відсутні грошові кошти.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення штрафу приймаються до уваги з таких підстав.

Доказів звернення до суду про розірвання договору від 21.07.2003 року № 120-юк приватне підприємство “Газтехпром К” не надало. Як зазначає позивач по первісному позову рішення господарського суду м.Києва по справі № 34/584 частково виконано, тобто порушень пунктів 2.1.3 та 1.1.3 договору від 21.07.2003 року з боку підприємства “Тимур та К” не вбачається. Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 4 Акту виконаних робіт від 16.11.2004 року № 1 сторони погодились з проведеними роботами, претензій один до одного не мали, а також погодились на продовження робіт.

Пунктом 1.2 Додаткової угоди від 07.11.2004 року № 1 сторони у договір ввели новий пункт 1.2, в якому зазначений новий предмет договору, а саме: “Виконавець бере на себе зобовязання по наданню консультаційних та юридичних послуг по веденню судового процесу у господарському суді м.Києва по стягненню з боржника по одному з переданих замовнику простому векселю № 30008635448 на суму 700 000, 0 грн.”; які саме послуги повинні бути надані, як це зазначено у п.1.1-1.4 сторони не визначили.

Крім того слід зауважити, що позивачем не доведено факту втрати наказу саме працівником відповідача, втрата наказу не позбавляє позивача по справі звернутися у порядку статті 120 ГПК України за дублікатом, що і було зроблено по справі № 18/445.

Згідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач по первісному позову довів відсутність своєї вини у тому, що як зазначалось у постановах ВДВС майно у відповідача відсутнє, у звязку з чим неможливо стягнути борг з боржника у повному обсязі, отже позовні вимоги про задоволення штрафу та моральної шкоди не можуть бути задоволені.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про часткове задоволення позовних вимог по первісному позову і відмову в позові по зустрічному позову у повному обсязі, у звязку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області по даній справі підлягає частковому скасуванню.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на сторони відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  19.02.2009 року по справі № 31/11-09 в частині первісного позову в сумі 94 000 грн. штрафу скасувати, і в позові в цій частині відмовити.

Відносно зустрічного позову рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року по справі № 31/11-09 в частині стягнення 45 017, 04 грн. підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Стягнути з ПП “Газтехпром К”, м. Дніпропетровськ на користь ПП “Тимур та К”, м. Дніпропетровськ 45 017, 04 грн. основного боргу, 450, 17 грн. державного мита за розгляд справи, 21,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ПП “Газтехпром К”, м. Дніпропетровськ на користь ПП “Тимур та К”, м. Дніпропетровськ 695, 09 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                               О.М.Лисенко   

Суддя                                                                                      О.М.Виноградник

Суддя                                                                                      О.В.Джихур