Рішення

від 18.06.2009 по справі 29/151-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/151-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.09р.

Справа № 29/151-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Енеїда", м. Київ 

до  Приватного підприємства "Стпрес", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 

про стягнення 41112 грн. 94 коп.

Суддя  Полєв Д.М.

Представники:

  від позивача: представник Демченко О.М. за довіреністю б/н від 08.04.2009р.

від відповідача: представник Лихин М.М. за довіреністю б/н від 05.03.2009р. 

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енеїда", м. Київ звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Стпрес", м. Кривий Ріг 31500грн. основного боргу, 3618грн. 53коп. пені, 1674грн. 41коп. 5% річних, 4320грн. витрат на правову допомогу та судові втрати по справі.

Представник позивача позов підтримав та просить задовольнити його в заявленій сумі.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, вважає договір неукладеним, оскільки останній не містить істотних умов, таких як ціни товару  та його кількість. Крім того, заперечує проти виставлення позивачем рахунків-фактури, які є підставою для здійснення оплати відповідачем отриманого товару.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд, -

Встановив:

              01.02.2008р.  між товариством з обмеженою відповідальністю "Енеїда" (далі позивач) та приватним підприємством "Стпрес"  (далі відповідач) укладено договір поставки №040201-ЕГ  (далі договір).

Відповідно до умов договору постачальник (позивач по справі) зобов'язується поставити та передати у власність покупця папір в асортименті, а покупець зобов"язується прийняти товар і своєчасно здійснити оплату на умовах і в строки, передбачені даним договором.

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

Заперечення відповідача щодо неукладення договору,  оскільки останній не містить істотних умов, таких як ціни товару  та його кількість спростовуються п. 5.1 договору, який встановлює, що ціна кожної одиниці товару та загальна кількість товару визначаються видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору, і вважаються погодженми сторонами на кожну окрему партію товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач договірні зобов'язання  виконав, поставивши відповідачу товар на суму 31500грн., що підтверджується накладною №13 від 06.02.2008р. (а.с.16).

Відповідно до п. 5.3 договору розрахунок за отриману партію товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту її отримання покупцем, якщо інші умови та порядок розрахунків не зазначені окремою додатковою угодою, що є невід"ємною частиною цього договору.

П. 5.2 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахунку коштів у безготівковій формі в національній валюті України на рахунок постачальника на підставі рахунків-факту, що виставляється постачальником на кожну відвантажену партію товару. На виконання умов договору відповідачем в день здійснення господарської операції виставлено рахунок-фактуру №15 від 06.02.2008р. (а.с.44).

          Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV первинні    облікові   документи   та   регістри  бухгалтерського обліку підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до акту звірки від 24.04.2008р. (а.с.18) відповідач підтвердив заборгованість в розмірі 31500грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 31500грн., докази   сплати заборгованості  в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано,  внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовано, підтверджено матеріалами справи та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Також,  позивач  просить стягнути з відповідача 3618грн. 53коп.  пені.

Відповідно до п. 7.2 договору при порушенні покупцем строків розрахунків з постачальником за товар, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

          Позивачем, в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нараховано пеню за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування позивачем пені, суд приходить до висновку про необхідність задоволення пені в  сумі 3618грн. 20коп.

          Також, позивач просить стягнути з відповідача 1674грн. 41коп.  5% річних.

Відповідно до статті ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлено договором або законом.

П. 7.3 договору встановлено, що при порушенні покупцем строків розрахунків з постачальником за товар, покупець на вимогу постачальника зобов"язаний сплатити 5 відсотків річних від простроченої суми за користування коштами.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне задовольнити 5% річних частково, в розмірі 1670грн. 72коп.

Позивач, також,  просить стягнути з відповідача 4320грн. суму витрачену на правову допомогу. Зазначені витрати позивач обґрунтовує як збитки.  

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України  боржник,   який  порушив зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір   збитків,  завданих   порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

          Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управна  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

          До складу збитків відносяться  додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено факт прямого причинного зв'язку  між  порушенням   зобов'язання   і   завданими збитками .

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що за своєю суттю зазначені витрати є  юридичними послугами за договором №6р. від 27.03.2009р укладеним між позивачем та ПП "Агеонаг".

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вищезазначена стаття не передбачає стягнення витрат за надані юридичні послуги. Вказані витрати позивача не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розміру не знаходиться  у безпосередньому зв'язку з оспорюванню сумою, тому в задоволенні зазначеної суми слід відмовити.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Стпрес" (50025, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 12; р/р 26007053503896 в Криворізькій філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" в м. Кривий Ріг, МФО 305750, код ЄДРПОУ 34685287) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енеїда" (04108, м. Київ, пр. Правди, 37, літ. "Б", кв. 3; р 2600696480125 у філіалі Першого Українського Міжнародного банку с. Києва, МФО 322755, код ЄДРПОУ 21497364) 31500грн. основного боргу, 3618грн. 20коп. пені, 1670грн. 72коп. 5% річних, 367грн. 89коп. державного мита, 105грн. 59коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Видати наказ.

В решті суми позову відмовити.

Суддя

 Д.М. Полєв