Рішення

від 19.06.2014 по справі 902/444/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2014 р. Справа № 902/444/14

за позовом :Прокурора Вінницького району (21003, м. Вінниця, вул. С.Наливайка, 19) в інтересах держави в особі:

Головного управління Держземагентства у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63)

Іванівської сільської ради (Вінницький район, с. Іванівка, вул. Леніна, 1а)

Вінницької районної державної адміністрації (21036, м. Вінниця, вул. Хмельниць

до :Приватного підприємства "Згар" (23250, с. Іванівка, вул. Лісова, 43)

про стягнення заборгованості по орендній платі за землю, штрафних санкцій, розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки.

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслія І.В.,

При секретарі судового засідання Фотченко М.О.

Представники сторін:

прокурор Янішевська Ю.В., службове посвідчення № 020139 від 03.09.2013 р.

позивача 1: Рябцун С.В., довіреність № 0-6-14/54 від 19.03.2014 р.;

позивача 2: Кухар О.В., сільський голова, посвідчення НОМЕР_1 від 12.11.2010 р.;

позивача 3: Дерун А.С., довіреність № 01-33/959 від 06.05.2014 р.;

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Вінницького району в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області, Іванівської сільської ради, Вінницької районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Вінницької області із позовом до Приватного підприємства "Згар" про стягнення заборгованості по орендній платі за землю, штрафних санкцій, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови договору оренди землі в частині своєчасного внесення орендної плати за землю.

Ухвалою суду від 09.04.2014 р. порушено провадження у справі № 902/444/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2014 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 29 травня 2014 року, на підставі заяви прокурора (погоджених позивачами) продовжено строк розгляду спору на 15 днів, у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів.

19 червня 2014 року прокурором, в судовому засіданні, подана заява про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 32450,00 грн.

Вказана заява розцінена судом як зменшення позовних вимог та прийнята на підставі ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 19.06.2014 р. прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також поданої заяви від 28.05.2014 р. про уточнення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки яке має відбутись шляхом оформлення акту приймання-передачі вказаної земельної ділянки та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивачів в судовому засіданні, підтримали вимоги викладені в позовній заяві та в заявах про зменшення та уточнення позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, представника у судове засідання не направив.

Ухвала про порушення провадження у справі від 09.04.2014р. та ухвали про відкладення розгляду справи направлені відповідачу рекомендованими листами на адресу, вказану в позовній заяві, а саме - 21036, Вінницький район, с. Іванівка, вул. Лісова, 43. Органом поштового зв'язку кореспонденція повернута з відмітками «за зазначеною адресою не проживає». Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази судом встановлено наступне.

23 листопада 2007 року між Вінницькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Приватним підприємством "Згар" (Орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до предмету якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Іванівської сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту (а.с. 9).

Згідно п. 2. Договору в оренду передаються дві земельні ділянки загальною площею 25,5125 га.: а саме ділянка № 1 площею 19,6710 га - рілля; ділянка № 2 площею 5,8415 га - ріллі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Іванівської сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту.

Договір укладено на 25 років починаючи з дати його реєстрації (п. 7. Договору).

Відповідно до п. 8. Договору орендна плата вноситься орендарему грошовій формі. Грошова плата вноситься на рахунок власника землі № 33217812700083 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 34701209, місцевий бюджет Іванівської сільської ради Вінницького району Вінницької області код 13050200 в розмірі 17 690,37 грн. в рік. Орендна плата вноситься щомісячно у строк до 30 числа місяця послідуючого за звітним (п. 10. Договору).

Пунктом 18. Договору визначено, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

Пунктом 28. Договору передбачені обов'язки Орендаря, зокрема, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: а) взаємною згодою сторін; б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 33. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача, скріплений відбитками їхніх печаток та зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства ЦДЗК ДКУ по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.09.2008 року за № 040882000133 по Іванівській сільській раді, Вінницького району, Вінницької області.

Дві земельні ділянки загальною площею 25,5125 га. передані ПП "Згар" згідно акту передачі та прийому двох земельних ділянок в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 23.11.2007 року, підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача, скріплений відбитками їхніх печаток.

Відповідно до письмових пояснень наданих Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області від 27.05.2014 року № 9-2-0.6-4725/2-14, наявних в матеріалах справи, щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, зазначено наступне пунктом 5 договору визначено, що нормативна-грошова оцінка земельної ділянки площею 25,5125 га становить 176903,00 грн. За інформацією Управління Держземагентства у Вінницькому районі від 20.05.2014 року № 01-872, технічна документація по нормативній грошовій оцінці даної земельної ділянки відсутня, тому надати витяг з даної документації не представляється можливим.

Таким чином, за умовами Договору відповідач повинен був щомісячно вносити до 30 числа послідуючого за звітним плату в сумі 17 690,37 грн..

Однак, в порушення умов укладеного між сторонами Договору відповідач не здійснював вчасно та в повному обсязі орендних платежів. Так, згідно наявної у матеріалах справи довідки №02-25/143 від 28.05.2014 р. про стан заборгованості ПП "Згар" заборгував Іванівській сільській раді 32450,00 грн. орендної плати за землю.

Згідно абз. 3 п.1.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За умовами статті 32 цього ж Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пункти "а" та "в" статті 96 Земельного кодексу України визначають, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно п.2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Згідно статті 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічна норма закріплена статтею 1 Закону України "Про оренду землі". Виходячи зі змісту статті 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Укладений договір має виконуватися сторонами у відповідності до досягнутих та зафіксованих домовленостей.

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, не внесення відповідачем орендної плати за Договором оренди землі є порушенням істотних умов останнього.

Стаття 34 ЗУ "Про оренду землі" передбачає, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про: стягнення заборгованості 32450,00 грн. по орендній платі за землю, розірвання договору оренди землі від 23.11.2007р. та повернення земельної ділянки, підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та Договорі відтак підлягають задоволенню.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11864,31 грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на підставі податкового повідомлення-рішення №0008422315 від 04.11.2013р., складеного Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів, та з підстав ст. 286 Податкового кодексу України відповідно.

Водночас, пунктом 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до рекомендацій Президій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. №04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»(із змінами та доповненнями) підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідно до ст. 12 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 642-VII від 10.10.2013 ) господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом

Водночас приписами ст.. 1832 КАС України встановлено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо, зокрема, стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 КАС України, відповідно до якої справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Так, судом встановлено, що вимога про стягнення 11864,31 грн. штрафних (фінансових) санкцій, заявлена на підставі податкового повідомлення-рішення №0008422315 від 04.11.2013р., складеного Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів, та з підстав ст. 286 Податкового кодексу України відповідно.

Податкове повідомлення-рішення №0008422315 від 04.11.2013р., яке покладено в основу обґрунтування зазначеної позовної вимоги, складене Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів саме як суб'єктом владних повноважень, при здійсненні покладених на нього владних управлінських функцій на підставі Конституції України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про стягнення з відповідача 11 864,31 грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на підставі ст. 286 Податкового кодексу України за своєю правовою природою є вимогою про стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, які підлягають розгляду, у відповідності до ст. 1832 КАС України, в порядку адміністративного судочинства, а не господарського, як помилково вважає прокурор.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК України відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо в процесі розгляду справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2010р. у справі №3119-9/0.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині вимог прокурора про стягнення з відповідача 11 864,31 грн. штрафних санкцій в порядку п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна-грошова оцінка земельної ділянки площею 25,5125 га становить 176903,00 грн.

З огляду на викладене судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України в сумі 5 405,06 грн., з яких - 1 218,00 грн. за розгляд господарським судом вимоги немайнового характеру про розірвання договору оренди землі, та 4187,06 грн. за розгляд вимог майнового характеру про стягнення боргу по орендній платі за землю та зобов'язання повернути об'єкт оренди.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 902/444/14 в частині вимог про стягнення з Приватного підприємства "Згар" 11 864,31 грн. штрафних санкцій - припинити.

2 . Позовні вимоги задовольнити частково

3. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.11.2007 р., укладений Вінницькою районною державною адміністрацією з Приватним підприємством "Згар", зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах 29.09.2008 року за № 040882000133.

4. Зобов'язати Приватним підприємством "Згар" (21036, Вінницький район, с. Іванівка, вул. Лісова, 43, код 30363243) передати (повернути) Головному управлінню Держземагенства у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул.. Келецька, буд. 63, код 38394457) дві земельні ділянки загальною площею 25, 5125 га (ділянка № 1 площею 19,6710 га, ділянка № 2 площею 5,8415 га), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу які знаходиться на території Іванівської сільської ради Вінницького району за межами населеного пункту шляхом оформлення акту прийому-передачі вказаних земельних ділянок.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Згар" (21036, Вінницький район, с. Іванівка, вул. Лісова, 43, код 30363243) на користь Іванівської сільської ради (Вінницький район, с. Іванівка, вул. Леніна, 1а, р/р 33217812700083, одержувач Місцевий бюджет Іванівської сільської ради код платежу 13050200, банк одержувача ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015 код 34701209) 32450,00 грн. заборгованості по орендній платі.

6.Стягнути з Приватного підприємства "Згар" (21036, Вінницький район, с. Іванівка, вул. Лісова, 43, код 30363243) до спеціального фонду Державного бюджету України 5 405,06 грн. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення направити відповідачу.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23 червня 2014 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23250, с. Іванівка, вул. Лісова, 43)