Постанова

від 10.06.2014 по справі 826/2542/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року № 826/2542/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0001244140 від 14.11.2013р.

за участі третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Енергосистема»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерзв'язок»

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося з позовом ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0001244140 від 14.11.2013р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесено на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Представником відповідача позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Представником товариства з обмеженою відповідальністю «СП Енергосистема» позовні вимоги підтримано та повідомлено дані про працівників зазначеного ТОВ, якими виконувалися роботи на замовлення позивача.

Представник ТОВ «Укрінтерзв'язок» в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників (далі - відповідач) було проведено невиїзну документальну перевірку ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - позивач) з питань дослідження своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість по операціям з ТОВ «СП Енергосистема» за період березень - грудень 2012 року та з ТОВ «Укрінтерзв'язок» за грудень 2012 року, за результатами якої складено Акт від 29.10.2013 № 1300/41-І0/24584661 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем 14.11.2013р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001244110, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13 318 899,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6 659 450,00 грн. (загальна сума 19 978 349,00 грн).

Актом перевірки встановлено, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «СП Енергосистема» і ТОВ «Укрінтерзв'язок» є нікчемними у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України. В основу висновків Акту перевірки покладені факти відсутності поставок товарів за правочинами та укладання угод без наміру створення реальних наслідків.

Таких висновків відповідач дійшов на підставі того, що згідно акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 11.06.2013р. № 5/22-1421/33700623 не знайшли документального підтвердження господарські операції між ТОВ «СП Енергосистема» та його постачальниками ПП «Транс-Атлантика Сервіс», TOB «Шовковіта», TOB «Лігран», TOB «Дидактика», ПП «Рембудкомплект-Плюс», TOB «Бріз 2011» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно висновку Акту перевірки ГВПМ у Святошинському районі м. Києва ДПС у діяльності TOB «Укрінтерзв'язок» наявні ознаки фіктивності, зокрема, відсутні складські приміщення та основні засоби, головний бухгалтер Пузько В.Ф. (зі слів дружини) працює охоронцем та не має відношення до ТОВ «Укрінтерзв'язок».

Актом перевірки встановлено наступне.

ТОВ «СП Енергосистема» виконувало ремонтні роботи виробничого обладнання відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» відповідно до договору від 22.11.2011 року №75/273-11, за умовами якого замовник (ДП НАЕК «Енергоатом»), в особі головного інженера відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» Красногорова Ф.М., доручає, а підрядник ТОВ «СП Енергосистема» в особі директора Лопатка P.M. приймає на себе виконання робіт за темою «Антикорозійний захист теплообмінних трубок конденсаторів турбін К-1000-60/1500-2 (2М) енергоблоків №1,2,4,5,6 матеріалами «Пластокор» по всій довжині. Вартість робіт за цим договором визначено протоколом узгодження договірної ціни робіт в розмірі 229 532 416,68 грн. , у т.ч. ПДВ 38 255 402,78 грн. За умовами зазначеного договору підрядник зобов'язався здійснити замовлення й поставку, а також організувати доставку й подачу до місця виконання робіт, яке зазначене у договору, необхідних матеріалів, конструкцій, комплектуючих виробів, інструментів, обладнання, а також здійснити їх приймання, розвантаження, складання й зберігання в період виконання робіт за договором.

На виконання умов договору №75/273-11 від 08.11.2011 p. позивачем та його контрагентом підписано акти приймання - здачі виконаних робіт, позивачу виписано податкові накладні, які було перевірено відповідачем. При цьому, відповідачем не зазначено посилань на наявність дефектів у даних документах, їх невідповідність вимогам чинного законодавства України.

Судом було досліджено питання виконання робіт та з'ясовано, що особи, яких було допущено до виконання робіт, були співробітниками контрагента позивача та отримували від ТОВ «СП Енергосистема» дохід, що підтверджено відповідачем в процесі розгляду справи.

Таким чином, в процесі розгляду справи судом було спростовано висновку про відсутність трудових ресурсів у контрагента позивача. При цьому відповідачем не надано жодного доказу щодо того, що роботи фактично виконані не були.

Таким чином, судом було встановлено реальність здійснення даної господарської операції позивачем.

Також актом перевірки було встановлено, що відокремлений підрозділ «Управління справами» ДП НАЕК «Енергоатом» здійснював операції з придбання нежитлових приміщень - будівлі по вул. Вєтрова, 3, на підставі до договору від 12.12.2012р. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору від 12.12.2012 року ТОВ «Укрінтерзв'язок», яке зареєстровано за адресою - проспект Перемоги, будинок 65, корпус Б Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією 02.04.1996 року за №10721200000004162, в особі директора Пузька В. (Продавець) з однієї сторони, та ДП «НАЕК «Енергоатом», в особі директора відокремленого підрозділу «Управління справами» ДП НАЕК «Енергоатом» Бугайова І.В. (Покупець) з іншої сторони, Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю нежитлові приміщення цокольного поверху, розташовані в нежитловій будівлі по вул. Ветрова, будинок,3 загальною площею 204,5 кв.м. цокольного поверху нежитлової будівлі (літера А), які становлять 15/100 частин від нежилого будинку загальною площею 1372,8 кв.м. , а Покупець зобов'язується сплатити за нього Продавцю визначеному цим Договором грошову суму.

Як вбачається з вищезазначеного договору, його було укладено в нотаріальній формі, при цьому нотаріусом встановлювалися особи представників сторін. Відповідачем не заперечується обставина наявності у позивача податкової накладної, перехід до позивача права власності на нерухоме майно, його реєстрація за позивачем, наявність права власності у контрагента позивача.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що згідно Акту перевірки ГВПМ у Святошинському районі м. Києва ДПС у діяльності TOB «Укрінтерзв'язок» наявні ознаки фіктивності, оскільки, Пузько В.Ф., зі слів дружини, працює охоронцем, судом не приймаються в якості підстав для висновків про безпідставність формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання податкових накладних позивачем.

Матеріали справи містять податкові накладні, акти приймання - передачі робіт, виписані позивачу його контрагентами, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагентів позивача станом на дату їх виписки.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованими платниками податку.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, фіктивними правочинами.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на визначення податкових зобов'язань контрагентам позивача, винесення вироків посадовим особам підприємств щодо ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагентів позивача на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, дані товариства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам, не довів правомірності прийнятих рішень в зазначеній частині.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0001244140 від 14.11.2013р.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства Україна, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян