Постанова

від 23.06.2009 по справі 7/67

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/67

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 червня 2009 р.                                                                                    № 7/67  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКороткевич О. Є.

суддів:Білошкап О. В.

Хандурін О. Є.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиЛіквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак" С. А. Бончак

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2009 року

у справі№7/67 господарського суду Полтавської області

за заявоюПриватного підприємця Шапошника Романа Федоровича

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вопак"

проБанкрутство

за участю представників сторін:

Від ДПІ у Подільському районі: Перепелюк О. В. Дов. Від 27.11.2008 року №8023/9/10

встановив:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.05.2008 року в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак"  за заявою Приватного Підприємця Шапошника Романа Федоровича.

Постановою господарського суду Полтавської області від 05.06.2008 року у справі № 7/67 в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Далі –Закону) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Вопак"  код 34048768, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №7/67, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бончака С. А. якого зобов'язано повідомити всіх можливих кредиторів банкрутом про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також надати суду звіт та ліквідаційний баланс Боржника до 05.06.2009 року.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2008 року  (Головуючий суддя: Шевченко В. Ю., судді: Тарасенко К. В., Шкурдова Л. М.) у справі № 7/67 відмовив Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва у прийняті апеляційної скарги на постанову господарського суду Полтавської області від 05.06.2008 року у справі № 7/67.

Постановою Вищого господарського суду України  від 11.11.2008 року ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 12.08.2008 року скасовано та передано справу  № 7/67 на розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

За результатами розгляду  апеляційної скарги на постанову господарського суду Полтавської області від 05.06.2008 року  Київський міжобласний апеляційний господарський суд 16.02.2009 року виніс постанову,  відповідно до якої постанову господарського суду Полтавської області від 05.06.2008 року  скасовано, а провадження у справі № 7/67 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Вопак"  припинено.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак" Бончак С. А.  не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції та звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду в якій просить суд скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 16.02.2009 року та залишити в силі постанову господарського суду Полтавської області від 05.06.2008 рок з посиланням на порушення та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.05.2009 року прийнято касаційну скаргу Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак" Бончак С. А. на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 16.02.2009 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника (ч.1 ст.23 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою Приватного підприємця Шапошника Романа Федоровича  в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Заява мотивована наявність заборгованості  боржника  перед Приватним підприємцем Шапошника Романа Федоровича в сумі 24000 грн. та відсутністю боржника за юридичною адресою.

Однак суд апеляційної інстанції встановив, що кредитором не було зазначено та не надано доказів на підтвердження, що керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, а також доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством  податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також не витребувано доказів на підтвердження наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник подав останню податкову звітність  до  органів державної податкової служби 15.04.2008 року  та має  непогашену податкову заборгованість.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 р. в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (ч. 7 ст. 19 Закону).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного, при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, в іншому випадку вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05, від 22.05.2007 р. у справі № 21/19-06-518.

Суд апеляційної інстанції правомірно встановив, що господарський суд Полтавської області при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом не з'ясував та не дав оцінку факту відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Також слід зазначити, що згідно з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, у суді має бути доведений факт нездійснення боржником  підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про скасування постанови про визнання  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак" банкрутом, оскільки остання винесена за неповного з'ясування обставин справи, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК України, та при неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, господарський суд Полтавської області при порушенні провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак"  не перевірив дотримання кредитором вимог ГПК України та Закону України "Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлених до заяви про порушення провадження у справі,  не дослідив наявність доказів відсутності боржника за його місцезнаходження, дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою.

Тому висновок місцевого суду  про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак" банкрутом в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" був передчасним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 зазначається, що в судовому рішенні необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вопак" С. А. Бончака  на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2009 року у справі №7/67 залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2009 року у справі №7/67 залишити без змін.

Матеріали справи №7/67 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий                                                               О.Є. Короткевич

Судді                                                                            О. В. Білошкап

                                                                                                М. І. Хандурін