Постанова

від 03.06.2009 по справі 3/37-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/37-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

03.06.09                                                                                           Справа  № 3/37-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                                               Мельник Г.І.

суддів:                                                                                    Новосад Д.Ф.

                                                                                                Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «СТМ –Сучасні торгівельні мережі»,  м. Луцьк за вих.              № 434 від 30.04.2009 року

на рішення   господарського суду Волинської області від 22.04.2009 року

у справі         № 3/37-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар»в особі структурного підрозділу ТзОВ «Агро-Дар»в м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ –Сучасні торгівельні мережі», м. Луцьк     

про стягнення 30 753 грн. 11 коп. заборгованості, пені, суми інфляційних та процентів річних,

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області (суддя Кравчук В.О.) від 22.04.2009 року у справі № 3/37-38 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ –Сучасні торгівельні мережі»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дар»в особі структурного підрозділу ТзОВ «Агро-Дар»в м. Луцьк 26 947,21 грн. заборгованості, 1843,55 грн. пені, 1778,52 грн. суми інфляційних нарахувань та 183,83 грн. трьох процентів річних, а всього 30 753,11 грн., 307,53 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідач –ТзОВ «СТМ –Сучасні торгівельні мережі»з постановленим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині  стягнення пені, суми інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові, а також просить розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення суми заборгованості рівними частинами строком на один рік до 25 числа кожного місяця, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, і з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник покликається лише на те, що місцевим господарським судом, відхиляючи клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення та відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних у зв'язку із скрутним матеріальним становищем останнього, не з'ясовано всіх об'єктивних обставин, що мають значення для справи.  

Позивач –ТзОВ «Агро-Дар»в особі структурного підрозділу ТзОВ «Агро-Дар»в м. Луцьк у відзиві на апеляційну скаргу  (№ 106/09 від 21.05.2009 року) зазначає, що відповідач погодився з вимогами позивача та визнав їх в судовому засіданні, але до цього часу жодних коштів від відповідача так і не поступило, у зв'язку з чим вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а тому просить рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2009 року у справі № 3/37-38  залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник   позивача  в  судове  засідання  не  з'явився,  але  у  відзиві  на апеляційну скаргу  (№ 106/09 від 21.05.2009 року) позивач просить розглянути справу без участі його уповноваженого представника.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання також не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № 411412 та № 411413.

Враховуючи наведене, колегія прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2009 року у справі № 3/37-38 –  залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією встановлено, що 01.03.2008 року між структурним підрозділом ТзОВ «Агро-Дар»–ТзОВ «Агро-Дар»в м. Луцьк (Постачальник) та ТзОВ «СТМ –Сучасні торгівельні мережі»(Покупець) було укладено договір поставки № 183-08 (з протоколом розбіжностей), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар партіями у відповідності до замовлень Покупця за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами, а Покупець зобов'язався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Купівля-продаж товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення Покупця, які є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару. Асортимент, кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних.  

Згідно п. 5.3 укладеного договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) Покупець зобов'язався проводити оплату за поставлений товар протягом 45 календарних днів з моменту отримання продукції шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок Постачальника.

Повноваження ТзОВ «Агро-Дар»в м. Луцьк як структурного підрозділу ТзОВ «Агро-Дар»на укладення від імені юридичної особи з відповідачем договору поставки підтверджуються Положенням про структурний підрозділ ТзОВ «Агро-Дар», затвердженим протоколом № 62 засновницьких зборів від 27.06.2007 року, а повноваження директора  ТзОВ «Агро-Дар»в м. Луцьк підписувати такий договір –довіреностями № 583 від 01.08.2007 року та № 379 від 01.08.2008 року (а. с. 46-53).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги встановлені статтею 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе згідно укладеного договору зобов'язань ТзОВ «Агро-Дар»в м. Луцьк у період вересень-жовтень 2008 року поставило відповідачу товар на загальну суму 26 947,21 грн. Однак,  відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару (у строки, порядку та розмірах, визначених договором поставки та протоколом розбіжностей) не виконав, що призвело до виникнення заборгованості відповідача перед ТзОВ «Агро-Дар»в м. Луцьк в сумі  26 947,21 грн.

Копії накладних за період з 02.09.2008 року по 28.10.2008 року  на загальну суму                   26 947,21 грн., на підставі яких здійснювалася поставка товару відповідачу, знаходяться в матеріалах даної справи (а. с. 16-43), їх оригінали  було оглянуто місцевим господарським судом в судовому засідання, належним чином досліджено і їм було надано відповідну правову оцінку.

Розмір основного боргу відповідача перед позивачем в сумі  26 947,21 грн. підтверджується матеріалами справи та наявними у ній доказами, зокрема, накладними та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2008 року, підписаним представниками сторін по договору поставки та скріпленим відповідними печатками, відповідає дійсним обставинам справи і не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі, а тому є обґрунтованим і підлягає стягненню з відповідача.

Поряд з цим, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 624 цього Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У п. 8.2.1 договору поставки № 183-08 від 01.03.2008 року сторони обумовили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.3 даного договору,  Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В результаті аналізу поданого позивачем розрахунку колегією встановлено, що розмір пені, нарахованої внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару згідно договору поставки № 183-08 від 01.03.2008 року за період з 18.10.2008 року по 01.03.2009 року становить 1843,55 грн.

Водночас, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі поданих позивачем розрахунків колегією встановлено, що сума інфляційних втрат позивача від несплати відповідачем за поставлений товар з 09.12.2008 року по 01.03.2009 року становить 1778,52 грн., а розмір 3 % річних у цей період –183,83 грн.

          Враховуючи вищенаведене, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, варто зазначити, що частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Згідно вимог ч.1 ст. 14 цього Кодексу цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Підставою виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір поставки № 183-08 від 01.03.2008 року. Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А тому, покликання скаржника на його скрутне матеріальне становище, яке не підтверджене, при цьому, жодними доказами, не звільняє його від обов'язку здійснити оплату за поставлений позивачем товар та сплатити пеню, інфляційні нарахування та 3% річних  за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань.

Не підлягає задоволенню і вимога скаржника про розстрочку виконання рішення суду щодо стягнення суми заборгованості рівними частинами строком на один рік до 25 числа кожного місяця, оскільки таке право згідно ст. 121 ГПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»надано лише господарському суду, який видав виконавчий документ, тобто господарському суду Волинської області,  а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями видавати наказ.

Аналізом матеріалів справи колегію встановлено, що відповідач в порушення зобов'язань згідно договору поставки № 183-08 від 01.03.2008 року розрахунків за поставлений товар не здійснив, пеню, інфляційні втрати  та 3% річних позивачу не відшкодував. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією встановлено, що скаржником не спростовано наявність заборгованості та не подано жодних доказів проведення розрахунків з позивачем.

За таких обставин колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог і стягнення з відповідача 26 947,21 грн. заборгованості, 1843,55 грн. пені, 1778,52 грн. суми інфляційних нарахувань та 183,83 грн. 3% річних, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.  

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2009 року  відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

          1. В задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «СТМ –Сучасні торгівельні мережі»,                 м. Луцьк за вих. № 434 від 30.04.2009 року відмовити.

           2. Рішення господарського суду Волинської області від 22.04.2009 року у справі                  № 3/37-38 залишити без змін.

              3.  Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

            4.  Матеріали справи скеровуються в господарський суд Волинської області.

Головуючий-суддя                                                                        Мельник Г.І.

Суддя                                                                                               Новосад  Д.Ф.

           Суддя                                                                                               Михалюк О.В.