Рішення

від 16.06.2009 по справі 17/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 р.   Справа № 17/66   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання   Жураківській М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу      

За позовом Обласного комунального підприємства "Торговий дім (об"єднання) "Галичина",  вул. Василіянок, 62а, м.Івано - Франківськ, 76000

до відповідача  Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Мрія",  с.Верхня Липиця, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77043

про стягнення 12 428 грн. 66 коп.

За участю представників:

Від позивача:  Кохан С.М. - представник, (довіреність №4/09 від 08.01.09.)

Від відповідача:  не з"явились,  

встановив: заявлено позов про стягнення 12 428 грн. 66 коп., в тому числі 4974 грн. 75 коп. основного боргу,  2562 грн. 75 коп. пені, 1492 грн. 20 коп. штрафних санкцій,  384 грн. 76 коп. - 3% річних, 3014 грн. 20 коп. інфляційних збитків.  

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини своєї  неявки суд не повідомив.

На день розгляду справи в судове засідання 16.06.09 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду  від 02.06.09  розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача та надісланим клопотанням відповідача про відкладення  розгляду справи (телеграма №69 від 28.05.09), ухвалу суду від 02.06.09 відповідач одержав 05.06.09 (повідомлення №12383450 від 02.06.09) і враховуючи те, що ухвалами суду від 18.05.09, від 02.06.09 явка сторін не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі представника відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд  прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи  наступне.

06.03.2006 року між СГВК "Мрія" (покупець) та Обласним комунальним підприємством "Торговий дім (об"єднання) "Галичина" (продавець) було укладено  договір купівлі продажу за № 5/9.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець продає (передає у власність) покупцю №РК мінеральні добрива на суму 4950 грн., а покупець зобов'язується прийняти поставлену продукцію та оплатити її,  у відповідності до умов даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується провести розрахунок за поставлену продукцію, шляхом перерахування коштів на р/р продавця,  впродовж 7 (семи) місяців з моменту поставки продукції.

На виконання умов договору позивач  поставив, а відповідач одержав продукцію,  що підтверджується  накладною №196 від 16.03.06 на суму 4974 грн. 75 коп. та довіреністю  ЯЛЛ №341441 від 15.03.06, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526  Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно договору належним чином не виконав, не розрахувався  за одержану продукцію (мінеральні добрива). Строк оплати відповідачем за отриману продукцію  згідно накладної №196 від 16.03.06 та п.3.1 договору (розрахунок за поставлену продукцію проводиться протягом 7 (семи) місяців з моменту поставки) настав 16.10.06. Пред'явлена позивачем відповідачу претензія №98/08 від 22.12.08, залишились без реагування. Борг відповідача перед позивачем становить 4974 грн. 75 коп.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення  4974 грн. 75 коп. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення  2562 грн. 75 коп. пені, 1492 грн. 20 коп. штрафних санкцій, суд встановив наступне.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 4.2.1 договору  у разі непроведення своєчасного розрахунку, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, яка залишається неоплаченою, за кожен день прострочки платежу.

Також,  п.4.2.2 передбачено, що  покупець у зв'язку з простроченням платежу 30 і більше днів сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від суми неоплаченого товару.

Позивачем відповідачу нараховано  за період з 17.10.06 по 15.05.09 - 2562 грн. 75 коп. пені та 1492 грн. 20 коп. штрафу.

Суд зробив перерахунок нарахованої позивачем пені, оскільки позивачем при здійснені даного розрахунку  не враховано положення п.6 ст.232 ГК України.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Пунктом 1  ч.2 статті 258 ЦК України передбачено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Проте, ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. До суду  заяви про застосування  позовної давності не надходило, а отже підстави для застосування позовної давності щодо неустойки (штрафу, пені) у суду відсутні.

За таких обставин,  підлягає стягненню  за період з 17.10.06 по 17.04.07 пеня  в сумі 424 грн. 01 коп. та штраф в сумі  1492 грн. 20 коп.

Щодо стягнення 3014 грн. 20 коп. інфляційних збитків за період з жовтня 2006р. по квітень 2009р. та 384 грн. 76 коп. 3% річних за період з 17.10.06 по 15.05.09, суд встановив наступне.

Відповідно до  ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3014 грн. 20 коп. інфляційних збитків  за період з жовтня 2006р. по квітень 2009р. та 384 грн. 76 коп. 3% річних за період з 17.10.06 по 15.05.09.

Суд зробив перерахунок інфляційних збитків, оскільки при здійсненні позивачем розрахунку  інфляційних збитків   включений  період (жовтень 2006р),  за який не підлягають нарахуванню  інфляційні збитки, оскільки строк виконання зобов"язання по оплаті на став з - 17.10.06.

За таких обставин, підлягають стягненню інфляційні збитки в сумі 2884 грн. 86 коп.  за період з листопада 2006р. по квітень 2009р. та 3% річних  в сумі 384 грн. 76 коп.  за період з 17.10.06 по 15.05.09.

З огляду на викладене,  позовні вимоги позивача слід задоволити частково,  стягнути з відповідача 4974 грн. 75 коп. основного боргу, 424 грн. 01 коп. пені,   384 грн. 76 коп. - 3 % річних та 2884 грн. 86 коп.  інфляційних збитків. В решті позовних вимог відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526,  625 Цивільного кодексу України ,  ст.ст.20,193,265Господарського кодексу України 49,83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу  "Мрія",  с.Верхня Липиця, Рогатинський район, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 01045387) на користь Обласного комунального підприємства "Торговий дім (об"єднання) "Галичина",  вул. Василіянок, 62а, м.Івано - Франківськ (ідентифікаційний код 30984526) 4974 грн. 75 коп. основного боргу, 424 грн. 01 коп. пені,   384 грн. 76 коп. - 3 % річних та 2884 грн. 86 коп. інфляційних збитків, 86 грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита, 217 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                            Неверовська Лариса Миронівна

                                                            рішення підписане 22.06.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"