Постанова

від 17.06.2014 по справі 910/12502/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 910/12502/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року у справі№ 910/12502/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вояж" доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області провизнання протиправною та скасування постанови за участю представників: позивачаШкарівська І.В., дов. від 07.05.2013 відповідачаСосюк Я.О., дов. від 31.12.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояж" звернулось до господарського суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови № 3-2905/1 від 29.05.2013 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу у розмірі 103230 грн. за правопорушення у сфері містобудування, як такої, що складена за наслідками перевірки, проведеної з порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", без направлення на позапланову перевірку та з порушенням строків її здійснення; спірні будівельні роботи виконувались на підставі Повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації, поданого у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 "Про деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що перевірку проведено відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553; при проведенні перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 8 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що належним чином відображено у складених за наслідками перевірки документах; штрафні санкції застосовано відповідно до суті виявленого порушення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року (суддя Цюкало Ю.В.) позов задоволено повністю; скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вояж" у розмірі 103230 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 1147 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, прийнявши рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування господарськими судом норм матеріального та процесуального права, оскільки всупереч статті 43 Господарського процесуального кодексу України суди не дослідили та не встановили у сукупності істотних обставин справи, що стосуються суті виявленого порушення - здійснення позивачем будівельних робіт до подання ним відповідної декларації, невірно застосували норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, як необґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.04.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 15.03.2013 за № 693.13/09/02 здійснено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вояж"; за змістом вказаного направлення підставами позапланової перевірки є здійснення позивачем будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення по бульвару Незалежності в м. Бровари Київської області.

За наслідками проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вояж" відповідач 12.04.2013 склав акт б/н перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; 26.04.2013 відповідач видав позивачу припис № С-2604/9 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, за змістом якого за результатами проведеної позапланової перевірки встановлено порушення позивачем, в тому числі, вимог пункту 8 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та з метою усунення виявлених порушень до позивача заявлено вимогу про зупинення будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення по бульвару Незалежності, 2-б в м. Бровари Київської області до усунення виявлених порушень.

20.05.2013 відповідачем за наслідками розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 2-Л-З-2005/1, за змістом якого позивач як Замовник об'єкта будівництва надав недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.06.2012 № КС 08312105921 з будівництва салону краси, так як відповідно до розробленої проектної документації станом на 12.04.2013 виконуються будівельні роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення по бульвару Незалежності, 2-6 в м. Бровари Київської області. Разом з цим позивач надав недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт від 27.06.2012 № КС 08312105921 щодо зміни намірів забудови від 12.12.2012, згідно повідомлення від 12.12.2012. № 7/10-1212/38 про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт, - будівництва багатоквартирного житлового будинку замість салону краси, так як будівельні роботи по моноліту залізобетонного каркасу для багатоквартирного житлового будинку згідно журналу загальних робіт та актів на закриття прихованих робіт вже виконано до 27.11.2012; об'єкт належить до III категорії складності; порушено вимоги пункту 8 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Розглянувши зазначені вище акт перевірки, припис та протокол, відповідач прийняв постанову № 3-2905/1 від 29.05.2013, якою на позивача накладено штраф у сумі 103230,00 грн., що підлягає сплаті у 15-денний строк з дня вручення або надсилання поштою постанови.

Також судами встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2013 у справі 826/8654/13-а задоволено повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вояж", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-Плюс" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області; визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області № С-2604/9 від 26.04.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва встановлено, що 21.12.2010 позивачу надано дозвіл № 880/10 на виконання будівельних робіт; 25.02.2011 Управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради Київської області надано позивачу містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по бульв. Незалежності в районі розміщення будинку № 2; 27.06.2012 позивач зареєстрував Декларацію на початок будівельних робіт за № КС 08312105921 відповідно до якої велись будівельно-монтажні роботи; в серпні 2012 року позивач отримав Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 40 від 07.08.2012 на коригування проектної документації "Салону краси" під багатоповерховий житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення. 23.11.2012 позивачем та Броварською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення по бульвару Незалежності, 2-б в м. Бровари. В грудні 2012 року позивач надав відповідачу повідомлення про зміну даних у зареєстрованій Декларації про початок виконання будівельних робіт разом з додатками, про що свідчить відмітка про отримання № 7/10-1212/38.

Господарські суди попередніх інстанцій визначили фактами, встановленими постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі 826/8654/13-а від 03.07.2013 року, що не підлягають повторному доведенню, таке:

- оскільки з моменту отримання Повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт відповідачем не вчинено будь-яких дій, передбачених Порядком № 466, на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована, чи повернута, заявник набув право на виконання будівельних робіт;

- в судовому засіданні представником позивача спростовані твердження відповідача, викладені в приписі № С-2604/9;

- з наданих пояснень та письмових доказів вбачається, що позивачами на час проведення перевірки проводилися будівельні роботи відповідно до Повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт та скорегованого проекту будівництва "Багатоповерховий житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення по бульвару Незалежності, 2-6 в м. Бровари Київської області", поданих і розроблених відповідно до чинного законодавства України;

- висновки щодо проведення робіт не у відповідності до проекту будівництва та відсутності необхідних будівельних документів є передчасними та необґрунтованими;

- припис № С-2604/9 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконується без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 26 квітня 2013 року, визнання протиправним та скасування як такого, що виданий необґрунтовано.

Господарські суди попередніх інстанцій зазначили також про встановлення постановою адміністративного суду обставин щодо передчасності та необґрунтованості висновків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про проведення робіт не у відповідності до проекту будівництва та відсутності необхідних будівельних документів.

За вказаних вище обставин суди дійшли висновку, що відповідач неправомірно визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 8 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Судова колегія зазначає, що підставою для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, в тому числі стосовно його форми, строків прийняття, можуть бути підставою для визнання такого акта недійсним, якщо відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта, чи у випадках, прямо встановлених законодавством.

Згідно з пунктами 16-21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 53, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України, керівникові відповідної інспекції або його заступникові протягом трьох днів після його складення подаються протокол та всі матеріали перевірки.

За частиною 6 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі, якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю, який зареєстрував декларацію про початок будівельних робіт; за частиною 8 вказаної статті замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації. Відповідно до абзацу 4 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" (у відповідній редакції) суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення, що полягає у виконанні будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, в залежності від категорії складності об'єкта.

Таким чином, для правильного вирішення спору у даній справі судам належало на підставі належних та допустимих доказів, з застосуванням чинного законодавства встановити зміст порушення, яке відповідач вважав виявленим у діях позивача, дослідити фактичні обставини справи, що підтверджують чи спростовують наявність такого порушення.

За змістом статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття судових рішень) не потребують доказування преюдиціальні факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони; таке ж значення для господарського суду має вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, факти, які мають значення для вирішення спору, встановлені рішенням суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін справи; фактам, встановленим іншими рішеннями, крім зазначених у статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не надано преюдиціального значення для господарських судів, але такі факти мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Всупереч наведеному, в порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції) суди попередніх інстанцій надали преюдиціального значення правовій оцінці фактів, викладеній у мотивувальній частині судового рішення суду адміністративної юрисдикції.

Разом з тим судові рішення господарських судів попередніх інстанцій не містять встановлених обставин справи та висновків щодо суті порушення, за яке застосовано штрафні санкції за змістом спірної постанови відповідача; судами не розглянуто та не спростовано доводи відповідача про те, що надані позивачем документи містили недостовірну інформацію, як самостійну підставу відповідальності за наведеними вище положеннями законодавства.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не з'ясували всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини сторін, порушили положення процесуального законодавства.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року у справі № 910/12502/13 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач