Постанова

від 18.06.2014 по справі 911/258/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 911/258/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний центр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року у справі за позовомКомунального підприємства "Житлово-комунальний центр" доСлавутицького МВ ГУ МВС України в Київській області простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у січні 2014 року Комунальне підприємство "Житлово-комунальний центр" звергнулось до господарського суду з позовом про стягнення з Славутицького МВ ГУ МВС України в Київській області 9 423,36 грн. заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг надані за період з грудня 2011 року по липень 2012 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.03.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 1 838,38 грн. боргу, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2014 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, за умовами укладеного 10.12.2007 року договору КП "Житлово-комунальний центр" (орендодавець) передало в тимчасове платне користування Славутицькому МВ ГУ МВС України в Київській області (орендар) нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, за адресою: Київська область, м. Славутич, Київський кв-л., б. 14 БПО "Чернігівський", загальною площею 106,3 кв.м., які складаються з 72,3 кв.м. корисної площі та 34 кв.м місць загального користування. На виконання умов цього договору, за актом приймання-передачі орендодавець передав орендарю в користування зазначене нерухоме майно.

10.12.2007 року КП "Житлово-комунальний центр" та Славутицьке МВ ГУ МВС України в Київській області уклали договір про надання послуг та про відшкодування витрат з утримання орендованого майна і надання комунальних послуг № 41-Е, за яким позивач зобов'язується забезпечувати обслуговування, експлуатацію і ремонт орендованого відповідачем приміщення, а останній оплачувати вартість цих послуг.

Пунктом 4.4. зазначеного договору встановлено, що відповідач сплачує вартість спожитих послуг за розрахунковий період шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку.

За п. 6.1. цього договору, плата на відшкодування зазначених витрат нараховується по момент фактичної здачі орендованих приміщень відповідачем, згідно акту приймання-передачі.

Листом № 4977 від 14.12.2011 року відповідач повідомив позивача про розірвання договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг № 41-Е від 10.12.2007 року, а згідно акту приймання-передачі, датованого 03.01.2012 року, який підписано та скріплено печатками сторін, відповідач передав позивачу спірне орендоване приміщення 31.12.2011 року, яке прийнято останнім без будь-яких зауважень.

З огляду на вище наведене та враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором № 41-Е від 10.12.2007 року щодо оплати послуг за грудень 2011 року з водопостачання, водовідведення, теплопостачання та на відшкодування експлуатаційних витрат, заборгувавши позивачу 1 838,38 грн., що ним і не оспорюється, то з урахуванням відсутності доказів користування відповідачем орендованим приміщенням, після повернення орендованого майна у період січень-липень 2012 року, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд обґрунтовано постановили про часткове задоволення позову, відмовивши у решті вимог, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко