Постанова

від 19.06.2014 по справі 915/1816/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 915/1816/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могил розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Авто" на постановувід 25.03.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 915/1816/13 за позовомПриватного підприємства "Шанс-Н" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Авто" простягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 60330,96 грн та вартості вишки металевої в розмірі 3000 грн В судове засідання прибули представники: позивачаЧервак М.П. (директор, рішення № 3 від 01.06.2005). Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Шанс-Н" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Авто" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 60 330,96 грн та вартості вишки металевої у розмірі 3 000 грн, а також про відшкодування витрат за оплату послуг адвоката у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області 17.12.2013 (суддя Ю. Коваль), залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 (колегія суддів: А. Ярош, О. Журавльова, В. Шевченко), позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

Згідно з протоколами виїмки від 8 та 9 лютого 2010 року автонавантажувач марки 4081 та саморобна металева конструкція вилучені УДАІ ММУ УМВС України (далі - ДАІ) в ПП "Шанс-Н" в якості речових доказів у кримінальній справі та передані на відповідальне зберігання на спеціальний автомобільний майданчик, який ДАІ орендує в ТОВ "Люкс-Авто".

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.03.2012 у справі № 1/1416/126/2012 кримінальну справу, в рамках якої автонавантажувач марки 4801 та саморобна металева вишка ПП "Шанс-Н" визнані речовими доказами, закрито та вирішено повернути речові докази у справі Черваку М.П. (директор ПП "Шанс-Н").

На виконання вказаної вище постанови, ДАІ проставлено на протоколах виїмки від 8 та 9 лютого 2010 року відмітки про видачу транспортних засобів власнику при наявності відповідних документів, що вбачається з відтисків на протоколах відповідних штампів, датованих 19.04.2012.

Листом від 19.04.2012 за № 9/3-578 ДАІ повідомило ПП "Шанс-Н" про відсутність підстав для подальшого утримання автонавантажувача і вишки.

Позивач звернувся до ТОВ "Люкс-Авто" з вимогою від 20.04.2012 № 26 про повернення належних йому автонавантажувача та вишки з наданням копій вище зазначених постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.03.2012 у справі №1/1416/126/2012 та листа ДАІ від 19.04.2012 № 9/3-578. Отримання цього вказаної вимоги відповідачем підтверджується.

Відповідно до акту від 20.04.2012, складеного директором ПП "Шанс-Н" Черваком М.П., ОСОБА_5, ОСОБА_6, представник ТОВ "Люкс-Авто" відмовився передавати ПП "Шанс-Н" автонавантажувач М-4081 та вишку саморобну металеву.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2012 у справі № 5016/2110/2012(16/99), залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2013, яка залишена без зміни постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2013, позов ПП "Шанс-Н" до ТОВ "Люкс-Авто" про повернення із чужого незаконного володіння автонавантажувача моделі М-4081 і вишки саморобної металевої вартістю 3 000 грн задоволений у повному обсязі. Зазначені судові рішення вмотивовані тим, що ПП "Шанс-Н" доведені його право власності на вказане майно, вибуття цього майна з володіння поза його волею та утримання цього майна ТОВ "Люкс-Авто" після того, як підстава, на якій товариству було передано зазначене майно на зберігання як речовий доказ у кримінальній справі, відпала згідно із постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.03.2012 у справі № 1/1416/126/2012.

На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2012 господарським судом 13.02.2013 виданий наказ, який виконаний частково лише 16.04.2013.

Так, згідно з актом від 16.04.2013, складеним старшим державним виконавцем Кюкало Ю.М. Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції по примусовому виконанні вищевказаного наказу суду у справі № 5016/2110/2012(16/99) боржником ТОВ "Люкс-Авто" повернута стягувачу ПП "Шанс-Н" в особі директора Червак М.П. автонавантажувач моделі М-4081, а в частині передачі боржником стягувану вишки саморобної металевої зобов'язання не виконане, оскільки боржником пред'явлена інша вишка, яка не є його власністю, не належить позивачу та не відповідає параметрам тієї вишки, що належить позивачу.

Втрату належної ПП "Шанс-Н" вишки відповідач не заперечує, але вважає, що вказана вишка не має ознак індивідуально визначеного майна, тому стягнення вартості металевої саморобної вишки повинно бути здійснено в рамках справи № 516/2110/2012(16/99) шляхом зміну способу виконання рішення в порядку ст. 121 ГПК України.

З огляду на зазначене, ТОВ "Люкс-Авто" з моменту отримання вимоги позивача від 20.04.2012 № 26 зобов'язане повернути ПП "Шанс-Н" належні йому автонавантажувач та вишку, проте фактично їх повернув лише 16.04.2013, тобто безпідставно утримував майно позивача, зокрема автовишку, протягом 248 робочих днів.

Водночас, в якості підтвердження розміру доходу в сумі 60 330,69 грн, який ПП "Шанс-Н" могло б одержати за час безпідставного знаходження у відповідача автонавантажувача, позивач надав довідку про надходження до каси грошових коштів за послуги автонавантажувача за 2009 рік у сумі 61 060 грн, а також затверджений станом на січень 2009 року тариф з надання транспортних послуг з почасовою оплатою автонавантажувача за 1 час, який становить 60 грн, і розрахунок тарифу, а також витяги із касової книги ПП "Шанс-Н".

В процесі апеляційного провадження, позивачем надані, а апеляційним господарським судом дослідженні також копії Z звітів електронного журналу касового апарату, в яких чітко зазначено, що кошти прийняті "за послуги автонавантажувача". З контрольних стрічок вбачається, за які послуги були отримані кошти позивачем у 2009 році у сумі 61 060,00 грн.

З огляду на зазначене вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині заявлених до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та необхідності їх задоволення.

Водночас, судами зазначено, що посилання скаржника на те, що для повернення вартості вишки металевої позивачу слід звернутись до суду із заявою про зміну способу виконання рішення в рамках справи № 5016/2110/2012 (16/99), не є обґрунтованими, оскільки звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

А тому, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині заявлених до стягнення 3000,00 грн вартості металевої вишки.

Також суди задовольнили вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, мотивуючи це тим, що з видаткового касового ордеру від 19.09.2013 на суму 5000 грн, виданого ОСОБА_7 вбачається, що оплата проведена за адвокатські послуги по договору. Касовий ордер датований тією ж датою, що й договір про надання адвокатських послуг, іншого договору про надання адвокатських послуг сторонами не надано, що свідчить про те, що касовий ордер виданий на виконання договору від 19.09.2013, на який посилається позивач як на підставу для стягнення витрат на послуги адвоката.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності в діях відповідача всіх необхідних для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків (упущеної вигоди та відшкодування вартості майна) елементів складу цивільного правопорушення - безпідставного утримання майна позивача в період з 20.04.2012 по 16.04.2014, як і висновок щодо обґрунтованості розміру таких збитків, є правомірними з огляду на мотиви викладені у відповідних судових рішеннях.

Разом з тим, видатковий касовий ордер від 19.09.2013, що наданий позивачем в якості підтвердження здійснення оплати послуг адвоката, не містить посилань на договір про надання адвокатських послуг від 19.09.2013, предметом якого є надання правової допомоги у справі, що розглядається, а тому позивачем не доведене здійснення оплати послуг адвоката у даній справі, що виключає стягнення з відповідача відповідних судових витрат.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Авто" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області 17.12.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 скасувати в частині присудження до стягнення 5 000,00 грн витрат з оплати послуг адвоката. Прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні 5 000,00 грн витрат з оплати послуг адвоката.

У решті рішення та постанову - залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил