Постанова

від 16.06.2009 по справі 6/111-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/111-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2009                                                                                       Справа№  6/111-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецька Л.М., Голяшкіна О.В.,

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Хомлюк Микола Петрович,

                        довіреність №б/н від 06.04.09, представник.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпрококс”, м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 28.04.2009р. у справі №6/111-09

за позовом        приватного “Спеціалізованого підприємства “Висотмонтажбуд”, м.Одеса

до           відкритого акціонерного товариства “Дніпрококс”, м.Дніпропетровськ

про                     стягнення  148 425,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009р. (суддя Коваленко О.О.) у справі №6/111-09 позовні вимоги                              приватного “Спеціалізованого підприємства “Висотмонтажбуд”, м.Одеса,                           задоволено частково.      

З відповідача, відкритого акціонерного товариства “Дніпрококс”, м.Дніпропетровськ, на користь приватного “Спеціалізованого підприємства “Висотмонтажбуд”, м.Одеса, стягнуто 119 484,60 грн. основного боргу, 12 963,08 грн. неустойки, 11 828,28 грн. інфляційних, 1 442,75 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову –відмовлено.

Також, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців.

Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим просить дане рішення змінити, розстрочивши його виконання рівними частинами на 12 місяців. В іншій частині скаржник просить рішення залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 19.06.2008р. між сторонами був укладений договір підряду №4-06/289 та додаткові узгодження №№1,2,3 до нього, за умовами яких Підрядник (позивач у справі) виконав для Замовника (відповідач) підрядні роботи загальною вартістю 119 484,60 грн., за результатами чого було належним чином підписано та скріплено печатками сторін акти приймання виконаних робіт №№1,2,3,4 за вересень 2008р. форми КБ-2 на загальну суму 119 484,60 грн.

Згідно п.4.5. договору, відповідач зобов'язаний оплатити виконані роботи на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після їх прийняття, тобто, до 30.10.2008р. включно, проте,  не оплатив, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст.ст.837, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням іншої сторони (Замовника), а Замовник, в свою чергу, зобов'язується виконану роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.

Окрім того, ст.625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом.

В апеляційній скарзі відповідач фактично суму боргу за договором визнав, проти суми позовних вимог не заперечує, проте, не погоджується із відмовою суду першої інстанції в задоволенні клопотання щодо розстрочки виконання рішення, посилаючись на тяжке матеріальне становище підприємства на фоні світової фінансової кризи.

Отже, на думку колегії суддів, господарським судом першої інстанції обґрунтовано визнано суму основного боргу доведеною та такою, що підлягає стягненню. Відповідає вимогам чинного законодавства України й висновок суду щодо стягнення з відповідача в порядку вимог ст.625 Цивільного кодексу України,                  12 963,08 грн. неустойки та 11 828,28 грн. інфляційних втрат, а також стягнення з відповідача, згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, як зі сторони, з вини якої виник спір, 1 442,75 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до положень ст.83 Господарського процесуального кодексу України, до прав господарського суду щодо прийняття рішення дійсно належить право відстрочити або розстрочити його виконання.

Відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду від 12.09.96р.              N 02-5/333, господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право, зокрема, за заявою сторони у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи в даному випадку питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи тощо.

Отже, враховуючи, що розстрочка виконання рішення є виключно правом господарського суду, а не його обов'язком, а також, враховуючи ступінь вини відповідача, як-то, відсутність навіть часткового розрахунку за зобов'язанням, а також, з огляду на матеріальні інтереси позивача у справі, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку, відмовивши в задоволенні відповідного клопотання.

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів вважає викладені в апеляційній скарзі заперечення відповідача необґрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009р. у справі №6/111-09 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009р.                                  у справі №6/111-09 –залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпрококс”, м.Дніпропетровськ, –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий  суддя                                                                 І.М. Науменко

           Суддя                                                                              Л.М. Білецька

           Суддя                                                                                        О.В. Голяшкін