Постанова

від 19.06.2014 по справі 2а-7375/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 1709/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Володіної А.О.,

представника відповідача Кіт О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» до Львівської митниці, Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» (далі - Позивач, ТОВ «Джей Ей Еф Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі - Відповідач), в якому просить суд: скасувати картку відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від №209140000/2/00756 від 09.04.2012 року; визнати недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів №209000003/2012/201072/2 від 09.04.2012 року; стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені кошти у розмірі 41 385, 99 грн. податку на додану вартість на користь ТОВ «Джей Ей Еф Україна».

У судовому засіданні в суді першої інстанції 17.10.2012 року представником позивача подано уточнення до позовних вимог, згідно якого позивач просить суд: скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від №209140Р00/2/00756 від 09.04.2012 року; визнати недійсним рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №209000003/2012/201072/2 від 09.04 2012 року та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені кошти у розмірі 41 385, 99 грн. податку на додану вартість на користь ТОВ «Джей Ей Еф Україна».

За клопотанням представника відповідача у судовому засіданні 17.10.2012 року, протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Львівська митниця, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу на те, що судом невірно застосовано норми матеріального права. Зокрема, судом застосовано норми Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI до правовідносин, що мали місце до часу набрання ним чинності (01.06.2012 року). Крім того, вважає, що декларантом не було подано усіх додаткових документів визначених у вимозі митного органу, тому відповідачем правомірно було прийнято оскаржені рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, яка просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки Головного управління статистики у Львівській області серії АА №569242, ТОВ «Джей Ей Еф Україна» зареєстроване як юридична особа 28.11.2006 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 34760531. Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 16.21 виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону; 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с.56-57).

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2012 року позивач пред'явив до митного оформлення на Львівську митницю товар (теслярські будівельні вироби з деревини хвойних порід, що використовуються для опалубки перекриття у будівництві, пофарбовані у жовтий колір - Балка дерев'яна P20UZ-9.1-647), придбаний у компанії «Rettenmeier Polomka Timber s.r.o.»(Словаччина) згідно укладеного між сторонами контракту № 10/10-SK від 21.10.2010 року.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Львівської митниці вантажну митну декларацію (ВМД) від 06.04.2012 року № 209140000/2012/009890, в якій задекларував товар (код товару згідно з УКТЗЕД 4418600000), заявив вартість товару на загальну суму 20 364, 54 EUR, що за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс EUR: 10, 438065) становить 212 566, 43 грн. (а.с.151).

Крім того для митного оформлення товару 06.04.2012 року позивач додав до вантажної митної декларації № 209140000/2012/009890 пакет документів, необхідний для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, а саме: 1602 - облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №20900/02/11/000873 від 30.05.2011 року; 1802 - повідомлення про намір увезення №209000000/2012/905534 від 04.04.2012 року; 2730 - накладна СМR б/н від 04.04.2012 року; 3105 - Рахунок-Фактура (Інвойс) №4003405769 від 04.04.2012 року; 4103 - Специфікація (додаток) № 9 від 23.03.2012 року; 4104 - Зовнішньоекономічний контракт №10/10-SК від 21.10.2010 року; 5090 - довідка про відсутність валютних цінностей ДПІ у Сихівському районі №112 від 31.01.2012 року; 5501- відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (відтиск штампа СЕС, що ввезення, реалізацію дозволено) №2730 від 04.04.2012 року; 5503 - відбиток штампа Державних інспекторів з карантину рослин «ввезення в Україну дозволено»№2730 від 04.04.2012 року; 5504 - відбиток штампа Державної екологічної інспекції України «радіологічний контроль ввіз дозволено»№2730 від 04.04.2012 року; 7000 - сертифікат походження №D00685400330 від 02.04.2012 року, що підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації в якій перелічено подані позивачем документи (а.с.10).

06.04.2012 року інспектор митної служби, який здійснював митні процедури, з метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованих товарів скерував запит до відділу митних платежів від 06.04.2012 року за № 1708 стосовно вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості заявленого товару (а.с.89) та у зв'язку з цим витребував від декларанта додаткові документи, а саме: комерційні пропозиції виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; пакувальний аркуш; інформацію зовнішньо-торгівельних організацій; відповідну бухгалтерську документацію щодо закупівлі сировини виробником. Відповідний запис-вимога вчинений на декларації митної вартості (зворотній бік а.с.153). Декларант підприємства ознайомився з вимогою, що засвідчено його підписом та написом: «З вимогою ознайомлена».

Згідно поданих пояснень представника відповідача - Львівської митниці, зазначені додаткові документи витребовувалися у позивача по причині спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (код 121 - перевірка правильності визначення митної вартості товарів), згідно з даними якої товар подібний тому, що задекларовано позивачем, іншими покупцями розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована позивачем. На підтвердження даних обставин митний орган представив суду дані про декларування подібних товарів (код товарів згідно з УКТЗЕД 4418600000 аналогічний до задекларованого 06.04.2012 року товару позивачем), згідно яких вартість товарів є більшою, ніж задекларував позивач (а.с.147-149).

09.04.2012 року у зв'язку із ненаданням декларантом додаткових підтверджуючих документів та проханням здійснити митну оцінку, про що міститься запис на зворотньому боці декларації митної вартості товарів (а.с.153), посадовою особою відділу контролю митної вартості та класифікації товару після проведених консультацій з декларантом на підставі наявних у митного органу відомостей та інформації про рівень цін на такі товари було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №209000003/2012/201072/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом виходячи з ціни 1, 9283 EUR за одиницю, загальна сума визначена митним органом становила 40 124, 06 EUR (курс EUR: 10, 438065) (а.с.9).

Згідно зазначеного рішення, митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості та відмовою від подання декларантом додаткових підтверджуючих документів. За результатами проведеної процедури консультації з декларантом згідно з ст.266 Митного кодексу України досягнуто згоди щодо неможливості застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2 (ст.268 Митного кодексу України) та методу 3 (ст.269 Митного кодексу України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 4 (ст.271 Митного кодексу України) та методу 5 (ст.272 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

У відповідь на письмове звернення позивача від 09.04.2012 року про митне оформлення товару в режимі «під гарантійне зобов'язання», Львівська митниця листом від 10.04.2012 року №8/43-5118 надала дозвіл про випуск товарів у вільний обіг на підставі положення ст.264 Митного кодексу України відповідно до п.2 наказу ДМСУ від 17.03.2008 року №230 «Про затвердження порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» за умови надання гарантійного зобов'язання.

11.04.2012 року позивач подав декларацію митної вартості № 209140000/2012/010424, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, що підтверджується відповідними відмітками на ДМВ (а.с.38-39) та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні. Крім того згідно з відмітками на вантажній митній декларації, з коригованою митною вартість товарів на суму 420 160, 32 грн. (графа 12 ВМД), товар пропущено на митну територію України та поставлено відмітку «під митним котролем»(а.с.30).

Як вбачається з копії відповіді Львівської митниці від 12.06.2012 року (а.с.13) та згідно поданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, ТОВ «Джей Ей Еф Україна» на запит відповідача до закінчення строку дії гарантійних зобов'язань у додатках до заяви від 29.05.2012 року №167 було надано Львівській митниці копію прайс-листа постачальника товару від 15.03.2012 року, копію пакувального листа та копію (ВМД) декларації країни-відправника від 04.04.2012 року. Крім того, позивачем були надані пояснення, що відповідну бухгалтерську документацію щодо закупівлі сировини виробником надати неможливо, оскільки така інформація є таємницею, а інформація внутрішньо-торгівельних організацій у підприємства відсутні.

Львівською митницею було прийняте остаточне рішення від 12.06.2012 року № 8/40-8279 щодо визначення митної вартості товару, згідно якого рішення про визначення митної вартості від 09.04.2012 року №2090000003/2012/201072/2 залишено без змін (а.с.13-15).

У подальшому позивач звертався до Державної митної служби України з листами від 18.06.2012 року №165/1, від 02.07.2012 року №172 та від 26.07.2012 року №181 щодо оскарження рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів «балка дерев'яна» від 09.04.2012 року №209000003/2012/201072/2.

Рішенням Державної митної служби України №15/1-15.2-2/1449 від 07.08.2012 року (а.с.16-18) оскаржуване рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів було залишено без змін, а повторна скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач оскаржив до суду рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасуванні рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2012/201072/2 від 09.04.2012 року, скасування картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 209140000/2/00756 від 09.04.2012 року, вважає що такі відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, однак вважає передчасними висновки суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення надміру сплачених до бюджету платежів.

Митний кодекс України від 11.07.2002 року № 92-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МКУ) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість заявляється (декларується) митному органу декларантом шляхом подання декларації митної вартості. Згідно з приписами ст. 261 Митного кодексу, відомості про митну вартість використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень.

Відповідно до ч.1, 2 ст.264 МКУ, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог норм ст. 266 МКУ встановлені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

При цьому основним методом є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Застосування цього методу чітко передбачено нормами ст. 267 Митного кодексу України, в якій зазначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Частиною 4 ст. 267 МКУ визначено умови, при яких використовується метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), такими умовами є:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Таким чином, виключний перелік обставин, що перешкоджають застосуванню цього методу, встановлений у ч. 4 ст. 267 МКУ, яка дублює п. і ст. і Угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди по тарифах і торгівлі 1994 року (СОТ, Уругвайський раунд багатобічних торгових переговорів, 15 квітня 1994 р.). Вищезазначена Угода опублікована в Офіційному віснику України від 12.11.2010, 2010 р., № 84, стор. 408, стаття 2989.

Таке виключно важливе значення цих умов, як тих обставин, що мають визначальну роль стосовно можливостей застосування чи не застосування методу-1, підтверджується в тому числі і тим, що в пунктах 7(а), 7(6), 8(а), 8(6), д(а) і я(б) Декларації митної вартості (форма ДМВ-1) фіксуються факти наявності або відсутності саме цих умов.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Водночас, зі змісту норм пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини четвертої статті 266 МКУ убачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувавши значну частину документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення митного органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МКУ, та без належного обґрунтування неможливості їх застосування. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 травня 2012 року по справі № 21-91а12, а відтак відповідно до ст. 2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Проте звертає на себе увагу факт застосування судом першої інстанції норм Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI до правовідносин, що мали місце до часу набрання ним чинності (01.06.2012 року). Таким чином має місце правильне по суті вирішення спору в цій частині, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

Що стосується надмірно сплачених коштів в сумі 41385 грн. 99 коп., то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Порядок прийняття Висновку про повернення регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для зміни із скасуванням постанови суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача надміру сплачених митних платежів та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню в частині неправильного застосування норм матеріального права, а також в частині стягнення на користь позивача надміру сплачених митних платежів з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у адміністративній справі №2а-7375/12/1370 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 209140000/2/00756 від 09.04.2012р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів № 209000003/2012/201072/2 від 09.04.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джей Ей Еф Україна» 2 146 (дві тисячі сто сорок шість ) грн. 00 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 20.06.2014 року