Постанова

від 17.06.2014 по справі 826/7197/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 червня 2014 року № 826/7197/14

о 14 год. 06 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного авіаційного концерну «Антонов» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними дій та рішень,

за участю представників сторін:

від позивача Конюк Ю.В.,

від відповідача Івченко Я.В.,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державний авіаційний концерн «Антонов» (далі - позивач, ДАК «Антонов») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання неправомірною відмову від 30.04.2014 року №4795/10/26-57-25-34 Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у скасуванні податкової вимоги від 25.03.2014 року №1046-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.03.2014 року №35/26-57-25-01-10, визнання неправомірною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014 року №1046-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.03.2014 року №35/26-57-25-01-10.

Позивач мотивується тим, що 19-26 лютого 2014 року ДАК «Антонов» здійснено оплату податкових зобов'язань та листом від 12.03.2014 року повідомлено відповідача про сплату. Однак відповідачем направлено позивачу податкову вимогу від 25.03.2014 року №1046-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.03.2014 року №35/26-57-25-01-10. Таки дії податкового органу позивач вважає неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки у обліковій картці платника податків ДАК «Антонов» обліковується податковий борг у розмірі 276670,45 грн.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Позивач - Державний авіабудівний концерн «Антонов», зареєстровано як юридичну особу Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацію від 09.12.2008 року №10721050012020382, ідентифікаційний код юридичної особи 35082071. (а.с.18)

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ№547790 до видів діяльності за КВЕД відносяться: діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловими устаткуваннями, суднами та літаками, виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування, пасажирський авіаційний транспорт, консультування з питань комерційної діяльності й керування, надання в оренду повітряних транспортних засобів. (а.с.19)

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем самостійно визначені податкові зобов'язання. Платіжними дорученнями від 26.02.2014 року №21, №20, №22, №23, від 19.02.2014 року №19, №18 позивачем перераховано кошти по спірним податковим зобов'язанням на рахунки податкового органу. (а.с.10-12)

Згідно виписки по особовому рахунку від 19.02.2014 року банківською установою до бюджету з рахунку позивача були переказані кошти у рахунок сплати ПДВ за січень 2014 року та ПП за 2013 рік у сумі 276743,00 грн.(а.с.43)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем від 25.03.2014 року прийнята податкова вимога №1046-25, якою вимагається сплатити податковий борг, який лічиться за ДАК «Антонов», у розмірі 276670,45 грн.(а.с.14)

Рішенням від 25.03.2014 року №35/26-57-25-01-10 описано майно у податкову заставу ДАК «Антонов». (а.с.13)

Також встановлено, що листами від 12.03.2013 року №121/2032 та від 31.03.2014 року №121/2550 відповідача проінформовано, що позивачем здійснено оплату по податковим зобов'язанням у встановлені законодавством строки. (а.с.9, 10)

Таким чином, судом встановлено, що у встановлені законом строки позивач сплатив зазначене у оспорюваній вимозі податкове зобов'язання, але на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла.

З огляду на те, що кошти на рахунки державного бюджету не надійшли, відповідачем прийняті оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу.

Водночас, в судовому засіданні з'ясовано, що позивач був клієнтом АТ "Брокбізнесбанк" щодо якого з 28.02.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Підпункт 16.5.2 пункту 16.5 вищезгаданого Закону України визначає, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Слід зазначити, що згідно із Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу важається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою -учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Отже, суб'єкт підприємницької діяльності, надавши банку платіжне доручення, виконав свої податкові зобов'язання перед бюджетом в повному обсязі.

Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які в установлені законодавством України строки подали в банк платіжні документи для своєчасного та повного внесення податку, не повинні нести відповідальність за несвоєчасне перерахування таких платежів до бюджету.

Згідно з пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, на думку суду, податкову вимогу від 25.03.2014 року №1046-25 відповідачем прийнято протиправно та необґрунтовано.

Також судом встановлено, що внаслідок ненадходження коштів, зазначених у спірній вимозі, з вини банківської установи, податковим прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

Відповідно до пункту 88.1 та 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається уподаткову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 89.1 ст.89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 ст.89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги факт відсутності боргу у підприємства перед бюджетом, як станом на момент винесення спірної вимоги, так і на момент опису майна у податкову заставу, суд вважає за необхідне задовольнити позов і у цій частині.

Позовну вимогу щодо визнання неправомірною відмову від 30.04.2014 року №4795/10/26-57-25-34 Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у скасуванні податкової вимоги від 25.03.2014 року №1046-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.03.2014 року №35/26-57-25-01-10 суд вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.56.2 ст.56 ПКУ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

П.56.8 ст.56 ПКУ передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом направлено позивачу лист про надання інформації від 30.04.2014 року №4795/10/26-57-25-34, який не є рішенням по розгляду скарги в розумінні приписів ст.56 ПКУ.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовну вимогу в частині визнання неправомірною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014 року №1046-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.03.2014 року №35/26-57-25-01-10.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов Державного авіабудівного концерну «Антонов» - задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014 року №1046-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.03.2014 року №35/26-57-25-01-10.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного авіабудівного концерну «Антонов» витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 грн. 00 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 17 червня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 23 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова