Ухвала

від 07.08.2014 по справі 826/7197/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7197/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Кобаля М.І., Федотова І.В., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного авіабудівного концерну «Антонов» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними дій та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державний авіабудівний концерн «Антонов» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірною відмови № 4795/10/26-57-25-34 від 30 квітня 2014 року у скасуванні податкової вимоги № 1046-25 від 25 березня 2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 35/26-57-25-01-10 від 25 березня 2014 року, визнання неправомірною та скасування податкової вимоги № 1046-25 від 25 березня 2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 35/26-57-25-01-10 від 25 березня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1046-25 від 25 березня 2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 35/26-57-25-01-10 від 25 березня 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 березня 2014 року відповідачем прийнята податкова вимога № 1046-25, якою вимагається сплатити податковий борг, який рахується за ДАК «Антонов», у розмірі 276 670,45 грн.

Згідно з рішенням № 35/26-57-25-01-10 від 25 березня 2014 року, описано майно ДАК «Антонов» у податкову заставу.

Листом № 4795/10/26-57-25-34 від 30 квітня 2014 року, повідомлено позивача про відсутність правових підстав для скасування податкової вимоги № 1046-25 від 25 березня 2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 35/26-57-25-01-10 від 25 березня 2014 року.

Не погоджуючись з такими діями та прийнятими рішеннями відповідача, та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Державний авіабудівний концерн «Антонов» зареєстровано в якості юридичної особи Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацію 09 грудня 2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 249510.

Згідно з довідкою АБ № 547790 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), до видів діяльності позивача за КВЕД-2010 відносяться: 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 30.30 Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування; 51.10 Пасажирський авіаційний транспорт; 51.21 Вантажний авіаційний транспорт; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 77.35 Надання в оренду повітряних транспортних засобів.

Позивачем самостійно визначені податкові зобов'язання та згідно з платіжними дорученнями № 21, № 20, № 22, № 23 від 26 лютого 2014 року, № 19, № 18 від 19 лютого 2014 року, перераховано кошти по спірним податковим зобов'язанням на рахунки податкового органу.

Згідно з випискою по особовому рахунку № 260030498300 від 20 лютого 2014 року, банківською установою до бюджету з рахунку позивача переказані кошти у рахунок сплати ПДВ за січень 2014 року та податок на прибуток підприємства за 2013 рік у сумі 276 743,00 грн.

Крім того, листами № 121/2032 від 12 березня 2014 року та № 121/2550 від 31 березня 2014 року відповідача проінформовано, що позивачем здійснено оплату по податковим зобов'язанням у встановлені законодавством строки.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом п. 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Крім того, за змістом пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

За змістом п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з п. 129.6 ст. 129 ПК України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Тому оскільки неперерахування податку до бюджету не є наслідком винних дій позивача, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно та безпідставно прийнято податкову вимогу № 1046-25 від 25 березня 2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 35/26-57-25-01-10 від 25 березня 2014 року, оскільки належними та допустимими доказами у справі встановлено факт відсутності боргу у позивача перед бюджетом на час винесення спірних рішень відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Державного авіабудівного концерну «Антонов» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2014 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 08 серпня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді М.І. Кобаль

І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Кобаль М.І.

Федотов І.В.