Рішення

від 23.05.2014 по справі 369/12162/13-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.05.2014

Справа № 369/12162/13-ц

Провадження № 2/369/250/14

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчко А.Я.,

за участю секретаря Ткачук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» про стягнення грошових коштів.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01.07.2010 року між ним та відповідачем було укладено угоду, за умовами якої останній у зв'язку з набуттям у свою власність будівель і споруд рибопереробного цеху, розташованого у АДРЕСА_1, а також у зв'язку із отриманням у користування (оренду) земельної ділянки, на якій рибопереробний цех розташований, визнав, а позивач, відповідно, підтвердив, що ним протягом березня-вересня 2006 року була здійснена до існуючих будівель рибопереробного цеху прибудова розміром 13,23х8,20+16,10х10,50+21,19х2,40 метрів (приміщення площею 42,5 кв.м, 8,8 кв.м, 33,7 кв.м, 149,9 кв.м, 48,3 кв.м) з надбудовою 2-го поверху (приміщення площею 89,9 кв.м, 60,9 кв.м, 10,2 кв.м, 3,2 кв.м) та тамбуром розміром 6х2,36 кв.м (площею 11,1 кв.м).

Як стверджує ОСОБА_1, загальна площа усіх добудованих ним до будівель рибопереробного цеху нежитлових приміщень склала 458,5 кв.м.

Керуючись ч. 5 ст. 376 ЦК України, позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою про визнання власності на збудовану ним за власні кошти прибудову до будівель рибопереробного цеху, указану вище.

Під час розгляду Києво-Святошинським районним судом Київської області цивільної справи за його позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення уповноважений орган державної влади і управління (місцевого самоврядування) - Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області заперечила проти визнання за ОСОБА_1 права власності на збудовану ним за власні кошти прибудову, що виразилося у відкликанні нею власним листом від 02.10.2006 р. №07-21-3737 раніше наданої ОСОБА_1 згоди на забудову (лист №07-32-3643 від 26.09.2006 р.) та у зверненні із зустрічним позовом про визнання договору про передачу ОСОБА_1 права забудови земельної ділянки недійсним та про знесення самочинної забудови.

Результатом описаних дій Києво-Святошинської РДА стало скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ раніше прийнятих на користь ОСОБА_1 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області і ухвали Апеляційного суду Київської області про визнання за ним права власності на нежилі приміщення (ухвала ВССУ від 11.04.2012 р. у справі №6-1546 св12).

Проти визнання за ОСОБА_1 права власності на здійснену ним прибудову також заперечила прокуратура Київської області, яка, власне, і звернулася до ВССУ із касаційною скаргою в інтересах держави у особі Києво-Святошинської РДА.

Як стверджує позивач, на даний час провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на добудовані ним нежилі приміщення у АДРЕСА_1, - за клопотанням Києво-Святошинської РДА Київської області закрите.

Права власності на указану у пункті 1 угоди від 01.07.2010 р. прибудову ОСОБА_1 не набув, не дивлячись на вчинення ним усіх можливих і необхідних для цього із його боку дій.

Відповідно до пункту 5 укладеної між позивачем та відповідачем угоди від 01.07.2010 р. у випадку, коли внаслідок заперечень із боку органів державної влади і управління чи-то органів місцевого самоврядування або із будь-яких інших причин право власності на указану у пункті 1 прибудову не буде оформлене (визнане за) ОСОБА_1, ТОВ «Кристал Рівер» зобов'язалося відшкодувати ОСОБА_1 усі понесені ним витрати на її будівництво у погодженому сторонами цією угодою розмірі в 1 948 625 грн. 00 коп.

Із урахуванням того, що Києво-Святошинська райдержадміністрація Київської області як уповноважений орган державної влади і управління (місцевого самоврядування), який здійснює повноваження власника земельної ділянки (територіальної громади), - заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на прибудову, то згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України таке право власності не може бути за позивачем визнане.

На думку позивача, вищевикладені обставини обумовлюють необхідність застосування до правовідносин ОСОБА_1 і ТОВ «Кристал Рівер» пункту 5 укладеної між сторонами у цій цивільній справі угоди.

Посилаючись на викладене вище та норми закону, позивач просив суд стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» (код ЄДРПОУ 34807401, місцезнаходження якого: 08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, пров. Сосновий, 2, п/р 260053010943 в ПАТ «Прайм-Банк», м. Київ, МФО 300669) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрований і проживає у АДРЕСА_2) грошові кошти у розмірі 1 948 625 (один мільйон дев'ятсот сорок вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 00 коп.

Не погоджуючи з позовом ОСОБА_1, ТОВ «Кристал Рівер» звернулось до суду із зустрічним позовом до нього про визнання правочину недійсним.

Свої зустрічні вимоги ТОВ «Кристал Рівер» мотивувало тим, що 12.02.2014 року представником відповідача за первісним позовом в Києво-Святошинському районному суді Київської області отримано ухвалу від 05.02.2014 р. про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками.

Після ознайомлення з вимогами позовної заяви та додатками до неї ТОВ «Кристал Рівер» стало відомо, що ОСОБА_1 намагається стягнути з нього грошові кошти в сумі 1 948 625,00 грн. 00 коп. Підставою для стягнення зазначеної суми грошових коштів ОСОБА_1 називає угоду від 01.07.2010 р., що була нібито укладена між ним та ТОВ «Кристал Рівер».

Відповідач за первісним позовом категорично заявив, що ніяких угод від 01.07.2010 р. між ним та ОСОБА_1 у тій редакції, яка надана суду, не укладалося.

Угода від 01.07.2010 р., яка, за твердженням позивача за первісним позовом, нібито укладена між ним та відповідачем, насправді ніколи не укладалася. Весь текст вказаної угоди видуманий позивачем, не відповідає фактичним обставинам, ніколи не погоджувався із ТОВ «Кристал Рівер», а тому, відповідно, відповідачем не підписувався.

На думку, ТОВ «Кристал Рівер», позивач, надаючи угоду суду, намагається ввести суд в оману та незаконно, з порушенням норм чинного законодавства України, заволодіти дуже великою сумою грошових коштів відповідача.

Відповідач є законним власником всіх будівель та споруд (надалі будівлі), що знаходяться по АДРЕСА_1

Права власності на вказані будівлі ТОВ «Кристал Рівер» набуло в березні 2007 р. у їх законного власника, на що була затрачена значна сума грошових коштів відповідача.

У відповідності до умов технічного паспорту на будівлю всі приміщення, які знаходяться по АДРЕСА_1 були побудовані в 2000, 2005 та 2009 роках.

Попередній власник будівлі не повідомляв відповідача про те, що позивачем проводилась прибудова до існуючих будівель, які позивачу ніколи не належали.

Таким чином, на думку ТОВ «Кристал Рівер», твердження ОСОБА_1, що визначені ним в п. 1 оспорюваної угоди про те, що ТОВ "Кристал Рівер" визнає, а ОСОБА_1 підтверджує, що ОСОБА_1 протягом березня-вересня 2006 року була здійснена прибудова до існуючих будівель, є неправдивими, такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Станом на дату, якою датована угода (01.07.2010 р.) відповідач достовірно знав в яких роках будувалась будівля, кому належали всі приміщення будівлі та ким вони будувались і тому не міг підписати таку угоду.

Крім того, позивачем до позовної заяви додано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від листопада 2006 р. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15.01.2007 р. Зі змісту вказаних документів вбачається, що ОСОБА_1 у зазначених судах стверджував, що будівлі по АДРЕСА_1 будувало на договірних умовах з ним ТОВ "Компанія "Добробут" під керівництвом ОСОБА_2

Відповідачем було зроблено письмовий запит до ОСОБА_2, який, у період, коли за твердженням Позивача будувалися будівлі, був керівником ТОВ "Компанія "Добробут".

На вказаний письмовий запит ОСОБА_2 повідомив, що керована ним компанія ТОВ "Компанія "Добробут" на договірних умовах з ОСОБА_1, будівельно-монтажних робіт в м. Боярка ніколи не проводила.

Таким чином, як стверджує відповідач за первісним позовом, ОСОБА_1 вводив в оману вище вказані суди, стосовно того, що ним проводились прибудови до існуючих будівель по АДРЕСА_1.

У даній справі позивач також вводить суд в оману, стосовно укладання з відповідачем оспорюваної угоди.

До того ж, зі слів відповідача, оскаржувана угода за своїм змістом не відповідає вимогам його Статуту, а тому не могла бути підписана його керівником ОСОБА_3

Так, відповідно до п. 3.1. Статуту відповідача метою створення та діяльності товариства є досягнення економічних і соціальних результатів, одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками.

Зі змісту вказаної угоди вбачається, що відповідач, який ще в 2007 р. придбав будівлі (набув законного права власності), заплативши за них велику суму грошових коштів, безкоштовно відчужує їх позивачу (надає згоду на оформлення позивачем на себе права власності, сприяє у переоформленні права власності). Якщо зазначене право власності на прибудови не буде переоформлене позивачем із будь-яких причин, то відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати на будівництво на загальну суму 1 948 625,00 гривень.

Таким чином, відповідач за наслідками даної угоди зазнає лише дуже великих збитків на суму 1 948 625,00 гривень, що суперечить меті його діяльності, а тому його керівник ОСОБА_3, яка одночасно є його засновником, не підписувала вказану угоду.

Як стверджує ТОВ «Кристал Рівер», угода, за своїм змістом не піддається ніякій логіці та суті економіки, а тому не підписувалась ним.

Позивач на дату укладання вказаної угоди, був керівником ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди".

Відповідача та вказаний завод пов'язували господарські взаємовідносини, що відбувалися на підставі господарських договорів оренди.

Основним видом діяльності даного заводу було виготовлення рибної продукції.

Рибну продукцію завод позивача виготовлював на виробничих потужностях (обладнанні) та в будівлях, які він орендував на підставі договору №03/2010 від 01.03.2010 р., що було встановлено в рішеннях Господарського суду Київської області про стягнення заборгованості з орендної плати.

Для ТОВ «Кристал Рівер» незрозумілим стає питання про логічність та економічність дій ОСОБА_1, так як останній в угоді стверджує, що частина будівель та споруд належить йому, він їх будував, в той же час позивач орендує вказані будівлі і сплачує за це грошові кошти відповідачу.

На думку відповідача за первісним позовом, у випадку, якщо відповідач підписав би спірну угоду, то його дії були б нелогічні і не піддавалися б тлумаченню з економічної точки зору (безкоштовне відчуження майна належного відповідачу на праві власності, подвійна оплата раніше придбаного майна).

Також відповідач наголосив на тому, що з надісланої на його адресу копії угоди вбачається, що зі сторони позивача навпроти прізвища ОСОБА_1 виконано два підписи, зі сторони Відповідача навпроти прізвища ОСОБА_3 виконано два підписи на які проставлено дві печатки. Проте, відповідач не підписував і не ставив свою печатку на вказаній угоді.

Для того, щоб встановити, чи виконані на вказаній угоді підписи від імені керівника відповідача ОСОБА_3 саме нею і чи відповідає відтиск печатки - відтиску печатки відповідача потрібні спеціальні знання в галузі криміналістики.

Крім того, як уже зазначалось завод, що був керований Позивачем та Відповідача пов'язували договірні господарські відносини, які, зі сторони Відповідача будувалися на принципах поваги та довіри до партнера.

Основним видом діяльності ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди" було виготовлення рибної продукції, сировину для виготовлення цієї продукції завод купував і на території України і у закордонних партнерів, що було значно дешевше та вигідніше для виробництва.

Закордонні партнери заводу погодились надати йому товарний кредит за умови позитивного кредитного рейтингу заводу (аналіз грошових зобов'язань, виробничих потужностей, виробничих приміщень).

Проведення вказаного аналізу та складання кредитного рейтингу, на договірних умовах проводив один із закордонних партнерів цього заводу.

Вимогою вказаного партнера заводу було погодження в договорі власником всіх виробничих потужностей та приміщень (відповідачем) умов такого договору, шляхом проставлення підпису та печатки.

Таким чином, відповідач не був стороною договору, а лише його погоджував.

Договір складався у двох екземплярах на двох мовах (російська та англійська) кожен екземпляр.

Враховуючи те, що відповідач будував свої господарські відносини з позивачем на принципах поваги та довіри, керівником відповідача на трьох чистих аркушах паперу було власноручно проставлено по два підписи та два відтиски печатки відповідача (так як договір повинен бути складений на двох мовах). Вказані аркуші паперу були залишені Позивачу для складання двомовного договору. Аркушів чистого паперу було підписано Відповідачем в кількості трьох штук, один запасний на всякий випадок (один аркуш позивач під час перенесення на нього тексту міг пошкодити).

Враховуючи те, що на угоді стоїть по два підписи сторін угоди і дві печатки і якщо припустити, що на угоді стоїть підпис керівника відповідача ОСОБА_3 і відтиск печатки Відповідача, то останній має повне право вважати, що позивач третій аркуш із підписом та печаткою використав для складання оскаржуваної угоди.

Таким чином, відповідач ще раз стверджує, що оскаржувану угоду такого змісту він не підписував. Позивач підробив вказану угоду, шляхом нанесення тексту угоди в своїй редакції на чистий аркуш паперу, на якому стояло два підписи відповідача та дві печатки.

До того ж, на думку ТОВ «Кристал Рівер», оскаржувана угода не відповідає жодному із правочинів, що передбачені чинним законодавством України, тому до неї неможливо застосувати жодних вимог, що необхідні для чинності правочину даного виду.

Як стверджує відповідач за зустрічним позовом, зміст оскаржуваної угоди не відповідає вимогам розумності та справедливості.

У нашому випадку відповідачем взагалі не підписувалась оскаржувана угода такого змісту, що надана позивачем, волевиявлення відповідача на підписання оскаржуваної угоди взагалі не було, а тому вказана угода є недійсною.

Посилаючись на викладене вище та норми закону, позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсною угоду від 01.07.2010 року сторонами якої є ОСОБА_1 та ТОВ «Кристал Рівер».

У судове засідання позивач за первісним позовом направив своїх представників, які первісний позов підтримали, просили задовольнити його в повному обсязі, зустрічний позов не визнали, просили залишити його без задоволення.

Відповідач за первісним позовом ТОВ «Кристал Рівер» теж направив свого представника, який первісний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, зустрічний позов підтримав, клопотав перед судом про його повне задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити, а зустрічний - залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційним судом Київської області від 15.01.2007 року, було визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані нежилі приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 458,5 кв.м., в тому числі на прибудову розмірами 13,23х8,20+16,1х10,5+21,19х2,4, що відповідно становить 42,5 кв.м, 8,8 кв.м, 33,7 кв.м, 149,9 кв.м, 48,3 кв.м; надбудову 2 площею 89,9 кв.м, 60,9 кв.м, 10,2 кв.м, 3,2 кв.м, тамбур розміром 6х2,36 кв.м площею 11 кв.м.

28.03.2007 року між ТОВ «Кристал Рівер» та ТОВ «Рибопереробний завод «Плеяди» було укладено договір № 05/2007 оренди виробничого обладнання, інвентарю, офісної техніки та цеху переробки рибопродуктів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. На виконання вказаного договору орендовані об'єкти були передані ТОВ «Кристал Рівер» до ТОВ «Рибопереробний завод «Плеяди» на підставі акта приймання-передачі об'єкту оренди від 28.03.2007 року.

01.03.2010 року між ТОВ «Кристал Рівер» та ТОВ «Рибопереробний завод «Плеяди» було укладено договір № 03/2010 оренди виробничого обладнання, інвентарю, офісної техніки та цеху переробки рибопродуктів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

01.07.2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кристал Рівер» було укладено угоду, за умовами якої останнє у зв'язку з набуттям у свою власність будівель і споруд рибопереробного цеху, розташованого у АДРЕСА_1, а також у зв'язку із отриманням у користування (оренду) земельної ділянки, на якій рибопереробний цех розташований, визнав, а позивач, відповідно, підтвердив, що ним протягом березня-вересня 2006 року була здійснена до існуючих будівель рибопереробного цеху прибудова розміром 13,23х8,20+16,10х10,50+21,19х2,40 метрів (приміщення площею 42,5 кв.м, 8,8 кв.м, 33,7 кв.м, 149,9 кв.м, 48,3 кв.м) з надбудовою 2-го поверху (приміщення площею 89,9 кв.м, 60,9 кв.м, 10,2 кв.м, 3,2 кв.м) та тамбура розміром 6х2,36 кв.м (площею 11,1 кв.м), у результаті чого загальна площа усіх добудованих позивачем за первісним позовом споруд склала 458,5 кв.м.

Відповідно до пункту 5 зазначеної угоди від 01.07.2010 р. у випадку, коли внаслідок заперечень із боку органів державної влади і управління чи-то органів місцевого самоврядування або із будь-яких інших причин право власності на указану у пункті 1 прибудову не буде оформлене (визнане за) ОСОБА_1, ТОВ «Кристал Рівер» зобов'язалося відшкодувати ОСОБА_1 усі понесені ним витрати на її будівництво у погодженому сторонами цією угодою розмірі в 1 948 625 грн. 00 коп., після чого ТОВ «Кристал Рівер» має право ініціювати перед уповноваженими органами питання про оформлення права власності на прибудову (визнання його за) ТОВ «Кристал Рівер».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2012 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2006 року та ухвала Апеляційним судом Київської області від 15.01.2007 року були скасовані, а справа була направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно з Витягом Серії АА № 021376 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.10.2012 року державну реєстрацію ТОВ «Рибопереробний завод «Плеяди» проведено 28.01.2005 року. місцезнаходження підприємства: АДРЕСА_1, керівник та засновник підприємства - ОСОБА_1.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна № 21513796 від 13.05.2014 року відомості щодо права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Згідно з інформацією з Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 21514001 від 13.05.2014 року: нежиле приміщення за літ. «А» площею 1 147,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було набуте у власність ТОВ «Арго-Україна» на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2002 року; в подальшому на підставі дозволу Боярської міської ради від 20.04.2004 року № 38/39 на реконструкцію та добудову загальну площу об'єкту за літ. «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було збільшено на 458,5 кв.м; на підставі мирової угоди. затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2007 року, право власності на реконструйоване нежиле приміщення за літ. «А» з добудовою площею 458,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перейшло до ТОВ «Кристал Рівер»; в подальшому вказаний об'єкт нерухомого майна був переданий ТОВ «Кристал Рівер» в іпотеку ПАТ «Прайм-Банк» за договором іпотеки №/0588-1 від 10.11.2009 року.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам, і урегулювати у ньому свої відносини на власний розсуд. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 203 ЦК України (в редакції на час укладання спірних договорів) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З огляду на ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За правилами ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Статтями 218-234 ЦК України передбачено підстави визнання правочинів недійсними, а також встановлення нікчемності правочинів.

У статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З огляду на зміст ч. 6 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Зважаючи на ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або його заміна не допускається.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у строк відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням проаналізованих правових норм в розрізі встановлених обставин у справі суд приходить до наступних висновків.

У розумінні ст. 202 ЦК України спірна угода є правочином, який породжує для його сторін певні зобов'язання.

Вказана угода укладена у належній, визначеній ст. 208 ЦК України, формі, не порушує прав третіх осіб, відповідає порядку, проголошеному ч. 1 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6, 627 ЦК України, а також змісту ч. 6 ст. 376 ЦК України, якою гарантовано особі, яка здійснила самочинне будівництво, право на відшкодування витрат на це будівництво у разі визнання права власності на це майно за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Судом не встановлено жодної обставини, передбаченої ст. 215, 218-234 ЦК України або іншою правовою нормою, яка б могла свідчити про недійсність або нікчемність спірної угоди, що в силу ст. 204 ЦК України свідчить про її правомірність.

Вказівки представника ТОВ «Кристал Рівер» на те, що спірна угода ніколи не укладалась підприємством з ОСОБА_1, керівник даного підприємства ніколи не підписував її та не проставляв на ній печатку, не були підтверджені належними доказами. Так, представником відповідача було заявлено клопотання про призначення судової технічної експертизи документа, проте судом вказане клопотання було відхилено, як передчасне, а заявнику було роз'яснено його право повернутися до даного клопотання після дачі сторонами пояснень та дослідження всіх доказів у справі. В подальшому представник ТОВ «Кристал Рівер» до свого клопотання не повертався, а суд обмежений принципом змагальності цивільного судочинства з власної ініціативи призначати судову експертизу у даній категорії справ.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що оскаржувана угода не відповідає змісту Статуту ТОВ «Кристал Рівер», так як метою створення та діяльності товариства є досягнення економічних і соціальних результатів, одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, а також являється вкрай невигідною для підприємства, не може заслуговувати на увагу, оскільки з даної угоди вбачається, що у разі отримання ОСОБА_1 відшкодування витрат на будівництво, ТОВ «Кристал Рівер» отримує економічну вигоду: має право оформити на своє ім'я право власності на це будівництво. Більш того, дана обставина у будь-якому разі не може слугувати підставою для визнання угоди недійсною, так як особи вправі розпоряджатися своїми правами на власний розсуд, в тому числі й відмовлятися від них на користь інших осіб.

Зауваження представника ТОВ «Кристал Рівер» щодо нелогічності та неекономічності дій ОСОБА_1, щодо наявності у спірній угоді двох підписів ОСОБА_1, двох підписів директора ТОВ «Кристал Рівер» та двох печаток підприємства, носять формальний характер і не можуть стати підставою для встановлення недійсності оспорюваної угоди.

Звинувачення відповідача за первісним позовом стосовно спроб позивача ввести суд в оману при розгляді цивільної справи за його попереднім позовом про визнання за ним права власності на самочинно побудовані спірні об'єкти, не має ніякого відношення для вирішення даної справи.

Так само суд не вбачає ні фактичних, ні юридичних підстав для визнання спірного правочину недійсним з огляду на те, що дата здійснення самочинних прибудов, вказана в оспорюваній угоді не відповідає датам, зазначеним у технічному паспорті, так як дана дата ніяким чином не впливає на правовідносини, які склались між сторонами за цією угодою, в тому числі, не визначає обсяг їх прав та обов'язків.

Суд не зважає також на вказівки позивача за зустрічним позовом на те, що оскаржувана угода не відповідає жодному із правочинів, передбачених чинним законодавством, а також вимогам розумності та справедливості, так як перше заперечується змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України, якими проголошено принцип свободи договору, а друге не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не випливає із встановлених судом обставин.

З огляду на правомірність спірної угоди, зобов'язання за нею в силу ст. 526 ЦК України повинні бути виконані належним чином, що не було вчинено ТОВ «Кристал Рівер», а отже, сума відшкодування, визначена у п. 5 даної угоди в розмірі 1 948 625 грн. повинна бути стягнута з відповідача за первісним позовом на користь позивача за цим же позовом.

Щодо посилань представника відповідача за первісним позовом на відсутність порушень з боку ТОВ «Кристал Рівер» прав позивача ОСОБА_1, які виникли у нього за спірною угодою, то суд вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наявність в даній справі зустрічного позову ТОВ «Кристал Рівер», відповідно до якого останнє спірну угоду не визнає, а отже, не визнає й права ОСОБА_1 щодо отримання відшкодування та своїх обов'язків стосовно його сплати, що саме по собі свідчить про неможливість задоволення вимог позивача за первісним позовом в позасудовому порядку.

Більш того, на час укладання оспорюваної угоди, метою якої, в першу чергу, було гарантування прав ОСОБА_1 на спірні об'єкти та закріплення їх за ним, у позивача за первісним позовом було рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2006 року, про визнання за ним права власності на ці є об'єкти, яке на той час було чинним і яке потребувало подальшої реалізації шляхом публічної реєстрації на його підставі прав власності на майно за ОСОБА_1 Поруч із цим, на цей же момент у відповідача ТОВ «Кристал Рівер» вже було зареєстровано право власності на ці об'єкти. Тобто, відповідач за первісним позовом, підписавши спірну угоду, вже знав про настання тих подій (неможливості оформити на ім'я ОСОБА_1 права власності), з настанням яких відповідно до п. 5 угоди у позивача виникне право на отримання відшкодування витрат на будівництво, а тому в силу вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України повинен був належним чином виконати свій обов'язок вже після підписання даної угоди.

У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову, в силу ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Кристал Рівер» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 669,42 грн., що підтверджується наявними у справі оригіналами квитанцій.

Зважаючи на вищенаведене, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202-204, 207, 208, 215, 216, 218-234, 236, 376, 509, 525, 526, 530, 627 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» (код ЄДРПОУ 34807401, місцезнаходження якого: 08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, пров. Сосновий, 2, п/р 260053010943 в ПАТ «Прайм-Банк», м. Київ, МФО 300669) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрований і проживає: АДРЕСА_2) грошові кошти у розмірі 1 948 625 (один мільйон дев'ятсот сорок вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 00 коп., а також судовий збір у розмірі 3 669 (три тисячі шістсот шістдесят дев'ять) гривень 42 коп.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

СУДДЯ А.Я.Волчко