Постанова

від 24.06.2014 по справі 826/4967/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2014 року 10 год. 00 хв. № 826/4967/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фаскінт - К» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 листопада 2013 року № 0007832203, податкової вимоги від 07 березня 2014 року №854/25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 березня 2014 року №108/26-58-25-01-23, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаскінт - К» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фаскінт - К») заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 листопада 2013 року № 000783, податкової вимоги від 07 березня 2014 року №854/25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 березня 2014 року №108/26-58-25-01-23.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Фаскінт - К» посилається на те, що у ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не було правових підстав для визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість, у зв'язку з поданням платником податків розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, тобто самостійним виправленням помилки, допущеної у відповідній податковій декларації за серпень 2013 року до проведення податковим органом камеральної перевірки. Крім того, у зв'язку з проведенням платником податку оскарження податкового повідомлення - рішення у адміністративному та судовому порядку, сума податкового зобов'язання є неузгодженою, що свідчить про безпідставність складення та направлення податкової вимоги, а також прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. У письмових запереченнях б/н та дати, які були подані в судовому засіданні 26.05.2014р. зазначив про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. В обґрунтування викладеної позиції зазначив, що під час проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року, встановлено включення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суми відповідного податку, зазначеної у податковій накладній, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

26.05.2014р. в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ «Фаскінт - К» є платником податку на додану вартість.

18.09.2013р. позивачем на виконання покладного на нього обов'язку до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013р. №90580131740 та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів №90580131739.

У зв'язку з виявленням допущеної у названій податковій декларації помилки, яка полягала у включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної у податковій накладній №33 від 14.08.2013р., виписаній ТОВ «Трансінтерком», яка в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована, позивачем 17.10.2013р. при подачі декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року було подано додаток №1 - розрахунок корегування суми податку на додану вартість, в якому зменшено суму податкового кредиту на 43782,44 грн.

Згідно квитанції №2 зазначена податкова декларація з додатками доставлена до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та прийнята 17.10.2013р. о 15:02:11 год.

Крім того, 31.10.2013р. на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 названого Кодексу, працівником відповідача проведено камеральну перевірку ТОВ «Фаскінт - К» з податку на додану вартість за серпень 2013 року, якою встановлено порушення платником податку п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011р. №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за № 197/18935.

Так, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та Системи співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна №33 від 14.08.2013р. на загальну суму 262696,44 грн., в т.ч. ПДВ 43782,74 грн., отримана від контрагента ТОВ «Трансінтерком» - відсутня, у зв'язку з чим працівник відповідача дійшов висновку про збільшення суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 43783 грн., який виклав у акті перевірки від 31.10.2013р. №3114/26-58-22-03-17/38675136.

18.11.2013р. ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесла податкове повідомлення - рішення №0007832203, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень названого Кодексу, на підставі акта перевірки від 31.10.2013р. №3114/26-58-22-03-17/38675136, за порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та розділу ІХ наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492 «Про затвердження форми і Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» визначила ТОВ «Фаскінт - К» грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54729,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 43783,00 грн. та 10946,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, 07.03.2014р. ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено податкову вимогу №854-25, згідно якої станом на 06.03.2014р. сума податкового боргу ТОВ «Фаскінт - К» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 56020,09 грн., у тому числі по податку на додану вартість за основним платежем - 44494,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 10946,00 грн. та пенею - 580,09 грн.

Також 07.03.2014р. заступником начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено рішення про опис майна у податкову заставу.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення від 18.11.2013р. №0007832203, яке фактично оскаржується позивачем, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно приписів п. 203.1 ст. 203 названого Кодексу податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 201 ПК України.

Так, п. 201.1 зазначеної правової норми закріплено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. названої статті також закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У той же час, загальні вимоги щодо подання податкової звітності, закріплені у главі 2 ПК України.

Так, статті 50 ПК України передбачає внесення змін до податкової звітності, а саме у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Пунктом 50.2. статті 50 ПК України встановлено обмеження, згідно з яким платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Саме на реалізацію закріпленого наведеної правовою нормою права, ТОВ «Фаскінт - К» 10.10.2013р. надано розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), в якому відображено корегування (зменшення) податкового кредиту по податковій накладній №33 від 14.08.2013р. на 43783,24 грн., виписаній ТОВ «Трансінтерком».

Зазначений розрахунок було отримано податковим органом, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції №2, а також письмовими запереченнями представника відповідача.

Доказів неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року з Додатком № 1 (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість) суду не надано.

Однак, посилаючись на п. 192.1 ст. 192 ПК України, яким закріплено, що суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, розрахунок коригування позивача податковим органом під час камеральної перевірки врахований не був.

Аналізуючи такі доводи податкового органу, суд вважає їх помилковими, оскільки названа правова норма, закріплена у п. 192.1 ст. 192 ПК України є спеціальною, а отже не може обмежувати загальне право платника податку на виправлення будь-якої помилки, допущеної у раніше поданій податковій декларації, закріплене у п. 50.1 ст. 50 ПК України.

У той же час, суд звертає увагу, що у порушення приписів п. 200.10 ст. 200 ПК України, камеральна перевірка заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року даних проведена працівником відповідача після спливу 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання такої декларації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо протиправності визначення податковим органом грошового зобов'язання по податку на додану вартість за відсутності з боку платника податків допущення порушень п. 201.10 ст. 201 ПК України на час проведення камеральної перевірки.

Аналізуючи вимогу позивача скасувати податку вимогу від 07.03.2014р. №854-25, суд приходить до наступного.

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Пунктами 56.17 та 56.18 ст. 56 ПК України також закріплено, що процедура адміністративного оскарження закінчується:

1) днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

2) днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

3) днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

4) днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України тільки у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, платник податків - позивач скористався своїм право на оскарження податкового повідомлення - рішення від 18.11.2013р. №0007832203 як в адміністративному, так і в судовому порядку, що на думку суду, свідчить про неузгодженість визначеного у ньому грошового зобов'язання по податку на додану вартість, а отже протиправність направлення податкової вимоги від 07.03.2014р. №854-25.

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлення судом відсутності у позивача не сплаченої у встановлені Податковим кодексом України строки узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість станом на 07.03.2014р., яка має статус податкового бору, суд також приходить до висновку щодо протиправності рішення про опис майна у податкову заставу від 07.03.2014р. №108/26-58-25-01-23.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 255,78 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаскінт - К» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18 листопада 2013 року № 0007832203, податкову вимогу від 07 березня 2014 року №854/25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 березня 2014 року №108/26-58-25-01-23 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаскінт - К» (місцезнаходження: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5-А, оф. 303, код ЄДРПОУ 38675136) 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова