Ухвала

від 07.08.2014 по справі 826/4967/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4967/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Кобаля М.І., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаскінт-К» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаскінт-К» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 000783 від 18 листопада 2013 року, податкової вимоги № 854-25 від 07 березня 2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 108/26-58-25-01-23 від 07 березня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Фаскінт-К» зареєстровано в якості юридичної особи 09 квітня 2013 року, згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 085927.

Згідно зі Свідоцтвом № 200150931 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач є платником податку на додану вартість з 27 листопада 2013 року.

18 вересня 2013 року позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року № 90580131740 та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів № 90580131739.

У зв'язку з виявленням допущеної у поданій податковій декларації помилки, яка полягала у включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної у податковій накладній № 33 від 14 серпня 2013 року, виписаній ТОВ «Трансінтерком», яка в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована, позивачем 17 жовтня 2013 року при подачі декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року подано додаток № 1 - розрахунок коригування суми податку на додану вартість, в якому зменшено суму податкового кредиту на 43 782,44 грн.

Згідно з квитанцією № 2, зазначена податкова декларація з додатками доставлена до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та прийнята 17 жовтня 2013 року о 15:02:11 год.

31 жовтня 2013 року на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 ПК України, відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «Фаскінт-К» з податку на додану вартість за серпень 2013 року, якою встановлено порушення платником податку п.п. 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25 січня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних та Системи співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна № 33 від 14 серпня 2013 року на загальну суму 262 696,44 грн., в т.ч. ПДВ - 43 782,74 грн., отримана від контрагента ТОВ «Трансінтерком» - відсутня, у зв'язку з чим відповідач дійшов до висновку про збільшення суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 43 783,00 грн.

За результатами проведення камеральної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 2114/26-58-22-03-17/38675136 від 31 жовтня 2013 року.

18 листопада 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесла податкове повідомлення - рішення № 0007832203, яким визначено ТОВ «Фаскінт-К» грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54 729,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 43 783,00 грн. та 10 946,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, 07 березня 2014 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено податкову вимогу № 854-25, згідно з якою станом на 06 березня 2014 року сума податкового боргу ТОВ «Фаскінт-К» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 56 020,09 грн., у тому числі по податку на додану вартість за основним платежем - 44 494,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 10 946,00 грн. та пенею - 580,09 грн.

07 березня 2014 року заступником начальника ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено рішення про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом п. 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ст. 50 ПК України, у зв'язку з виявленням допущеної у поданій податковій декларації помилки, яка полягала у включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної у податковій накладній № 33 від 14 серпня 2013 року, виписаній ТОВ «Трансінтерком», яка в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована, позивачем 17 жовтня 2013 року при подачі декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року подано додаток № 1 - розрахунок коригування суми податку на додану вартість, в якому зменшено суму податкового кредиту на 43 782,44 грн.

Згідно з квитанцією № 2, зазначена податкова декларація з додатками доставлена до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та прийнята 17 жовтня 2013 року о 15:02:11 год.

Крім того, за змістом пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно та безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення № 000783 від 18 листопада 2013 року, податкову вимогу № 854-25 від 07 березня 2014 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 108/26-58-25-01-23 від 07 березня 2014 року, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем податкового законодавства та наявності узгоджених податкових зобов'язань позивача, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, що підтверджується наведеними законодавчими нормами та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаскінт-К» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді М.І. Кобаль

І.В. Федотов

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Кобаль М.І.

Федотов І.В.