Постанова

від 18.06.2014 по справі 826/13821/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13821/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Ера» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Ера» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Ера» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.11.2013р.) просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2013 №0000302203, №0000292203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Ера» (код ЄДРПОУ 34188163) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Стандарт Агро-Буд» (код за ЄДРПОУ 35313490) за період з 01.01.2012 по 28.02.2013, за результатами якої складено акт від 08.08.2013р. №73/2-57-22-03-07/34188163 (далі - акт перевірки).

Згідно даного акту, перевірка проведене на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві майора міліції Буртового М.О. від 20.05.2013 року, по матеріалам кримінального провадження № 12013110000000204 та наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 163 від 29.07.2013р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п. 14.1.228 п.14.1 ст.14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, п. 1 та 2 ст. 9 Закону України від липня 1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п.п. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 128 287,0 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 201.1, 201.6 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 122 178,0 грн.

На підставі висновків про порушення вищезазначених законодавчих норм відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.08.2013р.: № 0000302203, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 160 358,75 грн., в тому числі за основним платежем 128 287,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32 071, 75 грн. та № 0000292203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152712,50 грн., в тому числі за основним платежем 122 178,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 30 544,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи зазначені рішення, податковим органом зроблено висновок, що суми податкового кредиту ТОВ «Євро-Ера» за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення операцій, які мають ознаки безтоварності, тому податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «Стандарт Агро-Буд», не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту ТОВ «Євро-Ера».

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом мають ознаки «безтоварності».

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Окрім того, згідно з п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 ПК України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Євро-Ера» та ТОВ «Стандарт Агро-Буд» укладені наступні правочини:

- Договір на організацію виконання підрядних робіт № 7 від 20.04.2012 року (а.с.54-56).

Згідно умов даного Договору TOB «Стандарт Агро-Буд» (Підрядник) зобов'язався виконати роботи по монтажу навісного вентиляційного фасаду за адресою: м. Київ, вул. Антоновича 79.

На виконання п. 3.4 Договору, позивачем було здійснено розрахунки, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 48-53). Також, складені акти приймання-здачі виконаних робіт (а.с.57,59,61,69,73,78,81,86).

Крім того, оформлені прибуткові та податкові накладні та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (а.с. 63,64,70,74,84,88,94).

- Договір на організацію виконання підрядних робіт № 11 від 07.05.2012 року (а.с.96-98).

Згідно умов договору TOB «Стандарт Агро-Буд» (Підрядник) зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки 7-9, друга черга, секція 1.1, 1.2 та перша черга, секція «Е».

На виконання п. 2.3 Договору, Позивачем було здійснено розрахунки, що підтверджується банківськими виписками: 06.06.2012р. сума 14 343 грн. 52 коп.( а.с.49. ас. 107); 22.08.2012р. сума 2 648 грн. 63 коп. ( а.с.52. ас. 107).

Крім того складено акти приймання - здачі виконаних робіт: № 1 від 31.05.2012р. (а.с.101); № CA-0000081 від 31.05.2012p ( а.с. 102-103); № CA - 0000345 від 31.07.2012р.(а.с. 109).

Також оформлені прибуткові і податкові накладні та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (а.с. 106, 102, 104, 108).

- Договір на організацію виконання підрядних робіт № 12 від 07.05.2012 р. (а.с. 116-119).

Згідно умов договору TOB «Стандарт Агро-Буд» (Підрядник) зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Ракетна 26.

На виконання п. 2.3 Договору, Позивачем було здійснено розрахунки, що підтверджується банківською випискою: 06.06.2012р. сума 22 762 грн. 10 коп. (а.с.49., 124).

Крім того складено акти приймання - здачі виконаних робіт: № CA - 0000082 від 31.05.2012р. (а.с. 121).

Також були оформлені прибуткові і податкові накладні та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат: податкова накладна № 158 від 31.05.2012р. (а.с.22); прибуткова накладна № ПН 0000012 від 31.05.2012р. (а.с. 15).

- Договір на організацію виконання підрядних робіт № 14 від 25.05.2012 р. (ас. 126-132).

Згідно умов договору TOB «Стандарт Агро-Буд» (Підрядник) зобов'язався виконати по ремонту та фарбуванню Корабля за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 28.

На виконання п. 3.2 Договору, Позивачем було здійснено розрахунки, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 151-153).

Крім того складено акти приймання - здачі виконаних робіт: № 1 від 30.06.2012р. (а.с. 136); № CA - 0000615 від 13.09.2012р (а.с. 140); № СА - 0000616 від Н.092012р.(а.с.144); № СА - 0000617 від 17.09.2012р.(а.с.148).

Також були оформлені прибуткові і податкові накладні та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат: податкова накладна № 177 від 27.06.2012р. (а.с. 137); податкова накладна № 80 від 13.09.2012р. (а.с.141); податкова накладна № 83 від 14.09.2012р. (а.с. 142); податкова накладна № 99 від 17.09.2012р. (а.с. 149); прибуткова накладна № ПН 0000032 від 27.06.2012р. (а.с.134); прибуткова накладна № ПН 0000051 від 13.09.2012р. (а.с. 138); прибуткова накладна № ПН 0000052 від 14.09.2012р. (а.с.142); прибуткова накладна № ПН 0000053 від 17.09.2012р. (а.с. 146).

- Договір на організацію виконання підрядних робіт № 16 від 16.07.2012 р. (а.с. 155-157).

Згідно умов договору ТОВ «Стандарт Агро-Буд» (Підрядник) зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна 137.

На виконання п. 2.3 Договору, Позивачем було здійснено розрахунки, що підтверджується банківською випискою: 22.08.2012р. сума 12 000 грн. 00 коп. (а.с.52., 164).

Крім того складено акти приймання - здачі виконаних робіт: № СА - 0000344 від 31.07.2012р. (а.с.161).

Також були оформлені прибуткові і податкові накладні та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат: податкова накладна № 125 від 31.07.2012р. (а.с.162); прибуткова накладна № ПН 0000044 від 31.07.2012р. (а.с. 159).

Вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Також необхідно зазначити, що на момент здійснення операцій поставки контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану вартість вказаних суб'єктів господарювання не було анульовано.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем надані податкові накладні та банківські виписки про рух грошових коштів. В свою чергу відповідачем не надано доказів повернення коштів на рахунок позивача за вказаними операціями.

Також, відповідачем не зазначено жодних заперечень щодо змісту вказаних первинних документів.

Таким чином, вказані документи повністю підтверджують реальність господарських операцій. При цьому відповідачем не були надані докази щодо неотримання позивачем послуг, визначених в договорах.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В той же час, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, в редакції чинній на час проведення перевірки, передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ст.86.9 Податкового кодексу України та п.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 ПК України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у ДПІ не було передбачених ПК України підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, а тому вони є незаконними і підлягають скасуванню.

Вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав і ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Ера» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2013 №0000302203, №0000292203, винесені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.