Рішення

від 19.06.2014 по справі 911/1173/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 911/1173/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Свят», Запорізька обл., с. Нове Запоріжжя до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», Київська обл., м. Сквира Товариство з обмеженою відповідальністю «Край», м. Київ про стягнення 194 494,69 грн., за участю представників:

позивача:Савінова Т.С., довіреність б/н від 18.06.2014 року; відповідача:Брижак О.М., довіреність б/н від 14.03.2014 року; третьої особи:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 187 779,71 грн. основного боргу, 5 805,28 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 1559 від 14.07.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.04.2014 року.

16.04.2014 року через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу в іншій частині відмовити в задоволенні позову.

Через канцелярію суду 16.04.2014 року третя особа надала письмові пояснення у справі.

17.04.2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 88 007,46 грн. основного боргу та 7 100,55 грн. пені, а загалом 95 108,01 грн.

У судовому засіданні 17.04.2014 року оголошувалася перерва на 15.05.2014 року.

15.05.2014 року через канцелярію суду позивач подав додаткові пояснення у справі, просив збільшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 198 713,96 грн. основного боргу.

У судовому засіданні 15.05.2014 року оголошувалася перерва на 22.05.2014 року.

Через канцелярію суду 22.05.2014 року відповідач надав письмові пояснення у справі.

22.05.2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву, згідно якої сторони дійшли згоди про погашення повної суми заборгованості відповідачем за попередніми поставками та відновлення постачання товару для ТОВ «Край 2» та просить суд стягнути з відповідача 110 706,50 грн. основного боргу за квітень 2014 року.

В судовому засіданні 22.05.2014 року представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2014 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 05.06.2014 року.

05.06.2014 року через канцелярію суду позивач подав уточнений розрахунок пені, що складає 6 654,98 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 19.06.2014 року.

17.06.2014 року через канцелярію суду позивач подав уточнений розрахунок пені, що складає 6 568,11 грн.

З урахуванням численних заяв про уточнення сум основного боргу та пені, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 104 915,00 основного боргу (у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи видаткової накладної № РН-00203 від 09.04.2014 року на суму 5 791,50 грн.) та 6 568,11 грн. пені за договором поставки № 1559 від 14.07.2010 року.

Представник третьої особи в судове засідання 19.06.2014 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2010 року між Приватним підприємством «Свят» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» (покупець) було укладено договір поставки № 1559, за умовами якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно із замовленнями покупця (додаток № 1 «Бланк замовлення» до договору) та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляється за цим договором, та їх ціни, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2 «Специфікація»). Покупець надає постачальникові рекламні та маркетингові послуги у порядку згідно з умовами, передбаченими у додатку № 3, стаття 2 «Додаткові рекламні послуги».

Відповідно до п. 2.1. постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину «Покупця», який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, договором та законодавством. Замовлення покупця на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у іншій формі, прийнятній для покупця, за 7 днів до дня поставки товару (максимально 7 днів). Постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки, таку інформацію, яка також буде зазначена у замовленні: 2.1.1. Номер замовлення покупця; 2.1.2. Номер магазина покупця; 2.1.3. Адресу місця доставки товару; 2.1.4. Дату замовлення; 2.1.5. Кодовий номер постачальника та покупця, найменування та кількість товарів, що поставляються; 2.1.6. Назву і номер постачальника; 2.1.7. Назва перевізника.

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено Покупцеві вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем (п. 2.7. договору).

Постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 2 до договору) затвердженій сторонами (п. 3.1. договору).

Даний договір діє до 31 грудня 2010 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (п. 8.1 договору).

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач у квітні 2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 104 915,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00177 від 08.04.2014 року на суму 5 265,00 грн., № РН-00200 від 09.04.2014 року на суму 31 025,00 грн., № РН-00202 від 09.04.2014 року на суму 20 525,00 грн., № РН-00204 від 09.04.2014 року на суму 15 825,00 грн., № РН-00220 від 10.04.2014 року на суму 32 275,00 грн. наявними в матеріалах справи.

Проте, відповідач за отриманий від позивача товар на суму 104 915,00 грн. не розрахувався.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару за договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 104 915,00 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між Приватним підприємством «Свят», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» було укладено додаткову угоду про заміну сторони у зобов'язанні, згідно якої сторони дійшли згоди про заміну сторони у зобов'язані по договору поставки № 1559 від 14.07.2010 з ТОВ «Край» на ТОВ «Край - 2».

Згідно п. п. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Пунктом 2.6 постанови пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його не укладення.

Отже, у зв'язку з тим, що у додатковій угоді про заміну сторони у зобов'язанні, сторонами не досягнуто згоди щодо усіх її істотних умов, а саме не узгоджено дату заміни сторони покупця з ТОВ «Край» на ТОВ «Край-2» у зобов'язанні по договору поставки № 1559 від 14.07.2010 року дана додаткова угода є неукладеною та такою, що не створює прав та обов'язків для сторін.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак, позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу заявлених вимог.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 2 229,66 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» станом на 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2014 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 827,00 грн. та не більше73 080,00 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення 111 483,11 грн. з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 2 229,66 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення № 580 від 01.04.2014 року, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 3 871,77 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 642,11 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повернути Приватному підприємству «Свят» (70422, Запорізька обл., Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, буд. 25, код 13631896) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 642 (одна тисяча шістсот сорок дві) грн. 11 коп. що перерахований платіжним дорученням № 580 від 01.04.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 580 від 01.04.2014 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 911/1173/14.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак