Постанова

від 14.10.2014 по справі 911/1173/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 911/1173/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Глазков Є.С. - представник за довіреністю від 01.10.2014 року;

від відповідача: Брижак О.М. - представник за довіреністю від 15.09.2014 року;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Свят»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2014 року

у справі № 911/1173/14 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Приватного підприємства «Свят»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Край»

про стягнення 194 494, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Свят» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» про стягнення 187 779, 71 грн. основного боргу та 5 805, 28 грн. пені, у зв'язку із неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки № 1559 від 14.07.2010 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2014 року у справі № 911/1173/14 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2014 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про те, що додаткова угода до договору поставки № 1559 від 14.07.2010 року про заміну сторони покупця з ТОВ «Край» на ТОВ «Край-2» є неукладеною, оскільки фактично вона була підписана про що свідчать підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток підприємств.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Свят" прийнято до свого провадження колегіяєю суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 16.09.2014 року.

У судове засідання представник третьої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 16.09.2014 року підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.09.2014 року надав пояснення, якими заперечував доводи апеляційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 07.10.2014 року.

У судове засідання 07.10.2014 року представник третьої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача та представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2014 року надали додаткові пояснення по суті спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 року відкладено розгляд справи до 14.10.2014 року.

Представники сторін у судовому засіданні 14.10.2014 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.07.2010 року між Приватним підприємством "Свят" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" (покупець) було укладено договір поставки № 1559 (надалі - договір поставки), за умовами якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно із замовленнями покупця (додаток № 1 "Бланк замовлення" до договору) та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та діючої на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляється за цим договором, та їх ціни, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2 "Специфікація"). Покупець надає постачальникові рекламні та маркетингові послуги у порядку згідно з умовами, передбаченими у додатку № 3, стаття 2 "Додаткові рекламні послуги".

Відповідно до п. 2.1. постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину "Покупця", який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, договором та законодавством. Замовлення покупця на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у іншій формі, прийнятній для покупця, за 7 днів до дня поставки товару (максимально 7 днів). Постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки, таку інформацію, яка також буде зазначена у замовленні: 2.1.1. Номер замовлення покупця; 2.1.2. Номер магазина покупця; 2.1.3. Адресу місця доставки товару; 2.1.4. Дату замовлення; 2.1.5. Кодовий номер постачальника та покупця, найменування та кількість товарів, що поставляються; 2.1.6. Назву і номер постачальника; 2.1.7. Назва перевізника.

Згідно із п. 3.1 договору поставки, постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 2 до договору) затвердженій сторонами

Пунктом 8.1 договору поставки встановлено, що даний договір діє до 31 грудня 2010 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Крім того, колегією суддів встановлено, що між Приватним підприємством "Свят", Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-2" було укладено додаткову угоду про заміну сторони у зобов'язанні, згідно якої сторони дійшли згоди про заміну сторони у зобов'язані по договору поставки № 1559 від 14.07.2010 з ТОВ "Край" на ТОВ "Край - 2".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тим, що у додатковій угоді про заміну сторони у зобов'язанні, сторонами не досягнуто згоди щодо усіх її істотних умов, а саме не узгоджено дату заміни сторони покупця з ТОВ "Край" на ТОВ "Край-2" у зобов'язанні по договору поставки № 1559 від 14.07.2010 року дана додаткова угода є неукладеною та такою, що не створює прав та обов'язків для сторін.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що у відповідача відсутнісй обовязок щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 1559 відь 14.06.2010 року.

Однак колегія суддів не погоджується із даним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно п. п. 1, 2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторонни зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дата заміни сторонни у зобов'язанні не є істотною умовою договору, у зв'язку із чим договір вважається неукладеним.

Крім того, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним (п. 2.6 постанови пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у 2013 - 2014 роках поставляв відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Дані накладні містять підписи уповноважених представників відповідача про отримання товару та штампи підприємства. Крім того, вказані видаткові накладні містять посилання на договір поставки № 1559 від 14.07.2010 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами були досягнуті всі істотні умови договору, додаткова угода про заміну сторони у зобов'язанні була укладена та фактично виконувалася її сторонами.

До того ж, колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 1 ст.251 ЦК України передбачено, що строк є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Так, в абз. 4 п. 1 додаткової угоди, сторони зазначили, що дійшли згоди про заміну сторони покупця з ТОВ «Край» на ТОВ «Край-2» у зобов'язанні по договору з 2010 року.

Беручи до уваги, що сторони не визначили конкретний день у 2010 році з якого відбувається заміна сторони, колегія суддів приходить до висновку, що дана заміна відбулася в останній день 2010 року, тобто 31.12.2010 року.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості позивач зазначив, що ним було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № РН-0002763 від 17.10.2013 на суму 50 624, 00 грн., № РН-0002843 від 23.10.2013 на суму 1 381, 64 грн., № РН-0002925 від 30.10.2013 на суму 848, 64 грн., № РН-0002926 від 30.10.2013 на суму 180, 70 грн., № РН-0002942 від 01.11.2013 на суму 505, 18 грн., № РН-0002947 від 01.11.2013 на суму 13 387, 20 грн., № РН-0003018 від 06.11.2013 на суму 1 191, 84 грн., № РН-0003093 від 13.11.2013 на суму 18 000, 00 грн., № РН-0003100 від 13.11.2013 на суму 1 534, 78 грн., № РН-0003114 від 14.11.2013 на суму 1 191, 32 грн., № РН-0003202 від 20.11.2013 на суму 333, 84 грн., № РН-0003211 від 20.11.2013 на суму 1 001, 26 грн., № РН-0003297 від 27.11.2013 на суму 866, 84 грн., № РН-0003307 від 28.11.2013 на суму 1 515, 80 грн., № С-0003395 від 04.12.2013 на суму 14 624, 00 грн., № С-0003399 від 04.12.2013 на суму 857, 74 грн., № С-0003400 від 04.12.2013 на суму 162, 24 грн., № С-0003426 від 05.12.2013 на суму 4 387, 20 грн., № С-0003427 від 05.12.2013 на суму 10 912, 00 грн., № С-0003453 від 10.12.2013 на суму 3 262, 40 грн., № С-0003517 від 11.12.2013 на суму 1 344, 20 грн., № С-0003541 від 12.12.2013 на суму 1 353, 56 грн., № С-0003638 від 18.12.2013 на суму 2 340, 00 грн., № С-0003639 від 18.12.2013 на суму 48 936, 00 грн., № С-0003660 від 18.12.2013 на суму 1 191, 32 грн., № С-0003786 від 25.12.2013 на суму 2 058, 42 грн., № С-0003792 від 26.12.2013 на суму 14 624, 00 грн., № С-00000051 від 08.01.2014 на суму 866, 84 грн., № С-00000052 від 08.01.2014 на суму 333, 84 грн., № С-00000155 від 15.01.2014 на суму 704, 60 грн., № С-00000156 від 15.01.2014 на суму 180, 70 грн., № С-00000165 від 16.01.2014 на суму 2 572, 70 грн., № С-00000263 від 22.01.2014 на суму 1 219, 40 грн., № РН-0000222 від 17.02.2014 на суму 3 600, 00 грн., № РН-0000373 від 26.02.2014 на суму 14 400, 00 грн., № РН-00177 від 18.01.2014 на суму 5 265, 00 грн., № РН-00200 від 09.04.2014 на суму 31 025, 00 грн., № РН-00202 від 09.04.2014 на суму 20 525, 00 грн., № РН-00203 від 09.04.2014 на суму 5 791, 50 грн., № РН-00204 від 09.04.2014 на суму 15 825, 00 грн., та № РН-00220 від 10.04.2014 на суму 32.275, 00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що у вищевказаних накладних відсутнє посилання на довіреності, згідно яких був отриманий товар.

Так, вимогу ухвали колегії суддів, відповідач довіреності на отримання матеріалах цінностей суду не надав.

Однак, колегією суддів встановлено, що у всіх вищевказаних накладних, окрім накладної № РН-0003307 від 28.11.2013 року на суму 1 515, 80 грн., міститься штамп ТОВ «Край-2».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів викрадення штампу ТОВ «Край-2» або іншого неправомірного його використання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказані видаткові є належними доказами, які свідчать про поставку позивачем відповідачу товару.

Водночас, колегія суддів зазначає, що оскільки видаткова накладна № РН-0003307 від 28.11.2013 року на суму 1 515, 80 грн. не містить штампу ТОВ «Край-2» та сторони не надали суду довіреність або інші докази, які б свідчили, що особа, яка прийняла товар за вказаною накладною є уповноваженим представником відповідача, то суд не приймає дану накладну у якості належного та допустимого доказу передання позивачем відповідачу товару на суму 1 515, 80 грн.

Як встановлено колегією суддів, відповідач за поставлений товар розрахувався частково сплативши за накладною № РН-0002763 від 17.10.2013 року 34 486, 74 грн. Крім того, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач ще сплатив 100 000, 00 грн., у зв'язку із чим позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 197 198, 16 грн.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до договору № 1559 від 14.06.2010 року з урахуванням протоколу розбіжностей передбачено, що покупець оплачує поставлені товари з відстрочкою платежу 10 банківських днів з дня поставки товару.

Заперечуючи проти наявності у нього заборгованості перед позивачем, відповідач зазначив, що згідно із довідкою ПАТ «Український професійний банк» № 34/05-07/96 від 14.04.2014 року сплатив позивачеві за поставлений товар 397 772, 25 грн.

Проте, колегія суддів не приймає вказану довідку як належний доказ оплати відповідачем за поставлений згідно вищевказаних накладних товар, оскільки із довідки не вбачається підстави перерахування коштів. Крім того, згідно із акту звіряння взаємних розрахунків, який наявний в матеріалах справи вбачається, що станом на 31.10.2013 року у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість у сумі 297 888, 22 грн., отже перерахування коштів у розмірі 397 772, 25 грн. не може беззаперечно свідчити про погашення заборгованість саме за спірний період.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається ст. 525 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за поставлений товар підлягають частковому задоволенню у сумі 197 198, 16 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не приймає до уваги надане відповідачем платіжне доручення № 59129 від 26.06.2014 року у сумі 24 404, 69 грн. про часткову оплату поставленого товару, оскільки апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції за обставинами, які існували на час розгляду справи судом першої інстанції.

Також, за прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач просить суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з відповідача пеню у сумі 7 100, 55 грн.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.8 договору поставки, за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, колегію суддів встановлено, що сума пені за вказаний позивачем період становить 7 268, 22 грн.

Беручи до уваги, що позивач на підставі ст.83 ГПК України, клопотання про вихід за межі позовних вимог не заявляв, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме 7 100, 55 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2014 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного підприємства «Свят» підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Свят» на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2014 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2014 року у справі № 911/1173/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, 22; код ЄДРПОУ) на користь Приватного підприємства «Свят» (70422, Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, Нікопольське шосе, 25; код ЄДРПОУ) 197 198, 16 грн. заборгованості за поставлений товар, 7 100, 55 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 4 085, 82 грн. судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Свят» (70422, Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, Нікопольське шосе, 25; код ЄДРПОУ) в дохід Державного бюджету України суму недоплаченного судового збору у розмірі 244, 51 грн.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, 22; код ЄДРПОУ) на користь Приватного підприємства «Свят» (70422, Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, Нікопольське шосе, 25; код ЄДРПОУ) 2 042, 91 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Приватного підприємства «Свят» (70422, Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, Нікопольське шосе, 25; код ЄДРПОУ) в дохід Державного бюджету України суму недоплаченного судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 943, 30 грн.

9. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

10. Матеріали справи № 911/1173/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко