Ухвала
від 19.06.2014 по справі 823/3863/13-а
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3863/13-а( у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брілюкс" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0003542301 від 22.07.2013 року, № 0003532301 від 22.07.2013 року та № 0003522301 від 22.07.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37 485 грн. за основним платежем та 9 372 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання 19 червня 2014 року, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 25/22-11/32268063 від 03.07.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п. 138.8.5 п. 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 71 866 грн..; п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 507 039 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0003542301 від 22.07.2013 року, яким позивачу завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 10 535 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003522301 від 22.07.2013 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток підприємств на загальну суму 71 866 грн., податкове повідомлення-рішення № 0003532301 від 22.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податку на додану вартість на загальну суму 505 539 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту реальності вчинення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Промпродсклад-Трейдінг» до суду першої інстанції позивачем надано наступні документи: договір поставки № 39-12 від 01.04.2012 року; видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

На підтвердження факту реальності вчинення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Акопт» до суду першої інстанції позивачем надано наступні документи: договір поставки № 201 від 01.06.2012 року; видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, платіжні доручення; акти здачі-приймання робіт.

На підтвердження факту реальності вчинення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Васгард» до суду першої інстанції позивачем надано наступні документи: договір поставки № 18 від 01.09.2012 року; видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

На підтвердження факту реальності вчинення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Біостар» до суду першої інстанції позивачем надано наступні документи: договір поставки № 30 від 01.09.2012 року; видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, платіжні доручення; акти здачі-приймання робіт.

На підтвердження факту реальності вчинення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Дайкор Торг» до суду першої інстанції позивачем надано наступні документи: договір надання послуг № 95 від 01.06.2012 року; видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, платіжні доручення; акти здачі-приймання робіт.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності та подальшої реалізації придбаних позивачем послуг надано наступні документи: внутрішні накладні на переміщення товару та акти на списання матеріалів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних . Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платники податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37 485 грн. за основним платежем та 9 372 грн. за штрафними санкціями винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення19.06.2014
Оприлюднено25.06.2014
Номер документу39401094
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —823/3863/13-а

Ухвала від 21.09.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 20.01.2014

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Т.М. Чубар

Ухвала від 19.06.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Коротких А. Ю.

Постанова від 05.02.2014

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Т.М. Чубар

Ухвала від 04.12.2013

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Т.М. Чубар

Ухвала від 16.12.2013

Адміністративне

Черкаський окружний адміністративний суд

Т.М. Чубар

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні