Рішення

від 17.06.2014 по справі 922/1243/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р.Справа № 922/1243/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт", м. Луганськ ; до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Реал-банк", м. Харків; відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гатіора", м. Київ; про визнання права власності та про витребування 88.704,00грн. коштів з чужого незаконного володіння за участю представників:

позивача - Карпов Д.О., довіреність б/н від 20.03.2014р.;

відповідача 1 - Августова М.В., довіреність №54 від 22.05.2014р.;

відповідача 2 - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

28.03.2014р. позивач ТОВ "Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ АКБ "Реал-банк" про визнання права власності на майно - грошові кошти, у розмірі 88.704,00грн. за ТОВ "Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт" (код ЄДРПОУ 36736275), які незаконно утримуються ПАТ "Реал Банк" (код ЄДРПОУ 14360721); зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти у розмірі 88704,00грн. на р/р №26006194264, відкритий у АТ "Райффайзен Банк Аваль" (МФО 380805), який належить ТОВ "Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт" (код ЄДРПОУ 36736275), і тим самим відновлення становища, яке існувало до порушення закону.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Банком, незважаючи на вимогу позивача, не були повернуті останньому грошові кошти, перераховані платіжним дорученням №42 від 13.03.2014р. на розрахунковий рахунок ТОВ "Гатіора", в сумі 88.704,00грн. В якості правових підстав позову вказує на ст.ст. 16, 179, 190, 192, 386, 387 ЦК України.

Представник позивача позов до ПАТ "Реал-Банк" підтримує повністю та наполягає на його задоволенні, з підстав викладених у позові, в частині позову до ТОВ "Гатіора" - просить припинити провадження, в зв'язку з відмовою від позову і цій частині (заява від 17.06.2014р. вх.№20357).

Представник відповідача-1 проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву №14-06/2146 від 27.05.2014р. (вх.№17563 від 27.05.2014р.), в якому, зокрема, зазначає, що позивач має право отримати грошові кошти виключно в порядку та на умовах, передбачених ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки з 21.05.2014р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Реал Банк".

Відповідач-2 в судове засідання 17.06.2014 року свого повноважного представника не направив, доказів витребуваних в ухвалі суду про порушення провадження у справі не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали 06.06.2014р. його представнику.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

13.03.2014р. ТОВ "Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт" зі свого розрахункового рахунку №26006194264, відкритого в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, перерахувало грошові кошти в сумі 88.704,00грн. на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Гатіора" № 2600130235782 в ПАТ "Реал-Банк", МФО 351588 (платіжне доручення №42 від 13.03.2014р., а.с. 17).

В графі призначення платежу платіжного доручення №42 від 13.03.2014р. вказано оплату за засувки, згідно рахунків №1023 від 12.12.2013р. та №1024 від 23.12.2013р., у т.ч. ПДВ 20% - 14784,00грн.

Як стверджує позивач вищевказаний платіж було здійснено ним помилково, оскільки господарські відносини між ТОВ "Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт" та ТОВ "Гатіора" були припинені до переказу коштів за платіжним дорученням №42 від 13.03.2014р.

18.03.2014р. ТОВ "Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт" та ТОВ "Гатіора" звернулися до ПАТ "Реал-Банк" з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 88.704,00грн. (а.с.13, 14), ТОВ "Гатіора" для здійснення повернення вказаних коштів 14.03.2014р. за допомогою Інтернет банкінгу платіжне доручення №3702 про перерахування вказаних грошових коштів на р/р №26006194264 АТ "Райффайзен Банк Аваль", що належить позивачу, проте вказана операція проведена не була. На підтвердження звернення ТОВ "Гатіора" до Банку та блокування відповідної операції позивачем надано до суду платіжне доручення №3702 від 14.03.2014р. без відміток Банку про прийняття до виконання та фотокопію робочого вікна автоматизованої системи Інтернет банкінгу ТОВ "Гатіора" за 14.03.2014р. (а.с. 15, 16).

Врешті грошові кошти перераховані платіжним дорученням №42 від 13.03.2014р. в сумі 88.704,00грн. позивачу на розрахунковий рахунок №26006194264, МФО 380805 АТ "Райффайзен Банк Аваль" перераховані не були.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Згідно ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст.179 ЦК України).

У відповідності до ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Вищий арбітражний суд України в п.6.1. листа "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 31.01.2001 р. N 01-8/98 . вказав, що об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Витребуване майно може належати і до категорії речей, що визначаються родовими ознаками (мірою, вагою тощо), але в такому разі має бути якимось чином індивідуалізоване.

Тобто, лише індивідуально визначена річ може бути предметом позову про визнання права власності та позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Гроші (в безготівковій формі) до індивідуально визначених речей не відносяться.

Так, відповідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках) (ст.3 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно п.4 Розділу 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. Постановою Правління НБУ від 29.03.2001р. №135 безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Гроші, що обертаються у безготівковій формі, формуються у вигляді записів на відповідних видах банківських рахунків, а не у вигляді речей. Тобто, передавши готівкові гроші в банк у вкладника припиняється право власності на них, але одночасно - на його заміну - він набуває майнове право вимоги до банку в межах переданої грошової суми. Відповідно перерахувавши гроші зі свого рахунку на рахунок іншої особи, платник змінює особу, котра виступає зобов'язаною стороною у цих правовідносинах. Боржником замість банка платника стає одержувач коштів.

Таким чином, у зв'язку з тим, що безготівкові гроші, що знаходяться на рахунках в установах банку, не відносяться до речей і вони взагалі не є об'єктом права власності, а є об'єктом права вимоги, тобто зобов"язальних правовідносин, визнання права власності на них та витребування їх з чужого незаконного володіння не допускається.

Заборона на витребування грошей з чужого незаконного володіння прямо встановлена нормами ЦК України. Так, згідно ст.389 ЦК України гроші, а також цінні папери на пред'явника, що існують у документарній формі, не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

Неможливість витребування грошей від добросовісного набувача означає, що право особи, котра їх втратила має бути захищене за допомогою іншого цивільно-правового способу захисту.

Так, в разі доведення позивачем факту одержання відповідачем-2 коштів без достатніх правових підстав, ці кошти могли б бути присуджені позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України. Згідно положень останньої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Однак, позивач у своєму позові не посилається на цю статтю (ст.1212 ЦК України) і взагалі не підтримує позовні вимоги по відношенню до відповідача-2, а суд не вправі самостійно за позивача визначати норми права, котрими слід обґрунтовувати позов, адже це неприпустимо з точки зору принципу рівності сторін перед законом і судом та принципу змагальності сторін. Крім того, Пленум Вищого господарського суду України у п.2 постанови від 23.03.2012р.№6 "Про судове рішення" вказав, що суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, але тільки у разі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Такі обставини в даному разі унеможливлюють рішення суду про стягнення наданих відповідачеві сум в порядку ст.1212 ЦК України (або в порядку інших норм, не зазначених позивачем, але таких що можуть підтвердити спроможність його вимог), адже це означало б зміну судом матеріально-правових підстав позову.

За таких обставин суд приходить до висновку поро відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог і про необхідність відмови в позові у зв'язку з цим.

Крім того, приходячи до висновку про необхідність відмови у позові суд враховує наступне.

Постановою Правління Національного банку України № 109 від 28 лютого 2014 р. ПАТ "Реал банк" був віднесений до категорії неплатоспроможних. На підставі вищезазначеної постанови рішенням № 10 від 28.02.2014 р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була розпочата процедура виведення ПАТ "Реал банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація запроваджувалася строком на три місяці з 03 березня 2014 р. по 02 червня 2014 р. Уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію було призначено ОСОБА_4.

Постановою Правління Національного банку України № 295 від 21 травня 2014р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Реал банк" була відкликана банківська ліцензія та ліквідовано ПАТ "Реал банк" 21.05.2014 р.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд враховує, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено певний порядок погашення вимог кредиторів, в період здійснення ліквідаційної процедури банка, і не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

В силу принципу законності (ст.ст.1, 19 Конституції України, ст.4 ГПК України) суд не вправі примусити відповідача до виконання зобов'язань в натурі всупереч порядку, встановленого Законом, адже це означало б примушення судом відповідача до вчинення незаконних дій, що в правовій державі є неприпустимим.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Враховуючи, що представник позивача, згідно ч.4 ст. 22, ст. 78 ГПК України, відмовився від позовних вимог до ТОВ "Гатіора", і ця відмова приймається судом як така, що не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, якою встановлено, що суд припиняє провадження, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд керується ст.49 ГПК України і покладає його на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 192, 387, 389 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 47, 49, 65, 75, п.4 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Реал-Банк" відмовити повністю.

2. Припинити провадження в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гатіора".

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа №922/1243/14/