ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2014 року Справа № 910/1911/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Демидової А.М.,
суддів Алєєвої І.В.,
Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілаєнс" на ухвалугосподарського суду міста Києва від 08.02.2014 р. (суддя Полякова К.В.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р. (судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) у справі№910/1911/14 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до 1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілаєнс" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит" 4. Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівПриватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 провизнання недійсним договору за участю представників: від позивача Щербак Є.М., за довіреністю б/н від 22.04.2014 р. від відповідача 1 Гордієнко Л.В., за довіреністю б/н від 16.06.2014 р. від відповідача 2Смелянський Р.І., за довіреністю б/н від 25.02.2014 р. від відповідача 3Пата С.П., за довіреністю б/н від 12.06.2014 р. від відповідача 4не з'явились від третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівне з'явились
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Даніель") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" (далі - ПАТ "КБ "Промекономбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілаєнс" (далі - ТОВ "Рілаєнс"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Візит" (далі - ТОВ "Візит"), Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області про:
- визнання недійсним іпотечного договору №94/ІП, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 31.07.2013 р. за реєстр. №1954 та договору про внесення змін до вказаного іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 18.01.2014 р. за реєстр. №67;
- визнання відсутнім у ПАТ "КБ "Промекономбанк" права звертати стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №94/ІП, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 31.07.2013 р. за реєстр. №1954 та договором про внесення змін до нього, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 18.01.2014 р. за реєстр. №67, на наступне майно: нежитлові будівлі корпусу спортзалу та корпусу №3 готелю, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; відповідно до даних з реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлові будівлі складаються з: корпусу №3 готелю загальною площею 1890,9 кв.м., зазначеного на плані земельної ділянки під літ. А, та корпусу спортзалу загальною площею 491,3 кв.м., зазначеного на плані земельної ділянки під літ. Б;
- скасування в Державному реєстрі іпотек запису про державну реєстрацію іпотечного договору №94/ІП, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 31.07.2013 р. за реєстр. №1954, та про державну реєстрацію договору про внесення змін до нього, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 18.01.2014 р. за реєстр. №67;
- скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна, а саме нежитлових будівель корпусу спортзалу та корпусу №3 готелю, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які відповідно до даних з реєстру прав власності на нерухоме майно складаються з: корпусу №3 готелю загальною площею 1890,9 кв.м., зазначеного на плані земельної ділянки під літ. А; корпусу спортзалу загальною площею 491,3 кв.м., зазначеного на плані земельної ділянки під літ. Б, внесені на підставі іпотечного договору №94/ІП, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 31.07.2013 р. за реєстр. №1954 та договору про внесення змін до нього, який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 18.01.2014 р. за реєстр. №67.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2014 р. порушено провадження у справі №910/1911/14 та залучено до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2.
Крім того, як вбачається з матеріалів оскарження, до позовної заяви ПАТ "Комерційний банк "Даніель" додано заяву про застосування заходів до забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2014 р. вказану заяву позивача задоволено повністю, застосовано наступні заходи до забезпечення позову:
- заборонено ПАТ "КБ "Промекономбанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений іпотечним договором №94/ІП та договором про внесення змін до нього, а саме: нежитлові будівлі корпусу спортзалу та корпусу №3 готелю, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; відповідно до даних з реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлові будівлі складаються з: корпусу № 3 готелю загальною площею 1890,9 кв.м., зазначеного на плані земельної ділянки під літ. А, та корпусу спортзалу загальною площею 491,3 кв.м., зазначеного на плані земельної ділянки під літ. Б;
- накладено арешт на предмет іпотеки, визначений іпотечним договором №94/ІП та договором про внесення змін до нього.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р. апеляційну скаргу ТОВ "Рілаєнс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2014 р. залишено без задоволення, вказану ухвалу залишено без змін.
Не погодившись з прийнятими судовими рішенням, ТОВ "Рілаєнс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2014 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р. та відмовити ПАТ "Комерційний банк "Даніель" в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р. касаційну скаргу ТОВ "Рілаєнс" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 17.06.2014 р.
В судове засідання 17.06.2014 р. з'явились представники позивача, відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3.
Представник відповідача 4 у судове засідання не з'явився, надіславши через відділ документального забезпечення судових палат Вищого господарського суду України клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача 4 та третьої особи.
Представники відповідачів 2 та 3 в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічні положення закріплено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Так, п.п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Зі змісту вищенаведених правових норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.
Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом судового розгляду по справі №910/1911/14 є сукупність вимог немайнового характеру, а саме:
- визнання недійсним іпотечного договору та договору про внесення змін до нього;
- визнання відсутнім права на звернення стягнення на предмет іпотеки;
- скасування в Державному реєстрі іпотек запису про державну реєстрацію іпотечного договору та договору про внесення змін до нього;
- скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна, яке складає предмет іпотеки.
Отже, виконання судового рішення по вказаній справі в майбутньому безпосередньо залежить від тих обставин, що майно, яке складає предмет іпотеки, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вжиття судом першої інстанції заходів до забезпечення позову у вигляді заборони ПАТ "КБ "Промекономбанк" вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений іпотечним договором №94/ІП та договором про внесення змін до нього, а також накладення арешту на нерухоме майно, яке складає предмет іпотеки, безпосередньо пов'язано з предметом позову по справі №910/1911/14 та забезпечить виконання рішення суду першої інстанції у випадку задоволення даного позову.
Отже, доводи скаржника про відсутність зв'язку між застосованими заходами до забезпечення позову і предметом спору та неспроможність таких заходів вплинути на фактичне виконання судового рішення відхиляються судом як такі, що не відповідають приписам господарського процесуального законодавства.
Крім того, як вбачається з матеріалів оскарження, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги на непов'язаність вжитих заходів забезпечення позову та охоронюваних законом прав та інтересів позивача, оскільки зазначені обставини були предметом дослідження як місцевого господарського суду, так і суду апеляційної інстанції, і вказані суди дійшли правильного висновку з цього питання.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оцінка доводів скаржника про недоведеність позивачем необхідності застосування заходів до забезпечення позову виходить поза межі повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, посилання заявника касаційної скарги на неналежність та недопустимість доказів, на підставі яких судом першої інстанції задоволено клопотання позивача про застосування заходів до забезпечення позову, фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що також виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, що встановлено ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України.
Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду першої та апеляційної інстанції такими, що відповідають дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 111 13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду, що закріплено в ч. 2 ст. 111 5 вказаного кодексу.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
За таких обставин, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами оскарження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача 2.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілаєнс" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.02.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р. у справі №910/1911/14 залишити без змін.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді: І.В. Алєєва
А.С. Ємельянов
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 17.06.2014 |
Оприлюднено | 25.06.2014 |
Номер документу | 39403466 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Ємельянов A.C.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні