Ухвала

від 10.06.2014 по справі 2а/0270/5216/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К/800/17659/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року у справі №2а/0270/5216/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ямпільський приладобудівний завод» до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «Ямпільський приладобудівний завод» звернулось до суду з позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072301, №0000082301 від 30.08.2012 року, №0000112301, №0000122301 від 02.10.2012 року, №0000192301, №0000202301 від 29.10.2012 року, №0000021502, №0000011502, №000041502, №000031502 від 30.11.2012 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Крижопільською МДПІ проведено документальні позапланові перевірки Публічного акціонерного товариства «Ямпільський приладобудівний завод».

Наслідки здійснених перевірок знайшли своє відображення у прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях №0000072301 від 30.08.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 195009, грн., №0000082301 від 30.08.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 132679,00 грн., №0000122301 від 02.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 38432,00 грн. та 18329,00 грн., №0000112301 від 02.10.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 45837,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22918,00 грн., №0000202301 від 29.10.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 76138,00, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38069,00 грн., №0000192301 від 29.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 33559,00 грн., №0000021502 від 30.11.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 65980,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32990,00 грн. та №0000011502 від 30.11.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 26577,00 грн., №0000041502 від 30.11.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 41489,00, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20744,00 грн. та №0000031502 від 30.11.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 20806,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пп. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Реальність господарських операцій, відповідно до яких позивачем сформовано податкових кредит, податковим органом не заперечується.

Крім того, відповідно до п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Враховуючи, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що відповідачем безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року у справі №2а/0270/5216/12 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.