Постанова

від 19.06.2014 по справі 809/1516/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 809/1516/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представників позивача: Перцовича Д.Я., Коржинського Р.М.

представника відповідача: Лаврука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001022310, № 0001032310 від 27.10.2011 року,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест" (надалі - позивач, ДП) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001022310, № 0001032310 від 27.10.2011 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Коломийською ОДПІ протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 355287 грн. та податку на прибуток на суму 444109 грн. та сум штрафних санкцій, оскільки вони ґрунтується на безпідставних висновках податкового органу, викладених в акті позапланової невиїзної документальної перевірки "Форест" від 19.10.2011 року про безтоварність операцій по придбання в ПП "Львівресурс" товарно-матеріальних цінностей в період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року. Позивач вказує на те, що господарські операції були підтверджені поданими контролюючому органу первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, що згідно норм п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року було підставою для віднесення витрат по їх придбанню до складу валових витрат та формування податкового кредиту. В подальшому, зазначає позивач, придбаний в ПП "Львівресурс" товар був використаний в господарській діяльності позивача: перероблений і проданий або в такому ж асортименті перепроданий ТОВ "Опторесурс".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову від 22.11.2011 року. Зокрема, посилається на те, що в перевіреному періоді позивачем було сформовано податковий кредит та витрати за операціями з придбання пиломатеріалів у рамках господарських правовідносин з ПП "Львівресурс", що мали фіктивний характер та не були опосередковані реальним виконанням. Зокрема, в обґрунтування цього висновку відповідач зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом було виявлено, що ПП «Львівресурс» не має необхідного обсягу матеріально-технічної бази (основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів) та трудового персоналу для виконання поставок товару в адресу позивача заявлених обсягах; особа, що значиться в установчих документах керівником цього підприємства, заперечує свою причетність до його фінансово-економічної діяльності та до підписання від його імені первинних документів; позивачем не представлено документів на підтвердження транспортування товару, його зберігання та прийняття матеріально відповідальною особою у процесі виконання спірних поставок; аналіз автоматизованого співставлення податкової звітності ПП «Львівресурс» у розрізі його контрагентів свідчить про участь цього суб'єкта господарювання у транзитних фінансових потоках з метою сприяння іншим суб'єктам господарювання у формуванні даних податкового обліку з ціллю отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Представники відповідача в даному та попередніх судових засіданнях підтримали вказані заперечення проти позову. При цьому, також пояснили, що перевіркою встановлено, що господарські операції позивача з ПП "Львівресурс" спрямовані на отримання позивачем податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому контролюючим органом правомірно донараховано оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями відповідні суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

ТОВ "Форест" зареєстроване 06.06.2001 року як юридична особа, ідентифікаційний код 31509856, місце знаходження: 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Крип'якевича, 56, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманою з офіційного веб-сайту технічного адміністратора вказаного реєстру: http://irc.gov.ua/ua, копіями довідки № 257/232 Управління статистики в м.Коломиї від 19.09.2007 року, свідоцтва серії А00 № 369530 про державну реєстрацію юридичної особи. Окрім цього, як вбачається з вказаного Реєстру та довідки управління статистики, позивач здійснює за КВЕД такі види діяльності: оптова торгівля деревиною; виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини.

ТОВ "Форест" зареєстровано як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва № 12593747 від 13.06.2001 року. Вказані обставини викладені в акті перевірки від 19.10.2011 року і не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Форест" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ПП "Львівресурс" (код ЄДРПОУ 36992181) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 по 30.09.2010 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 2154/231/31509856 від 19.10.2011 року, згідно висновків якого встановлено такі порушення:

1. ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних ТОВ "Форест" з ПП "Львівресурс", документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року на загальну суму 2131721,00 грн.;

2. п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) встановлено завищення валових витрат на суму 1776434 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 444109,00 грн., в тому числі: за I квартал 2010 року в сумі - 11825,00 грн., за II квартал 2010 року в сумі - 266460,00 грн., за III квартал 2010 року в сумі - 165824,00 грн.;

3. п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 355287,00 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 9460 грн., за квітень 2010 року в сумі 87106 грн., за травень 2010 року в сумі 79423 грн., за червень 2010 року в сумі 46640 грн., за липень 2010 року в сумі 39480,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 25293,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 67885,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем 27.10.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001032310, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за основним платежем в сумі 355287 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 177643,50 грн.; № 0001022310, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 444109 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 222054,50 грн.

Позивачем в позовній заяві не оспорювалися підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено валові витрати виробництва та обігу, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, для перевірки правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період, необхідно встановити правильність визначення платником своїх доходів та витрат в їх грошовому вираженні. При цьому, необхідною умовою для встановлення факту отримання платником доходу та понесення витрат, є їх підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з порівняння поданих позивачем податкових декларацій за 1-3 квартали 2010 року, акту позапланової невиїзної перевірки позивача від 19.10.2010 року, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено валові витрати від свої господарської діяльності, а саме: в 1 кварталі 2010 року - на суму 47300 грн., в 2 кварталі 2010 року - на суму 1065841 грн., в 3 кварталі 2010 року - на суму 663293 грн., всього на суму 1776434 грн. по операціях з його контрагентом: ПП "Львівресурс", посилаючись на те, що вказані операцій фактично не відбувались, були безтоварними.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, судом встановлено таке.

Як вбачається з поданих позивачем податкових декларацій, що й не заперечується відповідачем, задекларовано в період 1-3 кварталів 2010 витрати від господарських операцій з ПП "Львівресурс", а саме: придбання дошки хвойної обрізної, дошки хвойної необрізної, дошки дубової обрізної, дошки дубової необрізної, дроту-катанки.

Судом встановлено, що задекларовані позивачем операції здійснювались на підставі укладеного між позивачем та ПП "Львівресурс" договору купівлі-продажу № 06/03 від 15 березня 2010 року. Відповідно до умова вказаного Договору ПП "Львівресурс" зобов'язувалось передати, а ТОВ "Форест" прийняти та оплати продукцію в асортименті : дошка хвойна, дошка твердолистяна, пиловник хвойний, дріт катанка (надалі - товар) на загальну суму 3000000 грн. (п.п. 1.1, 2.1, 3.3 Договору).

Вказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представниками ТОВ "Форест" та ПП "Львівресурс", скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) встановлює для сторін права та обов'язки, що з нього випливають. Доказів визнання договору недійсним судом сторонам не подано.

На виконання вказаного Договору, ПП "Львівресурс" відпущено ТОВ "Форест" товар, а саме: дошку хвойну обрізну, дошку хвойну необрізну, дошку дубову обрізну, дошку дубову необрізну, дріт-катанку на загальну суму 2131721,40 грн., в тому числі ПДВ 355286,90 грн., що підтверджується поданими позивачем належним чином завіреним копіями податкових накладних: № 1 від 22.03.2010 року на суму 56760 грн., в тому числі ПДВ 9460 грн., № 1/04 від 13.04.2010 року на суму 187119,60 грн., в тому числі ПДВ 31186,60 грн., № 2/04 від 21.04.2010 року на суму 163808,40 грн., в тому числі ПДВ 27301,40 грн., № 3/04 від 29.04.2010 року на суму 171708 грн., в тому числі ПДВ 28618 грн., № 1/05 від 12.05.2010 року на суму 184302 грн., в тому числі ПДВ 30717 грн., № 2/05 від 20.05.2010 року на суму 177102 грн., в тому числі ПДВ 29517 грн., № 3/05 від 25.05.2010 року на суму 115132,20 грн., в тому числі ПДВ 19188,70 грн., № 1/06 від 07.06.2010 року на суму 135322,20 грн., в тому числі ПДВ 22553,70 грн., № 2/06 від 16.06.2010 року на суму 144515,40 грн., в тому числі ПДВ 24085,90 грн., № 1/07 від 19.07.2010 року на суму 218880 грн., в тому числі ПДВ 36480 грн., № 2/07 від 21.07.2010 року на суму 18000 грн., в тому числі ПДВ 3000 грн., № 16082 від 16.08.2010 року на суму 151758 грн., в тому числі ПДВ 25293 грн., № 13092 від 13.09.2010 року на суму 209097,60 грн., в тому числі ПДВ 34849,60 грн., № 30093 від 30.09.2010 року на суму 198216 грн., в тому числі ПДВ 33036 грн., які підписані директором ПП "Львівресурс" Мартинюком В.О. та скріплені печаткою даної юридичної особи; копіями накладних: № 01 від 18.03.2010 року, № 02 від 22.03.2010 року, № 01/04 від 01.04.2010 року, № 02/04 від 02.04.2010 року, № 03/04 від 08.04.2010 року, № 04/04 від 09.04.2010 року, № 05/04 від 12.04.2010 року, № 06/04 від 13.04.2010 року, № 07/04 від 14.04.2010 року, № 08/04 від 15.04.2010 року, № 09/04 від 16.04.2010 року, № 10/04 від 19.04.2010 року, № 11/04 від 21.04.2010 року, № 12/04 від 22.04.2010 року, № 13/04 від 23.04.2010 року, № 14/04 від 26.04.2010 року, № 15/04 від 27.04.2010 року, № 16/04 від 29.04.2010 року, № 01/05 від 05.05.2010 року, № 02/05 від 06.05.2010 року, № 03/05 від 07.05.2010 року, № 04/05 від 10.05.2010 року, № 05/05 від 11.05.2010 року, № 06/05 від 12.05.2010 року, № 07/05 від 13.05.2010 року, № 08/05 від 14.05.2010 року, № 09/05 від 17.05.2010 року, № 10/05 від 18.05.2010 року, № 11/05 від 19.05.2010 року, № 12/05 від 20.05.2010 року, № 13/05 від 21.05.2010 року, № 14/05 від 24.05.2010 року, № 15/05 від 25.05.2010 року, № 01/06 від 01.06.2010 року, № 02/06 від 02.06.2010 року, № 03/06 від 03.06.2010 року, № 04/06 від 07.06.2010 року, № 05/06 від 09.06.2010 року, № 06/06 від 10.06.2010 року, № 07/06 від 11.06.2010 року, № 08/06 від 14.06.2010 року, № 09/06 від 16.06.2010 року, № 01/07 від 01.07.2010 року, № 02/07 від 05.07.2010 року, № 03/07 від 08.07.2010 року, № 04/07 від 09.07.2010 року, № 05/07 від 13.07.2010 року, № 06/07 від 15.07.2010 року, № 07/07 від 16.07.2010 року, № 08/07 від 19.07.2010 року, № 09/07 від 21.07.2010 року, № 03081 від 03.08.2010 року, № 05081 від 05.08.2010 року, № 09081 від 09.08.2010 року, № 11081 від 11.08.2010 року, № 13081 від 13.08.2010 року, № 16082 від 16.08.2010 року, № 01092 від 01.09.2010 року, № 02091 від 02.09.2010 року, № 02092 від 02.09.2010 року, № 03092 від 03.09.2010 року, № 06092 від 06.09.2010 року, № 08092 від 08.09.2010 року, № 08093 від 08.09.2010 року, № 10093 від 10.09.2010 року, № 13092 від 13.09.2010 року, № 14093 від 14.09.2010 року, № 15093 від 15.09.2010 року, № 17092 від 17.09.2010 року, № 17093 від 17.09.2010 року, № 20092 від 20.09.2010 року, № 22092 від 22.09.2010 року, № 24092 від 24.09.2010 року, № 28091 від 28.09.2010 року, № 30093 від 30.09.2010 року (т. 1, а.с. 40-91).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі - ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з акту перевірки від 19.10.2011 року, відповідач заперечує товарність вказаних операцій, посилаючись на те, що накладні про отримання товару підписані невстановленими особами, позивачем не подано суду товарно-транспортних накладних в підтвердження перевезення товару, а також на пояснення директора ПП "Львівресурс" про те, що він лише підписував надані йому документи та особисто не брав участі в фінансово-господарській діяльності товариства.

Судом досліджено в судовому засіданні копії накладних на приймання-передачі товару, з яких вбачається, що вони підписані від імені ПП "Львівресурс" та ТОВ "Форест" особами без зазначення прізвища та їх посадового становища, та скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

В той же час, суд зазначає про те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Однак, виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом було досліджено обставини стосовно змісту вказаних операцій.

Як пояснив в судовому засіданні директор ТОВ "Форест" приймання-передача товару в спірний податковий період та підписання накладних від імені товариства здійснював він особисто, а також його брат ОСОБА_5 та майстер ОСОБА_6, якому була видана загальна довіреність на 2010 рік на отримання-передачу товару та підписання відповідних супровідних документів від імені товариства. Товар доставлявся постачальниками за місцезнаходженням: м.Коломия, вул. Крип'якевича, 56, де містяться виробничі потужності та склад товариства. Також пояснив, що накладні в основному передавалися через водіїв постачальників, і після перевірки кількості та якості доставленого товару, вказані накладні підписувалися зі сторони ТОВ "Форест", і один примірник передався постачальнику, а один залишався в товариства та передався в бухгалтерію. Окрім цього, ОСОБА_5 пояснив, що згідно укладеного з ПП "Львівресурс" договору купівлі-продажу саме продавець зобов'язаний доставити товар, а його Товариство як покупець - лише прийняти та оплатити його вартість. Таким чином, на думку директора ТОВ "Форест", згідно законодавства саме продавець зобов'язаний був надати товарно-транспортні накладні в підтвердження здійснення господарських операцій по перевезенню та поставці товару, а в покупця відсутній обов'язок на обов'язковість їх отримання та зберігання. Окрім цього, зазначив, що в силу необов'язковості для покупця зберігання товарно-транспортних накладних, не вимагав їх копій від продавця чи інших осіб, які за дорученням продавця здійснювали перевезення та доставку товару, оскільки для бухгалтерського обліку вказані документи позивачу не потрібні і він не знав, що в разі перевірки податковим органом копії таких накладних будуть вимагатись від товариства.

В акті планової виїзної документальної перевірки ПП "Львівресурс" (код 36992181) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.02.2010 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.02.2010 року по 30.09.2010 року за № 455/23-209/3692181 від 25.03.2011 року, складаного ДПІ Сихівського району м.Львова, йде посилання на пояснення директора ПП "Львівресурс" про те, що він лише підписував надані йому документи та особисто не брав участі в фінансово-господарській діяльності товариства. В той же час, в матеріалах справи міститься заява за підписом директора ПП "Львівресурс" Мартинюка В.О. від 05.12.2011 року, в якій зазначена особа підтверджує, що ПП "Львівресурс" мало в 2010 році договірні відносини з ТОВ "Форест", які повністю були виконані сторонами, заборгованості перед підприємством за поставлений товар немає. Вказана заява скріплена печаткою ПП "Львівресурс".

В судовому засіданні суд пропонував відповідачу подати суду належні та допустимі докази фіктивності підприємницької діяльності ПП "Львівресурс", зокрема, вироку суду, що набрав законної сили, про притягнення Мартинюка В.О. до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України. Однак, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, в контролюючого органу відсутні відомості про наявність такого судового рішення, чи рішення про притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину в господарській діяльності, якими були б встановлені обставини щодо правовідносин між вказаним підприємством та ТОВ "Форест".

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 показав, що працюючи в 2010 році в ТОВ "Форест" на посаді майстра, в його обов'язки за дорученням директора товариства входило й прийняття товару, який прибував на територію товариства по кількості та якості, та підписання відповідних накладних. Також вказаний свідок показав, що ним особисто здійснювалось приймання товару від ПП "Львівресурс" та підписання накладних, які йому надавались водіями транспортних засобів, що привозили лісоматеріал. Судом було надано вибірково для огляду вказаному свідку копії накладних № 01 від 18.03.2010 року, № 01/04 від 01.04.2010 року, № 10/05 від 18.05.2010 року, № 04/07 від 09.07.2010 року, № 05081 від 05.08.2010 року, № 15093 від 15.09.2010 року, в яких він підтвердив, що підпис особи в рядку "прийняв" належить йому. Також вказаний свідок пояснив, що після розвантаження товару він склався на території підприємства або на склад, облік зберігання товару не вівся. Після пакування товару він завантажувався в основному у вагони, так як на територію підприємства заходить залізнична колія від станції Коломия, і відправлявся залізничним транспортом покупцям, зокрема, ТОВ "Опторесурс", який був найбільшим покупцем продукції.

Свідок ОСОБА_7 зазначила про те, що в 2010 році вона працювала бухгалтером ТОВ "Форест". Підтвердила факт поставки лісоматеріалів ПП "Львівресурс". Вказала, що частка вказаного підприємства в загальній кількості отриманої продукції в цей період складала десь біля 10-20%. Також показала, що прийняття товару здійснювалося майстром ОСОБА_6 після чого підписана ним накладна передавалася бухгалтеру. Облік товару по кількості вівся згідно отриманих накладних, дані яких вносилися до оборотної відомості по матеріалах і основних засобах, та до журналу руху лісопродукції і матеріалів помісячно.

Свідок ОСОБА_8 показав, що він в 2010 році працював кранівником в ТОВ "Форест" і за вказівкою директора ОСОБА_5 або майстра ОСОБА_6 здійснював розвантаження товару, що завозився на територію підприємства, та завантаження його у вагони для відправки.

Також як вбачається з копії вироку Коломийського міськрайонного суду від 30.01.2014 року, що набрав законної сили, по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст. 212 ч. 3 (ухилення від сплати податків), 366 ч. 1 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, суд перекваліфікував дії підсудного на ст. 367 ч. 1 Кримінального кодексу України (службова недбалість), та визнав винним за вказаної нормою по обставинах, що мали місця в господарським відносинах з ПП "Рамо". В той же час, щодо господарської діяльності, зокрема з ПП "Львівресурс", суд встановив відсутність в діях підсудного ознак складу злочинів, передбачених нормами Кримінального кодексу України за якими він обвинувачувався, в зв'язку з тим, що операції поставки товару між ПП "Львівресурс" та ТОВ "Форест" фактично відбулися, та закрив в цій частині кримінальну справу.

Також як вбачається з копій свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.09.2003 року, договору оренди землі від 17.12.2004 року, довідки позивача по основних засобах станом на 01.10.2011 року, фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва форми № 1-м та звіту про фінансові результати форми № 2-м за 2010 рік, у позивача наявні основні засоби та нерухоме майно, необхідні для фактичного здійснення господарських операцій, що не визнані контролюючим органом.

Також як вбачається з акту перевірки від 19.10.2011 року, акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2010 року, підписаного та скріпленого печатками ТОВ "Форест" та ПП "Львівресурс", виписки по рахунку ТОВ "Форест" № 26009355329991 з 01.01.2010 року по 21.10.2011 року, позивачем проведено розрахунок з ПП "Львівресурс" за отриманий товар в повному обсязі.

Окрім цього, судом встановлено, що в подальшому отриманий від ПП "Львівресурс" товар, позивач використав в своїй господарській діяльності, а саме: переробив і в подальшому реалізував, або безпосередньо без переробки реалізував ТОВ "Опторесурс" (т. 1, а.с. 107-216). В підтвердження вказаних обставин, позивачем надано суду належним чином завірені копії податкових накладних, квитанцій приймання вантажу, рахунків. Сумнів в достовірності вказаних документів, як вбачається з акту перевірки, відповідачем не заявлено.

На момент проведення вищевказаних господарських операцій ТОВ "Форест" та ПП "Львівресурс" мали відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку було зареєстровано як юридичні особи - суб'єкти господарювання, взяті на податковий облік як платники податку на додану вартість. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, витяг з якого подано позивачем станом на 17.06.2014 року, та як вбачається з акту позапланової невиїзної перевірки позивача від 19.10.2011 року, акту ДПІ Сихівського району м.Львова планової виїзної документальної перевірки ПП "Львівресурс" за № 455/23-209/3692181 від 25.03.2011 року, не заперечуються відповідачем.

Нормами частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Окрім цього, як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, вказані господарській операції, факт здійснення яких не визнається контролюючим органом, відповідають статутній діяльності позивача та його контрагента - ПП "Львівресурс".

Таким чином, ТОВ "Форест" надало до перевірки належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товару у ПП "Львівресурс", а також належним чином оформлені документи, що підтверджують подальше використання підприємством придбаного товару у своїй статутній господарській діяльності, тобто, що такі господарській операції вчинені позивачем з розумною діловою метою.

Щодо посилання відповідача на висновки, викладені в акті планової виїзної документальної перевірки ПП "Львівресурс", складеному ДПІ Сихівського району м.Львова за № 455/23-209/3692181 від 25.03.2011 року, про те, що правочини, укладені між ПП "Львівресурс" та його постачальниками: ТОВ "Альфагруп-М", ТОВ "Миротекс", ТОВ "Георгія-трейд", ТОВ "Кернес-Агро", ТОВ "Вектора-Дон", не створюють жодних правих наслідків, оскільки є нікчемними, в силу того, що ПП "Львівресурс" не подало для перевірки перевізних документів, немає для ведення господарської діяльності матеріальних та людських ресурсів, а відомості Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України містять розходження в сумах декларування відповідних податкових зобов'язань, то суд зазначає таке.

Як видно з вказаного вище акту перевірки, ДПІ Сихівського району м.Львова не досліджувалися обставини щодо руху коштів на рахунку ПП "Львівресурс", використання праці на підставі цивільно-правових угод, витрат на оплату праці найманих працівників, оренди нерухомого та рухомого майна в третіх осіб, чи використання такого майна на підставі інших інститутів речового права, використання послуг третіх осіб, їх оплати, при здійсненні господарської діяльності, виходячи з встановлених ст. 6 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свободи підприємницької діяльності, правочинів та вільного руху капіталів, товару, послуг на території України. Також такі обставини не досліджувались і відповідачем під час проведення перевірки позивача.

На виконання вказівок ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 року, суд пропонував відповідачу відповідно до вимог ст.ст. 11, 71 КАС України подати докази в обґрунтування об'єктивної неможливості контрагента позивача здійснити поставку товару, зокрема, про рух коштів на рахунку, здійснення витрат на оплату орендованих у третіх осіб обладнання та механізмів, оплату праці найманих працівників, залучення третіх осіб до виконання договірних зобов'язань з позивачем та їх оплату, однак відповідач таких доказів суду не подав. Як пояснив представник відповідача такі докази можуть бути здобуті контролюючим органом лише під час проведення перевірки ПП "Львівресурс", а під час перевірки позивача такі обставини не досліджувались. Також представник відповідача пояснив, що під час проведення ДПІ Сихівського району м.Львова перевірки ПП "Львівресурс", висновки якої використано Коломийською ОДПІ під час проведення перевірки позивача, вищевказані обставин не досліджувалися.

В той же час, судом для з'ясування вищевказаних обставин щодо здійснення ПП "Львівресурс" господарської діяльності у спірному періоді, взято до уваги судові рішення, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: www.reyestr.court.gov.ua, а саме: ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року № 149166/11, від 23.01.2014 року № 1545/13, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року № 9104/2812/12, від 14.05.2014 року № 876/1008/14. Вказані судові рішення, прийняті у справах за позовами третіх осіб до податкових органів про скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування грошових зобов'язань по операціях що мали місце в 2010 році між вказаними третіми особами та ПП "Львівресурс". Судами встановлено товарність таких операцій, тобто підтверджено ведення контрагентом позивача господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, заперечення відповідача фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентом позивача: ПП "Львівресурс" господарських операції з постачання товару, в зв'язку з відсутності в нього технічної можливості здійснити такі операції, нікчемності правочинів, укладених між ним та його контрагентами. В той же час, відповідач відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України не подав суду жодного належного та допустимого доказу, окрім вказаного акту перевірки ПП "Львівресурс", які би підтверджували факт визнання відповідних правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності, визнання вказаних правочинів недійсними, не здійснення господарської діяльності, фіктивності підприємницької діяльності вказаних суб'єктів господарювання, чи їх ухилення від сплати податків по операціях, товарність яких не визнається відповідачем.

Щодо посилання відповідача на відомості Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно яких встановлено розбіжності між задекларованими сумами податкового кредиту позивача та ПП "Львівресурс", а також вказаних вище його контрагентів, то відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Зокрема, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеній у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Вищевказане також узгоджується з встановленим ч. 2 ст. 61 Конституції України конституційним принципом щодо індивідуальної відповідальності особи та практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року, є джерелом права рішення Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

"…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності…"

Окрім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року, Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Вказані рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов'язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов'язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, однак вони встановлюють загальне правило, відповідно до якого платник податку - покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов'язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов'язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов'язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Проте, враховуючи вказану судову практику Європейського Суду з прав людини, судом було запропоновано надати відповідачу докази в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент - ПП "Львівресурс", а також інші докази, які б свідчити про недобросовісність позивача, зокрема, про його пряму участь у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по вищевказаних операціях з поставки лісоматеріалів.

Однак, відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України таких доказів подано не було.

За наведеного, висновки Коломийської ОДПІ про завищення позивачем валових витрат по операціях з його контрагентом: ПП "Львівресурс", а саме: в 1 кварталі 2010 року - на суму 47300 грн., в 2 кварталі 2010 року - на суму 1065841 грн., в 3 кварталі 2010 року - на суму 663293 грн., всього на суму 1776434 грн., є такими, що не ґрунтуються на нормах податкового закону, необґрунтовані, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України.

Щодо оподаткування податком на додану вартість. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з ПДВ та стосуються правомірності рішення контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), чинного на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 168/97-ВР) .

Як випливає з визначення, викладеного в пункті 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, згідно вказаних норм закону, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 19.10.2011 року, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту: за березень 2010 року в сумі 9460 грн., за квітень 2010 року в сумі 87106 грн., за травень 2010 року в сумі 79423 грн., за червень 2010 року в сумі 46640 грн., за липень 2010 року в сумі 39480,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 25293,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 67885,00 грн. по операціях з ПП "Львівресурс", всього на загальну суму 355287 грн.

Висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по операція з ПП "Львівресурс" ґрунтується на доводах відповідача про безтоварний характер вказаних операцій.

Проте позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку по операціях з придбання товарів та послуг у вказаного контрагента, оскільки вони підтверджуються поданими позивачем належними чином завіреними копіями податкових накладних: № 1 від 22.03.2010 року на суму 56760 грн., в тому числі ПДВ 9460 грн., № 1/04 від 13.04.2010 року на суму 187119,60 грн., в тому числі ПДВ 31186,60 грн., № 2/04 від 21.04.2010 року на суму 163808,40 грн., в тому числі ПДВ 27301,40 грн., № 3/04 від 29.04.2010 року на суму 171708 грн., в тому числі ПДВ 28618 грн., № 1/05 від 12.05.2010 року на суму 184302 грн., в тому числі ПДВ 30717 грн., № 2/05 від 20.05.2010 року на суму 177102 грн., в тому числі ПДВ 29517 грн., № 3/05 від 25.05.2010 року на суму 115132,20 грн., в тому числі ПДВ 19188,70 грн., № 1/06 від 07.06.2010 року на суму 135322,20 грн., в тому числі ПДВ 22553,70 грн., № 2/06 від 16.06.2010 року на суму 144515,40 грн., в тому числі ПДВ 24085,90 грн., № 1/07 від 19.07.2010 року на суму 218880 грн., в тому числі ПДВ 36480 грн., № 2/07 від 21.07.2010 року на суму 18000 грн., в тому числі ПДВ 3000 грн., № 16082 від 16.08.2010 року на суму 151758 грн., в тому числі ПДВ 25293 грн., № 13092 від 13.09.2010 року на суму 209097,60 грн., в тому числі ПДВ 34849,60 грн., № 30093 від 30.09.2010 року на суму 198216 грн., в тому числі ПДВ 33036 грн., які підписані директором ПП "Львівресурс" та скріплені печаткою даної юридичної особи. Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідач не заперечив факт наявності у позивача відповідних податкових накладних.

Вказані вище податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР. Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників відповідача в судовому засіданні, податковим органом не наведено доводів щодо дефектів їх форми. При цьому, як вже було зазначено вище, відповідачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не подано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на недостовірність чи фальшивість вказаних документів або невідповідність їх оформлення вимогам нормативно-правових актів.

Окрім цього, як вбачається з досліджених судом актів перевірок як позивача, так і його контрагента - ПП "Львівресурс", на час видачі вищевказаних податкових накладних зазначені суб'єкти господарювання були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Щодо висновків відповідача про безтоварність господарських операцій з вказаними контрагентами позивача, то їх оцінку надано судом при дослідженні правомірності прийняття податкового повідомлення рішення про донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Таким чином, враховуючи те, що наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, первинних бухгалтерських документів, підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, суд вважає, що позивачем доведено своє право віднести до податкового кредиту: за березень 2010 року - 9460 грн., за квітень 2010 року - 87106 грн., за травень 2010 року - 79423 грн., за червень 2010 року - 46640 грн., за липень 2010 року - 39480,00 грн., за серпень 2010 року - 25293,00 грн., за вересень 2010 року - 67885,00 грн. по операціях з ПП "Львівресурс", всього 355287 грн., а відповідачем як суб'єктом владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 355287 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не було подано суду належних, допустимих та достатніх доказів дотримання критеріїв правомірності та обґрунтованості прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0001022310, № 0001032310 від 27.10.2011 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову. Зокрема, з врахуванням наданих суду ч. 2 ст. 162 КАС України повноважень, суд постановляє визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області № 0001022310, № 0001032310 від 27.10.2011 року.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем по сплаті судового збору згідно платіжного доручення № 313 від 04.11.2011 року, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України. Зокрема, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1882 гривні.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області № 0001022310, № 0001032310 від 27.10.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест" (ідентифікаційний код: 31509856, місцезнаходження: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Крип'якевича, будинок, 56) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1882 (тисячу вісімсот вісімдесят дві) гривні.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 24.06.2014 року.