Постанова

від 27.11.2014 по справі 809/1516/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Справа № 6685/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Перцовича Д.Я.,

представника відповідача Ляховича Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест» (далі - Позивач, ТОВ «Форест») звернулося до суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області (далі - Відповідач, Коломийська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001022310, № 0001032310 від 27.10.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, оскільки сторони належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, дійсність господарських операцій підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених законодавством.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що реальність господарських операцій між Позивачем та його контрагентом ПП «Львівресурс» доведена наявними в справі доказами і не спростована Відповідачем.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Коломийська ОДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Звертає увагу на те, що спірні операції з поставки товару позивачеві не були опосередковані реальним виконанням, у зв'язку з чим у ТОВ «Форест» відсутнє право на відображення цих операцій у податковому обліку.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Форест» зареєстроване 06.06.2001 року як юридична особа, ідентифікаційний код 31509856, місце знаходження: 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Крип'якевича, 56, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманою з офіційного веб-сайту технічного адміністратора вказаного реєстру: http://irc.gov.ua/ua, копіями довідки № 257/232 Управління статистики в м.Коломиї від 19.09.2007 року, свідоцтва серії А00 № 369530 про державну реєстрацію юридичної особи. Окрім цього, як вбачається з вказаного Реєстру та довідки управління статистики, позивач здійснює за КВЕД такі види діяльності: оптова торгівля деревиною; виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини.

ТОВ «Форест» зареєстровано як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва № 12593747 від 13.06.2001 року. Вказані обставини викладені в акті перевірки від 19.10.2011 року і не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Форест» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ПП «Львівресурс» (код ЄДРПОУ 36992181) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 по 30.09.2010 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 2154/231/31509856 від 19.10.2011 року, згідно висновків якого встановлено такі порушення:

1. ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних ТОВ «Форест» з ПП «Львівресурс», документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року на загальну суму 2131721,00 грн.;

2. п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) встановлено завищення валових витрат на суму 1776434 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 444109,00 грн., в тому числі: за I квартал 2010 року в сумі - 11825,00 грн., за II квартал 2010 року в сумі - 266460,00 грн., за III квартал 2010 року в сумі - 165824,00 грн.;

3. п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 355287,00 грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 9460 грн., за квітень 2010 року в сумі 87106 грн., за травень 2010 року в сумі 79423 грн., за червень 2010 року в сумі 46640 грн., за липень 2010 року в сумі 39480,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 25293,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 67885,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем 27.10.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001032310, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за основним платежем в сумі 355287 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 177643,50 грн.; № 0001022310, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 444109 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 222054,50 грн.

Крім того, як вбачається з поданих позивачем податкових декларацій, ним задекларовано в період 1-3 кварталів 2010 витрати від господарських операцій з ПП «Львівресурс», а саме: придбання дошки хвойної обрізної, дошки хвойної необрізної, дошки дубової обрізної, дошки дубової необрізної, дроту-катанки.

Задекларовані позивачем операції здійснювались на підставі укладеного між позивачем та ПП «Львівресурс» договору купівлі-продажу № 06/03 від 15 березня 2010 року.

Відповідно до умов вказаного Договору ПП «Львівресурс» зобов'язувалось передати, а ТОВ «Форест» прийняти та оплати продукцію в асортименті: дошка хвойна, дошка твердолистяна, пиловник хвойний, дріт катанка (надалі - товар) на загальну суму 3000000 грн. (п.п. 1.1, 2.1, 3.3 Договору).

На виконання вказаного Договору, ПП «Львівресурс» відпущено ТОВ «Форест» товар, а саме: дошку хвойну обрізну, дошку хвойну необрізну, дошку дубову обрізну, дошку дубову необрізну, дріт-катанку на загальну суму 2131721,40 грн., в тому числі ПДВ 355286,90 грн., що підтверджується поданими позивачем належним чином завіреним копіями податкових накладних, які підписані директором ПП «Львівресурс» Мартинюком В.О. та скріплені печаткою даної юридичної особи.

Судом першої інстанції досліджено в судовому засіданні копії накладних на приймання-передачі товару, з яких вбачається, що вони підписані від імені ПП «Львівресурс» та ТОВ «Форест» особами без зазначення прізвища та їх посадового становища, та скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

Крім того, на обґрунтування свого висновку Коломийська ОДПІ зазначає, що у рамках проведення заходів з податкового контролю податковим органом було виявлено (акт планової виїзної документальної перевірки ПП «Львівресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.02.2010 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.02.2010 року по 30.09.2010 року за № 455/23-209/3692181 від 25.03.2011 року, складений ДПІ Сихівського району м.Львова), що: ПП «Львівресурс» не має необхідного обсягу матеріально-технічної бази (основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів) та трудового персоналу для виконання поставок товару в адресу позивача заявлених обсягах; особа, що значиться в установчих документах керівником цього підприємства, заперечує свою причетність до його фінансово-економічної діяльності та до підписання від його імені первинних документів; аналіз автоматизованого співставлення податкової звітності ПП «Львівресурс» у розрізі його контрагентів свідчить про участь цього суб'єкта господарювання у транзитних фінансових потоках з метою сприяння іншим суб'єктам господарювання у формуванні даних податкового обліку з ціллю отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також ТОВ «Форест» не представлено документів на підтвердження транспортування товару, його зберігання та прийняття матеріально відповідальною особою у процесі виконання спірних поставок.

Суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Проте колегія суддів апеляційного суду з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

- виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно ст.44 ПК України платник податків зобов'язаний надати до перевірки всі наявні у нього документи, що підтверджують здійснення господарської операції, у випадку не надання документів до закінчення перевірки вважається, що такі документи були відсутні у платника податку станом на день проведення перевірки (п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України).

В свою чергу, оцінюючи правомірність винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень судом повинні братись до уваги лише ті документи, які фактично були надані платником податків до перевірки, адже саме на підставі таких документів було зроблено висновок про здійснене порушення.

Проте наданих Позивачем до перевірки документів - копії договору купівлі-продажу, копій прихідних накладних та копій податкових накладних недостатньо для підтвердження реальності господарських операцій, враховуючи сукупність наведених податковим органом обставин, що обґрунтовують їх фіктивність. Зокрема, неспростованими залишились доводи Відповідача в частині відсутності у спірного постачальника об'єктивної можливості поставити зазначений товар в силу відсутності основних фондів, трудового персоналу, транспортних засобів. Крім того, наявні у справі первинні документи, складенням яких оформлювалися операції з реалізації позивачем пиломатеріалів третім особам, не можуть бути доказом реальності господарських операцій між позивачем та спірним контрагентом; з цих документів не вбачається, що товар, який поставлявся позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Опторесурс», був придбаний саме у ПП «Львівресурс».

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення Позивачем господарських операцій з ПП «Львівресурс», а відтак правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001022310, № 0001032310 від 27.10.2011 року.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року у справі № 809/1516/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 28.11.2014 року