Ухвала

від 12.05.2015 по справі 809/1516/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"12" травня 2015 р. №К/800/63288/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Зайцева М.П., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Форест» на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у справі №809/1516/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форест» доКоломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 27.10.2011 №0001022310 та №0001032310.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 27.10.2011 №0001022310 та №0001032310.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 у даній справі, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником ПП «Львівресурс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 по 30.09.2010, за наслідками якої складено акт за від 19.10.2011 №2154/231/31509856, згідно висновків якого встановлено порушення:

- ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних ТОВ «Форест» з ПП «Львівресурс», у зв'язку з чим документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у період з 01.01.2010 по 30.09.2010 на загальну суму 2131721,00 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим встановлено завищення валових витрат на суму 1776434 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 444109,00 грн.;

- п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 355287,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 27.10.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001032310, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 355287 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 177643,50 грн.; №0001022310, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 444109 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 222054,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень податкового законодавства та нікчемність договорів позивача з контрагентом, оскільки реальність господарських операцій підтверджується первинними документами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданих позивачем до перевірки документів недостатньо для підтвердження реальності господарських операцій, зокрема, не спростованими залишились доводи відповідача в частині відсутності у спірного постачальника об'єктивної можливості поставити зазначений товар в силу відсутності основних фондів, трудового персоналу, транспортних засобів. Крім того, наявні у справі первинні документи, складенням яких оформлювалися операції з реалізації позивачем пиломатеріалів третім особам, не можуть бути доказом реальності господарських операцій між позивачем та спірним контрагентом, з цих документів не вбачається, що товар, який поставлявся позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Опторесурс», був придбаний саме у ПП «Львівресурс».

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ПП «Львівресурс» при виконанні ними укладеного договору купівлі-продажу №06/03 від 15.03.2010 з придбання дошки хвойної обрізної та необрізної, дошки дубової обрізної та необрізної, дріт-катанки на загальну суму 2131721,40 грн., в тому числі ПДВ 355286,90 грн., підтверджується первинними документами податкового обліку (податковими та видатковими накладними). При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та витрат, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.

А також встановлено, що керуючись положеннями пунктів 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем сплачено вартість товарів, робіт, послуг з ПДВ та сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентом податкових накладних, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законодавством порядку.

У той же час апеляційний суд, погодившись з доводами податкового органу та посилаючись на акт перевірки контрагента позивача, а також на відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, дійшов висновку, що всі операції купівлі-продажу позивача з ним не спричиняють реального настання правових наслідків.

Між тим, наведені апеляційним судом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту та валових витрат, регламентовані положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

Так, у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента або у позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Суд першої інстанції об'єктивно не взяв до уваги доводи податкового органу, що позивач не підтвердив своє право на валові витрати та податковий кредит з огляду на наявність пояснень директора ПП «Львівресурс», в яких він заперечував свою участь у створенні та діяльності підприємства.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Звертається увага, що навіть за наявності вироку суду у кримінальній справі не виключається можливість здійснення позивачем з контрагентом реальних господарських операцій, і він також потребує оцінки судом в сукупності з іншими доказами, а також у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72 КАС України.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

В той же час, як вірно враховано судом першої інстанції в матеріалах справи міститься заява за підписом директора ПП «Львівресурс» Мартинюка В.О. від 05.12.2011, в якій зазначена особа підтверджує, що ПП «Львівресурс» мало в 2010 році договірні відносини з ТОВ «Форест», які повністю були виконані сторонами, заборгованості перед підприємством за поставлений товар немає.

Разом з цим слід відзначити, що обставини, встановлені в акті перевірки контрагента позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Отже, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та валові витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьої особи.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди купівлі-продажу товару для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак місцевий суд дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій зі спірним контрагентом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест» задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2014.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.П.Зайцев