Рішення

від 18.06.2014 по справі 910/7057/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7057/14 18.06.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В.,при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСМО ПЛЮС» до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА»; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АВІА»; про визнання договору недійсним

Представники сторін:

від Позивача: Грицик Д.С. (представник за довіреністю);

від Відповідача-1: Здоренко В.Є. (представник за довіреністю);

від Відповідача-2: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОСМО ПЛЮС» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА» (надалі також - «Відповідач-1») та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АВІА» (надалі також - «Відповідач-2») про визнання недійсним з моменту вчинення Договору про відступлення права вимоги № 01 від 03 березня 2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АВІА».

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 06 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА» («Виконавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМО ПЛЮС» («Замовник») укладено Договір № 04/09-12 про надання послуг з розміщення реклами, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався розмістити рекламні матеріали замовника у виданні, яке вказане у відповідному додатку до договору, а замовник зобов'язався оплатити розміщення таких рекламних матеріалів у виданні. Як стало відомо Позивачу, 03 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА» («Первісний кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АВІА» («Новий кредитор») укладено Договір про відступлення права вимоги №01, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за Договором про надання послуг з розміщення реклами № 04/09-12 від 06 вересня 2012 року, укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМО ПЛЮС». Так, позивач зазначає, що Договір про відступлення права вимоги № 01 був підписаний з боку Відповідача-1 виконуючим обов'язки директора ОСОБА_3 який не мав права діяти від імені Відповідача-1 без довіреності, а отже не мав права укладати оспорюваний договір.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/7057/14, судове засідання призначено на 07.05.2014 рік.

06.05.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

07.05.2014 року в судове засідання з'явився представник відповідача-1. Інші представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали. Представник відповідача-1 в судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.05.2014 року відкладено розгляд справи на 28.05.2014 рік у зв'язку з нез'явленням представника позивача, відповідача-2, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

20.05.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.05.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району м. Києва на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові докази по справі, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.03.2014 рік щодо керівника підприємства ТОВ "АТ "Медіа".

28.05.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшли документи, а саме: докази на підтвердження повноважень ОСОБА_3 як В.о. директора Товариства на укладання Договору про відступлення права вимоги № 01 від 03.03.2014 року; копія Статуту Товариства з відповідальністю "АТ МЕДІА", чинну станом на 03.03.2014 рік.

28.05.2014 року в судове засідання з'явились: представник позивача, представник відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2014 року відкладено розгляд справи на 18.06.2014 року та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

17.06.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Відповідача-2 документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Відповідачами були дотримані всі вимоги чинного законодавства при укладенні оспорюваного правочину.

18.06.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Позивача письмові пояснення, в яких зазначено, що Протокол № 8/1 загальних зборів учасників Відповідача-1 від 03.03.2014 року підписаний ОСОБА_4 під час її декретної відпустки, а Відповідачем-1 не надано доказів щодо виходу директора з відпустки для участі в загальних зборах.

Також, 18.06.2014 року через загальний відділ діловодства суду отримано від Відповідача-1 додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що положеннями п. 3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» підтверджуються повноваження виконуючого обов'язки директора Відповідача-1 ОСОБА_3 на момент укладення Договору.

В судовому засіданні 18.06.2014 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви в повному обсязі. Представник Відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечив. Представник Відповідача-2 в судове засіданні не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2014 року.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник Відповідача-2 в судове засідання 18 чеврня 2014 року не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18 червня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

06 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА» («Виконавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМО ПЛЮС» («Замовник») укладено Договір № 04/09-12 про надання послуг з розміщення реклами, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався розмістити рекламні матеріали замовника у виданні, яке вказане у відповідному додатку до договору, а замовник зобов'язався оплатити розміщення таких рекламних матеріалів у виданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА» («Первісний кредитор»), в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АВІА» («Новий кредитор»), в особі директора Тельнова І.В., що діє на підставі статуту, укладено Договір про відступлення права вимоги № 01, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за Договором про надання послуг з розміщення реклами № 04/09-12 від 06 вересня 2012 року, укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМО ПЛЮС».

Пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги визначено, що за Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань в розмірі 20 000,00 грн. за Основним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що договір про відступлення права вимоги № 01 був підписаний з боку Відповідача-1 виконуючим обов'язки директора ОСОБА_3 який не мав права діяти від імені Відповідача-1 без довіреності, а отже не мав права укладати оспорюваний договір.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСМО ПЛЮС» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги № 01 був підписаний з боку Відповідача-1 виконуючим обов'язки директора ОСОБА_3 який не мав права діяти від імені Відповідача-1 без довіреності, а отже не мав права укладати оспорюваний договір.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами (частина 1 п.3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»)

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Статтею 58 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2012 року проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА», оформлені Протоколом №8, на яких прийнято рішення про відправлення в декретну відпустку ОСОБА_4 з 14.06.2012 року по 14.06.2015 року та призначення виконуючим обов'язки директора ОСОБА_3

Відповідно до Наказу № 9-К Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА» «Про призначення виконуючим обов'язки директора», ОСОБА_3 призначено виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА» з 01 листопада 2012 року.

Суд не приймає до уваги доводи Позивача про те, що Протокол № 8/1 загальних зборів учасників Відповідача-1 від 03.03.2014 року, підписаний ОСОБА_4 під час її декретної відпустки, а Відповідачем-1 не надано доказів щодо виходу директора з відпустки для участі в загальних зборах, оскільки вказаний протокол підписано ОСОБА_4 як представником учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА», а не директором зазначеного товариства.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2014 року проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ МЕДІА», оформлені Протоколом №8/1, на яких прийнято рішення про відступлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АВІА» права вимоги за Договором № 04/09-12 про надання послуг з розміщення реклами та уповноваження виконуючого обов'язки директора - ОСОБА_3 на укладення та/або підписання договору про відступлення права вимоги з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ АВІА».

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та встановлені фактичні обставини справи, Суд зазначає, що при укладенні Договору про відступлення права вимоги № 01 від 03 березня 2014 року ОСОБА_3 був наділений всіма права щодо підписання зазначеного договору.

Крім того, частинами 3 та 4 пункту 3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСМО ПЛЮС» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСМО ПЛЮС» - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 червня 2014 року.

Cуддя О.В. Чинчин