Ухвала

від 19.06.2014 по справі 803/1652/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 11853/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. у справі №803/1652/13-а за позовом Приватного підприємства «Бош-Тепло» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 0005062205, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2013 року приватне підприємство «Бош-Тепло» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області у якому просило визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25 червня 2013 року № 0005062205. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Бош-Тепло» судові витрати.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 25 червня 2013 року № 0005062205.

Присуджено з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Бош-Тепло» (43005, Волинська область, м. Луцьк, вул. Говорова, 2в, ідентифікаційний код 36892661) судові витрати у сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі № 803/1652/13-а та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС отримано акт від 16.01.13 № 180/22-719/37559703 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КРЕДО-ТЕХНІКА-М» (код за ЄДРПОУ 37559703) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ГРАНДІОР» за період з 01.12.11 по 31.12.11. Апелянт звертає увагу суду на те, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі п.п. 20.1.6, п.20.1, cт. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, на податкову адресу ТОВ «КРЕДО-ТЕХНІКА-М», код за ЄДРПОУ 37559703, а саме: 08300 м. Бориспіль, вул. Дзержинського, буд. 14, було направлено запит «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження» №14753/10/22-711 від 22.11.12, з питань відносин із TOВ «ГРАНДІОР», код за ЄДРПОУ 37507676. На момент надання інформації відповіді від підприємствa не надходило, на телефонні дзвінки зазначені у податковій звітності підприємство не відповідає. А також було повернуте поштове повідомлення надісланого запиту з позначкою «за зазначеною адресою не проживає». У зв'язку з вищезазначеним зустрічну звірку провести неможливо. Апелянт звертає увагу суду на те, що згідно пункту 4.1 договору поставки №8 від 29.03.2011 року здача-прийняття товару по якості та кількості здійснюється на складі постачальнка (пункт поставки товару є склад-магазин постачальника), що знаходиться в м. Києві, проте документів, які підтверджують здачу-прийняття товару не надано: наказ на відрядження, розрахунок добових, тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції було встановлено, що з 03 по 05 червня 2013 року Луцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Бош-Тепло» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Кредо-Техніка-М» за період з грудня 2011 року по січень 2013 року, результати якої оформлено актом від 12 червня 2013 року № 3212/22.5/36892661 (а.с.8-14, том 1, далі - акт перевірки) відповідно до підпункту 78.1.1 пунктом 78.1 статті 78 ПК України та на підставі наказу від 30 травня 2013 року № 1657.

Відповідно проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1, статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 3 825,45 грн., в тому числі за грудень 2011 року на 3 335,20 грн., за жовтень 2012 року на 488,25 грн. Доводи відповідача про порушення ПП «Бош-Тепло» податкового законодавства в частині формування податкового кредиту стосуються виключно взаємовідносин із ТзОВ «Кредо-Техніка-М» у грудні 2011 року, вересні 2012 року. Луцька ОДПІ в акті перевірки вказала на не підтвердження податкового кредиту позивача через відсутність у нього документів про транспортування товару, а також неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Кредо-Техніка-М». Актом перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) від 16 січня 2013 року № 180/22-719/37559703 (а.с.43-45, том 1) стверджується, що неможливо провести зустрічну звірку ТзОВ «Кредо-Техніка-М» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандіор» (ТзОВ «Грандіор») за період з 01 по 31 грудня 2011 року, оскільки останнє за адресою, вказаною в реєстраційних документах, не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб невідоме, можливість підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями відсутня.

25 червня 2013 року Луцькою ОДПІ на підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005062205 про донарахування позивачу грошового зобов'язання: 3 823,00 грн. основного платежу та 955,75 грн. штрафу відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України - у розмірі 25% від основного платежу.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правила формування податкового кредиту визначені ПК України. Так відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ «Кредо-Техніка-М» укладено договір поставки від 29 березня 2011 року № 8 (а.с. 32-33, том 1). За умовами договору постачальник ТзОВ «Кредо-Техніка-М» зобов'язується поставити та передати у власність товар, а покупець ПП «Бош-Тепло» - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. При цьому здача-приймання товару здійснюється на складі постачальника або покупця в залежності від умов поставки. Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін накладних (пункти 4.1-4.2 договору). Умовами договору також передбачено, що на вимогу покупця постачальник зобов'язаний надати сертифікат на товар, якщо даний вид товару підлягає сертифікації. Даний договір діє до 30 липня 2011 року і вважається продовженим до кінця року, якщо жодна із сторін не направить повідомлення про припинення договору.

З податкових накладних, виданих позивачу його контрагентом, від 21 грудня 2011 року № 8 на суму 26 429,12 грн. (в тому числі ПДВ 4 404,85 грн.) та від 10 вересня 2012 року № 11 на суму 2 020,48 грн. (в тому числі ПДВ 488,25 грн.) слідує, що позивач придбав 2 перфоратора та 30 водонагрівачів акумуляційних - бойлерів (а.с.16, 18, том 1). Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що вбачається з акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 16 січня 2013 року № 180/22-719/37559703 (а.с.44, том 1), а отже мав право на видачу податкових накладних. Також на товар виписано видаткові накладні від 21 грудня 2011 року № РН-0000115, від 10 вересня 2011 року № РН-0000323 (а.с.15, 17, том 1). При цьому на підставі видаткової накладної від 04 вересня 2012 року № ВП-0000002 проведено повернення постачальнику 9 водонагрівачів, про що також свідчить розрахунок №12 від 10 вересня 2012 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (а.с.19-20, том 1).

Оплата за товар позивачем постачальнику здійснювалася відповідно до платіжних доручень від 31 серпня 2012 року № 121 на суму 5 000,00 грн., від 06 вересня 2012 року № 129 на суму 5000,00 грн., від 24 вересня 2012 року № 151 на суму 2 929,48 грн., від 28 вересня 2012 року № 170 на суму 5000,00 грн., від 18 жовтня 2012 року №180 на суму 5 011,22 грн. (а.с.21-25, том 1). Заборгованість перед постачальником у позивача відсутня.

Суму ПДВ, сплачену у ціні товару, позивач відніс до складу податкового кредиту, тобто, у грудні 2011 року 3 825,45 грн. (з урахуванням розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної) та 488,25 грн. у вересні 2012 року, що зафіксовано актом перевірки.

Контрагент позивача - ТзОВ «Кредо-Техніка-М» також у податковому обліку, як зазначено у матеріалах перевірки, відобразив у податковому обліку у складі податкових зобов'язань сплачену покупцем суму ПДВ. Разом з тим, розбіжність у сумі 1 069,65 грн. за даними автоматизованого співставлення зобов'язань та податкового кредиту платників податків пояснюється тим, що дані податкового обліку ТзОВ «Кредо-Техніка-М» оцінено лише за грудень 2011 року, без врахування повернення частини товару у вересні 2012 року. Крім того, суд звертає увагу, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, про те, що доводи Луцької ОДПІ про відсутність у позивача права на податковий кредит за операціями із ТзОВ «Кредо-Техніка-М» у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних чи інших документів, що підтверджують витрати на перевезення, доставку товару є безпідставними. Як було встановлено у судовому засіданні першої інстанції з пояснень директора ПП «Бош-Тепло», такі документи у позивача відсутні, оскільки товар доставлявся у м. Луцьк за рахунок ТзОВ «Кредо-Техніка-М» попутним транспортом і прийнятий за місцем знаходження офісу ПП «Бош-Тепло» на підставі накладних, що відповідає пункту 4.1 договору поставки. В акті перевірки умови договору відтворено неповно, з акцентом на пункт поставки виключно на складі постачальника, що як вважає Луцька ОДПІ знаходився в м. Києві (а.с.10, том 1). На думку суду, такі висновки є упередженими та до того ж, відповідач не встановлював наявність чи відсутність у ТзОВ «Кредо-Техніка-М» складу ні в м. Києві, ні в будь-якому іншому місці.

Перевіряючи економічну обґрунтованість придбання позивачем товарів за вказаною вище номенклатурою, судом першої інстанції вірно встановлено, що одним із видів діяльності ПП «Бош-Тепло» є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. Отже, поставка товару обумовлена господарською діяльністю позивача. Позивач підтвердив, що придбаний в ТзОВ «Кредо-Техніка-М» товар використаний ним в господарській діяльності - перфоратори введено в експлуатацію на підставі наказу від 02 квітня 2013 року № 1/04, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів; водонагрівачі - встановлено при капітальному ремонті Переспівського дошкільного навчального закладу, реалізовано окремим покупцям - фізичним та юридичним особам, про що свідчать копії договорів, актів приймання виконаних робіт КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, виписок з банківських рахунків.

Неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Кредо-Техніка-М» - контрагента позивача - не є законодавчою підставою для його позбавлення права на податковий кредит, оскільки ПК України не містить таких обмежень. З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 29 березня 2013 року припинено державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ «Кредо-Техніка-М» у зв'язку із визнанням її банкрутом.

Позивачем було надано докази, які засвідчують, що взаємовідносини із ТзОВ «Кредо-Техніка-М» на підставі договору поставки від 29 березня 2011 року № 8 у нього були і в інші податкові періоди, тобто, така діяльність мала тривалий характер і щодо таких взаємовідносин з боку податкових органів зауважень не виникало: товар поставлявся на тих самих умовах, а потім реалізовувався кінцевому споживачу, або використовувався безпосередньо на підприємстві, про що свідчать первинні документи (а.с. 163-247, том 1).

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 195, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. у справі №803/1652/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: І.В. Глушко

О.О. Большакова

Повний текст ухвали складений 24 червня 2014 року.