Ухвала

від 23.06.2014 по справі 5015/4121/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.06.2014 р. Справа № 5015/4121/12

За заявоюВідділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, м. Івано-Франківськ; про:перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Львівської області від 23.12.2013р. у справі:№ 5015/4121/12 за скаргою:Приватного підприємства «Альма-Віта», с. Золотники Теребовлянського р-ну Тернопільської обл.; на дії:начальника ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, м. Івано-Франківськ; у справі за позовом:Приватного підприємства «Альма-Віта», с. Золотники Теребовлянського р-ну Тернопільської обл.; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД», м. Житомир про:стягнення боргу

Представники сторін:

від заявника: Богак Я.В. - гол. державний виконавець ВДВС Івано-Франківського МУЮ (довіреність №0219/В-20 від 16.01.2014р.), Пахолік Р.В. - начальник ВДВС Івано-Франківського МУЮ; від позивача: від відповідача: Марушко Н. В. - представник (довіреність №б/н від 03.10.2013р.); не з'явився. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

СУТЬ СПРАВИ:

23.05.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила заява Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі - Заявник) про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Львівської області від 23.12.2013р. у справі за скаргою Приватного підприємства «Альма-Віта» (надалі - Позивач) на дії начальника ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції у справі за позовом Приватного підприємства «Альма-Віта» до товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД» про стягнення боргу.

Ухвалою суду від 26.05.2014 р. прийнято заяву до розгляду, її розгляд призначено на 03.06.2014р. В подальшому розгляд справи відкладено на 23.06.2014р.

Представники заявника в судове засідання 23.06.2014р. з'явилися, вимоги викладені в заяві підтримали, просили її задоволити та скасувати ухвалу суду від 23.12.2013р.

Крім цього, через канцелярію суду подали клопотання про виклик та залучення до справи третіх осіб, а саме: старшого слідчого СВ Теребовлянського РВ УМВС України в Тернопільській області Сергеюка О.В., директора Івано-Франківського регіонального відділення Аграрного фонду України Винничука М.З. та слідчого СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області Бакая В.В.

Розглянувши подане клопотання, суд ухвалив відмовити в його задоволенні у зв'язку з безпідставністю.

Представник позивача в судове засідання 23.06.2014р. з'явився, на виконання вимог ухвали суду подав відзив на заяву з додатками, клопотання про долучення копії витягу з ЄДРПОУ на позивача до матеріалів справи та письмове підтвердження в порядку ст.62 ГПК України. Проти заявлених вимог викладених у заяві заперечує, просить суд вищевказану заяву залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2013р. залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання 23.06.2014р. не з'явився. На адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали про прийняття заяви до розгляду від 26.05.2014р. та ухвали про відкладення розгляду справи від від 03.06.2014р. про відкладення розгляду заяви з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «за зазначеною адресою не проживає». Суд зазначає, що направляв кореспонденцію відповідачу на адресу, яка вказана заявником в заяві, а саме: 10002, м. Житомир, вул. Південна, 16. Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з ЄДРПОУ, вказана адреса слугує юридичною адресою відповідача. Дані про знаходження відповідача за іншими адресами в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім цього, пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що всі учасники належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а також те, що згідно п. 8.9 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» №17 від 26.12.2011р. неявка заявника або інших учасників судового процесу в судове засідання не перешкоджає розглядові заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд вважає за можливе розглянути дану заяву по суті без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників заявника та позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012р. господарським судом Львівської області у справі №5015/4121/12 винесено рішення, яким вирішено позов задоволити частково: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром ЛТД» на користь приватного підприємства «Альма-Віта» 2586000грн. основного боргу, 19129,31грн., 52102,59грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовити.

Вказане рішення набрало законної сили і на його виконання видано наказ №5015/4121/12 від 17.12.2012р. (бланк №0032954).

Судом встановлено, що 19.12.2012р. головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Богаком Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №35743280) по наказу №5015/4121/12 від 17.12.2013р.

27.12.2012р. головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Богаком Я.В. складено акт опису й арешту майна: 60 тонн сухого молока в кількості 2400 мішків по 25 кг. та 40 тонн селянського масла солодковершкового, 72,5% жиру, поміщеного в ящиках, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3.

27.12.2012р. начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахоліком Р.В. винесено постанову (ПВ №35743280) про звільнення майна боржника з-під арешту (далі - Постанова від 27.12.2012р.).

У вказаній постанові як підставу до її винесення зазначено, що на адресу ВДВС Івано-Франківського МУЮ поступила заява директора Івано-Франківського регіонального відділення Аграрного фонду про зняття арешту з описаного і арештованого майна 27.12.2012р., а саме: 60 тонн сухого молока та 40 тонн селянського масла; згідно поданих документів зазначене майно не належить Боржнику. При винесенні Постанови від 27.12.2012р. начальник ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахолік Р.В. керувався ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2013р. №5015/4121/12 (яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами) задоволено повністю скаргу ПП «Альма-Віта», визнано незаконною та скасовано постанову начальника відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції від 27.12.2012р. про звільнення майна боржника з-під арешту, винесену у виконавчому провадженні №35743280 з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №5015/4121/12 від 17.12.2012р.

12.02.2014р. Львівським апеляційним господарським судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу ВДВС Івано-Франківського МУЮ задоволено, а ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2013р. скасовано та відмовлено в задоволенні скарги ПП «Альма-Віта».

28.04.2014р. Вищим господарським судом України у справі №5015/4121/12 винесено постанову, якою касаційну скаргу ПП «Альма-Віта» задоволено; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. скасовано, а ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2013р. залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали господарського суду Львівської області №5015/4121/12 від 23.12.2013р. за нововиявленими обставинами, заявник просить скасувати вказану ухвалу та призначити справу до розгляду за загальними правилами.

Свою заяву мотивує тим, що 23.04.2014 року на адресу заявника поступила постанова про закриття кримінального провадження, винесена 25.02.2014р. слідчим СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області про закриття кримінального провадження, внесеного 04.04.2013р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013090010000066, у зв'язку з відсутністю ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. На думку заявника, постанова про закриття кримінального провадження містить дані, які спростовують факти, що були покладені в основу ухвали господарського суду Львівської області від 23.12.2013р. Також в заяві та в судовому засіданні представники позивача наголошують на тому, що факт належності вершкового масла та сухого молока аграрному фонду, а не відповідачу у справі доводиться постановою про закриття кримінального провадження від 18.12.2012 року, згідно якої вказане майно було передано Аграрному фонду як добросовісному власнику зазначеної продукції.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

З метою забезпечення однакового і правильного застосування норм Господарського процесуального кодексу України про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами Пленум ВГСУ прийняв Постанову №17 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ №17 від 26.12.2011р.).

Так, згідно положень пункту 2 та пункту 5 Постанови до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) .

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи .

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) ; так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Враховуючи зазначені вимоги закону та роз'яснення постанови Пленуму Вищого господарського суду України суд вважає, що обставини на котрі покликається ВДВС Івано-Франківського МУЮ в своїй заяві не можуть вважатися нововиявленими, враховуючи наступне.

Як вбачається з змісту ухвали господарського суду Львівської області №5015/4121/12 від 23.12.2013р. вона мотивована тим, що відповідно до частини 3 статті 60 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови від 27.12.2012) з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Оскільки, в постанові від 27.12.2012р. не зазначено і судом не встановлено порушення порядку накладення арешту на майно, відтак в керівника ВДВС Івано-Франківського МУЮ не було правових підстав для звільнення цього майна з-під арешту.

Як вбачається з змісту Постанови про закриття кримінального провадження від 25.02.2014р. (на котру заявник покликається як на нововиявлену обставину), закриваючи кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, слідчий прийшов до висновку, що враховуючи те, що 27.12.2012 року державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ Богаком Я.В. було порушено порядок накладення арешту на майно, яке знаходилося за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Комунальна, 3, тому начальником ВДВС Івано-Франківського МУЮ Пахоліком Р.В. було обґрунтовано, з посиланням на ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову від 27.12.2012 року про звільнення майна боржника з-під арешту.

При цьому, з змісту Постанови про закриття кримінального провадження від 25.02.2014р. вбачається, що до вказаного висновку слідчий прийшов, з урахуванням фактів, які були встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду №5015/4121/12 від 12.02.2014р.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п.6 Інформаційного листа №01-8/344 від 11.04.2005р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами у справі на загальних підставах за правилами статті 43 ГПК України. Встановлені у ній факти, - на відміну від органів, про які йдеться в частинах 2-4 статті 35 ГПК України, - не є преюдиціальними.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що Постанова про закриття кримінального провадження від 25.02.2014р. не може вважатися нововиявленою обставиною, яка б слугувала підставою для перегляду ухвали господарського суду Львівської області від 23.12.2013р., оскільки являється новим доказом прийнятим слідчим СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області після винесення ухвали господарського суду Львівської області.

Вказана постанова слідчого не містить істотних обставин для розгляду даної справи, оскільки ґрунтується на висновках Львівського апеляційного господарського суду, викладених в постанові №5015/4121/12 від 12.02.2014р., які були визнані Вищим господарським судом України необгрунтованими, а сама постанова апеляційного суду скасована.

Також не можуть вважатися нововиявленими обставини, викладені в Постанові старшого слідчого СВ Теребовлянського РВ УМВС України в Тернопільській області Сергеюка О.В. про закриття кримінального провадження від 18.12.2012р., оскільки як вбачається з матеріалів справи та постанови Львівського апеляційного господарського суду №5015/4121/12 від 12.02.2014р., на обставини, викладені у вказаній постанові слідчого заявники покликалися в суді апеляційної інстанції і ця постанова детально досліджувалася даним судом, що знайшло своє відображення у рішенні цього суду.

З огляду на зазначене, викладені в заяві доводи ВДВС Іван-Франківського МУЮ ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, а тому не можуть вважатися нововиявленими та братися судом до уваги при розгляді заяви.

Відповідно до статті 114 ГПК України заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження. За результатами перегляду судового рішення приймаються ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Враховуючи вищевикладене, заява ВДВС Іван-Франківського МУЮ підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Львівської області від 23.12.2013р. - без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 49, 86, 112-114 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ВДВС Іван-Франківського МУЮ про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами - відмовити.

2. Залишити без змін ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2013р. у справі № 5015/4121/12.

3. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

Суддя Крупник Р.В.