Постанова

від 20.06.2014 по справі 826/7208/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 20 червня 2014 року                   13:36                             № 826/7208/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (далі – позивач, ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002232201 та №0002242201 від 13.05.2014. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Лугдікон» та ПП «Торговий дім «Істок-Маркет» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. За наведених обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали акту про відсутність реальності здійснених господарських операцій ТОВ «Лугдікон», а також на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торговий дім «Істок-Маркет», які вказують на укладання даним товариством угод без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами не мали реального характеру. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Відповідач направив на адресу ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (м. Київ вул. Вишняківська, буд. 13, офіс 224) письмові запити про надання інформації та її документального підтвердження стосовно фінансово-господарських операцій з ТОВ «Лугдікон» за серпень 2013 року та ПП «Торговий дім «Істок-Маркет» за вересень 2013 року. Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управляння Міндоходів у місті Києві №474-П від 14.04.2014, повідомлення №2923/10/26-51-22-01 від 14.04.2014, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «ТД «Істок-Маркет» (код ЄДРПОУ 31595222) за період серпень 2013 року та ТОВ «Лугдікон» (код ЄДРПОУ 38338586) за період вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2014 №3574/26-51-22-01/35199148 (далі - №3574/26-51-22-01/35199148). За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: статті 134, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 275 936,00 грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 290 487,00 грн. ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» не скористалось правом оскарження до контролюючого органу висновків акту перевірки від 18.04.2014 №3574/26-51-22-01/35199148. На підставі акту перевірки №3574/26-51-22-01/35199148 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення форми «Р»: -          №0002232201 від 13.05.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток  у розмірі 430  544,50 грн., в т.ч. за основним платежем – 275 936,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 137  981,50 грн.; -          № 002242201 від 13.05.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 335 730,50 грн., в т.ч. за основним платежем – 290 487,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 145 243,50 грн. Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №0002232201 та №0002242201 від 13.05.2014  ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» оскаржило їх до суду. Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив, що між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (Замовник) та ТОВ «Лугдікон» (Виконавець), укладено Договір №ДГ-81 від 29.08.2013 предметом якого є виконання робіт. Ідентичний договір позивач уклав з ПП «Торговий дім «Істок-Маркет», а саме: Договір №290401 від 29.04.2013. Згідно пункту 3.1 вказаних Договорів Виконавець узгоджує з Замовником формат та позицію на конверті, що підлягає нанесенню на конверти Виконавця до початку виконання Робіт, згідно Додатку 1 до цього Договору. Пунктом 3.4 зазначеного договору визначено, що виконавець зобов'язується виконувати роботи, а саме: а) придбавати конверти згідно умов Додатку №1 до цього Договору; б) здійснити роботи по нанесенню персоніфікованих даних на листи; в) виконати Пакування Матеріалів у конверти та роботи по підготовці конвертів до розповсюдження у присутності відповідних співробітників Замовника; г) виконати комплекс послуг по доставці Матеріалів; д) повідомлення боржників згідно наданих списків наступними каналами зв'язку: - Інформування Клієнтів з використанням IVM (Interactive Voice Messegiment) різними способами; - Інформування Клієнтів за допомогою засобів зв'язку на відстані (телефон) операторами Виконавця. На підтвердження виконання договорів №ДГ-81 від 29.08.2013 та №290401 від 29.04.2013 позивач додав до матеріалів справи копії рахунків фактур, актів здачі-прийняття робіт, звітів про виконану роботу, податкових накладних, банківських виписок. Суд зазначає, що у наданих позивачем копіях Додатку №1 до Договору №ДГ-81 від 29.08.2013 (а.с. 70 Т. І) та Додатку №1 до Договору №290401 від 29.04.2013 (а.с. 97 Т. ІІ) визначено ціну робіт за послуги передбачені відповідними договорами, однак, всупереч вимог закріплених пунктом 3.1 договорів, у даних додатках відсутні відомості щодо узгодження формату та позиції, що підлягають нанесенню на конверти Виконавця. Позивач не надав доказів на підтвердження належного отримання послуги з доставки матеріалів (реєстр поштових відправлень, чек реєстратора розрахункових операцій відділення поштового зв'язку, копії електронних листів, повідомлень, тощо), інших доказів на підтвердження здійснення контролю виконання ТОВ «Лугдікон» та ПП «Торговий дім «Істок-Маркет» умов, укладених з даними контрагентами договорів, зокрема, відряджень посадових осіб позивача до м. Луганська (місцезнаходження ТОВ «Лугдікон», згідно реквізитів Договору №ДГ-81 від 29.08.2013 та ПП «Торговий дім «Істок-Маркет», згідно реквізитів Договору №290401 від 29.04.2013) тощо. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що надані позивачем копії первинних документів не є належним та допустимим доказом виконання Договорів про виконання робіт, укладених між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (Замовник) та ТОВ «Лугдікон», ПП «Торговий дім «Істок-Маркет» (Виконавці). За результатом здійснення зазначених господарських операцій позивач відніс до складу валових витрат 1  452  435,00 грн. та включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 290 487,00 грн. Відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» з ТОВ «Лугдікон», ПП «Торговий дім «Істок-Маркет» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку. В обґрунтування зазначеної позиції посилався на матеріали актів стосовно зазначених контрагентів позивача, якими не підтверджено реальність здійснення господарських операцій даним товариством з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями у періоді, який перевірявся, а саме: 1. ДПІ в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області акт від 30.10.2013 № 145/12-33-22-02/31595222  «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торговий дім «Істок-Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з платниками  податків по податковій декларації з податку на додану вартість  з період з 01.08.2013 по 31.08.2013». 2. ДПІ в Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області акт від 13.11.2013 №185/12-33-22-02/38338586 «Про відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Лугдікон» з платниками податків за період з 01.07.2013 по 30.09.2013». Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Одним із основних реквізитів, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. №168/704 є зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі). Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу). Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України). Згідно положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 290 487,00 грн. та віднесенню до валових витрат сум з податку на прибуток підприємств у розмірі 275 936,00 грн. по операціям з ТОВ «Лугдікон» та ПП «Торговий дім «Істок-Маркет», враховуючи ненадання документів, передбачених умовами Договорів про виконання робіт. З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0002232201 та №0002242201 від 13.05.2014. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню. Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 01.01.2014 установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень. Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 766  275,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4872,00 грн. Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Відповідно до квитанції № 570 від 20.05.2014 позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн. Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн. Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» відмовити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (код ЄДРПОУ 35199148) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                              К.М. Кобилянський