Постанова

від 20.06.2014 по справі 826/7051/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2014 року 10:03 № 826/7051/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2014 №0000414210, від 28.02.2014 №0000454210, від 28.02.2014 № 0000444210.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 18.06.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУМ-ЦООВП, відповідач, податковий орган), на підставі наказу від 15.11.2013 №745, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» (надалі - ТОВ «КТМ», Товариство, Позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.06.2013, за результатами якої 13.02.2014 складено акт №143/28-10-42-10/30931228 (надалі - акт).

Згідно висновків акта, відповідач встановив, що позивач допустив порушення податкового законодавства, зокрема, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 579 708,00 грн., внаслідок безпідставного:

заниження податкових зобов'язань на суму 1 743 683,00 грн. за фактом списання в податковому обліку залишкової вартості основних засобів, які не можуть використовуватись за первісним призначенням (станцій кабельних модемів);

завищення податкового кредиту на суму 1 182 380,58 грн. за операцією з придбання програмного забезпечення у складі обладнання у ТОВ «Мегатред Айті Дистрибюшн», оскільки вказана господарська операція, на думку контролюючого органу, є сумнівною;

завищення податкового кредиту на суму 397 317,00 грн. за операцією з придбання програмного забезпечення у складі обладнання у Іноземного Підприємства «Логін», оскільки вказана господарська операція, на думку контролюючого органу, є сумнівною;

завищення податкового кредиту на суму 195 870,00 грн. за операціями, які не пов'язані із веденням господарської діяльності та не підтвердженні податковими накладними та у зв'язку із сумнівністю господарських операцій, визнаних такими самим контролюючим органом;

завищення податкового кредиту на суму 60 458,00 грн. за операціями з контрагентами, які не задекларували податкові зобов'язання.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, підпункту 145.1.1 пункту 145.1.1 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.16 статті 146 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 571 044,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2013 року у сумі 730 182,50 грн.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, керуючись пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, подав заперечення від 19.02.2014 № 4-129 на акт (а.с. 100 - 114 том 1), за результатом розгляду яких відповідач листом від 26.02.2014 за № 4168/10/28-10-42-1-58 повідомив, що доводи, наведені в запереченнях Товариства, враховані частково, внаслідок чого пункт 6 розділу 4 «Висновок» з акта перевірки виключено, в іншій частині - висновки акта перевірки залишено без змін (а.с. 115 - 156 том 1).

На підставі акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000414210 від 28.02.2013, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 4 473 319,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 3 579 708,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 893 611,00 грн.;

- №0000454210 від 28.02.2013, яким визначено позивачу штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в сумі 73 018,25 грн.;

- №0000444210 від 28.02.2013, яким визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3 813 076,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 571 044,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 242 032,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0000414210 від 28.02.2014, №0000454210 від 28.02.2014, № 0000444210 від 28.02.2014 позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

01.04.2014 позивач отримав рішення відповідача №5407/6/99-99-10-01-15 від 27.03.2014 про продовження строку розгляду скарги до 11.05.2014 включно (а.с. 185 том 1).

За результатом розгляду скарг позивача Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників рішенням від 23.04.2014 № 7340/6/59-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення № 0000414210 від 28.02.2014, № 0000454210 від 28.02.2014, № 0000444210 від 28.02.2014 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 186 - 198 том 1).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями № 0000414210 від 28.02.2014, №0000454210 від 28.02.2014, № 0000444210 від 28.02.2014 позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Що стосується завищення позивачем витрат на вартість списаного обладнання (станції кабельних модемів) на суму 8 718 411,00 грн., та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаними операціями на суму 1 743 683,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, у період з червня 2012 року по квітень 2013 року позивач здійснив списання 21 станції кабельних модемів введених в експлуатацію у період з червня 2009 року по грудень 2011 року в рамках прогарами модернізації наявного морально та технічно застарілого обладнання.

В первинних документах товариства, а саме в актах списання основних засобів зазначено причини списання даних станцій, а саме: у 2012 році - «не може використовуватись за первісним призначенням у зв'язку із запровадженням більш сучасного та потужного обладнання», у 2013 році - «не придатний для подальшого використання, не може використовуватись за первісним призначенням, морально зношений».

Податковий орган звернув увагу, що списані станції кабельних модемів були оприбутковані як окремі об'єкти основних засобів за окремими інвентарними номерами, однак списані як об'єкт в цілому, а не окрема його частина. Крім того, відповідач зазначив, що до перевірки не було надано первинних документів, що підтверджують причини та необхідність списання кабельних модемів.

Аналізуючи викладене та враховуючи приписи пункту 144.1 статті 144, пунктів 146.11, 146.16 статті 146 Податкового кодексу України відповідач вважає, що оскільки поняття модернізація являє собою поліпшення основних засобів, то основні засоби, які оприбутковані на балансі як окремий об'єкт та відповідно до яких проводиться модернізація не можуть бути списані з балансу та не можуть бути віднесені до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування.

На думку податного органу, викладене свідчить про порушено позивачем приписів пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, пункту 146.16 статті 146, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позивач заперечив такі висновки відповідача зазначивши, що чинне податкове законодавство не обмежує підприємство права вирішувати чи експлуатувати основний засіб в подальшому чи ні, як і не встановлює обов'язку обґрунтовувати причину та необхідність списання основних засобів. Крім того, товариство, обґрунтовуючи правильність своїх доводів, зазначило, що умовою для застосування пункту 146.16 статті 146 Податкового кодексу України в частині ліквідації основних засобів може бути лише рішення платника податку. При цьому, вказана норма Податкового кодексу України не встановлює жодних особливих умов щодо обґрунтування причин та необхідності такого рішення.

Суд встановив, що ТОВ «КТМ» зареєстровано Солом'яською районною в місті Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік 27.08.2009, перереєстровано в СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків 04.02.2011, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 36132430 від 22.08.2011. Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є діяльність зв'язку, електромонтажні роботи, інше фінансове посередництво.

У 2012 році та частково у 2013 році ТОВ «КТМ» здійснило перехід на систему DOCSIS (CMTS), яка являє собою стандарт передачі даних телевізійним кабелем, архітектура якої включає один з таких компонентів як термінальна система кабельних модемів (CMTS), що розміщується у провайдера кабельного телебачення.

Як зазначив позивач, перехід на систему DOCSIS (CMTS) зумовлений необхідністю поліпшення техніко-експлуатаційних якостей (характеристик, властивостей) активів, підвищення їх техніко-економічного рівня, і як наслідок, поліпшення якісних та технічних характеристик послуг, які надає товариство, здійснюючи власну господарську діяльність.

У свою чергу, дана модернізація призвела до того, що частину існуючого обладнання було списано та ліквідовано, оскільки за своїми технічними стандартами воно не було сумісним з технічними параметрами системи DOCSIS (CMTS), тобто, більше не могло виконувати тих функцій, за для реалізації яких придбавалось.

Відповідно до пункту 146.16 статті 146 Податкового кодексу України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

При цьому слід врахувати норму пункту 144.2 статті 144 цього ж Кодексу, відповідно до якої не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат за звітний період витрати платника податку на ліквідацію основних засобів.

З аналізу викладених норм вбачається, що вибуття об'єктів основних засобів підприємства та виключення їх з балансу може відбуватися шляхом їх ліквідації. При цьому ліквідація можлива з таких обставин як ініціатива підприємства, так і з незалежних від підприємства причин.

Рішення про ліквідацію основних засобів з ініціативи підприємства приймається, зокрема, внаслідок невідповідності об'єкта основних засобів критеріям визнання активом, зокрема через фізичне і моральне старіння, непридатність до подальшої експлуатації.

При цьому знос об'єкта основних засобів може бути як повний, так і частковий. У такому випадку на підприємстві створюється постійно діюча комісія, яка:

• здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;

• встановлює причини невідповідності критеріям активу;

• визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

• визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість;

• складає і підписує акти на списання основних засобів.

Позивач, на підтвердження дотримання порядку ліквідації основних засобів, керуючись пунктом 6, 33 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/450 та висновками постійно діючою на підприємстві комісії щодо непридатності обладнання до подальшою експлуатації такого обладнання вивів з експлуатації (демонтував) станції кабельних модемів у кількості 21 штука.

На підтвердження вказаних дій товариство надало суду наступні докази:

Наказ ТОВ «КТМ» «Про затвердження програми модернізації» від 15.12.2011 (а.с. 4 том 4);

Програму модернізації телекомунікаційної мережі 2012 - 2013 (а.с. 35 - 38 том 3);

Наказ ТОВ «КТМ» «Про демонтаж та виведення з експлуатації станцій кабельних модемів CMTS CASA C3200» від 10.07.2012 № 102/1-ОД (а.с. 40 том 3);

Наказ ТОВ «КТМ» «Про демонтаж та виведення з експлуатації станцій кабельних модемів CMTS CASA C3200» від 22.06.2012 № 83/1-ОД (а.с. 41 том 3);

Наказ ТОВ «КТМ» «Про демонтаж та виведення з експлуатації станцій кабельних модемів CMTS CASA C3200» від 26.04.2013 № 50/1-ОД (а.с. 42 том 3);

Наказ ТОВ «КТМ» «Про демонтаж та виведення з експлуатації станцій кабельних модемів CMTS CASA C3200» від 10.02.2013 №15-ОД (а.с. 43 том 3);

Акти на списання основних засобів (форма ОЗ-3), підписані головою комісії - заступником директора з охорони праці - Жуліною В.І., та членами комісії: начальником господарського відділу - Масловським М.М., заступником головного бухгалтера - Трофимовим О.С., начальником відділу транспорту - Голіком Л.Г., та у графі «Технічний стан та причини списання» яких зазначено «Непридатний для подальшого використання. Не може використовуватися за первісним призначенням, морально зношений» (а.с. 44 - 57 том 3).

Крім того, відповідно до пункту 189.9 статті Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Згідно з приписами пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України підставою для виникнення податкового зобов'язання є саме ліквідація основних засобів. В цій нормі поняття «ліквідація основних засобів» не розкривається. Не дають визначення цього поняття й інші норми Податкового кодексу України.

В українській мові слово «ліквідація» означає припинення існування, знищення чого-небудь, фізичне знищення чого-небудь («Словник української мови» Академічний тлумачний словник (1970-1980) в 11 томах. - Том 4, 1973, с.513).

Визнаючи ліквідацію основних засобів підставою для виникнення податкового зобов'язання з обсягу їх умовного постачання, законодавець мав на меті виключити можливість виведення основних засобів з активів платника податків ( їх відчуження ) в обхід установленому правилу щодо оподатковування операцій з поставки. Підтвердженням цього є передбачення законодавцем в абзаці другому пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України серед підстав, які звільняють платника податку від податкового зобов'язання у зв'язку з ліквідацією основних засобів, доведення платником податку відповідними документами факту знищення, розібрання або перетворення основних засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

А відтак, оскільки наявними доказами доведено відсутність фізчної можливості використання ліквідовного обладнання за первісним призначенням та підтвердження первинними документами дотримання порядку ліквідації основних засобів, суд вважає помилковими висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат на вартість ліквідованого обладнання на суму 8 718 411,00 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 1 743 683,00 грн.

Що стосується доводів податкового органу про завищення позивачем витрат з податку на прибуток підприємств на суму 1 498 957,00 грн. внаслідок безпідставного списання в податковому обліку залишкової вартості основних засобів, які не можуть використовуватись за первісним призначенням (головних станцій передачі даних), слід зазначити наступне.

Висновки податкового органу щодо безпідставного списання в податковому обліку залишкової вартості основних засобів, які не можуть використовуватись за первісним призначенням (головних станцій передачі даних), ґрунтуються на сумнівності операцій між ТОВ «Буд АМВ Груп» та ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі» згідно договору купівлі-продажу 31.03.2010 № 3103/10/пд, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 у справі № 2а-1961/12/2670 за позовом ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, встановлено, що у періоді, який перевірявся позивач, не виявлено поставок товарів (послуг) від ТОВ «Буд АМВ Груп» до ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі» за договором купівлі-продажу № 3103/10/пд від 31.03.2010.

Викладені в постанові апеляційного суду висновки ґрунтувалися лише на поясненнях свідка ОСОБА_7 (директор ТОВ «Буд АМВ Груп») та постанові про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 24.05.2011, якою порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_7 (директор ТОВ «Буд АМВ Груп») про пособництво у фіктивному підприємництві щодо придбання юридичної особи ТОВ «Буд АМВ Груп» з метою прикриття незаконної діяльності та пособництво в ухиленні від сплати податків у особливо великому розмірі за ознаками злочинів, передбачених статті 27 частини 5, статті 205 частин 2, статті 27 частини 5, статті 212 частини 3 Кримінального кодексу України. У постанові про порушення кримінального провадження зазначено, що згідно протоколу допиту свідків, директор ТОВ «Буд АМВ Груп» ОСОБА_7 є засновником ТОВ «Буд АМВ Груп», однак фактично фінансово-господарську діяльність як директор даного підприємства не здійснював, а тільки підписував фінансово-господарські та звітні документи, які на підпис давав бухгалтер, хоча фактично ніяких товарів, робіт та послуг нікому не надавав і грошових коштів по рахунках не перераховував.

Суд критичної оцінює надані податковим органом докази як підставу обгрунтованості висновків акта в частині завищення позивачем витрат з податку на прибуток підприємств на суму 1 498 957,00 грн. внаслідок безпідставного списання в податковому обліку залишкової вартості основних засобів, які не можуть використовуватись за первісним призначенням (головних станцій передачі даних), зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 31.03.2010 між ТОВ «Буд АМВ Груп» та ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі» укладено договір купівлі-продажу № 3103/10/пд, згідно умов якого ТОВ «Буд АМВ Груп» передало ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі» майно згідно додатку № 1 до договору, а саме: головні станції передачі даних CASA 3200 у кількості 5 штук на загальну суму 3 756 600,0 грн., у т.ч. податок на додану вартість 626 100,00 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач надав видаткову накладну, виписану TOB «Буд АМВ Груп» від 14.05.2010 №ВН 0119 ОСОБА_8 за довіреністю AAA 002191 та від 05.05.2010.

Крім того, TOB «Київські телекомунікаційні мережі» перерахувало ТОВ «БУД АМВ ГРУП» передплату по договору купівлі-продажу № 3103/10/пд від 31.03.2010 відповідно до платіжних доручень:

від 01.04.2010 № 2185 на суму 2 253 960,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість -375 660,00 грн.,

від 14.05.2010 № 3202 на суму 1 502 640,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 250 440,00 грн.

Факт отримання TOB «Київські телекомунікаційні мережі» від TOB «Буд АМВ Груп» Головних станцій передачі даних CASA 3200 у кількості 5 штук на загальну суму 3 756 600,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 626 100,00 грн., підтверджується актом приймання-передачі майна від 14.05.2010.

Крім того, придбані головні станції передачі даних CASA 3200 були введені в експлуатацію у червні 2010 року згідно наступних актів робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затверджених наказом директора TOB «Київські телекомунікаційні мережі» М.Т. Пономаренка від 30.06.2010р. за № 282-В:

від 21.06.2010р. - станції кабельних модемів СКМ-45 ПГС №5 за адресою: Лепсе, 5Г,

від 21.06.2010р. - станції кабельних модемів СКМ-43 ПГС №5 за адресою: Лепсе, 5Г,

від 24.06.2010р. - станції кабельних модемів СКМ-51 ПГС №9 за адресою:

Малиновського,7 А,

від 25.06.2010р. - станції кабельних модемів СКМ-50 ПГС №11 за адресою:

Райдужна, 27,

від 29.06.2010р. - станції кабельних модемів СКМ-60 ПГС №15 за адресою:

Васильківська, 4.

Усі вищевикладені обставини підтверджуються актом планової документальної перевірки від 21.10.2011 № 929/42-10/30931228 та актом виїзної планової документальної перевірки від 13.02.2014 № 143/28-10-42-10/30931228.

Зокрема, податковий орган в акті від 13.02.2014 № 143/28-10-42-10/30931228 зазначив, що перевіркою встановлено введення позивачем в експлуатацію у червні 2010 року головних станцій передачі даних CASA 3200 згідно вищезгаданих актів робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затвердженого наказом директора TOB «Київські телекомунікаційні мережі» М.Т. Пономаренка від 30.06.2010р. за № 282-В (а.с. 44 том 1).

Більш того, податковий орган в акті від 13.02.2014 № 143/28-10-42-10/30931228 підтверджує, що 4 головні станції було списано на витрати у зв'язку з Програмою модернізації телекомунікаційної мережі 2012 - 2013 (а.с. 35 - 38 том 3), на підставі наказів ТОВ «КТМ» «Про демонтаж та виведення з експлуатації станцій кабельних модемів CMTS CASA C3200» від 10.07.2012 № 102/1-ОД (а.с. 40 том 3), від 22.06.2012 № 83/1-ОД (а.с. 41 том 3), від 26.04.2013 № 50/1-ОД (а.с. 42 том 3), та актів списання основних засобів (форма ОЗ-3) (а.с. 44 - 57 том 3).

А відтак, суд вважає, що твердження відповідача про сумнівність (безтоварність) операцій між ТОВ «Буд АМВ Груп» та ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі» згідно договору купівлі-продажу № 3103/10/пд від 31.03.2010, яка, на думку податкового органу, свідчить про завищення позивачем витрат з податку на прибуток підприємств на суму 1 498 957,00 грн., не може вважатися обґрунтованою, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів того, що податковий орган особисто під час перевірки бачив вказані основні засоби та первинні бухгалтерські документи, які засвідчують введення в експлуатацію та використання згаданих основних засобів. Тому амортизація здійснювалась правомірно.

Отже, немає підстав вважати законними та обґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем витрат з податку на прибуток підприємств на суму 1 498 957,00 грн. внаслідок безпідставного списання в податковому обліку залишкової вартості основних засобів, які не можуть використовуватись за первісним призначенням.

Що стосується посилань податкового органу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 у справі № 2а-1961/12/2670, то суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок та, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Як зазначалось вище, суд встановив, що податковий орган під час перевірки особисто переконався у наявності та експлуатації головних станцій передачі даних CASA 3200, відносно яких, на його думку, завищено позивачем витрати з податку на прибуток підприємств. Тому, вважати дії позивача такими, що порушили вимоги податкового законодавства лише на підставі порушення кримінальної справи відносно директора контрагента позивача без наявності вироку у відповідній справі, не законна та необґрунтовано.

Крім того, перевіркою встановлено завищення позивачем витрат з податку на прибуток підприємств внаслідок безпідставної амортизації нематеріальних активів (ліцензій), придбаних у ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДІСТРІБЬЮШН» та у Іноземного Підприємства «Логін», а також завищення податкового кредиту на суму 1 182 380,58 грн. за операцією з придбання програмного забезпечення у ТОВ «Мегатрейд Айті Дистрибюшн» та в Іноземного Підприємства «Логін».

Згідно акта перевірки ТОВ «КТМ» придбало у ТОВ «Мегатред Айті Дистрибюшн» та Іноземного Підприємства «Логін» ліцензії до програмного забезпечення у складі телекомунікаційного обладнання на підставі договорів поставки без укладання відповідних ліцензійних договорів, ліцензій, договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, або інших договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Згідно наданих до перевірки договорів поставки не можливо з'ясувати, кому належить право власності на ліцензії, та яка юридична особа надає право на користування програмним забезпеченням у вигляді ліцензій.

Судом встановлено, що 13.06.2002 між ТОВ «КТМ» (Покупець) та ТОВ «Мегатрейд Айті Дистриб'юшн» (Постачальник) укладено Договір № 0-06-12/258, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця мережеве, серверне, технологічне та комп'ютерне обладнання, інше обладнання, комплектуючі та аксесуари відповідно до Специфікації, що оформляється у вигляді Додатку та є невід'ємною частиною Договору (а.с. 199 - 205 том 1).

Відповідно до пункту 1.2 Договору номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару, вказуються у Специфікаціях до Договору, а також у видаткових накладних на кожну партію Товару, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно з Додатком (Специфікація № 1) до Договору № 0-06-12/258 загальна вартість придбаного товару склала 13 582 763,68 грн. (а.с. 206 - 210 том 1).

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав накладну № 90061913 від 10.08.2012 (а.с. 211 - 214 том 1) та податкову накладну від 10.08.2012 (а.с. 215 - 222 том 1).

Відповідно до вказаних накладних позивач придбав наступні ліцензії:

Назва ліцензіїК-тьЗагальна сума без ПДВ, грн.Сума ПДВ Ліцензія 1 Count DS License For3G60 192 282 092,16 56 418,43 Ліцензія 1 Count US License For3G60 192 465 452,16 93 090,43 Ліцензія 1 Count DS License For 3G60 192 282 092,16 56 418,43 Ліцензія 1 Count US License For 3G60 192 465 452,16 93 090,43 Ліцензія 1 Count DS License For 3G60 168 246 830,64 49 366,13 Ліцензія 1 Count US License For 3G60 168 407 270.64 81 454,13 Ліцензія 1 Count DS License For 3G60 168 246 830,64 49 366,13 Ліцензія 1 Count US License For 3G60 168 407 270,64 81 454,13 Ліцензія 1 Count OS License For 3G60 168 250 190,64 50 038,13 Ліцензія 1 Count US License For 3060 168 474 470,64 94 894,13 Судом встановлено, що на перелічені ліцензії, так само, як й на усі інші, які були придбані ТОВ «КТМ» у офіційного дистриб'ютора Cisco - Компанії ТОВ «Мегатрейд Айті Дистриб`юшн» ліцензійні угоди були передані у електронному вигляді. Тобто, електронною поштою, позивач отримав як безпосередньо ліцензійну угоду, так і на кожний вид ліцензій окремий ліцензійний сертифікат, де розшифровано реєстраційні данні та унікальний код авторизації щодо окремого виду придбаної ліцензії (а.с. 24 - 42 том 4).

Дані обставини підтверджуються листом № 117 від 06.03.2014 (а.с. 180 том 2), згідно змісту якого ТОВ «Мегатрейд Айті Дистриб`юшн» є авторизованим партнером (офіційним дистриб'ютором) Cisco на території України відповідно до дистриб'юторського договору, укладеного з компанією Cisco.

На підставі положень вказаного дистриб'юторського договору Товариство має право на перепродаж кінцевим споживачам телекомунікаційного та мережевого обладнання і аксесуарів, а також невиключних ліцензій на програмне забезпечення, яке входить до складу обладнання виробництва компанії Cisco і є його невід'ємною частиною, або може постачатися окремо від такого обладнання за допомогою каналів електронного зв'язку (а.с. 182 том 2).

Аналогічний договір поставки № 61/В-12882-2012 від 30.11.2012 було укладено між позивачем та Іноземним підприємством «Логін» (а.с. 223 - 228 том 1).

Відповідно до Додатку № 1 Специфікація № 8 від 01.04.2013 до Договору № 61/В-12882-2012 від 30.11.2012 та видаткової накладної від 13.06.2013 № 61/21721891 ТОВ «КТМ» отримало товар, у т.ч. опції, модулі, ліцензії та інше на загальну суму 4 348 540,06 грн., у т.ч. податок на додану вартість 724 756,68 грн. (а.с. 229 -233 том 1)

На підтвердження виконання умов Договору позивач надав також податкові накладні: від 23.04.2013 № 4964, від 13.06.2013 № 2720, від 20.06.2013 № 4364 (а.с. 234 - 239 том 1), ліцензійні сертифікати, де розшифровано реєстраційні данні та унікальний код авторизації щодо окремого виду придбаної ліцензії (а.с. 43 - 48 том 4).

Відповідно до статті 155 Господарського кодексу України об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, комп'ютерні програми. Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об'єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України.

Статтею 419 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини 4 статті 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є твори, зокрема, комп'ютерні програми. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.

Отже, комп'ютерна програма є твором, тобто об'єктом авторського права (права інтелектуальної власності).

Згідно з статтею 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

При, встановлені програмного забезпечення, ТОВ «КТМ» погодилося з електронною ліцензійною угодою, що стало підставою для інсталяції придбаних ліцензійного програмного забезпечення.

Відповідно до статті 31 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно електронної ліцензійної угоди ТОВ «КТМ» немало права здійснювати жодних дій, передбачених статтею 441 Цивільного кодексу України, відносно придбаного комерційного програмного забезпечення.

Тобто, судом встановлено, що придбавши ліцензійне програмне забезпечення, підприємство не отримало об'єкта авторського права, а лише його екземпляр (річ) - втілення авторського права, у зв'язку з чим, не було зобов'язане сплачувати винагороду за право користування авторським правом (роялті).

Відповідно до пункту 14.1.120 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 13.07.2009 № 31-34000-20-10/18896 останнє зазначило, що на запит щодо відображення в бухгалтерському обліку вартості придбаних ліцензій і комп'ютерних програм повідомляє, що відповідно до абзацу восьмого пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, такі активи (за умови відповідності критеріям визнання активів) відображаються у складі інших нематеріальних активів.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначалось вище факт придбання та оприбуткування ліцензійного програмного забезпечення підтверджено накладною № 90061913 від 10.08.2012 (а.с. 211 - 214 том 1), податковою накладною від 10.08.2012 (а.с. 215 - 222 том 1), наказом № 8/1-ОД від 30.01.2013, наказом № 152/1-ОД від 28.09.2012, наказом № 170/1-ОД від 30.11.2012, наказом № 189/1-ОД від 29.12.2012, актом введення в господарський оборот об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № КТМ0000001-КТМ0000033 від 31.01.2013, актом введення в господарський оборот об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № КТМ0000174 від 30.09.2012, актом введення в господарський оборот об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів № КТМ0000223-КТМ0000224 від 30.11.2012, актом введення в господарський оборот об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів №КТМ0000242-КТМ0000243 від 29.12.2012, ліцензійними сертифікатами, ліцензійним сертифікатом на програмне забезпечення від CISCO Product Authorization Key 4521J12FB86, ліцензійним сертифікатом на програмне забезпечення від CISCO Product Authorization Key 4521J6F4F05, ліцензійним сертифікатом на програмне забезпечення від CISCO Product Authorization Key 4521J4C1A55, ліцензійним сертифікатом на програмне забезпечення від CISCO Product Authorization Key 4521J31761A, ліцензійним сертифікатом на програмне забезпечення від CISCO Product Authorization Key 4521J48E613, ліцензійними сертифікатами на програмне забезпечення від CISCO Product Authorization Key 4521J71B775, ліцензійними сертифікатами на програмне забезпечення від CISCO Product Authorization Key 4521J153693, ліцензійними сертифікатами на програмне забезпечення від CISCO Product Authorization Key 4521J779ACD.

Амортизація придбаних ліцензій здійснювалась у відповідності до підпункту 145.1.1 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, яким визначено, якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років безперервної експлуатації.

А відтак, суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу про завищення позивачем витрат з податку на прибуток підприємств внаслідок безпідставної амортизації нематеріальних активів (ліцензій), придбаних у ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДІСТРІБЬЮШН» та у Іноземного Підприємства «Логін».

Вказаний епізод також пов'язаний із завищенням податкового кредиту на суму 1 182 380,58 грн. за операцією з придбання програмного забезпечення у складі обладнання у ТОВ «Мегатред Айті Дистрибюшн» та Іноземного Підприємства «Логін».

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені судом обставини та наявні у матеріалах справи первинні документи (у тому числі податкові накладні), які підтверджують придбання та облік придбаного програмного забезпечення (ліцензій), висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 1 182 380,58 грн. у ТОВ «Мегатред Айті Дистрибюшн» та у Іноземного Підприємства «Логін» є безпідставними.

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем приписів пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 579 708,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податковий кодекс України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач мав фінансово-господарські відносини з такими контрагентами ТОВ «ВКФ «Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272), ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459), МППФ «Андромеда» (код ЄДРПОУ 14020271), ПП «Філо» (код ЄДРПОУ 31571552), ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ» (код ЄДРПОУ 35791183) та ТОВ «РКС КОМПОНЕНТИ» (код ЄДРПОУ 36926522).

Податковий орган вважає, що вказані відносини існували на фіктивних угодах, оскільки неможливо провести зустрічну звірку контрагентів через їх відсутність за юридичною адресою, немає відомостей щодо наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого необхідного майна, яке економічно необхідне для постачання або здійснення основної господарської діяльності.

Судом встановив, що 01.10.2011 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «МІЛАНА» (Виконавець) укладено Договір про надання експлуатаційних послуг № 2-0110, згідно умов якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе обов'язки надавати комплекс експлуатаційних послуг з прибирання приміщень Замовника.

Відповідно до пункту 3.5 даного Договору щомісячна вартість послуг, яка надається Виконавцем згідно Додатку № 1 до Договору становить 37 500,00 грн., у т.ч. 7 500,00 грн. податку на додану вартість, разом 45 000,00 грн.

Перелік приміщень Замовника (адреси та район), на яких повинні були надаватися послуги з прибирання та їх вартість закріплені у Додатку № 1 до Договору (а.с. 242 том 1).

01.06.2012 між позивачем та ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «МІЛАНА» укладено Доповнення № 1 до Договору № 2-0110 від 01.10.2011, яким збільшено вартість щомісячних послуг до 90 000,00 грн. (у т.ч. податок на додану вартість) та розширено перелік об'єктів, у яких проводилося прибирання.

01.03.2013 між вказаними сторонами Договору укладено Доповнення № 2-13, яким змінено редакції п. 1.1 та 3.2 цього Договору, зокрема в частині предмета договору та вартості послуг.

На підтвердження виконання умов Договору № 2-0110 від 01.10.2011 позивач надав наступні первинні документи:

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93.08-2012,

податкову накладну № 170 від 31.08.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93.09-2012,

податкову накладну № 141 від 30.09.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 94.09-2012,

податкову накладну № 142 від 30.09.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93.10-2012,

податкову накладну № 170 від 31.10.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.10-2012,

податкову накладну № 171 від 31.10.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.11-2012,

податкову накладну № 175 від 30.11.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93.11-2012,

податкову накладну № 174 від 30.11.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 94.12-2012,

податкову накладну № 153 від 27.12.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.12-2012,

податкову накладну № 184 від 29.12.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93.12-2012,

податкову накладну № 183 від 29.12.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93.01-2013,

податкову накладну № 110 від 31.01.2013,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.01-2013,

податкову накладну № 109 від 31.01.2013,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.02-2013,

податкову накладну № 121 від 28.02.2013,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 99.02-2013,

податкову накладну № 128 від 28.02.2013,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93.02-2013,

податкову накладну № 120 від 28.02.2013,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 98.02-2013,

податкову накладну № 81 від 26.02.2013,

акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.10.2011,

податкову накладну № 293 від 31.10.2011,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 90.11-2011,

податкову накладну № 253 від 30.11.2011,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 90.12-2011,

податкову накладну № 243 від 31.12.2011,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.01-2012,

податкову накладну № 139 від 31.01.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.02-2012,

податкову накладну № 73 від 29.02.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 94.03-2012,

податкову накладну № 96 від 31.03.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.04-2012,

податкову накладну № 159 від 30.04.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.05-2012,

податкову накладну № 138 від 31.05.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93.05-2012,

податкову накладну № 162 від 30.06.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.05-2012,

податкову накладну № 161 від 30.06.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.07-2012,

податкову накладну № 145 від 31.07.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 93.07-2012,

податкову накладну № 171 від 31.07.2012,

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 92.08-2012,

податкову накладну № 169 від 31.08.2012.

Оплата за отримані послуги здійсненна позивачем шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок контрагента, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ «КТМ» (а.с. 51 - 59, 62 - 63, 66, 68, 70, 74, 80, 81, 92, 96, 99, 101 том 4).

Крім того, на підтвердження реальності надання експлуатаційних послуг (клінінгових послуг) згідно Договору № 2-0110 від 01.10.2011 позивач надав лист ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «МІЛАНА» вих. № 45 від 02.10.2011, у якому директор останнього просить ТОВ «КИЇВСЬКІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ» забезпечити доступ на територію офісів і технічних підрозділів прибиральників контрагента, список яких викладено у цьому ж листі.

Також судом встановлено, що 10.08.2012 між ТОВ «КИЇВСЬКІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ» (Замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАЛАЦЦО» (Виконавець) укладено Договір № 35-1208, згідно умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався власними силами та на власний ризик виконати будівельно-монтажні, електромонтажні роботи в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 24 (а.с. 30 - 32 том 2).

Відповідно до пункту 3.2 цього Договору загальна вартість робіт становила 23 221,00 грн. (у т.ч. податок на додану вартість).

Виконання умов Договору № 35-1208 підтверджено наступними первинними документами:

Договірною ціною на будівництво приміщення по вул. Драйзера (а.с. 33 - 34 том 2);

Пояснювальною запискою до договірної ціни на будівництво приміщення по вул. Драйзера (а.с. 35 - 36 том 2);

Локальним кошторисом № 2-1-1 на улаштування оздоблення приміщення для запису по вул. Драйзера (Форма № 4) (а.с. 37 - 39 том 2);

Підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису на улаштування оздоблення (а.с. 40 - 44 том 2);

Розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на улаштування оздоблення (а.с. 45 - 46 том 2);

Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (Форма КБ-2в) (а.с. 47 - 49 том 2);

Податковою накладною № 2 від 03.09.2012 (а.с. 50 том 2);

Податковою накладною № 49 від 19.09.2012 (а.с. 51 том 2).

Оплата за виконані роботи здійсненна позивачем шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок контрагента, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ «КТМ» (а.с. 128, 134, том 4).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, який був предметом перевірки, позивач мав господарські відносини також з ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ», що підтверджується: рахунком-фактурою № СФ-0031094 від 15.11.2012 (а.с. 20 том 2), рахунком-фактурою № СФ-0021855 від 14.08.2012 (а.с. 23 том 2), видатковою накладною № 31094 від 19.11.2012 (а.с. 21 том 2), видатковою накладною № 31094 від 19.11.2012 (а.с. 21 том 2), видатковою накладною № 21855 від 15.08.2012 (а.с. 24 том 2), податковою накладною № 247 від 16.11.2012 (а.с. 22 том 2), податковою накладною № 1762 від 14.08.2012 (а.с. 25 том 2), актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 15.08.2012 (а.с. 26 - 27 том 2), актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 15.08.2012 (а.с. 28 - 29 том 2).

Також судом встановлено, що 24.09.2012 між ТОВ «КТМ» (Покупець) та ПП «Креатив-буд» (Продавець) укладено Договір № 240912 Р-27, згідно умов якого Продавець зобов'язався поставити, здійснити монтаж та передати у власність Покупцю офісні меблі в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в Додатку № 1 до Договору (а.с. 52 - 54 том 2).

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна вартість робіт з урахуванням податку на додану вартість склала 225 436,30 грн.

Виконання умов договору підтверджується видаткової накладною № РН-74 від 30.11.2012 та податковою накладною № 1 від 01.12.2012.

Оплата за виконані роботи та надані послуги здійсненна позивачем шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок контрагента, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ «КТМ» (а.с.116,118,том4).

Також судом встановлено, що у період, який був предметом перевірки, позивач придбав у ПП «КИКА» бахали поліетиленові, що підтверджується видатковою накладною № 262102 від 21.02.2011 (а.с. 58 том 2), видатковою накладною № 371403 від 14.03.2011 (а.с. 60 том 2), видатковою накладною № 571204 від 12.04.2011 (а.с. 58 том 2), податковою накладною № 261102 від 11.02.2011 (а.с. 59 том 2), податковою накладною № 371103 від 11.03.2011 (а.с. 59 том 2), податковою накладною № 571104 від 11.04.2011 (а.с. 63 том 2), виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 112, 113, том 4).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20.06.2011 між позивачем (Замовник) та Приватним промислово-експерементальним підприємством «ВЕРБА» (Підрядник) укладено Договір підряду № 04/11 згідно умов якого останній зобов'язався виконати роботи з прокладання волоконно-оптичного кабелю відповідно до умов КМФ ВАТ «Укртелеком» та роботи з відновлення телефонної каналізації по трасі прокладки за адресами: ОК-96: т/к 13 (вул. Луначарського) - т/к № 198 (пр-т Воз'єднання), ОК-64: т/к 13 (вул. Луначарського) - т/к № 205 (вул. Мільчакова), QR-540: вул. Рогозовська, 1 - вул. Рогозовська, 1-А (а.с. 64- 65 том 2).

Відповідно до пункту 2.1 даного Договору вартість робіт за договором, відповідно до узгодженої договірної ціни, склала 72 270,00 грн., у т.ч. 12 045,00 податок на додану вартість.

Виконання умов Договору № 04/11 підтверджено наступними первинними документами:

Договірною ціною до Договору № 04/11 від 20.06.2011 «Прокладка волоконно-оптичного кабелю за адресами: адресами: ОК-96: т/к 13 (вул. Луначарського) - т/к № 198 (пр-т Воз'єднання), ОК-64: т/к 13 (вул. Луначарського) - т/к № 205 (вул. Мільчакова), QR-540: вул. Рогозовська, 1 - вул. Рогозовська, 1-А» (а.с. 66 - 67 том 2);

Локальним кошторисом до Договору № 04/11 від 20.06.2011 (Форма № 4) (а.с. 68 том 2);

Актом № 04 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2011 року (Форма КБ-2в) (а.с. 69 - 72 том 2);

Податковою накладною № 4 від 11.07.2011 (а.с. 72 том 2).

Оплата за виконані роботи здійсненна позивачем шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок контрагента, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ «КТМ» (а.с. 106 том 4).

Також, судом встановлено, що 04.07.2011 між позивачем (Замовник) та Приватним промислово-експерементальним підприємством «ВЕРБА» (Підрядник) укладено Договір підряду № 05/11 згідно умов якого останній зобов'язався виконати роботи з прокладання волоконно-оптичного кабелю відповідно до умов КМФ ВАТ «Укртелеком» та роботи з відновлення телефонної каналізації по трасі прокладки за адресами:

ОК-144: Райдужна, 25 - т/к 474 (Стальського),

ОК-96: Воз'єднання - т/к 6 (Будівельників),

ОК-64: т/к 6 (Будівельників) - т/к 19 (Гагаріна),

ОК-48: т/к 19 (Гагаріна) - т/к 1781 (БВР),

ОК-36: т/к 19 (Гагаріна) - Сергієнка, 23, т/к 6 (Будівельників) - Будівельників, 29,

ОК-24: т/к 1781 (БВР) - т/к 380 (БВР), т/к 1781 (БВР) - Пожарського, 1, т/к 1097 (БВР) - т/к 0122 (БВР),

ОК-08: т/к 630 - Кошиця, 9-Б,

QR-540: т/к 599 - Данькевича, 10, т/к 0603 - Данькевича, 14» (а.с. 73 - 74 том 2).

Відповідно до пункту 2.1 даного Договору вартість робіт за договором, відповідно до узгодженої договірної ціни, склала 83 568,00 грн., у т.ч. 13 928,00 податок на додану вартість.

Виконання умов Договору № 05/11 підтверджено наступними первинними документами: Договірною ціною до Договору № 05/11 від 04.07.2011 «Прокладка волоконно-оптичного кабелю за адресами:

ОК-144: Райдужна, 25 - т/к 474 (Стальського),

ОК-96: Воз'єднання - т/к 6 (Будівельників),

ОК-64: т/к 6 (Будівельників) - т/к 19 (Гагаріна),

ОК-48: т/к 19 (Гагаріна) - т/к 1781 (БВР),

ОК-36: т/к 19 (Гагаріна) - Сергієнка, 23, т/к 6 (Будівельників) - Будівельників, 29,

ОК-24: т/к 1781 (БВР) - т/к 380 (БВР), т/к 1781 (БВР) - Пожарського, 1, т/к 1097 (БВР) - т/к 0122 (БВР),

ОК-08: т/к 630 - Кошиця, 9-Б,

QR-540: т/к 599 - Данькевича, 10, т/к 0603 - Данькевича, 14» (а.с. 75 - 76 том 2);

Локальним кошторисом до Договору № 05/11 від 04.07.2011 (Форма № 4) (а.с. 77 - 78 том 2);

Актом № 05 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2011 року (Форма КБ-2в) (а.с. 79 - 81 том 2);

Податковою накладною № 5 від 22.07.2011 (а.с. 82 том 2).

Оплата за виконані роботи здійсненна позивачем шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок контрагента, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ «КТМ» (а.с. 107 том 4).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 між позивачем (Замовник) та Приватним промислово-експерементальним підприємством «ВЕРБА» (Підрядник) укладено Договір підряду № 06/11 згідно умов якого останній зобов'язався виконати роботи з прокладання волоконно-оптичного кабелю відповідно до умов КМФ ВАТ «Укртелеком» та роботи з відновлення телефонної каналізації по трасі прокладки за адресою: вул. Райдужна № 27 - т/к 232 (пр-т Визволителів) (а.с. 83- 84 том 2).

Відповідно до пункту 2.1 даного Договору вартість робіт за договором, відповідно до узгодженої договірної ціни, склала 55 602,00 грн., у т.ч. 9 267,00 податок на додану вартість.

Виконання умов Договору № 06/11 підтверджено наступними первинними документами:

Договірною ціною до Договору № 06/11 від 01.08.2011 «Прокладка волоконно-оптичного кабелю ОК-144 за адресою: вул. Райдужна № 27 - т/к 232 (пр-т Визволителів)» (а.с. 85 - 86 том 2);

Локальним кошторисом до Договору № 06/11 від 20.06.2011 (Форма № 4) «Прокладка волоконно-оптичного кабелю ОК-144 за адресою: вул. Райдужна № 27 - т/к 232 (пр-т Визволителів)» (а.с. 87 - 89 том 2);

Актом № 06 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 року (Форма КБ-2в) (а.с. 90 - 91 том 2);

Податковою накладною № 6 від 16.08.2011 (а.с. 92 том 2).

Оплата за виконані роботи здійсненна позивачем шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок контрагента, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ «КТМ» (а.с. 108 том 4).

Також, судом встановлено, що 06.02.2012 між позивачем (Замовник) та Приватним промислово-експерементальним підприємством «ВЕРБА» (Підрядник) укладено Договір підряду № 02/12 згідно умов якого останній зобов'язався виконати роботи з прокладання волоконно-оптичного кабелю відповідно до умов КМФ ВАТ «Укртелеком» за адресою: т/к 136 - т/к 133 (Маяковського), пр-т Маяковського, 1, 3-А, 8, 8-Б, 12-А; вул. Драйзера, 3, 5, вул. Бальзака, 6, 8-Б (а.с. 93 - 95 том 2).

Відповідно до пункту 2.1 даного Договору вартість робіт за договором, відповідно до узгодженої договірної ціни, склала 54 798,00 грн., у т.ч. 9 133,00 податок на додану вартість.

Виконання умов Договору № 02/12 підтверджено наступними первинними документами: Договірною ціною до Договору № 02/12 від 06.02.2012 «Прокладка волоконно-оптичного кабелю за адресою: т/к 136 - т/к 133 (Маяковського), пр-т Маяковського, 1, 3-А, 8, 8-Б, 12-А; вул. Драйзера, 3, 5, вул. Бальзака, 6, 8-Б» (а.с. 96 - 97 том 2);

Локальним кошторисом (Форма № 4) (а.с. 98 - 99 том 2);

Актом № 02 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2012 року (Форма КБ-2в) (а.с. 100 - 101 том 2);

Податковою накладною № 02 від 02.03.2012 (а.с. 102 том 2).

Оплата за виконані роботи здійсненна позивачем шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок контрагента, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ «КТМ» (а.с. 109 том 4).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 21.02.2012 між позивачем (Замовник) та Приватним промислово-експерементальним підприємством «ВЕРБА» (Підрядник) укладено Договір підряду № 03/12 згідно умов якого останній зобов'язався виконати роботи з прокладання волоконно-оптичного кабелю відповідно до умов КМФ ВАТ «Укртелеком» за адресами:

т/к 194 - т/к 444 (Каштанова);

т/к 139 (Лісовий) - вул. Жукова, 47-А;

т/к 755 - пр-т Лісовий, 25-А,

т/к 335 - вул. Курчатова, 3,

пр-т Лісовий, 4-А - вул. Мілютенка, 23,

т/к 328 (Мілютенка) - т/к 108 (Лісовий),

т/к 610 (вул. Курчатова, 8) - т/к 108 (Лісовий),

т/к 334 - т/к 189 (Братиславська),

т/к 105 (Курчатова) - т/к 123 (Мілютенка) (а.с. 103 - 104 том 2).

Відповідно до пункту 2.1 даного Договору вартість робіт за договором, відповідно до узгодженої договірної ціни, склала 49 950,00 грн., у т.ч. 8 325,00 податок на додану вартість.

Виконання умов Договору № 03/12 підтверджено наступними первинними документами:

Договірною ціною до Договору № 03/12 від 21.02.2012 «Прокладка волоконно-оптичного кабелю ОК-144 за адресами:

т/к 194 - т/к 444 (Каштанова);

т/к 139 (Лісовий) - вул. Жукова, 47-А;

т/к 755 - пр-т Лісовий, 25-А,

т/к 335 - вул. Курчатова, 3,

пр-т Лісовий, 4-А - вул. Мілютенка, 23,

т/к 328 (Мілютенка) - т/к 108 (Лісовий),

т/к 610 (вул. Курчатова, 8) - т/к 108 (Лісовий),

т/к 334 - т/к 189 (Братиславська),

т/к 105 (Курчатова) - т/к 123 (Мілютенка)» (а.с. 105 - 106 том 2);

Локальним кошторисом до Договору № 03/12 від 21.02.2012 (Форма № 4) (а.с. 107 - 108 том 2);

Актом № 03 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2012 року (Форма КБ-2в) (а.с. 109 - 110 том 2);

Податковою накладною № 03 від 22.03.2012 (а.с. 111 том 2).

Оплата за виконані роботи здійсненна позивачем шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок контрагента, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ «КТМ» (а.с. 110 том 4).

Також судом встановлено, що у період, який був предметом перевірки, позивач мав господарські відносини з ПП «ФИЛО», що підтверджується: рахунком-фактурою № 230288 від 23.02.2011 (а.с. 112 том 2), видатковою накладною № 280289 від 28.02.2011 (а.с. 113 том 2), податковою накладною № 45 від 23.02.2011 (а.с. 114 том 2), випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 143 том 4).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у період, який був предметом перевірки, позивач також мав господарські відносини з ТОВ «РКС КОМПОНЕНТИ», що підтверджується: рахунком на оплату № 68091 від 26.09.2011 (а.с. 115 том 2), видатковою накладною № 68091 від 07.10.2011 (а.с. 116 том 2), податковою накладною № 207 від 27.90.2011 (а.с. 117 - 118 том 2), випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 136 том 4).

Судом також встановлено факт придбання позивачем у МПП-Фірма «АНДРОМЕДА» товарів, що підтверджується рахунком-фактурою № Ан-26108 від 26.10.2011 (а.с. 122 том 2), видатковою накладною № 271089 від 27.10.2011 (а.с. 123 том 2), податковою накладною № 99 від 27.10.2011 (а.с. 114 том 2), випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 102 том 4).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами відповідних господарських операцій, оскільки матеріалами справи підтверджено, що у товариства були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчували факт здійснення господарських операцій із згаданими контрагентами.

Також, у своїх доводах податковий орган посилався на те, що у контрагентів позивача немає реальної можливості виконувати будь-які роботи та надавати послуги. У зв'язку з цим, на думку відповідача, спірні господарські операції, відповідно до приписів пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створив жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Однак, суди відхиляє такі доводи податкового органу як не обґрунтовані, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 Господарського кодексу України визначено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для визнання угоди недійсною на підставі статті 207 Господарського кодексу України та застосування конфіскаційних адміністративно-господарських санкцій в порядку статті 208 цього Кодексу (стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином) необхідним є встановлення наявності суб'єктивного наміру сторін порушити вимоги закону при укладенні відповідного договору.

Правове вирішення окресленої ситуації очевидне, якщо у відносинах між контрагентами мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про укладення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідоме очікування настання протиправних наслідків тощо).

А відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним судовим органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доведення.

Водночас, відповідачем не надано суду жодного обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, яким встановлено наявність вини у формі протиправного умислу конкретних посадових осіб позивача та його контрагента щодо ухилення від сплати податків, отримання податкової вигоди або порушення публічного порядку шляхом укладення господарських договорів.

Тому, суд вважає безпідставними твердження податкового органу, що укладені між позивачем та вищезгаданими контрагентами договори є нікчемними.

Що стосується посилання податкового органу на деякі недоліки у первинних документах, то суд зазначає, що самі по собі незначні недоліки у заповненні документів не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказу, за умови підтвердження зазначених у них даних іншими первинними документами.

Також, слід зазначити на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, тобто мали достатню правосуб'єктність видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відсутність контрагентів за юридичною адресою, неможливість підтвердити відображення ними сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання податкових зобов'язань однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

З огляду на викладнене, суд дійшов висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем приписів пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 579 708,00 грн., на підставі чого було прийнято податокве повідомлення-рішення від 28.02.2014 № 0000414210, є необгрунтованими та безпідставними.

Що стосується висновків відповідача щодо пропуску ТОВ «КТМ» строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000454210 від 28.02.2013, слід зазначити наступне.

Як вбачається з змісту декларації з податку на додану вартість № 9022135062 від 19.04.2013 за березень 2013 року (Додаток № 159) в рядку « 25» позивач задекларував суму податку в розмірі 755 293,00 грн.

Одночасно в складі цієї декларації подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2013 року. Зокрема, в рядку «20.2» задекларовано збільшення від'ємного значення різниці на 854 412,00 грн.

В узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковій звітності з ПДВ змін сум податкового зобов'язання та податкового кредиту, затвердженої наказом ДПС України від 16.02.2012 № 128, зазначено, що у разі виправлення показника рядка 20.2 значення із графи 6 такого рядка враховується при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Тобто, значення рядка « 25» зменшується на 854 412,00 грн., а так як дане значення не може бути від'ємним, то воно приймається як нульове значення, а різниця 755 293,00 - 854 412,00 = 99 119,00 грн. враховується в складі податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

А відтак, враховуючи дані уточнюючого розрахунку в декларації з податку на додану вартість № 9022135062 від 19.04.2013 за березень 2013 року, податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2013 року у товариства не виникло, тому, застосування податковим органом санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 28.02.2014 №0000414210, від 28.02.2014 №0000454210, від 28.02.2014 № 0000444210.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі» (код ЄДРПОУ 30931228) судові витрати в сумі 4872,00 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський