Постанова

від 11.06.2014 по справі 2а-9063/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/117

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2014 року 14:24 № 2а-9063/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу "Олімпійський" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2012 № 0000022302, № 0000032302, № 00000012309/0, за участі представників сторін:

представник позивача Ващинець І.І.;

представник відповідача Алексєєнко В.М.,

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Обслуговуючий гаражно-будівельний кооператив "Олімпійський" (далі - позивач, ОГБК "Олімпійський") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2012 № 0000022302, № 0000032302, № 00000012309/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2012 у справі № 2а-9063/12/2670 суддею Абловим Є.В. в задоволенні позовних вимог ОГБК "Олімпійський" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а-9063/12/2670 апеляційну скаргу ОГБК "Олімпійський" задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2012 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 № 0000022309/0 скасовано та постановлено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.01.2012 № 0000022309/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку в розмірі 179,43 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 531,66 грн.; в решті постанову суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 05.06.2013 у справі № 2а-9063/12/2670 (К/9991/61418/12) касаційну скаргу ОГБК "Олімпійський" задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а-9063/12/2670 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.01.2012 № 0000012309/0, № 0000032302, № 0000022302; справу № 2а-9063/12/2670 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в частині визнання нечинним та скасування податкового повідолмлення-рішення відповідача від 03.01.2012 № 0000022309/0 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а-9063/12/2670 залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2013 адміністративну справу № 2а-9063/12/2670 прийнято до свого провадження суддею Гарником К.Ю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2013 у справі № 2а-9063/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013, адміністративний позов ОГБК "Олімпійський" задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.01.2012 № 00000012309/0, № 0000032302, № 0000022302.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 у справі № 2а-9063/12/2670 (К/9991/64560/12) касаційну скаргу ОГБК "Олімпійський" задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а-9063/12/2670 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.01.2012 № 0000012309/0, № 0000032302, № 0000022302; справу № 2а-9063/12/2670 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в частині визнання нечинним та скасування податкового повідолмлення-рішення відповідача від 03.01.2012 № 0000022309/0 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 у справі № 2а-9063/12/2670 залишено без змін.

До відділу документального обігу та контролю суду надійшла справа № 2а-9063/12/2670, яка була передана судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2014 справу № 2а-9063/12/2670 було прийнято до свого провадження суддею Клочковою Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014 у справі № 2а-9063/12/2670 замінено відповідача - державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на її правонаступника - державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011.

В ході перевірки встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся, не отримував свідоцтва платника ПДВ, відповідно декларації з податку на додану вартість до відповідача не подавав та податок на додану вартість не сплачував.

Разом з тим, згідно наданих для перевірки документів (акти виконаних робіт, прибуткові касові ордери розшифровки валових доходів довільної форми) встановлено, що позивач здійснював власними та залученими силами операції з поставки послуг членам кооперативу за рахунок їх членських та пайових внесків, пов'язаних з експлуатацією та будівництвом індивідуальних автомобільних гаражів (боксів), загальна сума від здійснення яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно, а саме в серпні 2010 року, перевищила 300 000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), проте платником податку на додану вартість не зареєструвався, відповідно декларацій з податку на додану вартість до відповідача не подавав.

Перевіркою своєчасності подання податкових декларацій з податку на додану вартість встановлено їх неподання за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року.

Перевіркою також встановлено, що позивач користувався земельною ділянкою для стоянки автомобілів по АДРЕСА_1 в м. Києві на підставі Рішення Київської міської ради народних депутатів від 02.04.1979 № 419/10 "Про відведення земельної ділянки під будівництво багатоярусної стоянки для автомобілів, що знаходяться в особливому користуванні громадян по вул. Гайовій" (згідно даних земельного кадастру площа земельної ділянки за кадастровим № 72:285:005 становить 44 223,21 кв.м.).

На підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення" та Витягу з технічної документації № Ю-26689/2009 від 20.08.2009 проведено грошову оцінку земельних ділянок, де зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до 134 економіко-планувальної зони, базова вартість 1 кв.м. землі становить 478,39 грн./кв.м., коефіцієнт на функціональне використання землі 1,0; локальний коефіцієнт 0,97.

Листом від 10.01.2008 № 14-22-6/55 Державного агентства земельних ресурсів України повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01.01.2008 індексовано на коефіцієнт 1,028.

Листом від 09.01.2009 № 14-22-6/87 Державного агентства земельних ресурсів України повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01.01.2009 індексовано на коефіцієнт 1,152.

Листом від 11.01.2010 № 641/22/6-10 Державного комітету України по земельним ресурсам повідомлено, що грошову оцінку земель станом на 01.01.2010 індексовано на коефіцієнт 1,059.

Позивачем укладено договір від 01.01.2003 про надання в оренду нерухомого майна СПД ОСОБА_3, яке складається з двох частин, розташованих на території кооперативу: нежитлового приміщення на загальній площі 800,0 кв.м. та приміщення, розташованого в адміністративному корпусі 43,0 кв.м., з метою їх пристосування та використання при здійсненні підприємницької діяльності.

Згідно повідомлення про відмову від договору оренди, укладеного 01.01.2003, договір розірвано з 07.02.2011.

Також позивачем укладено договір оренди від 10.03.2011 № 10/03 з ФОП ОСОБА_4 на тимчасове надання в користування наступного майна: автомайстерня, яка розташована на території ГБК, загальною площею 300,0 кв.м., для здійснення підприємницької діяльності по ремонту автомобілів. Акт прийому-передачі від 15.03.2011.

Згідно Рішення Київської міської Ради від 27.04.2000 № 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва" та рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення" коефіцієнт функціонального використання 2,5 (землі комерційного використання).

За результатами перевірки встановлено заниження податку на землю в сумі 15 809,28 грн.

Актом від 14.12.2011 № 14207/23-02/21594914 встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого, на думку відповідача, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 124 085,00 грн., в т.ч.: за вересень 2010 року на суму 10 286,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 10 512,00 грн., за листопад 2010 року на суму 9 262,00 грн., за грудень 2010 року на суму 8 131,00 грн., за січень 2011 року на суму 7 218,00 грн., за лютий 2011 року на суму 9 473,00 грн., за березень 2011 року на суму 18 012,00 грн., за квітень 2011 року на суму 9 123,00 грн., за травень 2011 року на суму 9 162,00 грн., за червень 2011 року на суму 10 837,00 грн., за липень 2011 року на суму 7 129,00 грн., за серпень 2011 року на суму 6 813,00 грн., за вересень 2011 року на суму 8 127,00 грн.;

- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо неподання декларацій з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по вересень 2011 року;

- ст. 14 Закону України "Про плату за землю", п. 286.2 ст. 286, п. 287.3 ст. 287 ПК України, в результаті чого занижено податок на землю в сумі 15 809,28 грн., в тому числі: за 2009 рік на 7 458,99 грн., за 2010 рік на 7 898,75 грн., за 2011 рік на 451,54 грн.;

- п. 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку", в частині не включення у податковий розрахунок з IV кв. 2008 року по III кв. 2010 року всіх виплат фізичним особам - не працівникам підприємства.

На підставі акта перевірки від 14.12.2011 № 14207/23-02/21594914, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.01.2012 №№ 0000022302, 0000032302, 0000012309/0, якими позивачу, відповідно: збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 124 085,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15 066,00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 210,00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на землю в розмірі 15 809,28 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 846,30 грн.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли як до, так і після набрання чинності ПК України (до 01.01.2011), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснювався з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 та з урахуванням приписів ПК України.

Вирішуючи адміністративну справу в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 № 0000022302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 124 085,00 грн. за основним платежем, 15 066,00 грн. - за штрафними санкціями, суд виходив з наступних мотивів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що обов'язковій реєстрації як платник податку підлягає особа у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання) (п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що необхідно дослідити природу коштів, які надходили до позивача від членів кооперативу; з'ясувати, чи є акумульовані кошти членів кооперативу джерелами формування майна позивача, що є статутним обов'язком кожного члена, чи є вони джерелами формування пайового, резервного, неподільного чи спеціального фондів кооперативу, або, як вказує відповідач, є платою за отримані послуги.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 К/9991/64560/12 судом витребувано додаткові докази, за результатом досліджень яких встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 № 1087-IV кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;

обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;

вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації;

членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання;

цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.

Статтею 3 цього ж Закону передбачено, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Згідно ст. 12 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 № 1087-IV основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Відповідно, основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Відповідно до п. 2.1 Статуту ОГБК "Олімпійський" метою створення кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, захисту законних прав та інтересів його членів, надання послуг при будівництві та експлуатації гаражних боксів, надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів переважно членам ГБК, а також іншим особам.

Розділом 6 Статуту ОГБК "Олімпійський" передбачено, що фінансові кошти за на рахунках позивача складаються з вступних внесків, пайових внесків, членських внесків, цільових та інших внесків. Вступні внески вносяться фізичними особами, яки бажають стати членами кооперативу; пайові внески справляються з членів кооперативу, виходячи із балансової вартості боксів; членські внески справляються з членів кооперативу та власників боксів в залежності від площі займаних ними гаражних боксів.

Як стверджує представник відповідача, позивач здійснював власними та залученими силами операції з поставки послуг членам кооперативу, пов'язаних з експлуатацією та будівництвом індивідуальних автомобільних гаражів (боксів), загальна сума від здійснення яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців (серпень 2010 року) сукупно перевищила 300 000,00 грн.

В свою чергу, позивачем зазначено, що за період, що перевіряється, членами кооперативу здійснено оплату пайових і членських внесків у сумі 273 767,84 грн. у 2009 році, 450 701,00 грн. у 2010 році та 398 148,40 грн. за три квартали 2011 року, зазначені кошти не є оплатою за здійснення власними та залученими силами операції з поставки послуг членам кооперативу, пов'язаних з експлуатацією та будівництвом індивідуальних автомобільних гаражів (боксів), а є виконанням обов'язку членів кооперативу щодо сплати визначених статутом кооперативу внесків.

Згідно п. 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Матеріали справи свідчать, що члени кооперативу не отримували ніяких об'єктів власності чи інші нематеріальні активи та не отримували ніяких майнових прав стосовно зазначених об'єктів, а також не отримували ніяких послуг чи робіт за сплачені ними кошти.

Вказані внески сплачувалися членами кооперативу на здійснення статутної діяльності та оформлялися відповідними касовими ордерами, що підтверджували отримання коштів (копії касових ордерів за періоди 2008, 2009, 2010 та 2011 роки містяться в матеріалах справи).

При цьому, ніяких договорів між членами кооперативу та кооперативом про надання послуг (виконання робіт) на суму сплачених внесків не укладалося, акти приймання-передачі не підписувалися, а послуги фактично не надавалися.

До посилань відповідача на отримання послуг ОГБК "Олімпійський" суд ставиться критично, кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а отже, отримує зазначені послуги для власних потреб з метою забезпечення здійснення своєї статутної діяльності.

Будь-яких інших доказів надання послуг (виконання робіт) кооперативом конкретним членам кооперативу на сплачені ними суми внесків перевіркою не виявлено.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку на додану вартість є будь-яка юридична особа (включаючи громадські організації), навіть коли вона не є суб'єктом підприємницької діяльності, у разі якщо обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищує 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, визначення поняття продажу наведено у пп. 1.4 ст. 1 зазначеного Закону, а саме: продаж послуг (робіт) - це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт) за компенсацію (незалежно від того, чи отримується компенсація від підприємств, громадян або іншої особи), а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Тому за умови дотримання викладених вимог гаражні кооперативи при наданні будь-яких послуг членам кооперативу (зокрема, надання послуг з обслуговування та зберігання автомобілів громадян, з будівництва гаражів господарським способом, з продажу гаражних боксів та надання їх в оренду та інші), крім тих, по яких ст. 3 та ст. 5 цього Закону передбачено звільнення від оподаткування, незалежно від того, за рахунок яких джерел оплачуються дані послуги, повинні сплачувати податок на додану вартість, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами). При цьому, до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості послуг, наданих таким платником податку.

Таким чином, оподаткуванню податком на додану вартість підлягають операції з надання послуг зі збереження кооперативного майна (транспортних засобів) та інші послуги, що надаються членам кооперативу, а не членські внески. При цьому, податок на додану вартість становить 20 відсотків загальної вартості послуг, що надаються гаражними кооперативами, та додається до її ціни.

Оплата пайових і членських внесків у сумі 273 767,84 грн. у 2009 році, 450 701,00 грн. у 2010 році та 398 148,40 грн. за три квартали 2011 року не є оплатою поставки послуг, тому не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, з огляду на що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.01.2012 № 0000022302 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.01.2012 № 0000032302 суд зазначає наступне.

Матеріали справи підтверджують, що за період, що перевіряється, кооператив отримував доходи від надання послуг автостоянки у сумі 13 070,00 грн. в 2009 році, 9 670,00 грн. у 2010 році та 7 130,00 грн. за три квартали 2011 року.

Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Аналогічний припис міститься в п. 181.1 ст. 181 ПК України, зокрема, зазначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Суд звертає увагу, що посилання податкового органу на отримання позивачем у перевіряємому періоді прибутку, що сукупно перевищує 300 000,00 грн., матеріалами справи не підтверджується, оскільки, як вже зазначалось, кошти у розмірі 273 767,84 грн. у 2009 році, 450 701,00 грн. у 2010 році та 398 148,40 грн. за три квартали 2011 року надходили як оплата пайових і членських внесків.

За таких обставин, враховуючи, що загальна сума від операцій з постачання послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, становила 13 070,00 грн. в 2009 року, 9 670,00 грн. у 2010 року та 7 130,00 грн. за три квартали 2011 року, кооператив правомірно не реєструвався платником податку на додану вартість, не подавав декларацій з податку на додану вартість та не сплачував зазначений податок, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.01.2012 № 0000032302 підлягає скасуванню.

При цьому, в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 № 0000012309/0 суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-XII в редакції, що діяла до 01.01.2011, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 7 вказаного Закону податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Аналогічна норма міститься в п. 276.1 ст. 276 ПК України.

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про кооперацію").

Як вже зазначалось, позивач користувався земельною ділянкою для стоянки автомобілів по АДРЕСА_1 в м. Києві на підставі Рішення Київської міської ради народних депутатів від 02.04.1979 № 419/10 "Про відведення земельної ділянки під будівництво багатоярусної стоянки для автомобілів, що знаходяться в особливому користуванні громадян по вул. Гайовій" (згідно даних земельного кадастру площа земельної ділянки за кадастровим № 72:285:005 становить 44 223,21 кв.м.).

На підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва та Порядку її визначення" та Витягу з технічної документації № Ю-26689/2009 від 20.08.2009 проведено грошову оцінку земельних ділянок, де зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до 134 економіко-планувальної зони, базова вартість 1 кв.м. землі становить 478,39 грн./кв.м, коефіцієнт на функціональне використання землі 1,0; локальний коефіцієнт 0,97.

Пунктом 276.5 ст. 276 ПК України передбачено, що у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 01.01.2003 ОГБК "Олімпійський" підписало договір про надання в оренду нерухомого майна СПД ОСОБА_3 нежитлового приміщення загальною площею 800,0 кв.м. та приміщення, розташованого в адміністративному корпусі 43,0 кв.м., з метою їх використання при здійсненні підприємницької діяльності.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 витребувано статут ОГБК "Олімпійський", копії договорів оренди, за результатом яких встановлено наступне.

Відповідно до статуту ОГБК "Олімпійський" метою створення ГБК є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, захисту законних прав та інтересів його членів, надання послуг при його будівництві та експлуатації гаражних боксів, надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів переважно членам ГБК, а також іншим особам.

Згідно довідки серії АБ № 230510 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОГБК "Олімпійський" здійснювало діяльність на момент виникнення спірних правовідносин з надання інших індивідуальних послуг; функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

Представник позивача зазначив, що ОГБК "Олімпійський" є користувачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до рішення Київради від 02.04.1979 № 419/10, що не заперечувалось відповідачем.

Пунктом 2 договору оренди від 01.01.2003 передбачено, що об'єктом оренди є нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 800 кв.м. та приміщення, розташоване в адміністративному корпусі площею 43 кв.м.

Однак, нежилого приміщення загальною площею 800 кв.м. у позивача немає і не було. Крім адміністративного корпусу загальною площею 209,6 кв.м., на земельній ділянці позивача знаходиться лише одне приміщення - приміщення автомайстерні загальною площею 358,9 кв.м., що підтверджується технічним паспортом об'єкта.

За таких обставин, судом встановлено, що укладений договір оренди від 01.01.2003 між позивачем та СПД ОСОБА_3 не виконувався, акт прийому - передачі не підписувався, орендна плата не нараховувалась.

При цьому, посилання податкового органу на укладання між ОГБК "Олімпійський" та ФОП ОСОБА_4 договору оренди від 10.03.2011 № 10/03 на тимчасове надання в користування наступного майна: автомайстерні, яка розташована на території ГБК, загальною площею 300,0 кв.м., для здійснення підприємницької діяльності по ремонту автомобілів, не підтверджується матеріалами справи, оскільки існування такого договору не визнається позивачем, а відповідачем копії останнього документу не надано суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що донарахування податку на землю відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000012309/0 від 03.01.2012 є протиправним.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 03.01.2012 № 0000022302, № 0000032302, № 00000012309/0, прийняті за результатами даної перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2012 № 0000022302, № 0000032302, № 00000012309/0 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу "Олімпійський" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.01.2012 № 0000022302, № 0000032302, № 00000012309/0.

3. Стягнути судові витрати в сумі 1 610,17 грн. (одна тисяча шістсот десять грн. 17 коп.) на користь обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу "Олімпійський" (код ЄДРПОУ 21594914) із Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова