Постанова

від 11.06.2014 по справі 925/2078/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 925/2078/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.03.2014р. (повний текст підписано - 12.03.2014р.)

у справі №925/2078/13 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Прокурора Городищенського району

до 1) Городищенської районної державної адміністрації

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрея-Агро"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держземагенства в Черкаській області

про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання повернути земельну ділянку

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги прокурора Городищенського району (надалі - позивач) до Городищенської районної державної адміністрації (надалі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрея-Агро» (надалі - відповідач 2), третя особа, яке на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держземагенства в Черкаській області про: - визнання недійсним розпорядження Городищенської РДА від 25.01.2013 року № 25, яким вирішено питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га за адресою вул. Панфілова, 94А у м. Городище за межами населеного пункту та передачу її в оренду ТОВ "Фрея Агро";

- визнання недійсним розпорядження від 13.02.2013 року № 38 "Про внесення змін до розпорядження від 25.01.2013 року № 25 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га та передача її в оренду ТОВ "Фрея Агро";

- визнання недійсним договору оренди землі від 28.01.2013 року, укладеного між Городищенською РДА та ТОВ "Фрея Агро" щодо земельної ділянки за адресою вул. Панфілова, 94А у м. Городище;

- зобов'язання ТОВ "Фрея Агро" повернути земельну ділянку по вул. Панфілова, 94а в м. Городище площею 2 га у власність держави в особі Головного управління Держземагенства України в Черкаській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладений на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації, прийнятого всупереч вимогам земельного законодавства. При цьому суб'єктом владних повноважень було порушено компетенцію щодо розпорядження землями державної форми власності, оскільки з 01.01.2013 року на підставі норм ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", якими змінено редакцію ст. 122 Земельного Кодексу України, земельними ділянками сільськогосподарського призначення розпоряджаються лише територіальні органи Держземагенства.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.03.2014 р. у справі № 925/2078/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.03.2014 року у справі №925/2078/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.03.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 10.04.2014р. порушено апеляційне провадження.

В судове засідання 14.05.2014р. представники відповідача 1 та третьої особи не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.05.2014р.

В судовому засіданні 21.05.2014р. присутніми представниками подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України, яке колегією суддів задоволено.

В судове засідання 21.05.2014р. представник третьої особи не з'явився. Про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року у зв'язку з неявкою представника третьої особи розгляд справи у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України було відкладено на 11.06.2014 року.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області 07.03.2014 року у справі № 925/2078/13 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області 07.03.2014 року у справі № 925/2078/13.

Представник третьої особи в судове засідання 11.06.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 09 квітня 2012 року, Городищенською РДА було прийнято розпорядження № 143 про надання ТОВ "Фрея-Агро" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га в адмінмежах Городищенської міської ради по вул. Панфілова, 94А в м. Городище.

Даним розпорядженням, було надано дозвіл ТОВ "Фрея-Агро" на розробку проекту землеустрою зі зміною цільового призначення земельної ділянки із сільськогосподарського призначення на промислове по здійсненню діяльності з виробництва хімічних речовин і хімічної продукції - виробництва мінеральних добрив та азотних сполук.

25.01.2013 року Городищенською райдержадміністрацією було прийнято розпорядження № 25, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2 га в оренду терміном на 10 років під обслуговування існуючих будівель та споруд для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд за межами населеного пункту в м. Городище вул. Панфілова, 94-а та передано в оренду на 10 років ТОВ "Фрея Агро" земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2га, зайнятою господарським двором та спорудами, що розташована за межами населеного пункту в адмінмежах Городищенської міської ради зі зміною цільового призначення для будівництва об'єктів, пов'язаних із обслуговуванням жителів територіальної громади району (виробництво органо-мінеральних добрив) - розміщення основних, підсобних допоміжних будівель і споруд підприємств іншої промисловості.

На підставі вказаного розпорядження 28.01.2013 року між Городищенською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрея-Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки, з цільовим призначенням землі промисловості, яка знаходиться за межами населеного пункту в адмінмежах Городищенської міської ради Черкаської області, строком на 10 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне розпорядження Городищенської РДА від 25.01.2013 року суперечить чинному законодавству, оскільки прийняте з порушенням компетенції на розпорядження землями державної форми власності сільськогосподарського призначення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягаэ задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих адміністрацій.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Згідно ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Отже способом волевиявлення державної адміністрації, яка здійснює розпорядження власністю від імені держави, щодо регулювання земельних відносин є прийняття головою відповідної адміністрації розпорядження.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням Городищенської районної державної адміністрації від 25.01.2013р. № 25 вирішено вилучити земельну ділянку площею 2,0 га, із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту в адмінмежах Городищенської міської ради і передати її в оренду на 10 років ТОВ "Фрея Агро" зі зміною цільового призначення для будівництва об'єктів, пов'язаних із обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції або законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Підставами для визнання спірного розпорядження недійсним на думку прокурора є прийняття його всупереч положень ст.122 Земельного кодексу України, а саме не компетентним органом, який не був наділеним правом розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення станом на 01.01.2013 року.

Перевіривши наведені доводи, колегія суддів вважає твердження апелянта таким, що відповідає дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно статті 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

У відповідності до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійсню ється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться ор ганами виконавчої влади або органами місцевого самовря дування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або прий мають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Стаття 20 Земельного кодексу України закріплює положення про те, що визначення та зміна належності земельної ділянки до певної категорії земель є прерогативою органів суспільної влади - органів державної влади та органів місце вого самоврядування, які наділені повноваженнями визначення та зміни цільового призначення земель.

Механізм встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок тісно пов'язаний із компетенцією органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями державної та комунальної власності. Відповідно до цього Кодексу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи передачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 ЗК України). Реалізовуючи зазначені повноваження, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне користування.

У відповідності до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі: рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок; укладених договорів між землевласниками і землекористувачами та розробником проекту відведення земельної ділянки; судового рішення.

Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок).

З аналізу вищенаведених положень земельного законодавства вбачається, що реалізація права суб'єкта господарювання на отримання у користування (оренду) земельної ділянки зі зміною цільового призначення знаходитися у прямій залежності від прийняття компетентним державним органом відповідного рішення, при цьому передумовою для прийняття такого рішення являється розроблення зацікавленою стороною проекту відведення земельної ділянки та подальше його погодження з усіма контролюючими органами визначеними земельним законодавством.

Зі змісту статті 123 ЗК України вбачається, що надання суб'єктом владних повноважень дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки являється лише проміжним етапом складної процедури реалізації права суб'єкта господарювання на землекористування.

В даному випадку дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення декларує лише можливість відведення бажаної земельної ділянки зі зміною її цільового призначення за умови подальшої перевірки такої можливості відповідними компетентними контролюючими органами та надання ними позитивних висновків з цього приводу.

Таким чином зміна цільового призначення земельної ділянки шляхом прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у розумінні положень земельного законодавства - неможлива.

З огляду на вищезазначене колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про зміну цільового призначення земельної ділянки розпорядження № 143 від 09.04.2012 року про надання ТОВ "Фрея-Агро" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га в адмінмежах Городищенської міської ради по вул. Панфілова, 94А в м. Городище.

Згідно із частиною другою статті 84 Кодексу право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності п.3 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції з 01.01.2013 року) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, з урахуванням частини четвертої статті 122 Кодексу укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності починаючи з 01.01.2013 року здійснюється територіальними органами Держземагентства України.

З метою достовірного з'ясування належності спірної земельної ділянки до тої чи іншої категорії земель судом було зобов'язано сторін надати належні докази.

Як вбачається з наданого прокуратурою Городищенського району листа Відділу Держземагенства у Городищенському районі Черкаської області за № 01-08/1953 від 04.06.2014 року, що згідно статистичної звітності спірна земельна ділянка станом на 01.01.2013 року відносилась до земель сільськогосподарського призначення та станом на 01.01.2014 року згідно розпорядження Городищенської РДА від 25.01.2013 № 25 віднесена до земель промисловості.

Отже станом на момент винесення спірного розпорядження Городищенської РДА від 25.01.2013 № 25 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га та передачу її в оренду ТОВ «Фрея-Агро» у відповідності до положень ст. 122 Земельного кодексу України Городищенської РДА діяла поза межами власної компетенції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Таким чином підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність усіх правових підстав вважати прийняті головою Городищенської державної адміністрації розпорядження № 25 від 25.01.2003 року та № 38 від 13.02.2013 року такими, що не відповідають нормам чинного на момент їх прийняття земельного законодавства, а отже спірні розпорядження, на думку суду, слід визнати недійсними.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки за умов дотримання вимог статті 124 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України "Про оренду землі".

В пункті 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

З огляду на положення ст. 124 Земельного кодексу України, відповідний договір оренди земельної ділянки державної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки, лише за умови визнання недійсним рішення органу державної влади про надання в оренду цієї ділянки, що є підставою для укладення оспорюваного договору.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про невідповідність розпорядження голови Городищенської державної адміністрації № 25 від 25.01.2003 року вимогам законодавства чинних на момент його прийняття , укладений на його виконання, договір оренди землі від 28 січня 2013 року у відповідності до приписів ст. 124 Земельного визнається судом недійсним.

Оскільки позовна вимога прокурора повернути державі в особі Головного управління Держземагенства України в Черкаській області земельну ділянку площею 2, 0 га є похідною від первісних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність у її задоволенні.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Заступника прокурора Черкаської області підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.03.2014р. у справі № 925/2078/13 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідачів пропорційно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.03.2014р. у справі № 925/2078/13 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 25.01.2013 р. № 25 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га та передача її в оренду ТОВ «Фрея Агро».

5. Визнати недійсним розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 13.02.2013 р. № 38 «Про внесення змін до розпорядження від 25.01.2013 № 25 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га та передача її в оренду ТОВ «Фрея Агро».

6. Визнати недійсним договір оренди землі укладений між Городищенською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрея Агро» від 28.01.2013 року.

7. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрея-Авто" повернути земельну ділянку за адресою вул. Панфілова 94а, м. Городище, площею 2 га у власність держави в особі Головного управління Держземагенства України в Черкаській області.

8. Стягнути з Городищенської державної адміністрації (ідентифікаційний код: 22809201, адреса: 19500, Черкаська обл., м. Городище, вул. Миру, 8) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.) за розгляд позовної заяви.

9. Стягнути з Городищенської державної адміністрації (ідентифікаційний код: 22809201, адреса: 19500, Черкаська обл., м. Городище, вул. Миру, 8) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 286, 75 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 75 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрея-Агро" (ідентифікаційний код: 36771943, адреса: 19500, Черкаська обл., м. Городище, вул. Панфілова, 94-а) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.) за розгляд позовної заяви.

11.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрея-Агро" (ідентифікаційний код: 36771943, адреса: 19500, Черкаська обл., м. Городище, вул. Панфілова, 94-а) в дохід державного бюджету України судовий збір у розмірі 286, 75 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 75 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

12. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

13. Матеріали справи № 925/2078/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

14. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна