Ухвала

від 17.06.2014 по справі 2а/1770/5030/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 червня 2014 року м. Київ В/800/2350/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії:

судді-доповідача Пилипчук Н.Г.

суддів Карася О.В.

Нечитайла О.М.

Цвіркуна Ю.І.

Федорова М.О.

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013

у справі № 2а/1770/5030/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче»

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби, 21.05.2014 (згідно із відтиском штампу поштового відділення на конверті) подала заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013 Верховним Судом України, посилаючись як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014.

Заява про перегляд судового рішення подана з дотриманням строку, встановленого частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права: п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 та п. 200.5 Податкового кодексу України, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, щодо якої подана заява про перегляд, та ухвали цього ж суду від 17.04.2014 у справі № 2а-6669/12/2670 за позовом ДП «Гранд Плаза» до ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС про скасування податкових повідомлень.

Відповідно до частини першої 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах з неоднаковим застосуванням норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту ухвал суду касаційної інстанції, на які вказує заявник, в обох справах предметом позову були вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення платникам податків бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з мотивів відсутності у платників права на отримання такого відшкодування згідно з положеннями п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган виходив з того, що в обох випадках платники податку мали обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяці менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. При цьому контролюючий орган заперечив формування платниками податків податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, вказавши, що в результаті придбання обладнання, проведення будівельно-монтажних робіт з реконструкції корпусу об'єкта нерухомості під фабрику м'яких меблів (в одній справі) та проведення будівельних та інженерних робіт за проектом реконструкції нежитлового приміщення під готель (в іншій справі) придбані (споруджені) основні засоби не введені в експлуатацію і обліковуються на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції», та не відображаються на рахунку 10 «Основні засоби». Це свідчить про те, що зазначені основні засоби не обліковуються на балансі позивача, що не дає підстав для віднесення їх до основних фондів, про які йдеться у п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, застосувавши положення п. 200.5 ст. 200, п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205, виходив з того, що позивач нарахував податковий кредит внаслідок придбання або (спорудження) основних фондів, оскільки здійснював реконструкцію нежитлової будівлі, що віднесена до його основних фондів. При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про помилковість позиції контролюючого органу щодо виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування лише після відображення збудованого об'єкта на балансі бухгалтерського рахунку 10.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, цей суд, застосувавши положення п. 200.5 ст. 200 п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зайняв протилежну позицію, ніж суд касаційної інстанції у попередній справі, вказавши, що, основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті положень ст. 200 Податкового кодексу України є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби».

Виявивши неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, судова колегія дійшла висновку про необхідність допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Допустити до провадження для перегляду Верховним Судом України справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н.Г. Пилипчук

О.В. Карась

О.М. Нечитайло

Ю.І. Цвіркун

М.О. Федоров