Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а/1770/5030/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5030/2012

12 лютого 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Чередняку В.В..,

за участю: :

представника позивача - Васинюка С.В.,

представників відповідача - Мельника О.Ю., Лейчук Є.І., Парчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , - в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 11.09.2012 року №0004271650, згідно з яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2120944,00 грн.;

від 11.09.2012 року №0004281650, згідно з яким податковим органом визначено суму заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1026892,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень покладено дані акта перевірки та висновки податкового органу про те, що позивач в порушення вимог пунктів 200.4, 200.5 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI завищив заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 2120944,00 грн., яка визначена як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду внаслідок здійснення операцій з придбання обладнання (в тому числі імпорту), будівельно-монтажних робіт з реконструкції корпуса №2 ВАТ "Рівнесільмаш" під фабрику м'яких меблів при обсягах оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менших, ніж заявлене бюджетне відшкодування у сумі 3210812,00 грн.; а також занизив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 1026892,00 грн., яку включив до бюджетного відшкодування за червень 2012 року, чим порушені вимоги пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Таким чином, податковий орган відмовив позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2120944,00 грн., а також визначив суму заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1026892,00 грн., яка підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що у травні 2012 року за результатами фінансово-господарської діяльності у позивача виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Таким чином, у наступному податковому періоді (червні 2012 року) сума такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, підлягає бюджетному відшкодуванню. Позивач пояснює, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у серпні - грудні 2011 року, січні, лютому, квітні 2012 року складає суму 3210812,00 грн. та виникло в результаті придбання обладнання (у тому числі імпорту), будівельно-монтажних робіт з реконструкції корпуса №2 Відкритого акціонерного товариства "Рівнесільмаш", який знаходиться за адресою: Рівненський район, смт. Квасилів, під фабрику м'яких меблів, який не ведений в експлуатацію та обліковується на рахунку 15 "Капітальні інвестиції". Однак, як вважає позивач, положення пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в частині відсутності права на отримання бюджетного відшкодування при умові, що обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців є меншими, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, не поширюються на виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування у сумі 3210812,00 грн., оскільки винятком є нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів. Так, корпус №2 Відкритого акціонерного товариства "Рівнесільмаш", що знаходиться за адресою: Рівненський район, смт. Квасилів, який позивач реконструює під фабрику м'яких меблів, на думку позивача, відповідно до п. 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій №291 від 30.11.1999 року є основним засобом. А відтак позивач, навіть за умови меншого обсягу оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, що складає суму 1960576,00 грн., ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, що складає суму 3210812,00 грн., має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Крім того, позивач вважає безпідставними висновки податкового органу стосовно обов'язкового відображення основних засобів товариства на рахунку 10 "Основні засоби" в балансі підприємства, оскільки така позиція не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки жоден нормативно-правовий акт не ставить в залежність виникнення права на бюджетне відшкодування від перебування будівель на балансі підприємства, ще й в конкретному рядку. Також, на суму заниженого бюджетного відшкодування у травні 2012 року у розмірі 1026892,00 грн., що визначена податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 11.09.2012 року №0004281650, позивач завищив бюджетне відшкодування у червні 2012 року, що на думку позивача, є правомірним, оскільки Податковий кодекс України не обмежує реалізацію права на бюджетне відшкодування конкретним періодом. Враховуючи всі наведені обставини, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення неправомірним, які просить суд скасувати.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у яких стверджує, що позивач не мав права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, обгрунтовуючи тим, що перевіркою встановлені обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців (червень 2011 року - травень 2012 року) у сумі 1960576,00 грн., а заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року становить 3210812,00 грн., тобто є більшою. Так, згідно бухгалтерських даних позивача станом на 01.07.2012 року в залишку рахунка 15 "Капітальні інвестиції" рахується сума 15608840,60 грн. Податок на додану вартість, сформований по витратах капітального будівництва та придбанні обладнання, які не введені в експлуатацію, включений до складу податкового кредиту періодів, що підлягали перевірці. Як стверджує відповідач, в силу обмежень, встановлених пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість під час спорудження або придбання основних фондів виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на балансі платника податку на додану вартість, а саме на рахунку 10 "Основні засоби", на якому передбачено облік саме основних фондів, а не інших активів платника, оскільки в іншому разі не можна підтвердити належність придбаних (споруджених) активів до основних фордів, і будівництво ще не досягло кінцевої стадії, а є лише процесом створення матеріальних об'єктів, в тому числі і основних фондів (сукупність дій для досягнення будь-якого результату). При цьому відповідач посилається на підпункт 14.1.138. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI на визначення поняття основних засобів, яке відштовхується від дати введення останніх в експлуатацію понад один рік. На думку відповідача, надання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) саме основних засобів, у порядку, визначеному податковим законодавством. Крім того, у зв'язку із частковим введенням в експлуатацію основних засобів у травні 2012 року, позивач не заявив до бюджетного відшкодування, та як наслідок занизив у травні 2012 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 1026892,00 грн. При цьому відповідач вважає, що в порушення пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI позивач неправомірно включив зазначену суму до бюджетного відшкодування у червні 2012 року. Таким чином, на підставі даних перевірки, виходячи із податкової декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2012 року та додатку 2 до неї, частина залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів) складає суму 1089868,00 грн., яка включена правомірно до бюджетного відшкодування та не заперечується відповідачем. Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує що діяв в межах норм чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення на заперечення відповідача, у яких покликається на пункт перший Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" від 28.04.2001 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року №205, відповідно до якого будівництво - це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт. А згідно пункту першого Положення бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" від 27.04.2000 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію, виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів, що здійснюється підприємством. Зазначене, на думку позивача, підтверджує правомірність заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення суми податку на додану вартість, сформованої за рахунок податкового кредиту внаслідок здійснення реконструкції нежитлової будівлі, яка віднесена до основних фондів позивача, а тому є правомірним. Стосовно визначеної податковим органом суми заниження бюджетного відшкодування за травень 2012 року на суму 1026892,00 грн., то позивачем не заперечувався сам факт такого заниження саме за травень 2012 року, однак, як пояснив у судовому засідання представник позивача, позивач вважає правомірним заявлення до бюджетного відшкодування цієї суми у наступному податковому періоді - травні 2012 року, яку і було включено до суми бюджетного відшкодування за даний період.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" зареєстровано 18.04.2005 року Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області, взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Рівненському районі з 04.05.2005 року, та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість 12.05.2005 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" заявлено у декларації за червень 2012 року (з урахуванням уточнюючих декларацій) суму бюджетного відшкодування у розмірі 3210812,00 грн. Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у квітні - грудні 2011 року та січні - травні 2012 року виникло в результаті придбання обладнання (в тому числі імпорту), будівельно-монтажних робіт з реконструкції корпуса №2 Відкритого акціонерного товариства "Рівнесільмаш", який знаходиться у смт. Квасилів, Рівненського району, під фабрику м'яких меблів. Позивач проводить реконструкцію даного об'єкта нерухомості, і на момент звернення до суду в експлуатацію даний об'єкт не введений та обліковується на рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Крім того, позивач включив до суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року 1026892,00 грн. як від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань за травень 2012 року та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У серпні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на розрахунковий рахунок за червень 2012 року та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, який задекларований по декларації за червень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом виявлені порушення пунктів 200.4, 200.5 та 200.14 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в частині заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року на 1026892,00 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року на 2120944,00 грн., а також заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 922051,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012 року №0004271650, згідно з яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 2120944,00 грн. та від 11.09.2012 року №0004281650, згідно з яким податковим органом визначено суму заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 1026892,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 11.09.2012 року №0004271650, №0004281650 позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Рівненській області. Рішенням від 16.11.2012 року №22319/10-210/368,374 податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012 року №0004271650, №0004281650 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення. Не погоджуючись із рішенням Державної податкової служби у Рівненській області позивач подав повторну скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням від 20.12.2012 року №7480/0/61-12/10-2115 податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012 року №0004271650, №0004281650 та рішення, прийняте за результатом розгляду первинних скарг залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями Державної податкової служби у Рівненській області від 16.11.2012 року №22319/10-210/368,374 та Державної податкової служби України від 20.12.2012 року №7480/0/61-12/10-2115, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012 року №0004271650, №0004281650 до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.4, 200.5 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI основними засобами вважаються матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

До основних засобів (за умови дотримання всіх установлених критеріїв) прирівнюються також запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр.

Крім того, у зазначеному підпункті міститься перелік прямих винятків щодо об'єктів, які не можуть бути класифіковані як основні засоби, а саме, вартість землі, незавершені капітальні інвестиції, автомобільні дороги загального користування, бібліотечні і архівні фонди, матеріальні активи, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничі основні засоби та нематеріальні активи.

Відповідно до Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 31.10.2003 майно - будь-які активи, чи то матеріальні чи нематеріальні, рухомі чи нерухомі, виражені в речах чи в правах, а також юридичні документи чи активи, що підтверджують право власності на такі активи або інтерес до них.

Згідно зі статтею 139 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 року №507 ( КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ДК 013-97) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи. Тобто це конкретний матеріальний об'єкт, а не процес, дія.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186 встановлено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 "Капітальні інвестиції", для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух об'єктів і майнових комплексів, що віднесені до складу основних засобів - рахунок 10 "Основні засоби". До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" від 28.04.2001 року №205 визначено, що будівництво - це спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт. Тобто будівництво є процесом у результаті якого створюються основні фонди (засоби) або товари.

Згідно внесених змін до П(С)БО (наказ Мінфіну від 18.03.2011 р. №372 «Про затвердження Змін до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку»), в П(С)БО 2 "Баланс" "Незавершене будівництво" перейменовано в "Незавершені капітальні інвестиції". В ньому відображається "вартість незавершених на дату балансу капітальних інвестицій в необоротні активи на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) ".

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27 квітня 2000 року.

Відповідно до якого за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

З викладеного вбачається, що основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів в контексті положень статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 "Основні засоби".

Як встановлено судом, сертифікатом серії РВ № 16512085373, виданим інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області 29.05.2012 року, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта: реконструкція корпуса №2 ВАТ «Рівнесільмаш» під фабрику м'яких меблів (І пусковий комплекс) Рівненський район смт.Квасилів, категорія складності V, заготівельний цех площею 6326,0м.кв., швейний цех площею 4401,7м.кв. Замовник об'єкта ТОВ «Морган Феніче», Рівненський район, смт.Квасилів, вул. Індустріальна, 6 (код 33426845). Генеральний підрядник ТОВ «Будкомпанія «Капіталінвест» (код 35717707). Сертифікат виданий на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 21.05.2012р. Відповідно до акта готовності об'єкта до експлуатації №1 від 21.05.2012р., проведена реконструкція корпусу №2 ВАТ «Рівнесільмаш» під фабрику м'яких меблів (код об'єкта 1251,9): заготівельно-складальний цех - загальна площа 18501,1м.кв. в т.ч. пусковий комплекс 6326,0м.кв.; швейний цех - загальна площа 4401,7 м.кв., пусковий комплекс 4401,7 м.кв.; котельня 264,6м.кв., в т.ч. пусковий комплекс 0.

Введення в експлуатацію будівель та обладнання у травні 2012 року позивачем відображено бухгалтерським записом: Д-т 10 К-т 15 в сумі 10894305,77 грн., в т.ч.: будівлі в сумі 8416161,41 грн. та обладнання в сумі 2478144,36 грн. Сума податку на додану вартість, сформована по витратах будівництва та придбанні обладнання (інших необоротних активів), які введені в експлуатацію, підлягає декларуванню до бюджетного відшкодування, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

У червні 2012 року позивач здійснив введення в експлуатацію частини обладнання, яке відображено бухгалтерським записом: Д-т 10 К-т 15 в сумі 182813,28грн. Сума податку на додану вартість, сформована по витратах на придбання обладнання, яке введене в експлуатацію, підлягає декларуванню до бюджетного відшкодування, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Згідно бухгалтерських даних позивача станом на 01.07.2012 року в залишку рахунка 15 "Капітальні інвестиції" рахується сума - 15608840,6 грн. Податок на додану вартість, сформований по витратах капітального будівництва та придбанні обладнання, які не введені в експлуатацію, включений до складу податкового кредиту за період вересень 2011 року - травень 2012 року включно і становить 1943509,00 гривень.

Виходячи із вищевикладеного, податок на додану вартість, сформований по витратах будівництва та придбанні обладнання, які не введені в експлуатацію в травні та червні 2012 року, в сумі 1943509,00 грн. не підлягає бюджетному відшкодуванню, а повинен відображатися в рядку 24 декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, наявне заниження задекларованого залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації за червень 2012 року) в сумі 922051,00 грн.

Крім того, за даними первинних документів, що підтверджують факт оплати товарів (послуг) від'ємного значення, яке було сформоване протягом квітня - листопада 2011 року та набуття права на відшкодування податку на додану вартість у зв'язку із частковим введенням в експлуатацію основних засобів у травні 2012 року, позивач занизив у травні 2012 року бюджетне відшкодування в розмірі 1026892,00 грн. (від'ємне значення: квітень 2011р. - 4656 грн., травень 2011р. - 179 грн., червень 2011р. - 5509грн., липень 2011р. - 736грн., серпень 2011р. - 3981грн., вересень 2011р. - 501428грн., жовтень 2011р. - 196885грн., листопад 2011р. - 313609грн.), і відповідно зависив бюджетне відшкодування у червні 2012 року на 1026892,00 грн.

Проте, пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що якщо за результатами документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявить заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірки, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Отже, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI чітко визначене наступне спрямування суми заниження бюджетного відшкодування у конкретному податковому періоді, яка не може бути заявлена до бюджетного відшкодування у наступному податковому періоді, а спрямовується у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Таким чином, податковий орган правомірно відмовив позивачу в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 1026892,00 грн., на яку позивач занизив бюджетне відшкодування у травні 2012 року.

Як вже було зазначено, пункт 200.5 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI містить положення, відповідно до яких платник податків має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість якщо обсяги оподатковуваних операцій такого платника за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, тільки у разі придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" було сформовано податковий кредит не в результаті придбання чи спорудження основних фондів, а в результаті здійснення незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи, які на момент подання заяви про повернення бюджетного відшкодування не стали основними фондами, оскільки не відображені в балансі підприємства на рахунку 10 "Основні засоби", який відповідно до правил бухгалтерського обліку призначений для обліку саме основних фондів підприємства.

Виходячи з вищевикладеного, позивач завищив частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг та до Державного бюджету України, яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року на 2120944,00 грн. (1026892,00 грн. + 922051,0 грн. (заниження 24 ряд.) + 172001,00 грн. (враховуючи результат попередньої перевірки, Акт від 13.08.2012 року за №209/87/16/33426845), на яку у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку а додану вартість за червень 2012 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів (послуг), загальна сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у червні 2012 року складає 1089868,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки позивачем понесені витрати на модернізацію об'єкта нерухомості, в бухгалтерському обліку відображених на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", а обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (1960576,00 грн. по відношенню до 3210812,00 грн. заявленої суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року), то податковий орган правомірно відмовив позивачу в наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2120944, 00 грн. за червень 2012 року.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 лютого 2013 року