Ухвала

від 24.06.2014 по справі 821/4128/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/800/16456/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р.

у справі № 821/4128/13-а

за позовом Приватного підприємства «Таврійські нафтові регіони»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Таврійські нафтові регіони» (далі - позивач, ПП «Таврійські нафтові регіони») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 18.10.2013 року №0006892200, №0006902200 та №0006912200.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Херсоні проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Таврійські нафтові регіони» з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Саноіл - Торг» за період з 01.01.2010 р. по 01.04.2013 р., за результатами якої складено акт від 10.10.2013 р. №1060/21-03-22-05/34668958.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2011 рік на загальну суму 372 947,00 грн.; ст. 44, п. 198.1 ст. 198,п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищений податковий кредит, що призвело до зани?ження суми податку на додану в?артість, яка підлягає до сплат?и в бюджет на загальну суму ПДВ 324301,73 грн.; п?.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України внаслідок ненадання до перевірки документів по взаємовідносинам ПП «Таврійсь?кі нафтові регіони» та ТОВ «Сан?оіл Торг».

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0006892200, яким позивачу? збільшено суму грошового зоб?ов'язання за платежем податок? на прибуток приватних підпри?ємств у розмірі 372947,00 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0006902200 від 18.10.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 486452,60 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0006912200 в?ід 18.10.2013 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими ) сан?кціями (штрафами) в сумі 510 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включ?аються до складу витрат витра?ти, не підтверджені відповідн?ими розрахунковими, платіжни?ми та іншими первинними докум?ентами, обов'язковість веденн?я і зберігання яких передбаче?на правилами ведення бухгалт?ерського обліку та нарахуван?ня податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та посл?уг з метою їх подальшого викор?истання в оподатковуваних оп?ераціях у межах господарсько?ї діяльності платника податк?у; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших нео?боротних матеріальних актив?ів та незавершених капітальн?их інвестицій у необоротні ка?пітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальш?ого використання в оподатков?уваних операціях у межах госп?одарської діяльності платни?ка податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.2011 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (далі - Продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів №ДП-69.

Предметом даного договору є те, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах викладених в даному договорі. Пунктом 2 зазначеного договору передбачено, що загальна сума договору визначається сумарною вартістю окремих партій товару, визначених в специфікаціях.

На виконання даного договору належним чином відповідно складено видаткові та податкові накладні.

Розрахунки позивача з ТОВ «Саноіл Торг», у відповідності до умов договору, проведено у безготівковій формі на загальну суму 1945810,40 грн., що підтверджено відповідно платіжними дорученнями.

Перевезення вантажу здійснювалося автомобілем DAF об'ємом 11270л., НОМЕР_1, Пп №45-77ХТ, водій ОСОБА_5 за ТТН №31/10/11-2/561 від 31 жовтня 2011 року, ТТН № 2/351 від 22.11.2011 р., ТТН №2/457 від 30.11.2011 р., ТТН № 0002370 від 02.02.2011 р., ТТН № 07/12 від 07.12.2011 р.

Також судами встановлено, що придбаний товар позивачем реалізовано контрагентам, що підтверджено укладеними договорами, податковими накладеними, видатковими накладеними, товарно - транспортними накладними.

Отже, позивачем реально здійснені та ф?актично виконані господарсь?кі операції по взаємовідноси?нах з ТОВ «Саноіл Торг», що підтвердж?ено належним чином складеним?и первинними документами.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та нарахування податкового кредиту.

Щодо порушення позивачем п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, внаслідок ненадання до перевірки документів по взаємовідносинам ПП «Таврійські нафтові регіони» та ТОВ «Саноіл Торг», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до акта перевірки, позивачем при проведенні виїзної позапланової перевірки були надані, а відповідачем досліджені наступні документи: податкові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, договори укладені підприємством, шляхові листи на автомобілі тощо.

Пунктом 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем даний акт не складався, інших до?казів на підтвердження своєї? правової позиції відповідач?ем не надано, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу У?країни є необґрунто?ваним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна с?карга відповідача пі?длягає відхиленню, а постанов?а Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

2.Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06.12.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов