Рішення

від 26.06.2014 по справі 200/8860/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6327/14 Справа № 200/8860/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Кочкова Н.О. Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

26 червня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Кочкової Н.О.,

суддів Каратаєвої Л.О., Чубукова О.П.,

При секретарі: Сичевській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2013 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість по кредитному договору №35.2/СЖ-103.07.1 від 14 вересня 2007 року станом на 17 травня 2013 року в розмірі 56 116,55 дол. США (еквівалент 448 539,58 гривень), що складається з: залишку по тілу кредиту - 39 504,37 дол. США (еквівалент 315 758,42 гривень), залишку по відсоткам - 7 383,39 дол. США (еквівалент 59 015,43 гривень), пені - 9 228,79 дол. США (еквівалент 73 765,71 гривень), сплаченого судового збору в сумі 3 441 грн., а всього - 451 980 грн. 58 коп. (а.с.41-42). Ухвалою цього ж суду від 28 травня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено (а.с.61-62).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 65-69).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 14 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №35.2/СЖ-103.07.1, згідно умов якого відповідач отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у розмірі 50000 доларів США, зі сплатою 15% відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 13 вересня 2017 року. Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, видавши кошти відповідачу в розмірі 50 000 доларів США.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не належним чином виконав умови кредитного договору щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів позивачу, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з позичальника.

Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального права, оскільки згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Зокрема п. 1.1. кредитний договір №35.2/СЖ-103.07.1 банк зобов'язується надавати позичальнику кредит на споживчі цілі на умовах встановлених договором, а згідно з п.4.1 позичальник зобов'язався погашати кредит рівними частинами в сумі 417,00 доларів США щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця.

Крім того, п. 4.6 вказаного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п. 1.3.

Із розрахунку заборгованості (а.с. 4) вбачається, що ОСОБА_2 не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 17 травня 2013 року утворилась заборгованість по тілу кредиту - 39 504,37 дол. США (еквівалент 315 758,42 гривень), по відсоткам - 7 383,39 дол. США (еквівалент 59 015,43 гривень). Таким чином, рішення суду у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів є правильним, а посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції були істотно порушені права відповідача при розгляді справи, оскільки про розгляд справи він не був повідомлений належним чином, - не є підставою для скасування рішення суду, оскільки доказів про наявність обставин, які мають істотне правове значення і спростовують правильність стягнутої судом суми заборгованості за тілом кредиту та процентами - апеляційному суду не надано, тому колегія суддів приходить до висновку, що порушення судом ст. 74-76 ЦПК України не призвело до неправильного вирішення спору у цій частині.

Доводи апелянта про те, що йому незрозуміло, яким чином банком визначена сума заборгованості - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці доводи не спростовують розмір заборгованості по тілу кредиту і процентам, а посилання на відсутність розрахунку заборгованості - спростовується матеріалами справи (а.с.4).

У той же час, рішення суду у частині стягнення пені ухвалено з порушенням п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, яка встановлює спеціальну позовну давність - 1 рік - до вимог про стягнення штрафу (пені), тому на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні, а доводи банку щодо неможливості застосування наслідків спливу спеціальної позовної давності апеляційним судом, - не приймаються до уваги, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач жодного разу не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді 1 інстанції, тому не зміг зробити таку заяву при розгляді справи у районному суді.

Із матеріалів справи вбачається, що банк 04 червня 2013 року звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, включивши до позовних вимог як суму заборгованості по кредиту і процентам, так і суму пені. Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф, що є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, по даній справі період, за який підлягає стягненню пеня, становить з червня 2012 року по травень 2013 року: за прострочення кредиту 4641,04 доларів США, та за простроченими процентами 415,04 доларів США, а всього 5056,09 доларів США, що виходячи із курсу НБУ 7,993гр. за 1 долар США станом на 17 травня 2013 року (а.с.4) складає 40 413, 32 грн..

Керуючись ст.. 307, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2013 року в частині стягнення суми пені за кредитним договором змінити, зменшивши суму пені яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» із 9 228,79 дол. США (еквівалент 73 765,71 гривень) до 5056,09 доларів США (еквівалент 40 413, 32 грн) а загальну суму заборгованості - із 56 116,55 дол. США (еквівалент 448 539,58 гривень) до 51 060 , 46 дол. США (еквівалент 408126,25 гривень). В іншій частині це рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

СУДДІ: