Ухвала

від 14.01.2019 по справі 200/8860/13-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/8860/13-ц

Провадження № 4с/200/124/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

при секретарі: Кожемяки Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро скаргу ОСОБА_1, заінтересована особа Старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 на дії чи бездіяльність державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеною скаргою.

Свої вимоги скаржник обґрунтував тим, що у провадженні старшого державного виконавця Бабушкінського ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 знаходиться первинний виконавчий лист за заявою стягувача АТ Родовід Банк про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на підставі заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, яке було в подальшому змінено ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області. Проте відповідний виконавчий лист до ВДВС стягувачем до цього часу не надано. Скаржник вказує, що первинний виконавчий лист в даному випадку втратив чинність. Крім того, стягувач просив накласти арешт на майно боржника, при тому, що відповідно до умов кредитного договору заставним майном є будинок і земельна ділянка, та вартість майна суттєво перевищує розмір боргу. Вважає, що після зміни резолютивної частини рішення суду судом апеляційної інстанції стягувач повинен був забрати первинний виконавчий лист і подати новий, який відповідатиме остаточній резолютивній частині зміненого рішення суду. Скаржник вказує, що він не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту, відповіді на свої скарги отримав від ВДВС 24.11.2016 року, тому строк для подачі скарги ним пропущено з поважних причин та він підлягає поновленню.

З урахуванням викладеного, скаржник просить суд поновити строк на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця Бабушкінського ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 Визнати дії/бездіяльність старшого державного виконавця Бабушкінського ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 протиправними і зобов'язати його закрити виконавче провадження за попереднім виконавчим листом та скасувати запобіжні заходи стосовно накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1, так як забезпеченням за кредитним договором є договір іпотеки на домоволодіння, суми якого повністю вистачає в разі його реалізації погашення боргу стягувачу, яке відкрите до набрання чинності рішення суду до 26.06.2016 року.

Ухвалою суду від 20 грудня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа Старший державний виконавець Бабушкінського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 на дії чи бездіяльність державного виконавця, та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 березня 2017 року.

В судовому засіданні представник скаржника не з'явився, причини не явки не повідомив.

Заінтересована особа Старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 вимоги скарги не визнав, надав заперечення на скаргу, в якому вказав, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 200/8860/13-ц, виданий 14.03.2014 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Родовід банк боргу у загальному розмірі 451980,58 грн. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження 03.04.2014 року було направлено сторонам виконавчого провадження. Того ж дня державним виконавцем на підставі письмової заяви стягувача було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказує, що виконавчий документ видано на підставі рішення суду не про звернення стягнення на предмет іпотеки, а про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, тому виконавчі дії по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа проводяться відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження , а саме шляхом виявлення будь-якого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача. У зв'язку з тим, що кошти на рахунках боржника відсутні, а рухоме майно не розшукано, державним виконавцем було вжито заходів щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника. Вказує також, що боржник жодного разу не з'являвся на виклик державного виконавця, не надавав жодних документів щодо оскарження рішення суду. Вперше до відділу ДВС боржник звернувся лише 03.10.2016 року. Правові підстави для завершення виконавчого провадження відсутні. Просить у задоволенні скарги відмовити.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2013 року у справі № 200/8860/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованість по кредитному договору № 35.2/СЖ-103.07.1 від 14.09.2007 року станом на 17.05.2013 року у розмірі 56116,55 доларів США (еквівалент 448539,58 грн.), що складається з: загальний розмір залишку по тілу кредиту - 39504,37 доларів США (еквівалент 315758,42 доларів США), залишок по відсоткам - 7383,39 доларів США (еквівалент 59015,43 грн.), розмір пені - 9228,79 доларів США (еквівалент 73765,71 грн.), сплачений судовий збір у сумі 3441 грн., а всього 451980,58 грн.

14 березня 2014 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 200/8860/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Родовід Банк заборгованість по кредитному договору.

03 квітня 2014 року представник стягувача ПАТ Родовід банк звернувся до Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого листа та одночасно просив накласти арешт на майно боржника та оголосити розшук заставного майна.

03 квітня 2014 року старшим державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_2 винесено постанову ВП № 42827221 про відкриття виконавчого провадження та в цей же день винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 451980,58 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

В цей же день постанову про арешт майна боржника було направлено сторонам виконавчого провадження, в Державну реєстраційну службу Дніпропетровського МУЮ, та Центр надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2014 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2013 року в частині стягнення суми пені за кредитним договором змінено, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ Родовід Банк із 9228,79 доларів США (еквівалент 73765,71 грн.) до 5056,0 доларів США (еквівалент 40413,32 грн.), а загальну суму заборгованості із 56116,55 доларів США (еквівалент 448539,58 грн.) до 51060,46 доларів США (еквівалент 408126,25 грн.). В іншій частині рішення залишено без змін.

01 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського ВДВС із заявою, в якій вказав, що вважає незаконним накладення арешту на майно, оскільки заставним майном за кредитним договором є будинок і земельна ділянка, та вартість заставного майна суттєво перевищує боргові зобов'язання. Просив скасувати запобіжні заходи стосовно накладення арешту на майно.

11 липня 2016 року начальник Бабушкінського ВДВС ОСОБА_3 надав відповідь про залишення скарги буз розгляду, оскільки боржник має право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність державного виконавця виключно в судовому порядку.

Вказана відповідь була отримана представником боржника 23.11.2016 року.

03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського ВДВС із заявою, в якій вказав, що виконавчий лист від 03.04.2014 року є невірним, оскільки заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було змінено судом апеляційної інстанції, надав копії вказаних судових рішень (як вбачається із додатку до заяви). Вказав також, що вартість заставного майна суттєво перевищує боргові зобов'язання та оголошувати розшук майна не було необхідності. Просив закрити виконавче провадження та скасувати запобіжні заходи стосовно накладення арешту на майно.

14 жовтня 2016 року начальник Бабушкінського ВДВС ОСОБА_3 надав відповідь, де вказав, що в статтях 37, 38, 39 Закону України Про виконавче провадження , які передбачають завершення (закінчення) виконавчого провадження, відсутні вказані боржником обставини.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), чинного на дату відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 52 Закону № 606-XIV, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до статті 52 Закону № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Враховуючи, що виконавчий лист № 200/8860/13-ц стосується саме стягнення заборгованості, тобто грошових коштів, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження не суперечать вимогам закону та є обґрунтованими. З урахуванням зазначеного, суд не приймає до уваги доводи заявника про те, що вартість заставленого майна є достатньою для достатньою для погашення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Разом з тим, з матеріалів виконавчого провадження, яке надано суду заінтересованою особою, вбачається, що інформація про відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду до державного виконавця ні від стягувача, ні від боржника не надходила, в зв'язку з чим були відсутні підстави для повернення виконавчого листа.

Вперше ОСОБА_1 поінформував державного виконавця про наявність рішення апеляційного суду у справі лише 03.10.2016 року, та на цей час підстави, передбачені ч.1 ст.48 Закону № 606-XIV, були відсутні.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.49 Закону № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Також, відповідно до ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ, чинного на дату подання до суду скарги на дії державного виконавця, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

Разом з тим, як на дату повідомлення ОСОБА_1 державного виконавця про існування рішення апеляційного суду, так і на дату розгляду справи судом, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2013 року у справі № 200/8860/13-ц скасоване не було, нечинним не визнавалось, а лише змінене, а також заявником не надано доказів того, що виконавчий лист, виданий на його підставі, визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим, скаржник не надав належних та допустимих доказів того, що дії державного виконавця суперечать вимогам чинного законодавства.

За правилами п.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки судом не встановлено і скаржником не доведено порушення його прав та вимог закону старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2, тому суд вважає, що в задоволенні скарги належить відмовити.

Щодо вимог заявника про поновлення строку на оскарження дій/бездіяльності старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець направляв ОСОБА_1 копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про розшук майна боржника, однак відомості про отримання боржником цих документів відсутні, відповіді ж на свої звернення представник боржника отримав лише 23.11.2016 року, в зв'язку з чим суд погоджується з доводами заявника про те, що строк на оскарження дій державного виконавця ним пропущено з поважних причин та він підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2.

У задоволенні скарги ОСОБА_1, заінтересована особа Старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 на дії чи бездіяльність державного виконавця - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску