Рішення

від 20.06.2014 по справі 907/315/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2014 Справа № 907/315/14

За позовом публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", м. Київ

до приватного підприємства „ДІД", м. Ужгород

з участю у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Ужгород та ОСОБА_2, с. Кострино Великоберезнянського району

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження

та за зустрічним позовом приватного підприємства „ДІД", м. Ужгород

до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", м. Київ

з участю у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Ужгород та ОСОБА_2, с. Кострино Великоберезнянського району

про визнання недійсним іпотечного договору № 11214264000 від 12.09.2007 року та припинення іпотеки.

Суддя господарського суду - В.В.Мокану

представники :

Позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Петюшка Р.В., довіреність від 25.02.2014 року

Відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Зеленяк С.П., довіреність від 01.04.2014 року

Третьої особи ОСОБА_1 - не з'явився

Третьої особи ОСОБА_2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: публічним акціонерним товариством „Дельта Банк", м. Київ заявлено позов до приватного підприємства „ДІД", м. Ужгород про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Ухвалою господарського суду від 09.04.2014 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_1, м. Ужгород. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 24.04.2014 року про відкладення розгляду справи до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2, с. Кострино Великоберезнянського району. Ухвалою господарського суду від 08.05.2014 року прийнято до розгляду зустрічний позов приватного підприємства „ДІД", м. Ужгород до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", м. Київ з участю у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, м. Ужгород та ОСОБА_2, с. Кострино Великоберезнянського району про визнання недійсним іпотечного договору № 11214264000 від 12.09.2007 року та припинення іпотеки.

В обґрунтування вимог первісного позову ПАТ „Дельта Банк" посилається на факт невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 11214264000, укладеним нею з акціонерним комерційним

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014 року у справі № 907/315/14

інноваційним банком „УкрСиббанк" 12.09.2007 року, права вимоги за яким перейшли до ПАТ „Дельта Банк" згідно договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року. На підставі ст. 33 Закону України „Про іпотеку" просить задовольнити його вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено виконання зобов'язань позичальником відповідно до іпотечного договору № 11214246000 від 12.09.2007 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" та приватним підприємством „ДІД". Проти зустрічного позову заперечив, посилаючись на ст. ст. 514, 516 Цивільного кодексу України та відсутність у договорі іпотеки умови про обов'язковість згоди боржника та іпотекодавця на заміну кредитора у зобов'язанні. Щодо повідомлення про передачу прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки наголосив на здійсненні такого повідомлення листом від 22.01.2012 року, направленим на адресу АДРЕСА_2 за місцем знаходження іпотечного майна і реєстрації ПП „ДІД" рекомендованим листом. Наголосив, що самовільне без згоди іпотекодержателя відчуження іпотекодавцем земельної ділянки, на якій розташовано предмет іпотеки, порушує права іпотекодержателя, але не тягне за собою визнання недійсним договору іпотеки або його припинення. Щодо посилання відповідача на Закон України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" зауважив, що дія вказаного Закону стосується лише нерухомого житлового майна, предмет іпотеки до такого не належить.

Представник відповідача ПП „ДІД" проти позову заперечив. Стверджує, що у позивача не виникло взаємних прав та обов'язків іпотекодавця та іпотекодержателя по відношенню до відповідача, оскільки позивачем не проведено державної реєстрації іпотеки, а іпотекодержателем згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, є АКІБ „УкрСиббанк". Зазначає, що в порушення умов іпотечного договору відступлення прав за іпотечним договором здійснено без згоди іпотекодавця. Аналізуючи долучений до матеріалів позову розрахунок за кредитним договором, стверджує, що мова йде про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплати всіх відсотків за користування, проте, позивач не висував та не висуває вимог про дострокове виконання кредитного договору, термін дії якого завершується 12.09.2018 року, не пред'являв вимог до боржника про дострокове повернення кредиту та встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої суми та сплати плати за користування кредитом в порядку, передбаченому розділом 6 кредитного договору; зазначає, що в порядку ст. 39 Закону України „Про іпотеку", суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Зауважує, що у разі задоволення судом вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду має бути зазначена початкова ціна предмету іпотеки для подальшої її реалізації, однак, позивач вимог щодо оцінки предмета іпотеки не висунув. Посилаючись на п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" стверджує, що розмір судового збору, який мав бути сплачений позивачем за

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014 року у справі № 907/315/14

подання даної позовної заяви та, у випадку задоволення позову, відшкодовується відповідачем, мав становити 1218 грн., а не 12768 грн. 24 коп.

Вимоги зустрічної позовної заяви ПП „ДІД" обґрунтовано порушенням умов іпотечного договору, який, на думку іпотекодавця, передбачає необхідність отримання його згоди на відступлення права вимоги за договором іпотеки, та відсутністю державної реєстрації іпотеки за позивачем, оскільки іпотекодержателем згідно інформації з Державного реєстру іпотек є АКІБ „УкрСиббанк".

Третя особа ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог первісного позову у зв'язку з їх передчасністю. Зазначає, що у неї як позичальника за кредитним договором № 11214264000 від 12.09.2007 року станом на 19.02.2014 року наявна заборгованість в сумі 638411 грн. 75 коп.; рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.03.2013 року по справі № 2-6370/11 за позовом ПАТ „Дельта Банк" з позичальника ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по кредитному договору № 11214264000 від 12.09.2007 року станом на 22.01.2013 року у розмірі 506191 грн. 81 коп.; з рішення вбачається, що позивач не висував вимоги про дострокове розірвання кредитного договору, термін виконання якого завершується 12.09.2018 року, і не висував жодних вимог до відповідача про дострокове повернення кредиту та встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої суми та сплати плати за користування кредитом.

Третя особа ОСОБА_2 поданою через канцелярію суду письмовою позицією по суті позову просить відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. Зазначає, що вона не знаходиться у кредитних відносинах із позивачем, не є майновим поручителем боржника ОСОБА_1 і не несе відповідальності за невиконання нею зобов'язань; відповідач не має жодного відношення до належної їй земельної ділянки. Стверджує, що земельна ділянка придбана нею на законних підставах, у зв'язку з чим відсутня можливість примусового позбавлення права власності на неї.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

По первісному позову:

Між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк", та ОСОБА_1 12.09.2007 року був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11214264000, на підставі якого банк видав позичальнику кредитні кошти у розмірі 75000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 378750 гривень за курсом НБУ на день укладення договору. Кредит надано на строк з 12.09.2007 року по 12.09.2018 року.

Виконання грошових зобов'язань позичальника ОСОБА_1 було забезпечено іпотекою нерухомого майна - кафе з терасою, реконструйованого з критої тераси, загальною площею 114,5 кв. м, належного приватному підприємству „ДІД" відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради від 29.08.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.08.2007 року № 302, зареєстрованого в КП „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода", реєстраційний номер 20015615. Іпотеку оформлено договором № 11214246000 від 12.09.2007 року, укладеним між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" та приватним підприємством „ДІД", який посвідчено приватним нотаріусом

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014 року у справі № 907/315/14

Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 2021. За умовами договору ринкова вартість предмету іпотеки згідно звіту незалежної оцінки визначена в сумі 848480 грн.

Відповідно до укладеного 08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством „УкрСиббанк" та публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами ПАТ „УкрСиббанк" відступив ПАТ „Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі вищевказаними, внаслідок чого ПАТ „Дельта Банк" став новим кредитором у зобов'язаннях та одержав право вимагати замість ПАТ „УкрСиббанк" від боржників повного належного виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору позивачем констатовано наявність станом на 19.02.2014 року заборгованості в сумі 638411,75 грн., яка складається з суми 489131,11 грн. (еквівалент 56306,75 доларів США) заборгованості зі сплати тіла кредиту та суми 149280,64 грн. (еквівалент 17184,57 доларів США) заборгованості за нарахованими процентами. Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом сума боргу зі сплати тіла кредиту 56306,75 дол. США включає прострочену заборгованість 25057,38 доларів США та поточну заборгованість 31249,37 доларів США, дострокове стягнення якої позивач обґрунтовує умовами п. 6.1 кредитного договору.

Судом встановлено, що спір про стягнення суми кредитного боргу ОСОБА_1 був предметом судового розгляду у справі № 2-6370/11 Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, який рішенням від 14.03.2013 року задовольнив уточнений позов публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Дельта Банк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11214264000 станом на 22.01.2013 року в розмірі 506191 грн. 81 коп., яка згідно описової та мотивувальної частини рішення складається з 56306,75 дол. США (еквівалент 450059,85 грн.) заборгованості за тілом кредиту, 7022,64 дол. США (еквівалент 56131,96 грн.) заборгованості за відсотками. При цьому в рішенні суду міститься посилання на ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України стосовно права позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів у разі неповернення позичальником чергової частини позики.

Отже, встановлені рішенням вищевказаного суду, що набрало законної сили, обставини наявності за позичальником ОСОБА_1 кредитної заборгованості, що включає і залишок кредиту, строк повернення якого не сплив, є відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України підставою звільнення від доказування, враховуючи участь у даній справі ОСОБА_1; Ужгородським міськрайонним судом задоволена вимога про стягнення з позичальника ОСОБА_1 всієї суми кредитної заборгованості, включаючи дострокову сплату залишку кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; ч. 3 зазначеної статті визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" набуло

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014 року у справі № 907/315/14

право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Сума заборгованості за кредитом підтверджена вищевказаним рішенням Ужгородського міськрайонного суду; станом на 19.02.2014 року згідно розрахунку позивача, не спростованого відповідачем та третьою особою ОСОБА_1, заборгованість складає: тіло кредиту - 56306,75 дол. США, що згідно застосованого позивачем курсу НБУ (100 доларів - 868,69 грн.) складає 489131,11 грн.; відсотки - 17184,57 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів - 868,69 грн.) складає 149280,64 грн., загалом 638411,75 грн.

З огляду на порушення позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, виконання яких забезпечене іпотекою майна іпотекодавця, позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки - кафе терасою за адресою: АДРЕСА_2 з метою задоволення банком своїх вимог, забезпечених іпотекою, суд визнає обґрунтованими.

Розділом 4 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення за рішенням суду здійснюється відповідно до Закону України „Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Частиною другою ст. 35 передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь - який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено факт звернення позивача до відповідача з претензією - вимогою про погашення боргу вих. № 31.4-08/1612/14 від 19.02.2014 року, розгляд якої відповідачем відтерміновано до надання розрахунку суми боргу. Відсутність відповіді позивача на лист відповідача від 19.03.2014 року з огляду на норму ч. 2 ст. 35 Закону України „Про іпотеку" не позбавляє його права звернутися до суду з даним позовом.

Стаття 39 Закону України „Про іпотеку" передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014 року у справі № 907/315/14

Позовні вимоги містять посилання на застосування способу реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Відповідно до ст. 41 Закону України „Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за

виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 58 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Враховуючи те, що майно реалізується в примусовому порядку, вартість предмета іпотеки визначається суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" за ринковими цінами, що діють на день реалізації та визначення вартості майна, що передбачено ст.ст. 54, 58, 63 Закону України „Про виконавче провадження", які визначають порядок примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.04.2012. у справі № 5016/1786.

З огляду на викладене первісний позов підлягає задоволенню з віднесенням на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат по сплаті судового збору в сумі 12768 грн. 24 коп.

Заперечення відповідача і третіх осіб судом відхилені зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 24 Закону України „Про іпотеку" визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Положеннями іпотечного договору не встановлено умову про обов'язковість згоди іпотекодавця на заміну кредитора; договором передбачено необхідність повідомлення іпотекодавця, що не є рівнозначним.

Аргументи відповідача про те, що позивач не висував та не висуває вимог про дострокове виконання кредитного договору, термін дії якого завершується 12.09.2018 року, не пред'являв вимог до боржника про дострокове повернення кредиту та встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої суми та сплати плати за користування кредитом в порядку, передбаченому розділом 6 кредитного договору, спростовано матеріалами справи, а саме, розрахунком суми боргу, вищевказаним рішенням Ужгородського міськрайонного суду, копією претензії - вимоги про погашення боргу.

Посилання відповідача на ст. 39 Закону України „Про іпотеку", якою передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014 року у справі № 907/315/14

збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, судом відхиляється, оскільки в даному випадку допущене боржником порушення є істотним, змінює обсяг прав банку та позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні договору. Позбавлення іпотекодержателя права на звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості, яка в установленому порядку доведена, призводить до порушення співвідношення майнових прав сторін, що не узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства (судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність), що закріплені у пунктах 5 та 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Відносно твердження третьої особи ОСОБА_2 про неможливість примусового позбавлення її права власності на земельну ділянку площею 400 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка надана для обслуговування кафе з терасою, суд зазначає, що умовами договору іпотеки № 11214246000 від 12.09.2007 року не визначено передачу в іпотеку будівлі разом з земельною ділянкою, на якій вона розташована, та взагалі не описано правовий режим зазначеної земельної ділянки (належність її іпотекодавцю на праві власності або користування), тому за умови чинності договору купівлі - продажу земельної ділянки від 27.03.2013 року підстав для звернення стягнення на земельну ділянку не вбачається. Крім того, така вимога позивачем не заявлена.

Щодо суми судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні з даним позовом і, відповідно, має бути відшкодована при задоволенні позову, суд констатує, що статтею 55 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується. У випадку позитивного рішення зі справи про звернення стягнення на предмет застави заявник одержує певну суму грошей, а тому розмір судового збору повинен визначатись, виходячи із розміру цієї суми. Вимоги позивача носять майновий характер, оскільки предмет застави, за рахунок якого буде погашатись кредиторська заборгованість, має вартісну оцінку, тому у позовах про звернення стягнення на предмет застави ціна позову визначається вартістю предмета застави, а вимоги про звернення стягнення на предмет застави підлягають оплаті судовим збором в розмірі, що встановлений п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір". Посилання представника відповідача на постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ слід визнати безпідставним з огляду на те, що положеннями п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що пленум вищого спеціалізованого суду за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції, в той час як Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

По зустрічному позову:

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Згідно п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014 року у справі № 907/315/14

договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За нормою ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Вимоги зустрічного позову про визнання недійсним іпотечного договору № 11214264000 від 12.09.2007 року та припинення іпотеки позивач ґрунтує на нормах ч. 2 ст. 3, ст. 4, п.4 ч. 1 ст. 17, ст. 24 Закону України „Про іпотеку".

Судом встановлено відсутність порушень вищевказаних норм Закону України „Про іпотеку" при укладенні спірного договору іпотеки.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору іпотеки та договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року) взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Частиною 1 ст. 4 Закону України „Про іпотеку" було визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством; у разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Нормою ч. 3 ст. 24 Закону України „Про іпотеку" (у редакції станом на 08.12.2011 року) передбачалось, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню; відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що станом на час укладення договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року питання дійсності договору іпотеки у разі відступлення права вимоги за ним пов'язувалось тільки з його нотаріальним посвідченням, а відсутність державної реєстрації не мала наслідком недійсність договору.

За таких обставин, підстави для визнання недійсним іпотечного договору № 11214264000 від 12.09.2007 року та для припинення іпотеки відсутні, у задоволенні зустрічного позову належить відмовити з віднесенням на ПП „ДІД" витрат по сплаті судового збору по зустрічному позову.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перед публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) за кредитним договором № 11214264000 від 12.09.2007 року на суму 638411 (шістсот тридцять вісім тисяч чотириста одинадцять) грн. 75 коп., у т.ч. 489131 грн. 11 коп. заборгованості зі сплати тіла кредиту та 149280 грн. 64 коп. заборгованості за нарахованими процентами звернути стягнення на предмет іпотеки - кафе з терасою, реконструйоване з критої тераси, загальною площею 114,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить приватному підприємству „ДІД" (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014 року у справі № 907/315/14

31682718) відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради від 29.08.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.08.2007 року № 302, зареєстрованого в КП „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода", реєстраційний номер 20015615, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

3. Стягнути з приватного підприємства „ДІД" (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 31682718) на користь ПАТ „Дельта Банк" (м. Київ, вул. Щорса,36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) суму 12768 (дванадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 24 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Судові витрати по сплаті судового збору по зустрічному позову віднести на позивача приватне підприємство „ДІД".

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.06.2014 року

Суддя В.В. Мокану