Постанова

від 13.10.2014 по справі 907/315/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа № 907/315/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Гнатюк Г. М.

суддів: Мирутенка О.Л.

Якімець Г.Г.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДіД», м.Ужгород від 02.07.2014р. б/н

на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014р.

у справі № 907/315/14

за позовом: публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", м. Київ

до приватного підприємства „ДіД", м. Ужгород

за участю у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Ужгород та ОСОБА_3, с. Кострино Великоберезнянського району

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження;

та за зустрічним позовом приватного підприємства „ДіД", м. Ужгород

до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", м. Київ

за участю у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, м. Ужгород та ОСОБА_3, с. Кострино Великоберезнянського району

про визнання недійсним іпотечного договору № 11214264000 від 12.09.2007 року та припинення іпотеки,

за участю представників:

від позивача: Шубак М.І. - представник,

від відповідача: Зеленяк С.П. - представник,

від третіх осіб: не з'явилися

09.07.2014р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Приватного підприємства «ДіД» у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 року у склад колегії для розгляду справи №907/315//14 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 11.07.2014р. зазначена апеляційна скарга призначена до розгляду на 29.07.2014р. Розгляд справи відкладався до 02.09.2014р.

У зв'язку із перебуванням судді Кравчук Н.М. у відпустці розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.14 у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Якімець Г.Г. та відповідно до ухвали від 02.09.2014р. розгляд справи відкладено на 23.09.2014р.,а ухвалою від 23.09.2014р. розгляд справи відкладено до 13.10.2014р.

В судовому засіданні 13.10.2014р. було заслухано пояснення представників сторін.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Представники третіх осіб в судове засідання 13.10.2014р. не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. При цьому, на адресу суду поступили клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.09.2014р. (вх.№01-04/5377/14 та №01-04/5378/14 від 23.09.2014р.) про розгляд справи без їх участі. Зважаючи на подані клопотання, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності їх представників.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014р. у справі №907/315/14 (суддя Мокану В.В.) задоволено первісний позов публічного акціонерного товариства „Дельта Банк", та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перед публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) за кредитним договором № 11214264000 від 12.09.2007 року на суму 638411 (шістсот тридцять вісім тисяч чотириста одинадцять) грн. 75 коп., у т.ч. 489131 грн. 11 коп. заборгованості зі сплати тіла кредиту та 149280 грн. 64 коп. заборгованості за нарахованими процентами звернуто стягнення на предмет іпотеки - кафе з терасою, реконструйоване з критої тераси, загальною площею 114,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_2 та належить приватному підприємству „ДІД" (м. Ужгород, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 31682718) відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради від 29.08.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.08.2007 року № 302, зареєстрованого в КП „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода", реєстраційний номер 20015615, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Крім цього, стягнено з приватного підприємства „ДІД" на користь ПАТ „Дельта Банк" суму 12768,24грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову приватного підприємства „ДІД" відмовлено та судові витрати по сплаті судового збору по зустрічному позову віднесено на позивача.

Не погоджуючись з таким рішенням, приватне підприємство „ДІД" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, просить його скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає те, що суд при вирішенні справи не врахував положення ст.24 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що іпотекодержатель зобов'язаний письмово у 5-ти денний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням та положень п.2.2.1 Договору іпотеки, відповідно до якого іпотекодержатель зобов'язаний був протягом 10-ти календарних днів попередити іпотекодавця про відступлення права вимоги за договором іпотеки або за кредитним договором. Крім цього, апелянт зазначає, що всупереч ст.4 Закону України «Про іпотеку», позивачем не проведено державної реєстрації іпотеки, оскільки згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» іпотекодержателем і надалі є АКІБ «УкрСиббанк». Зважаючи на викладене, апелянт вважає, що у ПАТ «Дельта Банк» не виникло взаємних прав і обов'язків іпотекодавця та іпотекодержателя по відношенню до ПП «ДІД». Апелянт зазначає також, що позивач безпідставно просить достроково повернути всю суму кредиту та сплатити всі відсотки за його користування, оскільки позивач не висував вимог про дострокове виконання кредитного договору, термін і дія якого завершується 12 вересня 2018 року, а також не пред'являв жодних вимог до боржника ОСОБА_2 про дострокове повернення кредиту і встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої суми та сплати плати за користування кредитом у порядку, передбаченому розділом 6 кредитного договору. Крім цього, апелянт вважає безпідставним висновок суду про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки всупереч вимогам ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» в іпотечному договорі відсутні відомості про земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, і яка є у власності іншої особи (фізичної особи ОСОБА_3), що в свою чергу унеможливить виконання оскаржуваного рішення суду, так як реалізація будівлі без земельної ділянки є неможливою і суперечить нормам чинного законодавства. Посилаючись на положення п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21. 02. 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», апелянт зазначає про безпідставне стягнення з нього на користь позивача 12768,24грн. судового збору, сплаченого як за майновий спір, так як вважає, що до сплати підлягав судовий збір в розмірі 1218,00грн., як за немайновий спір.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 11.10.2014р. б/н (вх.№01-04/5887/14 від 13.10.2014р.) ПАТ «Дельта Банк» спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" (далі по тексту Банк) звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до приватного підприємства „ДІД", як майнового поручителя, про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

В обґрунтування первісних позовних вимог Банк посилається на те, що позичальником ОСОБА_2 не виконано зобов'язань за кредитним договором №11214264000, укладеним нею з акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" 12.09.2007 року, права вимоги за яким перейшли до ПАТ „Дельта Банк" згідно договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року. На підставі ст. 33 Закону України „Про іпотеку" просить задовольнити його вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено виконання зобов'язань позичальником відповідно до іпотечного договору № 11214246000 від 12.09.2007 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" та приватним підприємством „ДІД".

З долученого до матеріалів справи Договору про надання споживчого кредиту № 11214264000, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк", та ОСОБА_2 12.09.2007 року, АКІБ «УкрСиббанк» видав позичальнику кредитні кошти у розмірі 75000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 378750 гривень за курсом НБУ на день укладення договору. Кредит надано на строк з 12.09.2007 року по 12.09.2018 року.

Виконання грошових зобов'язань позичальника ОСОБА_2 було забезпечено іпотекою нерухомого майна - кафе з терасою, реконструйованого з критої тераси, загальною площею 114,5 кв. м, належного приватному підприємству „ДІД" відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради від 29.08.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.08.2007 року № 302, зареєстрованого в КП „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода", реєстраційний номер 20015615. Іпотеку оформлено договором № 11214246000 від 12.09.2007 року, укладеним між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" та приватним підприємством „ДІД", який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 2021. За умовами договору ринкова вартість предмету іпотеки згідно звіту незалежної оцінки визначена в сумі 848480 грн. (т.1, а.с.28-31).

Відповідно до укладеного 08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством „УкрСиббанк" та публічним акціонерним товариством „Дельта Банк" договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами ПАТ „УкрСиббанк" відступив ПАТ „Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі вищевказаними, внаслідок чого ПАТ „Дельта Банк" став новим кредитором у зобов'язаннях та одержав право вимагати замість ПАТ „УкрСиббанк" від боржників повного належного виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.(т.1, а.с.41-41).

Внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору позивачем констатовано наявність станом на 19.02.2014 року заборгованості в сумі 638411,75 грн., яка складається з суми 489131,11 грн. (еквівалент 56306,75 доларів США) заборгованості зі сплати тіла кредиту та суми 149280,64 грн. (еквівалент 17184,57 доларів США) заборгованості за нарахованими процентами. Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом сума боргу зі сплати тіла кредиту 56306,75 дол. США включає прострочену заборгованість 25057,38 доларів США та поточну заборгованість 31249,37 доларів США, дострокове стягнення якої позивач обґрунтовує умовами п. 6.1 кредитного договору.

Судом встановлено, що спір про стягнення суми кредитного боргу ОСОБА_2 був предметом судового розгляду у справі № 2-6370/11 Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, який рішенням від 14.03.2013 року задовольнив уточнений позов публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Дельта Банк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11214264000 станом на 22.01.2013 року в розмірі 506191 грн. 81 коп., яка згідно описової та мотивувальної частини рішення складається з 56306,75 дол. США (еквівалент 450059,85 грн.) заборгованості за тілом кредиту, 7022,64 дол. США (еквівалент 56131,96 грн.) заборгованості за відсотками. При цьому в рішенні суду міститься посилання на ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України стосовно права позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів у разі неповернення позичальником чергової частини позики. (т.1, а.с.72-74).

Згідно з нормами ст. ст.589, 590 ЦКУ, та умовами п.2.1. Договору іпотеки, у По зивача, у зв'язку з невиконанням Позичальником грошових зобов'язань, виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення грошових вимог, що ви никли на підставі Кредитного договору.

У відповідності до частини 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невико нання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до частини 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту публічне акціонерне товариство „Дельта Банк" набуло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Сума заборгованості за кредитом підтверджена вищевказаним рішенням Ужгородського міськрайонного суду; станом на 19.02.2014 року згідно розрахунку позивача, заборгованість складає: тіло кредиту - 56306,75 дол. США, що згідно застосованого позивачем курсу НБУ (100 доларів - 868,69 грн.) складає 489131,11 грн.; відсотки - 17184,57 доларів США, що згідно курсу НБУ (100 доларів - 868,69 грн.) складає 149280,64 грн., загалом 638411,75 грн.

Зважаючи на порушення позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, виконання яких забезпечене іпотекою майна іпотекодавця, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - кафе з терасою за адресою: АДРЕСА_2 з метою задоволення Банком своїх вимог, забезпечених іпотекою.

При цьому, суд першої інстанції врахував положення статті 39 Закону України „Про іпотеку", яка передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зокрема, позовні вимоги містять посилання на застосування способу реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Відповідно до ст. 41 Закону України „Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 58 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Оскільки майно реалізується в примусовому порядку, вартість предмета іпотеки визначається суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" за ринковими цінами, що діють на день реалізації та визначення вартості майна, що передбачено ст.ст. 54, 58, 63 Закону України „Про виконавче провадження", які визначають порядок примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.

Щодо доводів скаржника про те, суд при вирішенні справи не врахував положення ст.24 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що іпотекодержатель зобов'язаний письмово у 5-ти денний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням та положень п.2.2.1 Договору іпотеки, відповідно до якого іпотекодержатель зобов'язаний був протягом 10-ти календарних днів попередити іпотекодавця про відступлення права вимоги за договором іпотеки або за кредитним договором, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця , якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу них прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек» від 31.03.2004 року, «державна реєстрація іпотек здійснюється і метою: реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенпі вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки; надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним , але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до наведеного державна реєстрація іпотек здійснюється з метою встановлення черговості задоволення вимог іпотекодержателів та надання інформації про наявність або відсутність обтяжень нерухомого майна.

Відповідно до приписів ст. З Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на 16.10.2011 року) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Договір купівлі - продаж права вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» є нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_8, та зареєстрований за №№2949, 2959.

У відповідності до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.11.2011р. та договору іпотеки № 11214264000 від 12.09.2007р., позичальнику (боржнику) ОСОБА_2 та іпотекодавцю ПП «ДІД» 22.01.2012р. були направлені повідомлення про передачу прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на адресу м.Ужгород, АДРЕСА_2, тобто по місцю знаходження іпотечного майна і реєстрації ПП «ДІД».(т.1,а.с.176-181).

Таким чином і боржнику і іпотекодавцю було достовірно відомо про перехід прав вимоги від ПАТ «Укрсиббанк» до нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором та договором іпотеки.

Крім, цього позивачем було змінено іпотекодержателя за договором іпотеки №11214246000 від 20.09.2007 року з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав нерухомого майна про реєстрацію іпотек за №22105593 від 25.05.2014 року.

Посилання ПП «ДІД» про необхідність отримання згоди іпотекодавця на заміну іпотеко держателя є безпідставним, так як законом, ст.24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без отримання згоди іпотекодавця. П.2.1 договору іпотеки № 11214264000 від 12.09.2007р. не передбачає отримання «згоди» іпотекодавця, а тільки його повідомлення про відступлення прав вимоги. Так само як і п. 4.6 Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.11.2011р. передбачає тільки повідомлення про передачу позичальника та особи, яка надає забезпечення на протязі 30 календарних днів від дати закриття.

Зважаючи на викладене, неповідомлення ПАТ «УкрСиббанк» іпотекодавця ПП «ДіД» про відступлення права вимоги та несвоєчасне внесення ПАТ «Дельта Банк» до державного реєстру іпотек інформації про зміну іпотекодержателя не тягне за собою недійсність права вимоги та не спростовує право вимоги Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Посилання скаржника на те, що позивач безпідставно просить достроково повернути всю суму кредиту та сплатити всі відсотки за його користування, оскільки позивач не висував вимог про дострокове виконання кредитного договору, термін і дія якого завершується 12 вересня 2018 року, а також не пред'являв жодних вимог до боржника ОСОБА_2 про дострокове повернення кредиту і встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої суми та сплати плати за користування кредитом у порядку, передбаченому розділом 6 кредитного договору, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, зважаючи на наступне.

Як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості (т.1, а.с.36), позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 19.02.2014р. складає 638411,75грн., з яких: 489131,11грн. заборгованість зі сплати тіла кредиту та 149280,64грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами.

При цьому, в матеріалах справи міститься Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.03.2013 року у справі №2-6370/11, яким задоволено уточнений позов публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Дельта Банк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11214264000 станом на 22.01.2013 року в розмірі 506191 грн. 81 коп., що свідчить про те, що позивач звертався з вимогою до боржника про погашення заборгованості за договором кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Частиною другою ст. 35 передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь - який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджено факт звернення позивача до відповідача з претензією - вимогою про погашення боргу вих. № 31.4-08/1612/14 від 19.02.2014 року, розгляд якої відповідачем відтерміновано до надання розрахунку суми боргу. Відсутність відповіді позивача на лист відповідача від 19.03.2014 року з огляду на норму ч. 2 ст. 35 Закону України „Про іпотеку" не позбавляє його права звернутися до суду з даним позовом.

Щодо доводів апелянта про безпідставний висновок суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки всупереч вимогам ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» в іпотечному договорі відсутні відомості про земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, і яка є у власності іншої особи (фізичної особи ОСОБА_3), що в свою чергу унеможливить виконання оскаржуваного рішення суду, так як реалізація будівлі без земельної ділянки є неможливою і суперечить нормам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ДіД» подано зустрічний позов до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання недійсним іпотечного договору №11214264000 від 12.09.2007р. і припинення іпотеки, та свої вимоги обґрунтовує з посиланням на норми ч. 2 ст. 3, ст. 4, п.4 ч. 1 ст. 17, ст. 24 Закону України „Про іпотеку".

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору іпотеки та договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року) взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Частиною 1 ст. 4 Закону України „Про іпотеку" було визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством; у разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Нормою ч. 3 ст. 24 Закону України „Про іпотеку" (у редакції станом на 08.12.2011 року) передбачалось, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню; відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що станом на час укладення договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року питання дійсності договору іпотеки у разі відступлення права вимоги за ним пов'язувалось тільки з його нотаріальним посвідченням, а відсутність державної реєстрації не мала наслідком недійсність договору.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Згідно п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За нормою ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Зважаючи на відсутність порушень вищевказаних норм Закону України „Про іпотеку" при укладенні спірного договору іпотеки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для визнання недійсним іпотечного договору № 11214264000 від 12.09.2007 року та для припинення іпотеки відсутні, а тому у задоволенні зустрічного позову відмовлено правомірно.

Посилання апелянта на те, що всупереч вимогам ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» в іпотечному договорі відсутні відомості про земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки спростовуються наступним.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про іпотеку» будівля, що передається в іпотеку, підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо будівля (споруда),що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Згідно п.2.4.1 Договору іпотеки № 11214264000 від 12.09.2007р. іпотекодавець зобов'язаний не порушувати прав іпотекодержателя, що надані останньому Законом України «Про іпотеку».

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення договору іпотеки земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, належала Ужгородській міській Раді і знаходилася в оренді ПП «ДІД», директором якого на той час була позичальник ОСОБА_2. Про це свідчить договір оренди від 10.04.2006р., наданий ПП «ДІД» при укладенні договору іпотеки (т.1,а с.186-188).

Таким чином, самовільне, без згоди іпотекодержателя, відчуження іпотекодавцем земельної ділянки, на якій розташовано предмет іпотеки, порушує права іпотекодержателя, передбачені Законом України «Про іпотеку» та договором іпотеки. Але саме по собі відчуження земельної ділянки, яка згідно закону передається в іпотеку разом з будівлею і по суті сама є невід'ємною від предмету іпотеки, не тягне за собою визнання недійсним договору іпотеки або визнання його припиненим.

Щодо посилання скаржника на безпідставне стягнення з нього на користь позивача 12768,24грн. судового збору, сплаченого як за майновий спір, так як вважає, що до сплати підлягав судовий збір в розмірі 1218,00грн., як за немайновий спір, суд зазначає наступне.

Згідно ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується. У випадку позитивного рішення зі справи про звернення стягнення на предмет застави заявник одержує певну суму грошей, а тому розмір судового збору повинен визначатись, виходячи із розміру цієї суми. Таким чином, вимоги ПАТ «Дельта Банк» носять майновий характер, оскільки предмет застави, за рахунок якого буде погашатись кредиторська заборгованість, має вартісну оцінку, тому у позовах про звернення стягнення на предмет застави ціна позову визначається вартістю предмета застави, а вимоги про звернення стягнення на предмет застави підлягають оплаті судовим збором в розмірі, що встановлений п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", що також відповідає положенню п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21. 02. 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга Приватного підприємства «ДіД» залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.06.2014р. по справі №907/315/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДіД» залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Суддя Якімець Г.Г.

Повний текст постанови

виготовлено 16.10.2014р.