Постанова

від 17.06.2014 по справі 816/2136/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/2136/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг Плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Велдінг Плюс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0001682202/1059.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 30 квітня 2014 року №1262/16-03-22-02-12/35414119, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області позапланової виїзної перевірки ТОВ "Велдінг Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТБК "Дніпро" за листопад, грудень 2013 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки про заниження податку на додану вартість за грудень 2013 року у сумі 5018,00 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ТОВ "ТБК "Дніпро" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, зауважує, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що Кременчуцькою ОДПІ було отримано та використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у Красногвардійскому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 20 березня 2014 року №824/15-00/38920810 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Технічна будівельна компанія Дніпро" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за листопад, грудень 2013 року.

За висновками зустрічної звірки контролюючим органом встановлено відсутність у ТОВ "ТБК "Дніпро" об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) з контрагентами за листопад, грудень 2013 року.

У Акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що ТОВ "ТБК "Дніпро" здійснювало фіктивну діяльність, направлену на надання послуг по заниженню податкових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення об'єкта оподаткування за рахунок проведення безтоварних операцій.

У зв'язку з вищенаведеним, на думку відповідача, ТОВ "Велдінг Плюс" було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ "ТБК "Дніпро" з метою заниження податку на додану вартість /а.с. 44-45/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Велдінг Плюс" зареєстровано як юридичну особу 12 вересня 2007 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 35414119, про що видано свідоцтво серії А00 №683218, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 7/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11 жовтня 2007 року №100070402 серії НБ №000317, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 8/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується матеріалами справи.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 22 квітня 2014 року по 28 квітня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Велдінг Плюс" (код ЄДРПОУ 35415119) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТБК "Дніпро" за листопад, грудень 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 30 квітня 2014 року №1262/16-03-22-02-12/35414119 /а.с. 11-23/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5018,00 грн, у тому числі за грудень 2013 року на суму 5018,00 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що Кременчуцькою ОДПІ було отримано та використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у Красногвардійскому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 20 березня 2014 року №824/15-00/38920810 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Технічна будівельна компанія Дніпро" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за листопад, грудень 2013 року /а.с. 17/.

Звіркою ТОВ "ТБК "Дніпро" встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) з контрагентами за листопад, грудень 2013 року /а.с. 17/.

У зв'язку з вищенаведеним, ТОВ "Велдінг Плюс" було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ "ТБК "Дніпро" з метою заниження податку на додану вартість /а.с. 18/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0001682202/1059, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 6273,00 грн, у тому числі 5018,00 грн за основним платежем, 1255,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 33/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 21 травня 2014 року №0001682202/1059, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Господарські відносини позивача (Замовник) з ТОВ "ТБК "Дніпро" (Виконавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з виконання робіт.

Так, судом встановлено, що 03 жовтня 2013 року між ТОВ "ТБК "Дніпро" (Виконавець) та ТОВ "Велдінг Плюс" (Замовник) укладено договір на виконання робіт №0803/13 /а.с. 49-51/, згідно пункту 1.1. умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника на умовах цього Договору виконати роботи, передбачені пунктом 2.1 Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.

Відповідно до пункту 2 умов Договору, Виконавець виконує електромонтажні роботи.

Згідно пункту 1.1 Додаткової угоди до Договору на виконання робіт від 03 жовтня 2014 року №0803/13 друге речення розділу 2 Договору викладено у наступній редакції: "Перелік видів робіт та їх вартість визначаються Локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни" /а.с. 101/.

Пункт 5.1 умов Договору, з урахуванням пункту 1.2 Додаткової угоди викладено у наступній редакції "Вартість виконання робіт визначається Локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни".

Здача робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом прийому-передачі виконаних робіт /пункт 5.4 умов Договору/.

На виконання умов вищезазначеного Договору, з урахуванням Додаткової угоди, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено завірені належним чином копії наступних документів:

- податкова накладна від 17 грудня 2013 року №37 (номенклатура товарів/послуг електромонтажні роботи згідно договору від 03 жовтня 2013 року №0803/13) на загальну суму 25092,00 грн, у тому числі ПДВ 5018,40 грн /а.с. 35/;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року №30-02-1-4-1 /а.с. 52/

- локальний кошторис з розрахунком договірної ціни №30-02-1-4-1 (Електромонтажні роботи) /53-56/;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року №30-02-1-4-1 /а.с. 57-60/;

- завдання Замовника (наявність якого передбачено пунктом 6.1. умов Договору) від 10 жовтня 2013 року №15 /а.с. 103/.

Зазначена податкова накладна від 17 грудня 2013 року №37 оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ "ТБК "Дніпро" (код ЄДРПОУ 38920810), яке на момент її видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 105-107/ та було зареєстровано платником ПДВ (свідоцтво анульовано лише 01 квітня 2014 року) /а.с. 88/, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата за виконані роботи проведена у повному обсязі, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по особовому рахунку за 18 грудня 2013 року /а.с. 61/.

При цьому, суд враховує роз'яснення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, викладені в листі від 09 березня 2010 року №12/19-2-9-21-2368 та відповідно до яких типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма №КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма №КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Таким чином, оскільки договір від 03 жовтня 2014 року №0803/13 не містить посилань на обов'язковість застосування типових форм облікових документів у будівництві, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, позивач та ТОВ "ТБК "Дніпро" не являються підприємствами державної форми власності, підрядні роботи не виконувалися за рахунок бюджетних коштів, а складені сторонами договору акт приймання робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт відповідають вимогам чинного законодавства України до первинних документів бухгалтерського обліку та містять необхідну і вичерпну інформацію щодо вчинених господарських операцій, суд вважає дані документи належним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

Зазначені вище документи були досліджені у судовому засіданні, зі змісту судом встановлено перелік виконаних робіт, а також у якій кількості, одиниці виміру та яким чином визначалася калькуляція за виконані роботи.

Відповідачем достовірність записів у первинних документах позивача не заперечуються, відповідність податкових накладних вимогам закону під сумнів не ставляться.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

В Акті перевірки працівниками податкового органу зазначено про неможливість підтвердження виконання ТОВ "ТБК "Дніпро" підрядних робіт, передбачених договором /а.с. 18/, однак зазначені доводи спростовуються наступними фактами.

Контрагент позивача ТОВ "ТБК "Дніпро" має ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АЕ №279900, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України строком дії з 25 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2016 року /а.с. 62/.

Суд зауважує, що факт отримання 25 жовтня 2013 року ліцензії свідчить про наявність у контрагента позивача ТОВ "ТБК "Дніпро" необхідного обсягу трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання для здійснення вказаного виду діяльності, оскільки отриманню ліцензії передує подання ряду документів, зокрема, відомостей про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою вчасного виконання робіт за договором на виконання робіт від 07 серпня 2013 року №08018/13, укладеного між ПрАТ "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" (Замовник) та ТОВ "Велдінг Плюс" (Виконавець) /а.с. 63-65/ позивачем залучено підрядну організацію ТОВ "ТБК "Дніпро" (код ЄДРПОУ 38920810).

На підтвердження подальшого використання ТОВ "Велдінг плюс" робіт, отриманих від ТОВ "ТБК "Дніпро", позивачем залучено до матеріалів справи копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року /а.с. 67/, локальний кошторис /а.с. 68-71/, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року /а.с. 72-76/.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем враховано дані Акту перевірки контрагента позивача ТОВ "ТБК "Дніпро" /а.с. 88-99/, що на думку представника відповідача є підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту та збільшення суми податкового зобов'язання за платежем та податок на прибуток.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною другою статті 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, якщо контролюючим органом встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або постачальників останніх, негативні наслідки у вигляді визначення ДПІ податкових зобов'язань повинні наставати саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, сплативши ПДВ в ціні товарів і послуг.

Посилання відповідача в Акті перевірки та запереченнях проти позову не підтверджені будь-якими доказами. На вимогу суду про надання підтверджуючих документів відповідачем їх надано не було, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити вказані припущення Кременчуцької ОДПІ як докази. Натомість реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТБК "Дніпро" підтверджено первинною бухгалтерською документацією, дослідженою у судовому засіданні.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо, ці факти відповідачем у жодний спосіб не перевірені.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Фактичність виконання робіт ТОВ "ТБК "Дніпро" підтверджена належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом у ході судового розгляду.

Відповідач не заперечує той факт, що спірні господарські операції відображено у бухгалтерському обліку ТОВ "Велдінг Плюс" та декларації з податку на податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновки перевірки про заниження податку на додану вартість на 5018,00 грн у зв'язку з віднесенням до його складу сум з отриманих робіт (послуг) від ТОВ "ТБК "Дніпро".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору (від 1,5 розміру мінімальної заробітної плати), що становить 182,70 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг Плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21 травня 2014 року №0001682202/1059.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг Плюс" (ідентифікацій код 35414119) витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн /сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 червня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова