Ухвала

від 22.07.2014 по справі 816/2136/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р.Справа № 816/2136/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 816/2136/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велдінг Плюс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Велдінг Плюс", звернулося до суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0001682202/1059.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 21 травня 2014 року №0001682202/1059.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Велдінг Плюс" зареєстровано як юридичну особу 12 вересня 2007 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 35414119, про що видано свідоцтво серії А00 №683218, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11 жовтня 2007 року №100070402 серії НБ №000317, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 8), позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується матеріалами справи.

У період з 22 квітня 2014 року по 28 квітня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Велдінг Плюс" (код ЄДРПОУ 35415119) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТБК "Дніпро" за листопад, грудень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 30 квітня 2014 року №1262/16-03-22-02-12/35414119 (а.с. 11-23), в якому зафіксовано, крім іншого, порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5018,00 грн., у тому числі за грудень 2013 року на суму 5018,00 грн.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0001682202/1059, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 6273,00 грн., у тому числі 5018,00 грн. за основним платежем, 1255,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 33).

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2013 року між ТОВ "ТБК "Дніпро" (Виконавець) та ТОВ "Велдінг Плюс" (Замовник) укладено договір на виконання робіт №0803/13 (а.с. 49-51), згідно пункту 1.1. умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника на умовах цього Договору виконати роботи, передбачені пунктом 2.1 Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.

Відповідно до пункту 2 умов Договору, Виконавець виконує електромонтажні роботи.

Згідно пункту 1.1 Додаткової угоди до Договору на виконання робіт від 03 жовтня 2014 року №0803/13 друге речення розділу 2 Договору викладено у наступній редакції: "Перелік видів робіт та їх вартість визначаються Локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни" (а.с. 101).

Пункт 5.1 умов Договору, з урахуванням пункту 1.2 Додаткової угоди викладено у наступній редакції "Вартість виконання робіт визначається Локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни".

Здача робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом прийому-передачі виконаних робіт (пункт 5.4 умов Договору).

На виконання умов вищезазначеного Договору, з урахуванням Додаткової угоди було виконано електромонтажні роботи, що підтверджується виписаною податковою накладною від 17 грудня 2013 року №37 (номенклатура товарів/послуг електромонтажні роботи згідно договору від 03 жовтня 2013 року №0803/13) на загальну суму 25092,00 грн., у тому числі ПДВ 5018,40 грн. (а.с. 35).

На підставі отриманої податкової накладної ТОВ "Велдінг Плюс" сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту.

Оглянувши податкову накладну, виписану ТОВ "ТБК "Дніпро" для документального оформлення виконання умов договору виконаних робіт, колегія суддів не знаходить підстав для визнання її такою, що не відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

На момент видачі зазначеної накладної ТОВ "ТБК "Дніпро" знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ (а.с. 105-107) (свідоцтво анульовано лише 01 квітня 2014 року) (а.с. 88).

Оплата за виконані роботи проведена частково, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по особовому рахунку за 18 грудня 2013 року (а.с. 61).

Реальність виконаних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, які оформлені належним чином та містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до роз'яснення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, викладеного в листі від 09 березня 2010 року №12/19-2-9-21-2368 та відповідно до якого типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма №КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма №КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Також позивачем надані завдання замовника (наявність якого передбачено пунктом 6.1. умов Договору) від 10 жовтня 2013 року №15, локальний кошторис з розрахунком договірної ціни №30-02-1-4-1 (Електромонтажні роботи) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року №30-02-1-4-1, в яких зазначається загальна вартість робіт, час роботи на будівництві, складові адміністративних видатків, вид і кількість матеріалів, які використовувались при виконанні зазначених робіт та інші відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (а.с. 52-56, 103).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Контрагент позивача ТОВ "ТБК "Дніпро" на час здійснення господарських операції на підставі зазначеного договору на виконання робіт №0803/13 мав ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АЕ №279900, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України строком дії з 25 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2016 року (а.с. 62).

Крім того, з метою вчасного виконання робіт за договором на виконання робіт від 07 серпня 2013 року №08018/13, укладеного між ПрАТ "Кременчуцький ремонтно-механічний завод" (Замовник) та ТОВ "Велдінг Плюс" (Виконавець) (а.с. 63-65) позивачем залучено підрядну організацію ТОВ "ТБК "Дніпро" (код ЄДРПОУ 38920810).

На підтвердження подальшого використання ТОВ "Велдінг плюс" робіт, отриманих від ТОВ "ТБК "Дніпро", позивачем залучено до матеріалів справи копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с. 67), локальний кошторис (а.с. 68-71), акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с. 72-76).

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Щодо посилання в акті перевірки на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Зазначена правова позиція цілком узгоджується з висновками Верховного Суду України викладеними у рішенні від 31.01.2011 р. у справі №21-42а10 за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд також керується ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач факти вказаних в акті перевірки від 30 квітня 2014 року №1262/16-03-22-02-12/35414119 порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2014 року №0001682202/1059 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6273 грн. належним чином не довів.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 816/2136/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.