Постанова

від 23.06.2014 по справі 910/21233/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Справа № 910/21233/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. (головуючий суддя Авдеєв П.В., судді Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) у справі№ 910/21233/13 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до 1.Комунального підприємства "Ріко", 2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Станхем плюс", простягнення 24.291,30 грн., за участю представників: позивачаКравчик С.М., відповідача-1не з'явились, відповідача-2не з'явились, третьої особиПухов Ю.С.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р. у справі №910/21233/13 позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Ріко" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основного боргу в сумі 24.291,30 грн. задоволено. В частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 провадження припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2013 р. у справі № 910/21233/13 скасовано, в позові Публічному акціонерному товариству "Київенерго" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 4-2, 43 ГПК України, ст.ст. 316, 317 ЦК України, ст. 275 ГК України, ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику". Вимоги касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що тимчасова споруда та електроустановка за адресою: АДРЕСА_1-АДРЕСА_2 належить на праві власності відповідачеві-1 та, відповідно, дійшов помилкового висновку про недоведеність факту самовільного підключення відповідачем-1 до електромережі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної представниками позивача перевірки було встановлено та зафіксовано порушення вимог Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. № 28, що виявилось у самовільному підключенні електроустановок приймачів/проводів до електричних мереж позивача без дозволу, без оплати та без укладення договору про постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1-19, про що було складено акт порушень ПКЕЕ №24241 від 23.07.2013 р.

У зв'язку з виявленими порушеннями позивачем було проведено засідання комісії з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, що супроводжувалось веденням протоколу № 1239 від 12.08.2013 р.

За наслідками засідання комісією позивача вирішено провести нарахування на підставі п. 2.6 та за формулою п. 2.7 Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562, зареєстрованою в Мінюсті 04.07.2006 р. за № 782/12656). За розрахунками позивача її вартість складає 24.291,00 грн. за період з 24.07.2012 р. по 23.07.2013 р.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, при цьому споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 6.41 ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Згідно з п. 6.43 ПКЕЕ кошти за недораховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

12.08.2013 р. представником відповідача-1 отримано копію протоколу, розрахунок і рахунок на оплату, про що свідчить підпис в протоколі №1239 від 12.08.2013р.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем-1 оспорювалась належність складання позивачем вищевказаного акта порушень, винесених рішень та/або питання визначення розміру коштів, належних до оплати.

Разом з тим апеляційним судом встановлено, що 01.04.2013 р. відповідачем-1 як орендодавцем було укладено договори оренди об'єктів, стосовно яких позивачем було складено вищевказані акти правопорушень ПКЕЕ:

- з ФОП ОСОБА_7 договір оренди № 364/04 СМ-2013 нежитлового приміщення (тимчасової споруди) за адресою: АДРЕСА_1;

- з ФОП ОСОБА_8 договір оренди № 399/04 СМ-2013 нежитлового приміщення (тимчасової споруди) за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.6 договорів оренди орендодавець не є власником об'єктів оренди та користується ними відповідно до договорів позики, укладених між відповідачем-1 та власником конструкції тимчасової споруди.

Пунктом 1.7 договорів оренди встановлено, що об'єкти оренди технічно справні, придатні до експлуатації, але не підключені до електричних мереж, водопостачання, водовідведення та газопостачання.

За умовами п. 4.1.3 договорів оренди орендарі зобов'язалися укласти з відповідними службами (постачальниками комунальних послуг) договори для забезпечення експлуатації об'єктів оренди за призначенням.

Згідно з п. 3.2 договорів оренди вартість спожитих орендарями комунальних послуг (енерго-, водопостачання, а також інші витрати, що пов'язані з утриманням об'єкта оренди тощо) сплачується щомісячно орендарями у сумі фактичних витрат, на підставі окремих угод, які останній зобов'язується укласти з відповідними службами.

Відповідно до п. 5.1.5 договорів оренди орендарі несуть відповідальність перед контролюючими, правоохоронними органами, а також постачальниками комунальних послуг за порушення норм та правил в галузі будівництва, благоустрою, санітарно-епідемічного благополуччя населення, вимог щодо вивезення побутових та інших відходів господарської діяльності, діючих правил щодо підключення та використання електромереж, водопостачання та водовідведення.

Згідно з п. 2.2 договорів оренди орендарям надано право передавати у користування та здавати у суборенду об'єкти оренди будь-яким третім особам без письмового погодження з орендарем, тобто з відповідачем-1.

01.07.2013 р. між ФОП ОСОБА_7 як орендодавцем та ТОВ "Станхем Плюс" як орендарем було укладено договір суборенди №01/07-13 про передачу нежитлового приміщення (тимчасової споруди) за адресою: АДРЕСА_1, у користування ТОВ "Станхем Плюс", що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.07.2013 р.

01.07.2013 р. між ФОП ОСОБА_8, як орендодавцем, та ТОВ "Станхем Плюс" як орендарем було укладено договір суборенди № 12/07 про передачу нежитлового приміщення (тимчасової споруди) за адресою: АДРЕСА_2, у користування ТОВ "Станхем Плюс", що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.07.2013 р

Із зазначених актів приймання-передачі майна вбачається, що тимчасові споруди прийняті суборендарем (ТОВ "Станхем Плюс") в належному стані без підключення до мереж ПАТ "Київенерго" та ПАТ "Київводоканал".

За умовами п. 4.1.3 та п. 4.1.10 вказаних договорів суборенди ТОВ "Станхем Плюс" зобов'язалось укласти договори та підключити об'єкти оренди до електричних мереж позивача.

При цьому, як вбачається з долучених до справи письмових пояснень ТОВ "Станхем Плюс", третьої особи у справі, воно визнає факт самовільного підключення до електричних мереж позивача в суборендованих нежитлових приміщеннях (тимчасових спорудах) за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

Натомість матеріали справи не місять доказів на підтвердження викладених в акті порушень ПКЕЕ № 24241 відомостей про те, що відповідач-1 є споживачем електроенергії в нежитлових приміщеннях (тимчасових спорудах) за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, та/або що саме він здійснив самовільне підключення до електричних мереж позивача.

Апеляційним судом також встановлено, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач-1 є власником нежитлових приміщень (тимчасових спорудах) за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

Натоміть, згідно з наданими відповідачем-1 договорами позички від 28.03.2013 р. згадані тимчасові споруди були отримані ним від ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "КИЇВСЬКІ ЛАСОЩІ" в тимчасове користування. Строк договорів позички встановлено з 28.03.2013 р. до 31.12.2013 р., але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, пошкодження приладів обліку, порушення правил користування енергією.

В розумінні пункту 1.2 ПКЕЕ споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

При цьому за приписами п. 3.3 ПКЕЕ відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, для донарахування споживачу суми електроенергії визначальним є факт порушення ПКЕЕ з боку особи, яка вчинила правопорушення. Якщо ж таку особу встановити неможливо, то відповідає власник майна, або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем всупереч приписам ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено належними засобами доказування, що саме відповідач-1 здійснив самовільне підключення та є споживачем електроенергії у нежитлових приміщення (тимчасових спорудах) за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, або є власником вказаних приміщень.

Відтак, позивачем не доведено, що відповідач-1 є особою, на яку в силу положень чинного законодавства покладено обов'язок з відшкодування позивачу вартості позадоговірного споживання електроенергії згідно з актом порушення ПКЕЕ № 24241 від 23.07.2013 р., а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014р. у справі № 910/21233/13 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова