Ухвала

від 29.09.2014 по справі 910/21233/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 вересня 2014 року Справа № 910/21233/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Мачульського Г.М., Вовка І.В., Волковицької Н.О., Грейц К.В., Добролюбової Т.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 23.06.2014 у справі№ 910/21233/13 за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до 1.Комунального підприємства "Ріко", 2.Фізичної особи-підприємця Івченко Євгена Миколайовича,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станхем плюс", простягнення 24.291,30 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі №910/21233/13 позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Ріко" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основного боргу в сумі 24.291,30 грн задоволено; в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Івченко Євгена Миколайовича провадження припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2013 у справі № 910/21233/13 скасовано, в позові Публічному акціонерному товариству "Київенерго" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014 у справі №910/21233/13 постанову апеляційного суду залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.06.2014 у справі № 910/21233/13, в якій просить скасувати постанову Вищого господарського суду України та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги до відповідача-1 повністю.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 224, 319, 322 Цивільного кодексу України, статей 4, 4-2, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, статті 27 Закону України "Про електроенергетику", у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. При цьому заявник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 08.05.2014 у справі №910/4804/13.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія судів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 23.06.2014 у справі № 910/21233/13, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні позову про стягнення на користь позивача вартості електроенергії спожитої внаслідок самовільного підключення. При цьому суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи що за результатами проведеної перевірки представниками позивача було встановлено порушення відповідачем-1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), що виявилось у самовільному підключенні електроустановок приймачів/проводів до електричних мереж позивача без дозволу, без оплати та без укладення договору про постачання електричної енергії, про що складено акт порушення ПКЕЕ, проте, матеріали справи не місять доказів на підтвердження викладених в акті порушень ПКЕЕ, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування, що саме відповідач-1 здійснив самовільне підключення та був у цей час споживачем електроенергії у нежитлових приміщеннях (тимчасових спорудах), в яких позивачем проводилась перевірка, або є власником приміщень. Крім того суд касаційної інстанції виходив також із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи щодо того, що в договорі оренди сторони передбачили, що третя особа зобов'язана укласти з відповідними службами окремі договори та сплачувати спожиті комунальні послуги в томи числі енергопостачання щомісячно на підставі окремих договорів, а також із того, що із долучених до справ письмових пояснень ТОВ "Станхем Плюс", воно визнає факт самовільного підключення до електричних мереж позивача в суборендованих нежитлових приміщеннях (тимчасових спорудах).

У постанові від 08.05.2014 у справі №910/4804/13, суд касаційної інстанції залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою задоволено позов про стягнення з відповідача вартості електроенергії, спожитої внаслідок самовільного підключення. При цьому, суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що представниками ПАТ "Київенерго" зафіксовано факт порушення ПКЕЕ відповідачем щодо самовільно підключення електроустановок до електричної мережі позивача з метою безоблікового споживання електроенергії, про що складено акт порушень ПКЕЕ, також матеріалами справи доведено факт наявності заборгованості за самовільне споживання відповідачем електричної енергії, при цьому, відповідачем не доведено, що оплату рахунків за самовільно спожиту енергію зобов'язані здійснювати треті особи з яким відповідач уклав договір про надання в користування майно, оскільки умовами договору встановлено, що треті особи зобов'язані здійснювати оплату спожитої електроенергії за показниками лічильників на рахунок відповідача, таким чином треті особи не були зобов'язані самостійно укладати договори на електроспоживання, а лише оплачувати вартість енергії відповідачу, який взяв на себе обов'язок регулювання відносин з електроспоживачами перед позивачем.

З наведеного вбачається, що відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Київенерго" у допуску справи № 910/21233/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя СуддіГ.Мачульський І.Вовк Н.Волковицька К.Грейц Т.Добролюбова