Ухвала

від 23.06.2014 по справі 812/4864/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2014 року м. Київ К/800/53541/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013

у справі № 812/4864/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "Лисичанський холодокомбінат" Відкритого акціонерного товариства "Луганськхолод"

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «АПК Харьковцукорзбут» та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2013 № 0000252220, задоволено частково: скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 31.07.1997 та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

За результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «АПК Харківцукрозбуд» за період з 01.03.2011 по 30.04.2011 (на підставі наказу від 05.04.2013 № 205 та відповідно до пп. 74.2 ст.74, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82, ст. 86 Податкового кодексу України), складено акт перевірки від 19.04.2013 № 25/22-21756908, в якому встановлені порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АПК Харківцукорзбут» в періоді, що перевірявся, на загальну суму 153 730,89 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 13.05.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000252220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153 730,89 грн., з яких 153 730,89 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні санкції.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами, між позивачем та ТОВ «АПК Харківцукорзбут» було укладено договір поставки від 01.03.2011 № 0103А2, згідно якого ТОВ «АПК Харківцукорзбут» (постачальник) зобов'язується передати у власність покупця - ДП «Лисичанський холодокомбінат» ВАТ «Луганськхолод» товар, а останній зобов'язується його прийняти та оплатити.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, в матеріалах справи наявні: накладні; рахунки; податкові накладні; банківські виписки в підтвердження здійснення оплати за отриманий товар; акти приймання продукції; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; сертифікати якості; роздруківка Журналу-ордеру та відомості по рахунку 631 за березень 2011 року у бухгалтерському обліку щодо відображення операцій з придбання товару; карточки рахунку 201, які відображають операції по оприбуткуванню товару і картка рахунку 201, яка відображає переміщення товару для подальшого виробництва, товарно-транспортні накладні.

Крім того, представником позивача надано протокол обшуку від 03.10.2011, яким співробітником податкової міліції ДПІ в м. Сєвєродонецьк Луганської області здійснено обшук приміщення адміністративної будівлі, розташованої за адресою: вул. Первомайська, 201-А, м. Лисичанськ, Луганської області, у результаті чого виявлено та вилучено для долучення до матеріалів кримінальної справи первинну документацію, що належить позивачу. Перелік вилученої первинної документації вказаний у протоколі обшуку від 03.10.2011.

На підтвердження встановлення ланцюгу постачання руху товару від виробника до кінцевого споживача, позивачем було надано копії договорів: на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.09.2010 № АР-10/2-7; суборенди об'єкту нерухомості від 01.01.2011 № 0101М1; об'єкту нерухомості від 01.04.2011 № 0104А8.

Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, матеріали справи містять вичерпний перелік первинних документів, якими підтверджується реальність господарських операцій позивача з ТОВ «АПК Харківцукорзбут».

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача щодо недоліків товарно-транспортних накладних, судами вірно не прийняті до уваги, оскільки незазначення чи неповне зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не може бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, так, як товарно-транспортна накладна не впливає на нарахування податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області - відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль